Рішення

від 18.07.2023 по справі 501/2364/23

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 18.07.2023

Справа № 501/2364/23

2/501/1093/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Петрюченко М.І.

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідачів

1 ОСОБА_2

2 Приватного підприємства «БАРСС»

предмет та підстави позову: про визнання права власності,

учасники справи до суду не з`явились

ухвалив рішення про наступне та

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 19.06.2023 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 ,Приватного підприємства«БАРСС» про визнанняправа власностізгідно якого просить суд визнати за нею (позивачем) право особистої приватної власності на:

- бар з комп`ютерним залом, загальною площею 75,2 кв.м., основною площею 66,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: коридору площею 3.2 кв.м.; торговельної зали площею 45 кв.м.; кухні площею 3,8 кв.м.; туалету площею 2,1 кв.м.; комп`ютерної зали площею 21,1 кв.м.;

- земельну ділянку загальною площею 0,01000 га, кадастровий номер 5110800000:02:028:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що згідно з договором купівлі - продажу №1828 від 16.04.2008 ОСОБА_1 на праві власності належить 9/25 частки бару з комп`ютерним залом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності від 13.05.1999 Приватному підприємству «БАРСС» на праві власності належить 16/25 частки бару з комп`ютерним залом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №018660 від 14.09.2012 Приватному підприємству «БАРСС» на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 0,01000 га, кадастровий номер 5110800000:02:028:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (цільове призначення: для експлуатації бару з комп`ютерним залом, загальною площею 75,2 кв.м., основною площею 66,1 кв.м., який складається з: коридор, площею 3.2 кв.м.; торговельний зал, площею 45 кв.м.; кухня, площею 3,8 кв.м.; туалет, площею 2,1 кв.м.; комп`ютерний зал, площею 21,1 кв.м.

Позивач вказує в позові, що 30.05.2022 між ОСОБА_1 , ПП «БАРСС» та нею (позивачем) укладено договір про спільну діяльність, за умовами якого відповідачі та позивач об`єднали зусилля з реконструкції бару з комп`ютерним залом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до ч.4 п.3.1 та ч.4 п.3.2 Договору Учасник 1 (відповідач 1) та Учасник (відповідач 2) у строк до 30 травня 2023 року зобов`язуються здійснити реконструкцію бару з комп`ютерним залом.

Частиною 2 пункту 4.1 вказаного Договору, Учасник 3 (позивач) у 2 денний термін після підписання цього договору зобов`язується надати Учаснику 1 та Учаснику 2 в спільну діяльність грошові кошти в розмірі 890000,00 грн.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання Учасником 1 та Учасником 2 зобов`язань, передбачених п.3.1 та п.3.2 Договору, створене Учасниками в результаті спільної діяльності майно переходить у власність Учасника 3, а у Учасника 1 та Учасника 2 припиняються всі права на новостворений об`єкт та на об`єкт, що перебував у спільній власності Учасників чи у власності Учасника 1 та Учасника 2 до укладення цього договору (при умові виконання Учасником 3 п.4.1 цього договору).

Згідно Додатку №1 від 30.05.2022 позивачем в рамках виконання вказаного договору передано відповідачам грошову суму в розмірі 890000,00 грн.

Позивач стверджує у позові, що вона, як Учасник 3 за договором про спільну діяльність від 30.05.2022 виконалиа в повному обсязі взяті на себе зобов`язання. Відповідачами не виконано умови договору, у строк до 30.05.2023 не здійснено реконструкцію бару з комп`ютерним залом.

Відповідно у позивача, на підставі п.7.2 вказаного договору виникає право на визнання за собою права власності на зазначені об`єкти нерухомості.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідачі відзиву на позов не надали, 17.07.2023 до канцелярії суду надійшли заяви відповідачів ОСОБА_1 та директора Приватного підприємства «БАРСС» про визнання позову, в яких вони просили суд розглянути справу без їх участі.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматичного розподілу від 19.06.2023 справу розподілено на розгляд судді Петрюченко М.І. (а.с.25).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 30.06.2023 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (а.с.30-31).

