Рішення

від 11.07.2023 по справі 911/1225/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1225/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петраграніт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-постачальна компанія «Саме та»

про стягнення 61 127,91 грн

Без виклику учасників судового процесу;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Петраграніт» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-постачальна компанія «Саме та» про стягнення 61 127,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем за поставлений товар. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 43 638,88 грн основного боргу, 2 302,70 грн 3% річних та 15 186,33 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.05.2023 було відкрито провадження у справі № 911/1225/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.05.2023 була направлена відповідачу на його електронну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.05.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В, починаючи з 26.06.2023 до 10.07.2023 включно перебувала у відпустці, тому повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Протягом червня-липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Петраграніт» (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-постачальна компанія «Саме та» (далі покупець, відповідач) існували договірні зобов`язання щодо поставки товару на загальну суму 74 390,93 грн, укладені в усній формі.

Як зазначає позивач, у період з червня-липня 2021 року, він поставив відповідачу товар на загальну суму 74 390,93 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000310 від 10.06.2021 на суму 5 280,00 грн, № РН-0000684 від 11.06.2021 на суму 5 669,40 грн, № РН-0000685 віл 12.06.2021 на суму 6 012,00 грн, № РН-0000795 від 17.06.2021 на суму 2 923,80 грн, № РН-0000796 від 28.06.2021 на суму 540,00 грн, № РН-000827 від 05.07.2021 на суму 10 326,85 грн, № РН-0000942 від 15.07.2021 на суму 35 458,62 грн, № РН-0001064 від 20.07.2021 на суму 8 180,26 грн, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи. Судом встановлено, що усі видаткові накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Однак позивач стверджує, що відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений товар в загальній сумі 30 752,05 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 01.06.2021 до 01.08.2021, копія якої долучена до матеріалів справи.

Звертаючись до суду із даною позовною заявою, позивач посилається на невиконання відповідачем як покупцем своїх зобов`язань в частині здійснення повної оплати за наданий товар в загальному розмірі 43 638,88 грн. У зв`язку із чим, за ствердженням позивача, у відповідача перед ним утворилася заборгованість в загальній сумі 43 638,88 грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем обов`язку з оплати в повній мірі поставленого товару, 03.02.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 03.02.2023 про сплату заборгованості в сумі 43 638,88 грн. Претензією позивач просив відповідача протягом семи днів з дня отримання претензії сплатити на користь позивача основну заборгованість в сумі 43 638,88 грн. На підтвердження надсилання вказаної претензії позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та поштову накладну за № 0870202526238. Однак згідно відомостей з офіційного вебпорталі АТ «Укрпошта» вбачається, що зазначене відправлення повернулося за закінченням терміну зберігання 23.02.2023.

Як зазначає позивач, відповіді на претензію відповідач не направив, заборгованість в строки, визначені претензією, не сплатив. У зв`язку із вищенаведеним позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 43 638,88 грн основного боргу, 2 302,70 грн 3% річних та 15 186,33 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши зміст правовідносин, які виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що сторонами фактично було укладено договір поставки у спрощений спосіб, шляхом передачі позивачем відповідачу обумовленого товару та прийняття його відповідачем.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом стаття 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Підтвердженням укладання між сторонами договору в спрощений спосіб, зокрема, є видаткові накладні № РН-0000310 від 10.06.2021 на суму 5 280,00 грн, № РН-0000684 від 11.06.2021 на суму 5 669,40 грн, № РН-0000685 віл 12.06.2021 на суму 6 012,00 грн, № РН-0000795 від 17.06.2021 на суму 2 923,80 грн, № РН-0000796 від 28.06.2021 на суму 540,00 грн, № РН-000827 від 05.07.2021 на суму 10 326,85 грн, № РН-0000942 від 15.07.2021 на суму 35 458,62 грн, № РН-0001064 від 20.07.2021 на суму 8 180,26 грн, що містять найменування товару, його ціну, а також реквізити позивача, та підпис і печатка відповідача на вище вказаних видаткових накладних про прийняття саме такого товару та в тій кількості, що були визначені позивачем у видаткових накладних. Вказані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав обов`язки за договором поставки, укладеним між сторонами у спрощений спосіб, та поставив відповідачу товар на загальну суму 74 390,93 грн.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання умов договору, укладеного у спрощений спосіб, здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 30 752,05 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 01.06.2021 до 01.08.2021, а саме: 11.06.2021 відповідачем сплачено грошові кошти в сумі 16 709,40 грн та 15.07.2021 відповідачем сплачено грошові кошти в сумі 14 042,65 грн. Вказане також підтверджує поставку позивачем товару належним чином та його отримання відповідачем.

