ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17.07.2023м. СумиСправа № 920/503/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/503/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна
компанія Нафтогаз України
(вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 40121452)
до відповідача: Глухівського національного педагогічного університету імені
Олександра Довженка ( вул.. Київська, м. Глухів, Шосткинський
район, Сумська область, 41400, код ЄДРПОУ 02125527)
про стягнення 123223 грн 40 коп.
Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість у розмірі 123223 грн 40 коп, з яких: 83816 грн 81 коп. основний борг, 12377 грн 34 коп. пеня, 2920 грн 95 коп. 3% річних, 24108 грн 30 коп інфляційні втрати за неналежне виконання зобов`язань за Типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії; а також позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.05.2023 справу № 920/503/23 розподілено для розгляду суді Заєць С.В.
Ухвалою від 15.05.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/503/23, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для надання процесуальних документів (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив).
Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
06.06.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 3432/23 від 06.06.2023), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач в обґрунтування своєї позиції зазначає, що у листопаді 2021 року Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка (далі Університет) почав отримувати природний газ від ТОВ «ГК Нафтогаз України» за договором постачання природного газу постачальника «останньої надії». При цьому сам договір ТОВ «ГК «Нафтогаз України» підписало та направило університету лише 28.12.2021. Тому газ фактично постачався з 01.11.2021 р. по 30.11.2021 р. без звернення Університету. Актом про припинення газопостачання (розподілу природного газу) від 01.12.2021 АТ «Сумигаз» котельню університету було відключено від постачання природного газу. З метою своєчасного укладення договору постачання природного газу з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» Університет ще 25.10.2021 р. надіслав електронною поштою весь перелік документів згідно з алгоритмом дій, який був зазначений на сайті постачальника. При цьому уповноважені особи ТОВ «ГК Нафтогаз Трейдинг» зазвичай на телефонні дзвінки не відповідали, а якщо відповідали, посилались на велику завантаженість, з проханням чекати, поки вони самі зв`яжуться з Університетом. Окрім цього, про результати розгляду документів представники Університету безрезультатно намагалися дізнатися з електронного листування. Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р, в якому договір постачання природного газу постачальнаком «останньої надії» укладається у випадках, передбачених п.3 розділу VI, з урахуванням вимог статтей 205, 633. 634. 641. 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника, а в ситуації, яка склалася, Договір постачання природного газу з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» було укладено 24.11.2021 року, тоді як ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» здійснив реєстрацію Університету в Реєстрі споживачів постачальника лише 05.12.2021 року, про що Університет дізнався після отримання акту приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року від ТОВ «ГК Нафтогаз України» - 20.01.2022 року. Тобто з 02.12.2021 по 05.12.2021 постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» газ постачався Університету за ринковими цінами без погодження. Також відповідач зазначає, що враховуючи всі обставини по цій справі, Університет не вбачає жодних порушень, вчинених відносно Позивача. Також зазначає, що ним вбачаються дивними обставинами, які склалися, а саме: ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», яке повинно було перш за все нас зареєструвати, цього не зробили вчасно, не обґрунтовуючи своїх дій у даному питанні, - натомість, інша компанія, а це постачальник «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України», надала послугу, користуючись тим, що це одна і та ж загалом, компанія. Все очевидно зрозуміло з дій однієї компанії та бездіяльності іншої. А найголовніше, що в такій ситуації опинилися не тільки заклади освіти, а й інші державні установи. З таких дій Позивача вбачається спеціальне створення ситуації в державі з метою отримання прибутків. Далі, щодо автоматичного включення оператором транспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» - є односторонньою дією Позивача, оскільки, як може одна чи інша організація знати, що їх підключили до постачальника «останньої надії». Відповідачу про вказані дії Позивача своєчасно не було відомо. Це не доопрацювання однозначно, але компанії мали б повідомляти в будь-якому випадку своїх споживачів смс-сповіщенням чи на електронну адресу, а не з часом виставляти великі рахунки. Але чомусь таких зобов`язань на себе постачальник «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не бере, а договір підписується автоматично без згоди сторін та без будь-якої інформації, а друга сторона вже є споживачем іншої газорозподільної системи, окрім того, як на думку Позивача та відповідно до вимог, спеціально створених нормативно-правових документів постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України», - вже існуючий споживач повинен з невідомих причин заходити до особистого кабінету та продивлятися, чи часом не стали споживачами саме постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Враховуючи всі обставини, відповідач зазначає, що не визнає позов повністю та просить: визнати недійсним Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 28.12.2021 року, відповідно до ст. 203, 215, 216 ЦК України, та у зв`язку із наявною на той час підписаною сторонами Додатковою угодою № 2 до Договору № 17-1180/21 БО-Т від 24.11.2021 року із постачальником ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»; Зобов`язати ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» надати пояснення, чому університет не було вчасно підключено до газорозподільної системи та не надано вчасно послуги із постачання, адже договір вступає в дію та має юридичну силу саме після підписання його сторонами, а суд в свою чергу - врахувати ці факти та посприяти тому, щоб Університет мав змогу сплатити за фактично спожитий природній газ за період підключення до постачальника «останньої надії», а саме з 02.12.2021 р. по 05.12.2021 р. за ціною для бюджетних організацій, а це по 16,8 гри за куб.м., а не за завищеною ціною. Також зазначає, що нарахована пеня, 3% них та інфляційні процеси відповідачем сплачуватись не будуть у зв`язку із постановою Кабінету Міністрів України № 88 від 31.01.2023 року «Про Порядок підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасно проведення розрахунків за природній газ.