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій підтримав в повному обсязі позовні вимоги, розгляд справи просить провести без його участі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, надали заяви в яких просять розгляд справи провести без їх участі, позовні вимоги визнали в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.200ЦПК України суд може ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження у випадку визнання позову відповідачем.

Так, частиною четвертою статті 206ЦПК передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, ЦПК України допускає ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні і в правовідносинах, що виникли між сторонами відповідач позов визнала, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тобто в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право власності від 13.05.1999 Приватному підприємству «БАРСС» на праві власності належить 16/25 частки бару з комп`ютерним залом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).

Згідно з копією договору купівлі - продажу №1828 від 16.04.2008 ОСОБА_1 на праві власності належить 9/25 частки бару з комп`ютерним залом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.19-20)

Відповідно до технічного паспорту №55/2/2023 виготовленого станом на 26.04.2023 будівля бару з комп`ютерним залом складається з загальної площі 75,2 кв.м., основною площею 66,1 кв.м., який складається з: коридору - площею 3.2 кв.м.; торговельної зали - площею 45 кв.м.; кухні - площею 3,8 кв.м.; туалету - площею 2,1 кв.м.; комп`ютерної зали площею 21,1 кв.м., що підтверджується копією технічного паспорту (а.с.21-24).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №018660 від 14.09.2012, Приватному підприємству «БАРСС» на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 0,01000 га, кадастровий номер 5110800000:02:028:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації бару з комп`ютерним залом, що підтверджується копією державного акту (а.с.18).

Між ОСОБА_1 , ПП «БАРСС» та позивачем 30.05.2022 укладено договір про спільну діяльність, за умовами якого відповідачі та позивач об`єднали зусилля з реконструкції бару з комп`ютерним залом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджується копією договору (а.с.130-15).

У відповідності до ч.4 п.3.1 та ч.4 п.3.2 Договору Учасник 1 (відповідач 1) та Учасник (відповідач 2) у строк до 30 травня 2023 року зобов`язуються здійснити реконструкцію бару з комп`ютерним залом.

Частиною 2 пункту 4.1 вказаного Договору, Учасник 3 (позивач) у 2 денний термін після підписання цього договору зобов`язується надати Учаснику 1 та Учаснику 2 в спільну діяльність грошові кошти в розмірі 890000,00 грн.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання Учасником 1 та Учасником 2 зобов`язань, передбачених п.3.1 та п.3.2 Договору, створене Учасниками в результаті спільної діяльності майно переходить у власність Учасника 3, а у Учасника 1 та Учасника 2 припиняються всі права на новостворений об`єкт та на об`єкт, що перебував у спільній власності Учасників чи у власності Учасника 1 та Учасника 2 до укладення цього договору (при умові виконання Учасником 3 п.4.1 цього договору).

Згідно Додатку №1 від 30.05.2022 позивачем в рамках виконання вказаного договору передано відповідачам грошову суму в розмірі 890000,00 грн. (а.с.16).

Учасник 3 за договором про спільну діяльність від 30.05.2022 виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання.

Учасник 1 та Учасник 2 не виконали умови договору, у строк до 30.05.2023 не здійснили реконструкцію бару з комп`ютерним залом.

Вказані обставини визнані відповідачами у їхніх заявах та не спростовані.

ІV. Оцінка Суду.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.598ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1130ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до ч.2 ст.1131ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Статтею 1132ЦК України передбачено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Частиною 1 ст.1133ЦК України передбачено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Отже, розглядаючи спори з приводу виконання договорів про спільну діяльність суди мають, зокрема, встановлювати чи виникли між сторонами правовідносини зі спільної діяльності, чи інші правовідносини, які причини є підставою для розірвання договору, чи виконані сторонами взаємні обов`язки та якою мірою невиконання обов`язків впливає на подальшу спільну діяльність, чи є підстави вважати договір про спільну діяльність припиненим або продовженим тощо.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_1 , ПП «БАРСС» та позивачем 30.05.2022 укладено договір про спільну діяльність, за умовами якого відповідачі та позивач об`єднали зусилля з реконструкції бару з комп`ютерним залом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.130-15).

