Постанова

від 12.07.2023 по справі 496/4262/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/958/23

Справа № 496/4262/17

Головуючий у першій інстанції Буран В. М.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Сегеди С.М., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря Триколіч І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 квітня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, реєстраційна служба Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що наразі, позивач він позбавлений законного права щодо розпорядження, належним йому майном, а саме цеху по переробці риби. Вважав, що арешт нерухомого майна, а саме цеху по переробці риби, державним реєстратором було внесено коли право власності на цей об`єкт вже було зареєстроване за ОСОБА_2 . Тобто у державного реєстратора не було підстав для внесення обтяження по об`єкту, який вже йому належав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 23 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, реєстраційна служба Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з нерухомого майна задоволено. Скасовано арешт нерухомого майна, цеху по переробці риби за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 накладений на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 49490445, виданий 27.11.2015 року ВДВС Біляївського МРУЮ в Одеській області, рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:26834609 від 07.12.2015 року.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі, просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції вирішив питання про права та обовязки ОСОБА_1 , оскільки арешт на майно був накладений в рамках розгляду цивільної справи №496/5382/15-ц.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Фактичні обставини справи.

На підставі матеріалів справи встановлено, що 02 грудня 2015 року між ОСОБА_3 , що діяв від імені ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі- продажу земельної ділянки площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки - 5121083900:01:002:0155). Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 грудня 2015 року, посвідченого державним нотаріусом Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області, Грабовенко-Ворсуляк Д.М. (зареєстровано в реєстрі за № 2-2932), ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 10-13).

Згідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 48936026, вказана земельна ділянка зареєстрована за позивачем в установленому законом порядку. (а.с. 14-15).

02 грудня 2015 року між ОСОБА_3 , що діяв від імені ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу цеху по переробці риби, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02 грудня 2015 року, посвідченого державним нотаріусом Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області, Грабовенко-Ворсуляк Д.М. (зареєстровано в реєстрі за № 2-2928), ОСОБА_2 набув право власності на цех по переробці риби, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 16-19).

Згідно із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 48935244, вказана нежитлова будівля зареєстрована за позивачем в установленому законом порядку. (а.с. 20-21).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 30.10.2017 року № 102003829 на даний час земельна ділянка (кадастровий номер земельної ділянки: 5121083900:01:002:0155) та цех по переробці риби за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 .

Згідно із спеціального розділу інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за цехом по переробці риби, загальною площею 581,5 кв. м. у АДРЕСА_1 рахується арешт нерухомого майна. Підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 49490445, виданий 27.11.2015 року, видавник: ВДВС Біляївського МРУЮ в Одеській області, головним державним виконавцем Олефір С.В. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26834609 від 07.12.2015 р., ОСОБА_5 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області. Особа, майно якої обтяжуються: ОСОБА_4 . (а.с. 6-9).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що наявна інформація про арешт нерухомого майна, а саме цеху по переробці риби, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке нібито належало ОСОБА_4 , державним реєстратором було внесено до реєстру 07 грудня 2015 року в той час коли право власності на цей об`єкт було зареєстроване за ОСОБА_2 ще 02 грудня 2015 року.

Тобто у державного реєстратора не було підстав для внесення обтяження по об`єкту, який вже не належав ОСОБА_4 і постанова державного виконавця про арешт майна повинна була бути повернутою без виконання.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

На підставі матеріалів справи встановлено, що арешт на спірне майно накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадження 49490445.

Відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень за пошуковими параметрами ВП «49490445» встановлено, що 01 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження, боржником є ОСОБА_4 , стягувач ОСОБА_1 .

Згідно із частиною першою статті 32 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника) заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертої статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами цивільного судочинства, якщо вони виникають у цивільних правовідносинах.

Щодо заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог закону в межах виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами розділу VІІ ЦПК України.

Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) орган державної виконавчої служби у справах за позовами осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, може залучатися судом як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Керуючись наведеними правовими нормами, у разі звернення особи до суду в порядку позовного провадження з вимогою про звільнення майна з-під арешту (зняття арешту з майна) вказані позовні вимоги можуть бути пред`явлені до особи, в інтересах якої накладено арешт, стягувача у виконавчому провадженні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідач це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Разом з тим відповідачами у такій справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Встановивши, що при зверненні до суду позивач неповно визначив суб`єктний склад учасників справи, зокрема не залучив осіб, в інтересах яких накладено арешт на майно, а саме: ОСОБА_1 відповідачем, що унеможливлює правильне встановлення фактичних обставин та вирішення спору по суті, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позов пред`являвся до відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, реєстраційної служби районного управління юстиції в Одеській області, які не є ні боржниками у справі, ні особою, в інтересах якої накладено арешт, а отже, є неналежним відповідачем у цій справі.

Таким чином, колегія суддів відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , оскільки позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 квітня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, реєстраційна служба Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з нерухомого майна відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18 липня 2023 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: С.М. Сегеда

М.М. Драгомерецький