Ухвала

від 19.07.2023 по справі 908/2324/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.07.2023 справа № 908/2324/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Левкут Вікторія Вікторівна, розглянувши матеріали заяви № 4-0507\23 від 05.07.2023 комунального підприємства «Фермерське господарство «Тарком» Дрогобицької міської ради про забезпечення позову у справі №908/2324/23

за позовом комунального підприємства «Фермерське господарство «Тарком» Дрогобицької міської ради (вул. П.Орлика, буд. 15, м. Дрогобич, Львівська область, 82100)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Оріховський завод сільгоспмашин» (вул. Овчаренка, буд. 140, м. Оріхів, Пологівський район, Запорізьк область, 70502)

про стягнення 189140,00 грн.

Без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Фермерське господарство «Тарком» Дрогобицької міської ради звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Оріховський завод сільгоспмашин» 189140,00 грн. В позові позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості: 98000,00 грн. основного боргу (вартості товару) за договором №12897/12.2022 від 12.12.2022 щодо поставки товару та 91140,00 грн. пені на підставі договору № 1 про надання послуг відповідального зберігання від 14.12.2022.

Разом із позовом комунальним підприємством «Фермерське господарство «Тарком» Дрогобицької міської ради подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову 189140,00 грн. та судового збору 2684,00 грн. товариства з обмеженою відповідальністю «Оріховський завод сільгоспмашин», виявлених державним чи приватним виконавцем, або, у разі їх відсутності, - на майно відповідача в межах суми позову.

В обґрунтування своєї заяви заявник посилається на те, що, на його думку, даний позов потребує забезпечення, оскільки невжиття заходів щодо накладення арешту на майно та грошові суми, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Оріховський завод сільгоспмашин» може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 140 ГПК України унормовано, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За змістом норм чинного законодавства у вирішенні питання про забезпечення позову особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарем діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 74 ГПК України позивач зобов`язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

В той же час, відповідно до матеріалів заяви про забезпечення позову позивачем жодними доказами не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Порушення відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від наявності у відповідача заборгованості, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Невиконання відповідачем зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду і саме ці вимоги є предметом розгляду суду у даній справі.

Отже, не є підставою для забезпечення позову доводи позивача, викладені у позовній заяві, про ухилення відповідача від виконання зобов`язань за спірними договорами, оскільки на час подання позову ці доводи не є достовірно встановленими фактами, вони потребують дослідження, перевірки та оцінки під час розгляду самої позовної заяви, а не заяви про забезпечення позову, оскільки є безпосереднім предметом позову. Тому, не можна розглядати твердження позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову, зокрема в сумі, що заявлена до стягнення.

Також суд визнав необхідним зауважити, що за наявності кризисної ситуації в економіці України на даний час у зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України арешт коштів боржника не є доцільним, оскільки може призвести до зупинки господарської діяльності підприємства, що в свою чергу, не направлене на виконання рішення суду.

Суду не надано доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заявленого комунальним підприємством «Фермерське господарство «Тарком» Дрогобицької міської ради заходу забезпечення позову у даній справі, у той час як саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів щодо накладання арешту на майно та грошові суми, що належать ТОВ «Оріховський завод сільгоспмашин» може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, без надання доказів здійснення ТОВ «Оріховський завод сільгоспмашин» будь-яких дій, направлених на невиконання або ускладнення виконання рішення суду, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зважаючи на викладене суд, у відповідності до статті 140 ГПК України, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви комунального підприємства «Фермерське господарство «Тарком» Дрогобицької міської ради про забезпечення позову з огляду на її необґрунтованість.

Враховуючи положення статті 129 ГПК України та Закону України Про судовий збір, оскільки заяву про вжиття заходів забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1342,00 грн., відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити комунальному підприємству «Фермерське господарство «Тарком» Дрогобицької міської ради у забезпеченні позову у справі № 908/2324/23.

Копію ухвали надіслати позивачу на електронну адресу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, визначеному ст.ст. 255-257 ГПК України. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалу підписано 19.07.2023.

Суддя В.В. Левкут