У відповідності до ч.4 п.3.1 та ч.4 п.3.2 Договору Учасник 1 (відповідач 1) та Учасник (відповідач 2) у строк до 30 травня 2023 року зобов`язуються здійснити реконструкцію бару з комп`ютерним залом.

Частиною 2 пункту 4.1 вказаного Договору, Учасник 3 (позивач) у 2 денний термім після підписання цього договору зобов`язується надати Учаснику 1 та Учаснику 2 в спільну діяльність грошові кошти в розмірі 890000,00 грн.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1141 ЦК України, договір простого товариства припиняється у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.

Згідно ч.1 ст.1142 ЦК України, учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства не пізніш як за три місяці до виходу з договору.

Згідно ст.651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.1134 ЦК України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників.

Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду.

Обов`язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов`язаних із виконанням цих обов`язків, встановлюються договором простого товариства.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання Учасником 1 та Учасником 2 зобов`язань, передбачених п.3.1 та п.3.2 Договору, створене Учасниками в результаті спільної діяльності майно переходить у власність Учасника 3, а у Учасника 1 та Учасника 2 припиняються всі права на новостворений об`єкт та на об`єкт, що перебував у спільній власності Учасників чи у власності Учасника 1 та Учасника 2 до укладення цього договору (при умові виконання Учасником 3 п.4.1 цього договору).

Згідно Додатку №1 від 30.05.2022 позивачем в рамках виконання вказаного договору передано відповідачам грошову суму в розмірі 890000,00 грн. (а.с.16).

Учасник 3 за договором про спільну діяльність від 30.05.2022 виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання.

Учасник 1 та Учасник 2 не виконали умови договору, у строк до 30.05.2023 не здійснили реконструкцію бару з комп`ютерним залом.

Вказані обставини визнані відповідачами у їх заявах та не спростовані.

Таким чином, відповідачами істотно порушено умови Договору від 30.05.2022 в частині виконання покладених на останніх зобов`язань, що унеможливлює отримання позивачем вигоди (прибутку), на яку розраховував позивач при укладанні Договору, тому звернення позивача до суду з відповідним позовом є обгрунтованим.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.3ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

При ухвалені рішення суд в порядку ст.141 ЦПК вирішує питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з тим, оплата позивачем при подачі позову судового збору в розміру 1559,42 грн. не відповідає ставкам судового збору за Законом України«Про судовийзбір» та підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №66100111 року від 16.06.2023.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4Закону України«Про судовийзбір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дана позовна заява містить вимоги майнового характеру (про визнання права на нерухоме майно), тобто повинно бути сплачено судовий збір, у розмірі 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме не менше 1073,60 грн. та не більше 13420,00 грн.

Судовий збір підлягає присудженню з відповідачів на користь держави в порядку статті 141 ЦПК України, виходячи з задоволених позовних вимог з врахуванням суми сплаченої позивачем при подачі позову до суду у розмірі 11861,00 грн. (13420,00-1559,42) пропорційно долі кожного.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Приватного підприємства«БАРСС» про визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право особистої приватної власності на:

- бар з комп`ютерним залом, загальною площею 75,2 кв.м., основною площею 66,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: коридору площею 3.2 кв.м.; торговельної зали площею 45 кв.м.; кухні площею 3,8 кв.м.; туалету площею 2,1 кв.м.; комп`ютерної зали площею 21,1 кв.м.;

- земельну ділянку загальною площею 0,01000 га, кадастровий номер 5110800000:02:028:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), Приватного підприємства «БАРСС» (ЄДРПОУ: 19201770) на користь держави судовий збір у розмірі 11861,00 грн. пропорційно долі кожного.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Іллічівського міського

Суду Одеської області М.І.Петрюченко