06.06.2023 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 3435 від 06.06.2023), в якій просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Станом на 17.07.2023 відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу визначає Закон України Про ринок природного газу.
Відповідно до пунктів 19, 26, 37 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом.
26 жовтня 2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 від 9 грудня 2020 року № 1236" (далі - Постанова КМУ № 1102).
Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства Магістральні газопроводи України, товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 затверджено Правила постачання природного газу. Ці Правила регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Особливості здійснення постачання природного газу споживачу, що не є побутовим, постачальником останньої надії визначені в розділі VI Правил.
Постачальник останньої надії здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник останньої надії зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальником останньої надії зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
За умовами п. 4.1.-4.4. розділу IV Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.
Об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4. Договору).
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника останньої надії та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника останньої надії у період з 29.10.2021 по 31.10.2021, з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 04.12.2021 підтверджується листом оператора ГТС від 27.09.2022 № ТОВВИХ-22-10366 з ЕІС кодом споживача 56ХS000023HENOOZ; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ (Форма № 10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача.
Отже, договір постачання природного газу постачальником останньої надії вважається укладеним між сторонами, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.
Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56ХS000023HENOOZ у вказаний період та внесений в алокацію постачальника останньої надії (позивача) становить: з 29.10.2021 по 31.10.2021 0,00 м.куб.; з 01.11.2021 по 30.11.2021 8770, 25 м. куб., з 02.12.2021 по 04.12.2021 1858,61 м. куб (інформація оператора ГТС у листі від 27.09.2022 № ТОВВИХ-22-10366).
У п. 41 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236, в редакції згідно з Постановою КМУ № 1102 від 25.10.2021, установлено з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. граничну ціну на природний газ за договорами постачання між споживачами, що є бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником останньої надії - на рівні 16,8 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість).
Вартість поставленого відповідачу у період з 29.10.2021 по 31.10.2021, з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 04.12.2021 природного газу становить 231 157 грн 01 коп.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату вартості газу на суму 147340 грн 20 коп (за період з 01.11.2021 по 30.11.2021), проте станом на 13.06.2022 сума заборгованості неоплаченої вартості природного газу за період поставки з 02.12.2021 по 04.12.2021 становить 83816 грн. 81 коп.
Відповідно до матеріалів справи, проект договору за підписом позивача був надісланий відповідачу 25.11.2021, що підтверджується фіскальним чеком та списком згрупованих відправлень від 25.11.2021.
Для оплати природного газу позивач виставив відповідачу рахунок № 1521 на суму 83816 грн 81 коп., який відповідач не оплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості.
Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Суд встановив, що факт отримання відповідачем у період 02.12.2021 по 04.12.2021 природного газу за договором постачання природного газу постачальником останньої надії загальною вартістю 83816 грн. 81 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
За умовами договору на відповідача покладений обов`язок до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 договору, зокрема постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, поштою, так як сторони окремо не обумовили можливості надання позивачем відповідачу рахунку на оплату природного газу через електронний кабінет споживача.
Рахунок № 1521 надісланий позивачем відповідачу за місцезнаходженням поштою 10.01.2022, що підтверджується списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком, і відповідачем не доведено доказами, що такий рахунок він не отримував.
Враховуючи зазначене, приписи ст. 612, 613 ЦК України та умови договору щодо строку оплати, суд дійшов висновку, що відповідач був зобов`язаний оплатити виставлений позивачем рахунок, надісланий поштою, до 31.01.2022.
Обставини несвоєчасного надсилання відповідачу поштою рахунку не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку оплатити отриманий природний газ.
Відповідач доказів оплати природного газу не подав, заборгованість складає 83816 грн 81 коп.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати природного газу, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 83816 грн 81 коп. заборгованості.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами п. 4.5. договору, у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 12377 грн 34 коп. за період з 01.02.2022 до 31.07.2022, виходячи з суми заборгованості в розмірі 83816 грн 81 коп.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачеві нараховані 3 % річних в сумі 2920 грн 95 коп. за період з 01.02.2022 до 31.03.2023 та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 24108 грн 30 коп. за період з 01.02.2022 до 31.03.2023, виходячи з суми заборгованості в розмірі 83816 грн 81 коп.
