Рішення

від 11.07.2023 по справі 650/40/23

ВЕЛИКООЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/40/23

провадження № 2/650/49/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2023 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого Сікора О.О.,

за участю секретаря Турчик Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що в 1999 році, попередньо домовившись про всі істотні умови договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , позивач сплатив ОСОБА_2 кошти за будинок, а ОСОБА_3 , в свою чергу, прописала його в будинку, передала правовстановлюючі документи та ключі від будинку. Він з того часу почав проживати в будинку з дружиною та сином і проживав до вересня 2022 року. ОСОБА_3 виїхала за межі населеного пункту до міста та обіцяла до вересня 2022 року згодом повернутися та оформити з ним договір купівлі-продажу на свій житловий будинок. Він неодноразово звертався до продавця з метою оформлення належним чином права власності на будинок, придбаний ним ще у 1999 році, але ОСОБА_3 жодних дій до цього часу не вчинила. Спочатку обіцяла, що вчинить всі необхідні дії для укладання договору купівлі-продажу, але обіцянку не виконала, а в подальшому взагалі змінила номер мобільного телефону та місце проживання. На теперішній час зв`язок з нею втрачений. Тому він позбавлений можливості зареєструвати своє право власності належним шляхом, а саме нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку.

Крім того, у 2010 році позивач отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯК № 808707 від 19 липня 2010 року, на якій спірний будинок (кадастровий номер житловий розташований 6520982000:01:006:0028).

В результаті збройної агресії російської федерації будинок на теперішній час пошкоджений та не придатний до проживання. Для подання заяви на е-вiдновлення пошкодженого його житлового будинку та отримання компенсації потрібно надати правовстановлюючий документ на пошкоджене майно. Тому він вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

На судове засідання позивач не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

На судове засідання представник відповідача не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, при ухваленні рішення поклався на розсуд суду.

За таких обставин, суд вважає можливим постановити рішення за наявними матеріалами справи.

Дослідивши письмові докази, перевіривши наведені обставини, суд вважає, що у задоволенні позову відмовити з огляду на таке.

Суд встановив, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок виданого виконкомом Давидовобрідської сільради народних депутатів Великоолександрівського району Херсонської області 20 січня 1999 року, зареєстрованого в Херсонському обласному об`єднанні бюро технічної інвентаризації на № 132, на праві власності належить ОСОБА_4 .

04 лютого 1999 рок між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на Херсонській товарній біржі «Алмаз» було укладено договір купівлі-продажу відповідно до якого сторони домовились, що ОСОБА_4 продає, а ОСОБА_3 купує вказаний житловий будинок за 2000 грн, які продавець отримав до підписання вказаного договору.

Вказаний договір не було нотаріально посвідчено, а в його пункті 7 вказано про те, що він нотаріальному посвідченню не підлягає.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 808707 від 19 липня 2010 року земельна ділянка площею 0,2500 га, розташована на адресою: АДРЕСА_2 , на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки виданої секретарем Великоолександрівської селищної ради 02 лютого 2023 року за № 241 вбачається, що ОСОБА_1 з 1999 року по вересень 2022 року проживав в будинку за адресою: АДРЕСА_2 . У результаті збройної російської агресії будинок пошкоджений та на даний час не придатний для проживання.

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта від 09 травня 2023 року оціночна вартість будинку становить 920685,36 грн, оціночна вартість поліпшень становить 83698,67 грн.

Відповідно до частини першоїстатті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини третьоїстатті 13ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, при розгляді справи суд обмежений зокрема підставами позову та колом відповідачів у справі, яких визначає виключно позивач і лише останній може ініціювати залучення співвідповідача та заміну неналежного відповідача.

Підставою для набуття права власності на вказане нерухоме майно позивачем заявлено набувальну давність, а отже і спір вирішує суд виходячи з відповідних положень законодавства.

Відповідно до статті 328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин першої,четвертої статті344ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156 св 18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291 гс 18) не знайшла підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21 (провадження № 61-4347 св 22).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивач заволодів вказаним нерухомим майном на іншій правовій підставі, а саме на підставі правочину щодо купівлі-продажу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на спірний житловий будинок. Сам по собі факт користування позивачем спірним домоволодінням не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю.

При цьому, власником спірного житлового будинку є ОСОБА_4 , яка не відмовилась від права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, що виключає можливість набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю, та не була залучена до участі у справі в якості відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12,13,200,209,259,263 265ЦПК України та вищенаведеними положеннями цивільного законодавства, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: