Рішення

від 19.07.2023 по справі 701/376/23

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/376/23

Номер провадження2/701/173/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2023 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого судді - В.Л. Маренюка

за участю секретаря - Н.В. Філіпчак

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до Маньківської селищноїради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимогщодо предметупозову настороні позивача - Об'єднання співласниківбагатоквартирного будинку"Соборна41" про визнання права власності на майно за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача та третьої особи про визнання права власності на майно за набувальною давністю.

На підставу своїх вимог спирається на те, що 03 червня 1993 року виконавчим комітетом Маньківської селищної ради народних депутатів було видано ОСОБА_2 ордер № 054741 серія А на житлове приміщення із однієї кімнати загальною жилою площею 11,97 кв., метрів у квартирі АДРЕСА_1 із складом сім`ї 1 особи, тобто ОСОБА_2 . Вищевказаний ордер видавався позивачу на підставі статті 58 ЖК Української РСР. Відповідно до даної статті, норми якої діяли на момент видачі ордеру ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Як зазначено у вищевказаному ордері, він видався ОСОБА_2 виконавчим комітетом Маньківської селищної ради народних депутатів згідно Рішення від 28.05.1993 р. №73 на підставі ст. 58 Житлового кодексу України.

Відповідно до ст. 61 Житлового кодексу Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

21 червня 1993 року між керівником будинку ОСОБА_3 з одного боку та громадянином ОСОБА_2 з другого боку було укладено договір найму. Відповідно до умов даного договору керівник будинку здає наймачеві на строк із червня 1993 року житлове приміщення із однієї кімнати загальною жилою площею 11,97 кв. метрів у квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.04.2023 р. право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ні за ким не зареєстровано, відомості про власників відсутні. Відповідно до інформації, наданої Маньківською селищною радою від 16.08.2022 р. спірна квартира не належить до комунальної власності Маньківської селищної ради.

Також, у даній відповіді зазначено, що ордер надавався ОСОБА_4 виконавчим комітетом згідно Рішення від 28.05.1993 р. №73 на підставі ст. 58 Житлового кодексу України.

У зв`язку із тим, що 04.11.1995 року позивач уклала шлюб із ОСОБА_5 та їй було присвоєно після укладання шлюбу прізвище « ОСОБА_6 ».

Позивач не має можливості надати Рішення № 73 від 28.05.1993 р. у зв`язку із тим, що у архівному фонді виконавчого комітету Маньківської селищної ради народних депутатів смт. Маньківка у справі 02 - 2, том 1 «Протоколи засідань виконавчого комітету, рішення і документи до них» за 1993 рік, у протоколі № 5 засідання виконавчого комітету Маньківської селищної ради народних депутатів від 28.05.1993 року відсутнє рішення від 28.05.1993 р. № 75.

Відповідно до довідки № 164 від 29.08.2022р. виданої Комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» Маньківський виробничий відділок станом на 01.01.2013 рік у Маньківському відділку Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації квартира АДРЕСА_3 право власності не зареєстровано.

Починаючи із червня 1993 року і по сьогоднішній день позивач продовжує проживати у вищевказаній квартирі, сплачує комунальні послуги, проводить ремонт житла.

Комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 .

Відповідно до вищевказаного технічного паспорту загальна площа спірної квартири становить 24,2 кв.м., з яких житлова 12,8 кв.м.

У зв`язку із тим, що спірна квартира не належить Маньківській селищній раді що підтверджується наявною відповіддю, позивач не може скористатися правом приватизації, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Представник позивача до суду не з`явився, але в своїй позовній заяві просить справу слухати у його відстутності та відсутності його довірителя, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача до суду не з`явився, але надав суду суду відзив в якому заперечував на задоволення вимог позивача та просив справу слухати у його відсутності.

Представник третьої особи до суду не з`явився, але нада суду заяву, в якій просив справу слухати у його відстутності та задоволити позовні вимоги позивача.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із того, що як дійсно встановлено в судовому засіданні, що 3 червня 1993 року виконавчим комітетом Маньківської селищної ради народних депутатів було видано ОСОБА_2 ордер № 054741 серія А на житлове приміщення із 1 (однієї) кімнати загальною жилою площею 11,97 кв. метрів у квартирі АДРЕСА_1 із складом сім`ї 1 особи, тобто ОСОБА_2 .

Вищевказаний ордер видавався позивачу на підставі статті 58 Житлового кодексу Української РСР. Відповідно до даної статті, норми якої діяли на момент видачі ордеру ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Як зазначено у вищевказаному ордері, він видався ОСОБА_2 виконавчим комітетом Маньківської селищної ради народних депутатів згідно Рішення від 28.05.1993 р. №73 на підставі ст. 58 Житлового кодексу України. Відповідно до ст. 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

21 червня 1993 року між керівником будинку ОСОБА_3 з одного боку та громадянином ОСОБА_2 з другого боку було укладено договір найму. Відповідно до умов даного договору керівник будинку здає наймачеві на строк із червня 1993 року житлове приміщення із 1 (однієї) кімнати загальною жилою площею 11,97 кв. метрів у квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.04.2023 р. право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ні за ким не зареєстровано, відомості про власників відсутні.

Відповідно до інформації, наданої Маньківською селищною радою від 16.08.2022 р. спірна квартира не належить до комунальної власності Маньківської селищної ради.

Також, у даній відповіді зазначено, що ордер надавався ОСОБА_4 виконавчим комітетом згідно Рішення від 28.05.1993 р. №73 на підставі ст. 58 ЖК України.

У зв`язку із тим, що 04.11.1995 року позивач уклала шлюб із ОСОБА_5 тому її було присвоєно після укладання шлюбу прізвище « ОСОБА_6 ».

Позивач не має можливості надати Рішення № 73 від 28.05.1993 р. у зв`язку із тим, що у архівному фонді виконавчого комітету Маньківської селищної ради народних депутатів смт. Маньківка у справі 02 2, том 1 «Протоколи засідань виконавчого комітету, рішення і документи до них» за 1993 рік, у протоколі № 5 засідання виконавчого комітету Маньківської селищної ради народних депутатів від 28.05.1993 року відсутнє рішення від 28.05.1993 р. № 75.

Відповідно до довідки № 164 від 29.08.2022р. виданої Комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» Маньківський виробничий відділок станом на 01.01.2013 рік у Маньківському відділку Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації квартира АДРЕСА_3 право власності не зареєстровано.

Починаючи із червня 1993 року і по сьогоднішній день позивач продовжує проживати у вищевказаній квартирі, сплачує комунальні послуги, проводить ремонт житла.

29.03.2006 р. між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Черкасиобленерго» було укладено Договір про користування електричною енергією № 01-3579 відповідно до якого енергопостачальник бере на себе зобов`язання надійно постачати споживачеві електричну енергію.

У травні 2017 року між позивачем та КП «Комунальник М» було укладено Договір № 1151 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення.

Платежі за комунальні послуги сплачуються позивачем у повному обсязі що підтверджується квитанціями, копії яких додаються.

Комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 . Відповідно до вищевказаного технічного паспорту загальна площа спірної квартири становить 24,2 кв.м., з яких житлова 12,8 кв.м.

Відповідно до ст. 1 ЖК Української РСР громадяни мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Положеннями ст. 9 ЖК Української РС громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

У зв`язку із тим, що спірна квартира не належить Маньківській селищній раді що підтверджується наявною відповіддю, позивач не може скористатися правом приватизації.

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин 1, 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до частини 3 статті 344 ЦК України якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності.

Позивачем обрано такий спосіб судового захисту як визнання права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_3

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Відтак йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини 3 статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2 статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вищевказаних умов у сукупності. За змістом частини 1 статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі N 910/17274/17).

Така позиція сформульована у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09 липня 2019 року у справі N 920/999/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18)зроблено висновок, що «[…] добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності» (Постанова Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 466/9865/17; провадження № 61-9397св20). Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Відповідно до п. 5 та п. 7 ст. 16 ЖК Української РСР (чинного на час виникнення правововідносин) виконавчі комітети селищних, сільських Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території відповідної Ради: приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду Ради (стаття 51), затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого жилого фонду (стаття 52); видають ордери на жилі приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду (частина перша статті 58).

Згідно ст. 69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 р. № 470 (чинних на час виникнення правовідносин) ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.

Як вбачається із вищевикладеного, Позивач добросовісно (на підставі ордеру) заволодів чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном (житловим приміщенням-квартирою) більше десяти років(починаючи з 1993 року по теперішній час), а відтак відповідно по положень ст. 344 ЦК України, наявні правові підстави для набуття Позивачем права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_3 , тому суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають до повного задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 141, 200, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 26, 344 ЦК України, ст.ст.21,24,41Конституції України,суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_2 право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя В.Л. Маренюк