Рішення

від 17.07.2023 по справі 905/672/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.2023 Справа №905/672/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Замай Т.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро, Дніпропетровська область,

до відповідача Обслуговуючого кооперативу «Лісова Поляна», м. Святогірськ, Донецька область,

про стягнення заборгованості у сумі 71099,26грн, 3% річних у сумі 2384,52грн, інфляційних втрат у сумі 14206,95грн, всього 87690,73грн,

За участю:

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: представник не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м. Дніпро, Дніпропетровська область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Обслуговуючого кооперативу «Лісова Поляна», м. Святогірськ, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 71099,26грн, 3% річних у сумі 2384,52грн, інфляційних втрат у сумі 14206,95грн, всього 87690,73грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №7239 від 01.01.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий природній газ.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.06.2023; справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 29.06.2023 з подальшим відкладанням на 17.07.2023 з повідомленням сторін.

З метою повідомлення про дату, час та місце проведення судових засідань ухвали суду від 13.06.2023 та 29.06.2023 направлялись на електронну адресу позивача/його представника, ухвала суду від 13.06.2023 направлялась відповідачу за його зареєстрованою адресою місцезнаходження згідно з даними ЄДРПОУ. Кореспонденція суду отримана не була з причини відсутності відповідача за місцем реєстрації. В розумінні ст.242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду вважаються врученою. Крім того судом здійснювались дії з розміщені оголошення з зазначенням дати, часу та місця проведення судових засідань на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України». Отже суд доклав всіх можливих дій з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи учасникам справи було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

У судове засідання 17.07.2023 сторони представників не направили; позивач просив здійснити розгляд справи за відсутності його представника.

Явка судом обов`язковою не визнавалась, відсутність представника позивача на розсуд суду не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву, згідно з положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (постачальник) та Обслуговуючим кооперативом «Лісова поляна» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, шляхом приєднання споживача до умов договору №7239 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на підставі поданої та підписаної 13.12.2018 заяви-приєднання (додаток №1 до договору) на умовах комерційної пропозиції постачальника, яка є додатком №2 до договору №7239.

З моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому Правилами роздрібного ринку порядку споживач та постачальник набувають всіх прав та обов`язків за договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинним законодавством України.

Згідно з умовами заяви-приєднання (додаток №1) початком постачання електричної енергії є січень 2019, але не раніше наступного дня за днем подачі цієї заяви, якщо інше не визначено комерційною пропозицією, обраною споживачем. Розрахунковим вважається період з 00:00 годин 01 числа місяця до 24:00 годин числа поточного місяця.

Відповідно до п.п.1.1.-1.2 договору цей договір є публічним договором приєднання, що встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії, та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов договору. Умови договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 та є однаковими для всіх споживачів.

Згідно з п.2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії (п.2.2 договору).

Пунктами 3.3, 3.4 договору передбачено, що постачальник за договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору. Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні.

Розділ 5 договору визначає ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії.

Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору (п.5.1). Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п.5.2). Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (п.5.8). Розрахунки споживача за договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (спецрахунок). Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п.5.9). Оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п.5.10). Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії постачальника. При виставленні рахунку за спожиту електричну енергію Споживачу Постачальник зобов`язаний окремо вказувати оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та оплату вартості електричної енергії (п.5.13). Порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до вказаної комерційної пропозиції, обраної споживачем (п.5.15).

Відповідно до п.5.2 комерційної пропозиції, яка є додатком №2 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №7239 рахунок за фактично відпущену електричну енергію формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет» з моменту реєстрації споживача в сервісі не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. У разі неотримання рахунку споживачем у центрі обслуговування або у сервісі «Особистий кабінет» постачальник не пізніше ніж на шостий робочий день після закінчення розрахункового періоду направляє рахунок клієнту на ел.адресу споживача, зазначену в заяві-приєднання (в такому випадку датою отримання рахунку вважається дата направлення постачальником ел.листа). У разі відсутності інформації про ел.адресу споживача, постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом, поштою (в такому випадку датою отримання рахунку споживачем вважається третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач). Надані постачальником рахунки за фактично відпущену електричну енергію підлягають оплаті споживачем, протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

Остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду (п.5.3 комерційної пропозиції).

Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (п.13.1 договору).

Згідно з п.п.10.1, 10.2 комерційної пропозиції договір укладається на строк 1 (один) рік та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до договору та оплати рахунку, визначеного в п.5.1 комерційної пропозиції. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за двадцять один день до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії або перегляд його умов.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження звернення споживача до постачальника із заявою про припинення дії договору, у зв`язку з чим договір постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є чинним.

