Рішення

від 17.07.2023 по справі 906/577/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/577/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ратушинська І.О., ордер серія АМ №1052016 від 24.04.2023;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі заяву позивача №21/06 від 21.06.2023 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/577/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Фабрика м`яких меблів" (м.Житомир)

до Приватного підприємства "Фітосировина" (м.Житомир)

про стягнення 13318,71грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.06.2023 позов ПрАТ "Фабрика м`яких меблів" задоволено повністю: стягнуто з ПП "Фітосировина" на користь ПрАТ "Фабрика м`яких меблів" 10044,07грн заборгованості по орендним платежам; 3013,22грн штрафу; 261,42грн пені та 2684,00грн судового збору.

22.06.2023 позивачем подано заяву №21/06 від 21.06.2023 про стягнення з відповідачавитрат на професійну правничу допомогу загальному розмірі 21000,00грн.

До заяви додано акт приймання-передачі наданих послуг від 20.06.2023, звіт про надану професійну правничу допомогу від 20.06.2023, а також докази направлення заяви на адресу відповідача.

Ухвалою суду від 23.06.2023 заяву позивача №21/06 від 21.06.2023 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/577/23 прийнято до розгляду. Судове засідання призначено на 17.07.2023.

Представник заявника у судовому засіданні заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підтримала у повному обсязі.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень причин неявки суду не надав.

Відповідно до інформації з реєстру ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції за 26.06.2023 та інформації з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" поштове відправлення за трек-номером 1000233485415 (копія ухвали суду від 26.06.2023 у справі №906/577/23), знаходиться у точці видачі/доставки.

Суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №906/577/23 (щодо розподілу судових витрат) від 21.06.2023, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до п.3 ч.1ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписамич.1 та п.1 ч.3 ст.123 ГПК України,судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, і витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.124 ГПК Українивизначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовнiй заяві вiд 09.12.2022 зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, включає судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 34000,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що правову допомогу ПАТ "Фабрика м`яких меблів" у даній справі надавала адвокат Ратушинська Ірина Олексіївна повноваження та обсяг прав якого підтверджуються ордером на надання правової (правничої) допомоги серії АМ №1052016 від 24.04.2023 (а.с.28).

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Суд констатує, що у позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, та наголосив, що остаточний розрахунок буде надано у вiдповідному процесуальному порядку, згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, в ході розгляду справи в подальшому iз заявою про ухвалення додаткового рішення.

З підстав наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги ч.8ст.129 ГПК України представником позивача дотримано.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3ст.126 цього Кодексу).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18).

На підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і для визначення розміру витрат заявником надано копію договору №14/04 про надання правових послуг від 17.04.2023, додаток №1 до договору №17/4 від 17.04.2023, звіт про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару від 20.06.2023 та кт приймання-передачі наданих послуг від 20.07.2023 (а.с. 25-27, 59-60).

Так, 17.04.2023 між ПАТ "Фабрика м`яких меблів" (замовник) та адвокатом Ратушинською І.О. (виконавець) укладено договір №17/04 про надання правових послуг, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати правові послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1. договору).

Виконавець надає замовнику наступні правові послуги:

захист та представництво інтересів замовникам у правовідносинах відносно стягнення коштів з орендарів замовника по договорам оренди (консультування, збір необхідних документів, звернення до суду, підготовка процесуальних документів, представництво інтересів в суді тощо) (п.1.2. договору).

Відповідно до п.п. 3.1.-3.2. договору, порядок та строки оплати послуг виконавця встановлюються додатком №1 до даного договору, що є його невід`ємною частиною. Замовнику роз`яснено, що оплата за надані виконавцем послуги - це оплата праці адвоката, яка не пов`язана з майбутнім результатом по справі, на який очікує замовник.

Додатком №1 до договору про надання правових послуг №14/4 від 17.04.2023 сторони, серед іншого, визначили найменування послуг та їх вартість, а також узгодили, що оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня підписання сторонами акту наданих послуг (а.с.27).

20.06.2023 ПАТ "Фабрика м`яких меблів" та адвокатом підписано звіт про надану професійну правничу допомогу та акт приймання-передачі наданих послуг (а.с.59-60), згідно з яким адвокатом було надано наступні послуги на суму 21000,00грн:

- правовий аналіз справи, збір доказів та розробка концепції правового захисту інтересів замовника в процедурі стягнення коштів з ПП "Фітосировина"; загальна вартість послуги 6000,00грн;

- складання позовної заяви про стягнення з ПП "Фітосировина" заборгованості по договору оренди нежитлового приміщення, формування додатків та здійснення розрахунків до позовної заяви; загальна вартість послуги 12000,00грн;

- участь у судовому засіданні Господарського суду Житомирської області по справі №906/577/23; загальна вартість послуги 3000,00грн.

Відповідач заперечень щодо суми витрат на професійну правничу допомогу не подав.

Разом з тим, при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для задоволення заяви представника ПАТ "Фабрика м`яких меблів", суд враховує наступне.

Відповідно доч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами ч.3ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до положеньст.901 ЦК України,за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК Українивизначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Виходячи з аналізу положеньст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамист.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

Водночас, за змістом ч.4ст.126 ГПК України,розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом із тим під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката а б о з в л а с н о ї і н і ц і а т и в и, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. За таких обставин, висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі суди мають дане право відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.11.2021 у справі №910/7520/20).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставіст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014, у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (схожа правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постанові від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, у постанові від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та у постановах від 13.02.2020 у справі №910/2170/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Ратушинською І.О. професійної правової допомоги ПАТ "Фабрика м`яких меблів" у справі №906/577/23.

На думку суду, заявлені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 21000,00грн не відповідають критерію розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову (13318,71грн) в розумінні ст.ст.126та129 ГПК України, оскільки дана справа не є складною, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження; предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди, позовна заява є типовою, що використовується для масових звернень до суду, не містить складних розрахунків і, як наслідок, її підготовка не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання, аналізу великої кількості доказів, значних затрат часу та зусиль.

При цьому суд також враховує, що представнику позивача зі статусом адвоката, який передбачає відповідну фахову підготовку, професійні знання, практичний досвід участі судових засіданнях, об`єктивно потребувалось небагато часу на опрацювання матеріалів справи, і не було необхідності у додатковому аналізі обставин справи з урахуванням предмета спору та предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20).

Такі докази, відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи документи та зважаючи на зазначені вище положення законодавства, суд прийшов до висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю даної справи та ціною позову, обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на надання цих послуг.

За таких обставин, керуючись передбаченим ст.2 ГПК України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів, а також встановленими ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, враховуючи право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, беручи до уваги баланс інтересів сторін у даному питанні, а також предмет та складність даної справи, час та виконані роботи, реальності адвокатських витрат, з урахуванням зібраних та наданих суду доказів, суд вважає адекватним розміром правничої допомоги, яка може бути покладена на відповідача 3000,00грн; у задоволенні вимог позивача про стягнення 18000,00грн витрат на правову допомогу відмовити.

Керуючись ст.ст.123, 129, 233, 244 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника позивача від 21.06.2023 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у справі №906/577/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фітосировина" (вул.Кооперативна, 1, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 37604588)

на користь Приватного акціонерного товариства "Фабрика м`яких меблів" (вул.Кооперативна, 1, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 32744146)

3000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви представника позивача від 21.06.2023 у справі №906/577/23 відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- у справу;

2,3- сторонам (рек)