Рішення

від 14.07.2023 по справі 910/7434/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2023Справа № 910/7434/23Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ» (18005, Черкаська обл., місто Черкаси, ВУЛИЦЯ ЧЕХОВА, будинок 41, Ідентифікаційний код юридичної особи 32268131) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ ПЛЮС.УА» (02121, місто Київ, вул.Ялинкова, будинок 60/1, офіс 53-1, Ідентифікаційний код юридичної особи 41609092) стягнення заборгованості у розмірі 35 689 грн. 28 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне підприємство «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ» (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ ПЛЮС.УА» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 35 689 грн. 28 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором поставки №10097 від 22.06.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 року відкрито провадження у справі №910/7434/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.05.2023 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 23.05.2023 року, 20.05.2023 року уповноваженим особам підприємств Сторін ухвали суду.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

22.06.2021 року між Приватним підприємством «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ ПЛЮС.УА» (Покупець) було укладено Договір поставки №10097, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, продукти харчування та інші товари, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити його на умовах даного Договору відповідно до виписаних накладних. (а.с.6-9)

Згідно з п.3.3 Договору прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної Постачальника за участю експедитора Постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній.

Відповідно до п.4.2 Договору Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару окремо шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок Постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу Постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що при порушенні Покупцем п.4.2 даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», крім цього, збитки від інфляції та 30% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Згідно з п.5.3 Договору при порушенні Покупцем п.4.2 даного Договору на строк 10 днів, на Покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30% від простроченої суми заборгованості.

При порушенні Покупцем п.4.2 даного Договору, на Покупця покладається відповідальність за користування грошовими коштами Постачальника у вигляді неустойки 0,5% від суми боргу за кожний календарний день до дня фактичного розрахунку. (п.5.6 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №10097 від 22.06.2021 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв товар на загальну суму в розмірі 10 544 грн. 29 коп., що підтверджується видатковими накладними №АКФ-155487 від 02.12.2021 року на суму 1 150 грн. 56 коп., №АКФ-151912 від 25.11.2021 року на суму 1 487 грн. 09 коп., №АКФ-148153 від 18.11.2021 року на суму 2 707 грн. 70 коп., №АКФ-151911 від 25.11.2021 року на суму 624 грн. 96 коп., №АКФ-158908 від 09.12.2021 року на суму 1 963 грн. 32 коп., №АКФ-148152 від 18.11.2021 року на суму 672 грн. 12 коп., №АКФ-158909 від 09.12.2021 року на суму 427 грн. 32 коп., №АКФ-155488 від 02.12.2021 року на суму 1 551 грн. 30 коп. та здійснив повернення товару на суму в розмірі 1 132 грн.01 коп. (а.с.10-13)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Приватним підприємством «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ» становить 9 412 грн. 28 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ ПЛЮС.УА» 30% річних у розмірі 3 311 грн. 05 коп., штраф у розмірі 2 823 грн. 68 коп. та 0,5% за користування чужими грошовими коштами у розмірі 35 689 грн. 28 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №10097 від 22.06.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №10097 від 22.06.2021 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв товар на загальну суму в розмірі 10 544 грн. 29 коп., що підтверджується видатковими накладними №АКФ-155487 від 02.12.2021 року на суму 1 150 грн. 56 коп., №АКФ-151912 від 25.11.2021 року на суму 1 487 грн. 09 коп., №АКФ-148153 від 18.11.2021 року на суму 2 707 грн. 70 коп., №АКФ-151911 від 25.11.2021 року на суму 624 грн. 96 коп., №АКФ-158908 від 09.12.2021 року на суму 1 963 грн. 32 коп., №АКФ-148152 від 18.11.2021 року на суму 672 грн. 12 коп., №АКФ-158909 від 09.12.2021 року на суму 427 грн. 32 коп., №АКФ-155488 від 02.12.2021 року на суму 1 551 грн. 30 коп. та здійснив повернення товару на суму в розмірі 1 132 грн.01 коп. (а.с.10-13)

Згідно з п.3.3 Договору прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної Постачальника за участю експедитора Постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній.

Відповідно до п.4.2 Договору Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару окремо шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок Постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу Постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору поставки №10097 від 22.06.2021 року обов`язок Відповідача по оплаті отриманого товару в розмірі 10 544 грн. 29 коп. на момент розгляду даної справи настав.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ ПЛЮС.УА» перед Приватним підприємством «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ» за Договором поставки №10097 від 22.06.2021 року становить 9 412 грн. 28 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Приватному підприємству «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ» в розмірі 9 412 грн. 28 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 9 412 грн. 28 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 30% річних за загальний період прострочки з 24.12.2021 р. по 24.02.2023 р. у розмірі 3 311 грн. 05 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що при порушенні Покупцем п.4.2 даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», крім цього, збитки від інфляції та 30% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Таким чином, Сторони у Договорі поставки №10097 від 22.06.2021 року передбачили інший розмір процентів ніж той, що визначений пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд, перевіривши розрахунок 30% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за загальний період прострочки з 24.12.2021 р. по 24.02.2023 р. у розмірі 3 311 грн. 05 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 30% штрафу у розмірі 2 823 грн. 68 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У згідно з п.5.3 Договору при порушенні Покупцем п.4.2 даного Договору на строк 10 днів, на Покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30% від простроченої суми заборгованості.

Суд, перевіривши розрахунок 30% штрафу на підставі п.5.3 Договору поставки №10097 від 22.06.2021 року у розмірі 2 823 грн. 68 коп., вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 0,5% за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочення з 24.12.2021 р. по 24.02.2023 р. у розмірі 20 142 грн. 27 коп.

Згідно з п.5.3 Договору при порушенні Покупцем п.4.2 даного Договору на строк 10 днів, на Покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30% від простроченої суми заборгованості.

Положеннями ст. 536 ЦК України закріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, у договорі може бути передбачена умова для боржника у вигляді плати за користування чужими коштами, розмір якої у вигляді процентів може визначатися у договорі.

Підставами для застосування до сторін правовідносин статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України конкретизовано передбачений статтями 536, 693 цього Кодексу обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України надано можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб, обумовлений у договорі.

Системний аналіз ч. 2 ст. 536, ч. 2 ст. 625, ст. 627 ЦК України дає змогу суду дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення 3 % річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Вказане відповідає правовій позиції, що викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 910/14180/18, від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 11.10.2018 у справі № 911/3847/17.

Верховним Судом України у постановах від 01.07.2017 у справі № 3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13 було визначено порядок нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами відповідно до статей 536, 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якого зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим, згідно з положеннями ст. 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Аналогічний висновок був викладений також у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 917/63/18.

За таких обставин, Суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку правових підстав для стягнення з Відповідача 0,5% за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочення з 24.12.2021 р. по 24.02.2023 р. у розмірі 20 142 грн. 27 коп. на підставі пункту 5.3 укладеного між сторонами Договору, оскільки вказана сума, з огляду на спосіб її обчислення, фактично є пенею.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ ПЛЮС.УА» на користь Приватного підприємства «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 9 412 грн. 28 коп., 30% річних у розмірі 3 311 грн. 05 коп., штраф у розмірі 2 823 грн. 68 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Приватного підприємства «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ ПЛЮС.УА» (02121, місто Київ, вул.Ялинкова, будинок 60/1, офіс 53-1, Ідентифікаційний код юридичної особи 41609092) на користь Приватного підприємства «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ» (18005, Черкаська обл., місто Черкаси, ВУЛИЦЯ ЧЕХОВА, будинок 41, Ідентифікаційний код юридичної особи 32268131) заборгованість у розмірі 9 412 (дев`ять тисяч чотириста дванадцять) грн. 28 коп., 30% річних у розмірі 3 311 (три тисячі триста одинадцять) грн. 05 коп., штраф у розмірі 2 823 (дві тисячі вісімсот двадцять три) грн. 68 коп., судовий збір у розмірі 1 169 (одна тисяча сто шістдесят дев`ять) грн. 21 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14 липня 2023 року.

Суддя О.В. Чинчин