У виконання умов договору №7239 від 01.01.2019 позивачем у період лютий-березень 2022 поставив відповідачу електроенергію у загальній кількості 42321кВтгод на загальну суму 71099,28грн, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції-активної електроенергії за лютий 2022 від 28.02.2022 (обсяг 27280 кВтгод) на суму 45830,40грн з ПДВ та за березень 2022 від 31.03.2022 (обсяг 15041кВтгод) на суму 25268,88грн з ПДВ. Акти прийняття-передавання товарної продукції за лютий та березень 2022 містять електронні підписи постачальника та споживача.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки за спожиту електроенергію на загальну суму 71099,26грн, а саме: рахунок №7239 за лютий 2022 від 03.03.2022, з кінцевою датою сплати 11.03.2022 на суму 45830,38грн; рахунок №7239 за березень 2022 від 02.04.2022, з кінцевою датою сплати 08.04.2022 на суму 25268,88грн.

При виставленні рахунку за лютий 2022 позивачем врахована переплата на суму 0,02грн, яка виникла (як зазначає позивач) в результаті сплати за поставлену електроенергію в січні 2022, на підтвердження чого надано виписку по особовому рахунку відповідача.

Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у сумі 71099,26грн, 3% річних у сумі 2384,52грн, інфляційних втрат у сумі 14206,95грн, всього 87690,73грн є як зазначає позивач порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлену електричну енергію за договором 7239 від 01.01.209 за період лютий - березень 2022.

Розглядаючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Частиною другою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, cплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626, ст.11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальник це суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу; оператор системи розподілу юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Частиною 2 ст.56 Закон України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до п.п.3.1.9, 3.2.6 розділу ІІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається. Укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Між позивачем та відповідачем укладено публічний договір приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії, шляхом приєднання споживача (відповідача) до умов цього договору на підставі заяви-приєднання відповідача до договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець, взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно з ч.1 ст.174 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч.ч.6,7 ст.276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Електропостачальник зобов`язаний сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену на ринку електричної енергії, та послуги, що надаються на ринку електричної енергії (п.7 ч.2ст.57 Закон України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з п.п.4.1.,4.2. гл.4 ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюється у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Послуги з розподілу та електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як встановлюється з матеріалів справи позивачем було поставлено відповідачу у лютому-березні 2022 електроенергію на загальну суму 71099,28грн, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції-активної електроенергії за лютий 2022 від 28.02.2022 на суму 45830,40грн з ПДВ та за березень 2022 від 31.03.2022 на суму 25268,88грн з ПДВ, які підписані електронним підписом позивача та відповідача, що не заперечується останнім.

Разом з цим, при виставленні рахунку за лютий 2022 позивачем врахована переплата на суму 0,02грн, яка виникла в результаті сплати за поставлену електроенергію в січні 2022. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Відповідачем також не надано обґрунтованих заперечень та належних та допустимих доказів, які б спростовували факт споживання електроенергії за спірні періоди в обсягах, які визначені позивачем.

Між тим обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку за поставлену позивачем у лютому березні 2022 електричну енергію у загальній сумі 71099,26грн у визначений п.5.10 договору та п.5.2 комерційної пропозиції (додаток 2 до договору) строк, а саме за актами за лютий 2022 від 28.02.2022 на суму 45830,40грн з ПДВ до 11.03.2022 включно та за березень 2022 від 31.03.2022 на суму 25268,88грн з ПДВ до 08.04.2022 включно. Внаслідок наведеного у відповідача виникла заборгованість за договором від 01.09.2019 №7239 у розмірі 71099,26грн, яка не заперечується відповідачем.

Невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати вартості поставленої електроенергії є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, з огляду на що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості у розмірі 71099,26грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №7239 від 01.01.2019 у розмірі 71099,26грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат у сумі 14206,95грн за періоди з квітня 2022 по квітень 2023 (заборгованість за лютий 2022), з травня 2022 по квітень 2023 (заборгованість за березень 2022) та 3% річних у сумі 2384,52грн за періоди з 12.03.2022 по 03.05.2023 (заборгованість за лютий 2022), з 09.04.2022 по 03.05.2023 (заборгованість за березень 2022), суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за заявлені позивачем періоди прострочння, суд встановив, що розрахунки позивача відповідають фактичним обставинам справи. Разом з цим, суд здійснивши власний розрахунок, встановив, що 3% річних та інфляційні втрати складають більшу суму, ніж заявлена позивачем.

З урахуванням ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення 3% річних у сумі 2384,52грн та інфляційних втрат у сумі 14206,95грн.

За приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.. Інших судових витрат сторонами до розподілу не заявлено.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 210, 233, 236-237, 239-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Лісова Поляна» (84130, Донецька область, м.Святогірськ, вул. Куйбишева, буд. 59, код ЄДРПОУ 39111357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, б.7, код ЄДРПОУ 42086719) заборгованість у сумі 71099,26грн, 3% річних у сумі 2384,52грн, інфляційні втрати у сумі 14206,95грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2147,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 17.07.2023 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2023.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було підписано лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.І. Аксьонова