Однак станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом відповідачем не виконаної свої зобов`язання належним чином, а товар на загальну суму 43 638,88 грн є неоплаченим. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати поставленого товару до суду не надано.

Одночасно судом встановлено, що строк оплати отриманого товару за вищевказаними видатковими накладними сторонами визначено не було, кінцевий строк оплати поставленого товару видаткові накладні не містять.

При цьому, з поданих до суду копій банківської виписки за період з 01.06.2021 до 01.08.2021, акту звірки взаєморозрахунків від 30.06.2021 року та акту звірки взаєморозрахунків від 31.07.2021 року вбачається, що оплата відповідачем поставленого товару здійснювалася не одночасно з прийманням товару або товаророзпорядчих документів, а в хаотичному порядку. Претензій щодо попередніх оплат за поставлений товар матеріали справи не містять.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем обов`язку з оплати в повній мірі поставленого товару, 03.02.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 03.02.2023 про сплату заборгованості в сумі 43 638,88 грн. Претензією позивач просив відповідача протягом семи днів з дня отримання претензії сплатити на користь позивача основну заборгованість в сумі 43 638,88 грн. Зазначена претензія направлена на адресу відповідача 03.02.2023 рекомендованим повідомленням, докази направлення долучені до матеріалів справи.

У зв`язку із неналежним виконанням умов договору, 28.02.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією № 276/23 від 28.02.2023 про відшкодування заборгованості за договором про надання правової допомоги, якою вимагав негайно сплатити заборгованість в сумі 708 500,00 грн на рахунок адвокатського об`єднання (копія претензії наявна в матеріалах справи).

Судом встановлено, що відповідач отримав зазначену претензію нарочно 28.02.2023, про що свідчить дата, підпис та відтиск печатки відповідача на останньому аркуші претензії.

Однак станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом відповідачем не виконаної свої зобов`язання належним чином, а товар на загальну суму 43 638,88 грн є неоплаченим. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати поставленого товару до суду не надано.

Позивачем також долучено до матеріалів справи складений сторонами Акт звірки взаєморозрахунків від 31.07.2021 зі змісту якого вбачається, що станом на 31.07.2021 заборгованість відповідача перед позивачем складає 43 638,88 грн. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Таким чином господарський суд, враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату, дійшов висновку, що позивачем доведено, що загальна сума простроченого грошового зобов`язання відповідача перед позивачем становить 43 638,88 грн та свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків в частині здійснення повної оплати за поставлений товар. Протилежного суду не наведено, доказів повної оплати заборгованості, за наявними у матеріалах справи копіями накладних, до суду не надано.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 43 638,88 грн, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач, у зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання, нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 2 302,70 грн та інфляційні втрати у розмірі 15 186,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого сума інфляційних втрат складає 15 186,33 грн та нарахована за період з 01.08.2021 до 31.03.2023 включно, а 3% річних в сумі 2 302,70 грн нараховані за період з 21.07.2021 до 23.04.2023 включно.

Однак суд не погоджується із визначеним періодом прострочення грошового зобов`язання, а саме з його початком.

Враховуючи, що між сторонами не було укладено письмового договору та не встановлено умов, строків щодо оплати, з урахуванням того, що в матеріалах справи наявні докази направлення претензії про сплату заборгованості та докази повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання від 23.02.2023 та враховуючи вимоги претензії, суд вважає, що строк оплати поставленого товару є таким, що настав 02.03.2023 (семиденний термін, визначений претензією, почався 24.02.2023 та закінчився 02.03.2023). Таким чином прострочення щодо грошового зобов`язання за претензією почалося з 03.03.2023.

Таким чином, перевіривши правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, господарським судом здійснено перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат наступним чином: 3 % річних від суми основного боргу перераховано за період з 03.03.2023 (дата виникнення заборгованості, встановлена судом) по 23.04.2023 (дата, заявлена позивачем); інфляційні втрати від суми основного боргу перераховано за період з 03.03.2023 (дата виникнення заборгованості, встановлена судом) по 31.03.2023 (дата, заявлена позивачем).

Отже, здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних витрат, з урахуванням дат прострочення, в межах розрахунку позивача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 186,51 грн, а інфляційні втрати підлягають задоволенню частково в сумі 654,58 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 953,02 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-постачальна компанія «Саме та» (місцезнаходження: вул. Набережна, буд. 14, с. Юрівка, Бучанський район (Києво-Святошинський район), Київська обл., 08174; код ЄДРПОУ 43224699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петраграніт» (місцезнаходження: вул. Юрія Іллєнка, буд. 12, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 40721940) 43 638,88 грн основного боргу, 186,51 грн 3 % річних, 654,58 грн інфляційних втрат та 1 953,02 грн судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко