Рішення

від 04.07.2023 по справі 911/399/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2023 р. м. Київ Справа № 911/399/23

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали справи

за позовом Квартино-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, Київська обл., м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічно виробниче підприємство «АВАЛОН ЛТД», Миколаївська обл., Миколаївський р-н., с. Михайлівська

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерства оборони України, м. Київ

за участю Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, Київська обл., м. Біла Церква

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача О.І.Бака

від відповідача не з`явився

від третьої особи С.Ю.Барда

від прокуратури М.М.Валевач

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Квартино-експлуатаційного відділу м. Біла Церква №312 від 06.02.2023 року (вх. №355/23 від 08.02.2023) (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічно виробниче підприємство «АВАЛОН ЛТД» (далі відповідач) про стягнення заборгованості за Договором №536 від 08.08.2016 року у сумі 6022027,02 грн., з яких 4329666,65 грн. основного боргу, 1261447,78 грн. заборгованості по компенсації земельного податку та 430912,59 грн. пені.

Ухвалою суду від 17.02.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/399/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.03.2023 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №13/03-1 від 13.03.2023 року (вх. №4873/23 від 14.03.2023), в якому відповідач заперечує проти стягнення штрафних санкцій.

Протокольною ухвалою суду від 14.03.2023 року підготовче засідання відкладено на 04.04.2023 року.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив №607 від 15.03.2023 року (вх. №5309/23 від 20.03.2023).

До суду від відповідача надійшла заява №2023/04/03-03 від 03.04.2023 року (вх. №6343/23 від 04.04.2023) про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості та компенсації по земельному податку.

У судовому засіданні 04.04.2023 року представник відповідача зазначив, що ТОВ «Екологічно виробниче підприємство «АВАЛОН ЛТД» сплачено суму основного боргу та заборгованості по компенсації земельного податку, однак, представник позивача зазначив про необхідність проведення звірки взаєморозрахунків для встановлення остаточної суми заборгованості.

Крім того, у судовому засіданні 04.04.2023 року судом досліджено, що рішення у справі може вплинути на права та обов`язки Міністерства оборони України (далі третя особа), тому є необхідність його залучення у якості третьої особи.

Ухвалою суду від 04.04.2023 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/399/23; відкладено підготовче засідання на 25.04.2023 року; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство оборони України; зобов`язано позивача у строк, який не може перевищувати три дні з дня отримання даної ухвали, надіслати копію позовної заяви №312 від 06.02.2023 року (вх. №355/23 від 08.02.2023) з доданими до неї документами та відповідь на відзив №607 від 15.03.2023 року (вх. №5309/23 від 20.03.2023) з доданими до нього документами третій особі - Міністерству оборони України, докази чого надати суду; зобов`язано відповідача у строк, який не може перевищувати трьох днів з дня отримання даної ухвали, надіслати копію відзиву на позовну заяву №13/03-1 від 13.03.2023 року (вх. №4873/23 від 14.03.2023) з доданими до нього документами та заяви №2023/04/03-03 від 03.04.2023 року (вх. №6343/23 від 04.04.2023) про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості та компенсації по земельному податку третій особі - Міністерству оборони України, докази чого надати суду; зобов`язано третю особу - Міністерство оборони України у термін до 20.04.2023 року надати суду пояснення щодо позову, які оформити відповідно до статті 168 Господарського процесуального кодексу України; зобов`язано сторони провести звірку взаємних розрахунків. Обов`язок проведення звірки покладено на відповідача. Акт звірки взаємних розрахунків зобов`язано надати суду до 21.04.2023 року.

До суду від третьої особи надійшли пояснення б/н від 19.04.2023 року (вх. №7745/23 від 21.04.2023) на виконання вимог п. 6 резолютивної частини ухвали суду від 04.04.2023 року.

Також, від Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшла заява №163вих.-23 від 21.04.2023 року (вх. №7776/23 від 21.04.2023) про вступ у справу.