Оскільки рахунок на оплату природного газу за грудень 2021 року був надісланий відповідачу поштою 10.01.2022, суд дійшов висновку, що відповідач був зобов`язаний оплатити виставлений позивачем рахунок до 31.01.2022, відповідно виконання зобов`язання з оплати є простроченим з 01.02.2022.
Відповідач, заперечуючи проти нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені посилається на Постанову Кабінету Міністрів України № 88 від 31.01.2023 «Про затвердження Порядку підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ».
З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до п. 1 Порядку підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування нейстойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ (надалі - Порядок), передбачено, що цей Порядок визначає механізм підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами, іншою уповноваженою співвласниками відповідно до законодавства особою, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку.
Згідно з п. 2 Порядку, підставою для ненарахування неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ можуть бути такі обставини:
- багатоквартирний будинок, у якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний кооператив або визначено іншу уповноважену співвласниками відповідно до законодавства особу, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку (далі - будинок), розміщувався на тимчасово окупованій території, що визначається згідно із Законом України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; або
- будинок розміщувався (або розміщується) на території територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій; та/або
- не менше 30 відсотків загальної житлової площі будинку визнано непридатною для проживання внаслідок воєнних (бойових) дій.
Проте відповідачем доказів того, що він (відповідач) належить до об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельного кооперативу, іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку та відповідно наявність обставин, передбачених п. 2 Порядку суду не надав.
З огляду на зазначене даний Порядок не може бути застосований судом до даних правовідносин.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати природного газу, суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 12377 грн 34 коп. пені, 24108 грн. 30 коп. інфляційних втрат, 2920 грн 95 коп. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з 01.02.2022 в межах періоду, визначеного позивачем у розрахунку.
Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи.
Проте відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.
Якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
Судом в даному випадку при розгляді даної справи враховано факт часткової оплати за укладеним між сторонами договором, а також те, що порушення виконання зобов`язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Крім того, суд бере до уваги фінансове становище відповідача, загальну економічну ситуацію, яка склалась в країні, високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни.
При цьому, судом береться до уваги не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов`язань за Договором (зокрема, часткова оплата), стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені на 10% та часткове задоволення в цій частині вимог позивача, а саме суд стягує з відповідача на користь позивача 11139 грн 60 коп пені.
В частині стягнення 1237 грн 74 коп пені суд відмовляє.
Стосовно вимоги відповідача, викладеній у відзиві на позовну заяву щодо визнання недійсним Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 28.12.2021 року, відповідно до ст. 203, 215, 216 ЦК України, суд не може розглянути в межах даної справи, оскільки вимога про розірвання договору є самостійної позовною вимогою, яка заявляється шляхом подання до господарського суду позовної заяви, відповідно з дотриманням вимог ст. 162, 163, 164 Господарського процесуального кодексу України, або в межах даної справи шляхом подання зустрічної позовної заяви, відповідно до положень ст. 180 Господарського процесуального кодексу України. Щодо вимоги про зобов`язання ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» надати пояснення, чому університет не було вчасно підключено до газорозподільної системи та не надано вчасно послуги із газопостачання суд позбавлений юридичних підстав, для вчинення таких дій, оскільки ТОВ «ГК Нафтогаз Трейдинг» не є учасником даної справи та не є стороною Типового договору постачання природного газу постачальним «останньої надаії», з невиконання умов якого виник спір у даній справі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 83816 грн 81 коп суми основного боргу за Типовим Договором, 11139 грн 60 коп. пені, 2920 грон 95 коп 3% річних, 24108 грн 30 коп інфляційних втрат.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2684 грн 00 коп судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка про стягнення 123223 грн 40 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка ( вул. Київська, м. Глухів, Шосткинський район, Сумська область, 41400, код ЄДРПОУ 02125527) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 40121452) 83816 грн 81 коп заборгованості, 11139 грн 60 коп. пені, 2920 грон 95 коп 3% річних, 24108 грн 30 коп інфляційних втрат 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В частині стягнення 1237 грн 74 коп пені - в позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
В зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відпустці в період з 26.06.2023 по 14.07.2023, повне рішення складене та підписане суддею 18.07.2023.
СуддяС.В. Заєць
Суд | Господарський суд Сумської області |
Дата ухвалення рішення | 17.07.2023 |
Оприлюднено | 20.07.2023 |
Номер документу | 112271174 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Сумської області
Заєць Світлана Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні