Ухвала

від 11.07.2023 по справі 757/26912/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26912/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб ГСУ НПУ, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №4202300000000112 від 31.03.2023,-

ВСТАНОВИВ:

29.06.2023 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб ГСУ НПУ, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №4202300000000112 від 31.03.2023.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 29.05.2023 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11.05.2023 у справі №757/19167/23-к було проведено обшук, в приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено речі та документи.

З огляду на викладене, на думку адвоката вилучені речі та документи є такими, що мають статус тимчасово вилученого майна, а відтак підлягають поверненню його законним володільцям.

Адвокат в судове засідання подав заяву про те, що скаргу підтримує та просить суд розглядати у його відсутність.

Слідчий/прокурор у судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження приходжу до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000112 від 31.01.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва в якому, забезпечується Офісом Генерального прокурора.

Так, з матеріалів скарги вбачається, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.05.2023 у справі №757/19167/23-к, було надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_5 , з метою виявлення та вилучення предметів та документів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для встановлення об`єктивної істини та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, а саме документів щодо взаємовідносин ТОВ «ВТС-Пром» (код ЄДРПОУ 38922650) з ТОВ «Виробничо-технічне підприємство «Граніт» (код ЄДРПОУ 14307848), ТОВ «Трансресурс Авто» (код ЄДРПОУ 43395646), ДП «Спеціалізована Зовнішньоторговельна Фірма «Укроборонекспорт» (код ЄДРПОУ 30021024), ДП «Шепетівський Ремонтний Завод» (код ЄДРПОУ 8396724), ТОВ «Європа-Експорт Плюс» (код ЄДРПОУ 36272068), ТОВ «Ракетні Системи та Технології» (код ЄДРПОУ 42485555), ТОВ «НВП «Паралакс» (код ЄДРПОУ 14351051) та ТОВ «ССОТ» (код ЄДРПОУ 36691706) та матеріально-технічні цінності, що є предметами цих договорів, зокрема:

- договори із додатками, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти прийому-передачі, акти виконаних робіт з додатками та специфікаціями, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, банківські документи щодо проведених розрахунків, документи щодо якості та походження товарно-матеріальних цінностей, листування, декларації про відповідність, документів що свідчать про фактичні обсяги «проконвертованих» грошових коштів та валютно-обмінних операцій, які не відповідають задекларованим показникам у бухгалтерській та податковій звітності та мають доказове значення щодо розміру фактично отриманих доходів, платіжних карток, документів що свідчать про фактичні обсяги виконаних робіт, квитанцій, висновків про проведення експертних випробувань, чорнових записів, зошитів, блокнотів, незаповнені документи із відтисками печаток та штампів, головні книги, журнали в`їзду-виїзду автотранспорту, журнали-ордери, виписки банку, статутні та реєстраційні документи, кадрові документи, накази на призначення, трудові договори, трудові контракти, акти приймання - передачі товарів, документи складського обліку; комп`ютерна техніка та оргтехніка; електронні носії інформації (у тому числі системних блоків, серверних блоків, флеш-карток CD та DVD дисків, жорстких дисків, відео-записуючих пристроїв, мобільних телефонів, планшетів, ноутбуків, тощо); печаток і штампів суб`єктів господарювання з ознаками «фіктивності»; банківські пластикові картки для обслуговування карткових, розрахункових, депозитних та кредитних рахунків, юридично-правові документи, а також технічних приладів, приладів військового призначення тощо (з метою встановлення їх фактичної відсутності).

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Так, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що адвокат звернувся зі скаргою, без необхідного обґрунтування, без конкретизації своїх вимог, саме лише посилання на повернення майна згідно протоколу обшуку без чіткого його переліку у прохальній частині скарги не дає можливість слідчому судді дослідити належним чином, яке саме майно вважає, заявник тимчасово вилученим.

Таким чином, оскільки на сторону процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов`язки, слідчий суддя прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги.

Відтак, на думку суду вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб ГСУ НПУ, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №4202300000000112 від 31.03.2023, - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1