До суду від позивача надійшов лист №826 від 10.04.2023 року (вх. №7860/23 від 24.04.2023) на виконання вимог п. 4 резолютивної частини ухвали суду від 04.04.2023 року.

Також, від відповідача надійшла заява №2023/04/24-01 від 24.04.2023 року (вх. №7890/23 від 24.04.2023) про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 25.04.2023 року заяву Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону №163вих.-23 від 21.04.2023 року (вх. №7776/23 від 21.04.2023) про вступ у справу задоволено та відкладено підготовче засідання на 23.05.2023 року.

До суду від позивача надійшов лист №882 від 13.04.2023 року (вх. №8015/23 від 25.04.2023) на виконання вимог п. 3 резолютивної частини ухвали суду від 25.04.2023 року та клопотання №891 від 14.04.2023 року (вх. №8016/23 від 25.04.2023) про зменшення розміру позовних вимог.

До суду від прокуратури надійшли пояснення №370 від 18.05.2023 року (вх. №9911/23 від 22.05.2023), у яких прокуратура просить позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні 23.05.2023 року представник позивача зазначив, що відповідачем повністю сплачено основний борг. Представники відповідача просили суд зменшити розмір штрафних санкцій. Представник третьої особи проти зменшення штрафних санкцій заперечив.

Ухвалою суду від 23.05.2023 року закрито підготовче провадження у справі 911/399/23 та призначено розгляд справи по суті на 06.06.2023 року.

Судове засідання, призначене на 06.062023 року не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Д.Г.Зайця на лікарняному.

Ухвалою суду від 12.06.2023 року призначено судове засідання на 04.07.2023 року.

До суду від відповідача надійшла заява №2023/07/04-01 від 04.07.2023 року (вх. №12876/23 від 04.07.2023) про розгляд справи без участі його представника.

Представники позивача, третьої особи, а також прокурор у судовому засіданні 04.07.2023 року позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 04.07.2023 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, а також, прокурора, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква (за Договором Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екологічно-виробниче підприємство «АВАЛОН ЛТД» (за Договором Сторона 2) 08.08.2016 року укладено Договір №536 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого, з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності в Квартирно-експлуатаційному відділі м Біла Церква, сторони дійшли згоди про те, що цей Договір є змішаним у розумінні статей 626, 627 628 Цивільного кодексу України, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Сторона-1 зобов`язується за умови сприяння та підтримки Сторони-2 протягом визначеного в Договорі строку, надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, що є власністю Держави та належить Квартирно-експлуатаційному відділу м. Біла Церква на підставі державного акту на право постійного користування землею серії Б №027573 від 1978 року Стороні 1, а Сторона-2 зобов`язується оплачувати надані послуги згідно умов цього Договору. Площа посівів становить 1868 га згідно акту обстеження земельної ділянки, який є невід`ємною частиною Договору.

Вказана вище земельна ділянка знаходиться в межах Великополовецького полігону в межах Триліської сільської ради Фастівського району Київської області, що є власністю держави та належить квартирно-експлуатаційному відділу м Біла Церква на підставі державного акту на право постійного користування землею серія Б №027573 від 1978 року (кадастровий номер 3224986600:03:001:0015). Факт передачі майна в користування підтверджується підписаним сторонами актом обстеження земельної ділянки до Договору №536 від 08.08.2016 року.

Відповідно до п.п. 1.4-1.7 Договору, детальна інформація щодо Послуг, які надаються за цим Договором, визначається у завданні Сторони-2, яке надається ним Стороні-1. Завдання надається в письмовій формі. Послуги передаються Стороною-1 Стороні-2 на підставі акту прийому-передачі Послуг. Строки та способи передачі Стороною-1 Послуг Стороні-2 визначаються за домовленістю Сторін. Сторони дійшли згоди, що право власності на сільськогосподарську продукцію, отриману в результаті надання Послуг Стороною-1, належить Стороні-2.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна Послуг з урахуванням вимог цього Договору, доручень, кон`юнктури ринку, та сплати встановлених законодавством податків, інших обов`язкових платежів і зборів та є звичайною ціною в розумінні Податкового кодексу України. Грошова сума, яку Сторона-2 зобов`язується перерахувати Стороні-1 за надані послуги/виконані роботи, повинна бути не менше ніж 6035600,00 (шість мільйонів тридцять п`ять тисяч шістсот) гривень на рік. I етап - з січня по червень в розмірі 140000 (сто сорок тисяч) грн. (щомісячно); II етап - з липня по грудень в розмірі 865933,33 (вісімсот шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот тридцять три) грн. (щомісячно) (пп. 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди №6 від 01.10.2020 року).

Відповідач сплачує (компенсує) земельний податок шляхом щомісячного (до 10 числа поточного місяця) перерахування грошових коштів згідно розрахунку до «Податкової декларації з плати за землю» на поточний рік. У разі несвоєчасної сплати (компенсації) земельного податку з вини Відповідача, він сплачує (компенсує) Позивачу усі пов`язані з несвоєчасною сплатою (компенсацією) земельного податку штрафи, інші обов`язкові платежі, передбачені законодавством України (пп. 2.1.5 п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди №6 від 01.10.2020).

Суми щомісячної компенсації земельного податку, що повинні бути сплачені на виконання пп. 2.15 п. 2.1 Договору, підтверджуються розділом III Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік.

Згідно п. 4.1.1 Договору, Сторона-2 зобов`язана приймати від Сторони-1 послуги, які є предметом цього Договору, і оплачувати їх в розмірах, в порядку та строки, передбачені пунктами 2.1.3.-2.1.5. цього Договору.

У пунктах 7.1, 7.2 Договору сторони погодили, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання уповноваженими особами та скріплення печатками Сторін. Договір укладений строком на сім років. Якщо за 1 місяць до закінчення дії цього Договору Сторона-2 заявить про свій намір продовжити дію Договору, він може бути пролонгованим за згодою Сторони-1 на той же строк і на тих же умовах, які визначені у цьому Договорі.

Умови Договору вважаються виконаними в повному обсязі після складення актів звірки взаєморозрахунків, складених та підписаних уповноваженими особами Сторін (п. 7.3 Договору).

Крім того, між сторонами до Договору укладались Додаткові угоди №1 від 29.09.2016, №2 від 26.10.2016, №3 від 27.12.2018, №4 від 16.01.2020, №5 від 09.07.2020, №6 від 01.10.2020.

Згідно Додатку №1 від 08.08.2016 року до Договору, Сторони дійшли згоди щодо місця розташування посівів, площа яких становить 1868 га та затвердили схему місця розташування. Схема місця розташування є невід`ємною частиною додатку №1 до Договору та невід`ємною частиною безпосередньо Договору та знаходиться на 2 арк. Додатку.

Позивачем на адресу відповідача направлено лист від 13.06.2022 року №1378, яким повідомлено останнього про зміни в «Податковій декларації з плати на землю», а саме, про зміну суми компенсації земельного податку на 2022 рік з урахуванням коефіцієнту індексації нормативно-грошової оцінки земель, та додано уточнюючу податкову декларацію. Таким чином, зі слів позивача, відповідач належним чином повідомлений про зміни в розмірі грошових сум по сплаті (компенсації) земельного податку.

Як зазначено позивачем, станом на 11.11.2022 року за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати платежів, визначених пп. 2.1.3 та 2.1.4 п. 2.1 Договору за надані послуги (виконані роботи), що складає 4329666,65 грн. та п. 2.1.5 Договору із компенсації земельного податку у сумі 1261447,78 грн. Загальна сума заборгованості, що виникла з невиконання обох зобов`язань складає 5591114,43 грн.

Крім того, оскільки, відповідач своєчасно не виконав свої зобов`язання за Договором, зокрема, оплати за надані послуги (виконані роботи) та компенсації земельного податку, позивач нарахував відповідачу пеню у відповідності до п. 5.4 Договору у загальній сумі 430912,59 грн.

Відповідно до п. 5.5 Договору, усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.

На виконання п. 5.5 Договору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію №1863 від 15.08.2022 року з вимогою сплатити заборгованість та штрафні санкції. У відповідь на вказану претензію позивача відповідач у листі №2022/08-22 від 22.08.2022 року поінформував позивача про необхідність відстрочки сплати заборгованості. При цьому, відповідач частково сплатив на рахунок позивача відповідно до вказаної вище претензії суми пені в розмірах 36772,50 грн. та 13262,09 грн.

Ув`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за надані послуги (виконані роботи) у сумі 4329666,65 грн., заборгованості з компенсації земельного податку у сумі 1261447,78 грн. та пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов`язань у сумі 430912,59 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначив, що заявлені позовні вимоги в частині сплати штрафних санкцій не визнає та вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Відповідач вказує, що ускладнення збуту зібраного врожаю стало причиною для затримки в розрахунках за Договором, про що відповідачем у своїх відповідях на претензії повідомлено позивача. Відповідно до листа Торгово-Промислової Палати України від 28.02.2022 вих. №2024/02.0-7.1, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Так, відповідач зазначає, що у зв`язку із скрутною фінансовою ситуацією у період з лютого 2022 року по теперішній час, пов`язаною із військовою агресією російської федерації проти України, яка призвела до ускладнення зайняття сільськогосподарською діяльністю та відповідно отриманням доходу, прострочення зі сторони ТОВ "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД" виконання зобов`язань було ненавмисним. На думку відповідача, стягнення штрафних санкцій через 1 рік після допущення прострочення, враховуючи скрутне становище у сільськогосподарській сфері у сучасних реаліях, є недобросовісним.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГПК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору своєчасно не розрахувався за надані позивачем послуги, зокрема, допустив прострочення грошового зобов`язання щодо оплати Договору за надані послуги (виконані роботи), що складає 4329666,65 грн. та компенсації земельного податку у сумі 1261447,78 грн.

В процесі розгляду справи до суду від позивача надійшло клопотання №891 від 14.04.2023 (вх. №8076/23 від 25.04.2023) про зменшення позовних вимог, згідно якого позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 2503191,82 грн. з яких: 135933,35 грн. заборгованості на надані послуги (виконані роботи), 1010815,50 грн. заборгованості по компенсації земельного податку та 1356442,97 грн. пені.

В той же час, до суду від відповідача надійшла заява №2023/04/03-03 від 03.04.2023 року (вх. №6343/23 від 04.04.2023), в якій відповідач повідомив, що ним сплачено суму основного боргу у розмірі 5591114,43 грн., на підтвердження чого, до заяви долучено копію платіжної інструкції №661 від 30.03.2023, копії платіжного доручення №89 від 30.03.2023, №90 від 30.03.2023.

Таким чином, станом на день прийняття рішення у справі, основний борг у загальній сумі 5591114,43 грн. погашено відповідачем, що також не заперечувалось позивачем та третьою особою під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у загальній сумі 5591114,43 грн., сплаченого під час розгляду справи, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи порушення відповідачем умов Договору, позивач також просить суд, у відповідності до п. 5.4 Договору стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 430912,59 грн. (нараховану на заборгованість відповідача у сумі 4329666,65 грн., що складає 327393,90 грн. та на заборгованість відповідача у сумі 1261447,78 грн., що складає 103518,69 грн.) згідно виконаного ним розрахунку.

В той же час, у клопотанні про зменшення позовних вимог №891 від 14.04.2023 (вх. №8076/23 від 25.04.2023) позивачем зазначено, що у зв`язку із триваючим порушенням відповідачем умов Договору в частині оплати за надані послуги, сума нарахованої пені збільшилась, зокрема збільшився період нарахування пені. Так, позивач просить стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 1356442,97 грн., нараховану на заборгованість відповідача за період з 11.06.2022 по 31.03.2023.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.4 Договору, у разі порушення строку розрахунку зі Стороною-1, Сторона -2 зобов`язана сплатити на користь Сторони-1 пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином,законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Отже, Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17.

Так, судом встановлено, що Договір №536 від 08.08.2016 року не містить умов нарахування пені більше 6 місяців.

Пункт 5.4 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, який є більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.

Відповідно до вірного розрахунку, зробленого судом, розмір пені нарахованої на заборгованість відповідача з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України за період з 11.06.2022 по 11.12.2022 складає 430912,59 грн. є обґрунтованим, арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що введення на території України воєнного стану ускладнило збут сільськогосподарської продукції товариства, що спричинило затримки у надходженні обігових коштів і, як наслідок, утворення заборгованості, яка була погашена позивачем після відкриття провадження у даній справі. Так, відповідно до даних фінансової звітності підприємства позивача за 2022 рік чистий прибуток позивача склав 319,2 тис. грн., в той час, як за 2021 рік чистий прибуток склав 2825,1 тис. грн. Крім того, відповідач посилається на настання форс-мажорних обставин, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, які призвели до ускладнення здійснення відповідачем підприємницької діяльності та отримання доходу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення суми пені є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/2158/17.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися виконання зобов`язань між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Суд зазначає, що зобов`язання з оплати наданих послуг за Договором покладались на відповідача. Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

За приписами ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідно до ст. ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд, оцінивши доводи сторін у справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення для вирішення питання щодо зменшення розміру пені, врахувавши майновий стан обох сторін та виходячи з балансу їх інтересів, дійшов висновку про відсутність виключних обставин для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, оскільки, заявлена до стягнення сума пені є співмірною з простроченою оплатою вартості наданих послуг. Суд вважає, що відповідач у даному випадку не довів наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру пені, як і не навів поважних причин порушення зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем. Судом також враховано ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, зокрема, нездійснення оплат за надані послуги, не здійснення дій з метою врегулювання заборгованості шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, відстрочки тощо. При цьому, суд зазначає, що погашення суми основного боргу відбулось після звернення позивача до суду та відкриття провадження у даній справі.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини суд зазначає наступне.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується виконання умов Договору щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг, відповідач не надав.

За таких обставин, твердження відповідача про неможливість виконання зобов`язань з оплати цих послуг у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні суд вважає необґрунтованими.

Оскільки, відповідач не довів наявність виключних обставин, суд вважає, що підстави для зменшення належної до стягнення пені, за встановленого та підтвердженого факту прострочення зобов`язання, відсутні.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а погашення основного боргу відбулось після відкриття провадження у справі.

Клопотання відповідача про повернення позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору у зв`язку із визнанням відповідачем позову, не підлягає задоволенню, оскільки, відповідач під час розгляду справи заперечував проти позовних вимог в частині стягнення нарахованої позивачем пені у сумі 430912,59 грн., а отже, відсутні підстави вважати що відповідачем позов визнано в повному обсязі. при цьому, судом взято до уваги заперечення позивача, третьої особи та прокурора щодо повернення позивачу 50 відсотків сплаченого ним судового збору з державного бюджету України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Квартино-експлуатаційного відділу м. Біла Церква до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічно виробниче підприємство «АВАЛОН ЛТД» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерства оборони України, за участю Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 5591114,43 грн. закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічно виробниче підприємство «АВАЛОН ЛТД» (57116, Миколаївська обл. Миколаївський район, село Михайлівка, Степівська ТГ, вул. Кошового Олега, б. 1А, код ЄДРПОУ 38075250) на користь Квартино-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, 1, код ЄДРПОУ 08167863) 430912 (чотириста тридцять тисяч дев`ятсот дванадцять) грн. 59 коп. пені та 90330 (дев`яносто тисяч триста тридцять) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу XI Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.07.2023 року.

Суддя Д.Г. Заєць