Рішення

від 19.07.2023 по справі 910/6754/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.07.2023Справа № 910/6754/23Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад"

до товариства з обмеженою відповідальністю "М-Груп Інтернешнл"

про стягнення 551 408,58 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" до товариства з обмеженою відповідальністю "М-Груп Інтернешнл" про стягнення 551 408,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди №287/20 від 30.04.2020.

У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендних платежів в розмірі 296 822,93 грн., неустойку в розмірі 131 441,11 грн., пеню (штрафні санкції) за несвоєчасну оплату орендної плати в розмірі 34 959,54 грн., 3% річних в розмірі 10 956,93 грн., інфляційне збільшення в розмірі 77 228,07 грн., а також, зазначити в рішенні про нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення №01054 94439936 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.05.2023, а саме: вул. Антоновича, буд. 3-Б, 4 поверх, м. Київ, 01024.

Вищезазначена ухвала Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 повернута до суду у зв`язку з: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/6754/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

30.04.2020 між публічним акціонерним товариством "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "М-Груп Інтернешнл" (орендар) укладено Договір оренди № 287/20 (далі - Договір).

За вказаним договором орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування без права викупу приміщення загальною площею 161,30 кв.м, розміщені у цоколі корпусу №3 (152,20 кв.м) та на 1 поверсі корпусу №1 (9,10 кв.м) на виробничому майданчику №1. Вказане майно знаходиться у власності публічного акціонерного товариствв "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 8/10. Фактичний розмір майна та його вартість вказується в акті приймання-передачі майна, який є невід`ємною частиною договору.

За змістом п. 2.1 Договору майно вважається переданим в оренду з дня підписання Акту приймання-передачі майна.

Договір вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності акту приймання-передачі майна і дійсний до 31.12.2022 (п.9.1 Договору).

Відповідно до Акту приймання-передачі майна від 01.05.2020 публічне акціонерне товариство "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" передало товариству з обмеженою відповідальністю "М-Груп Інтернешнл" майно загальною площею 161,30 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 8/10. В акті встановлено, що передане майно перебуває у задовільному стані.

24.02.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою сторони змінили п. 3.2 Договору, виклавши його у наступній редакції: "3.2. Орендар сплачує комунальні послуги за спожиту електроенергію, водоспоживання, водовідведення, каналізацію та опалення за виставленими Орендодавцем рахунками. Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю компенсацію плати за користування земельною ділянкою (компенсація земельного податку) у розмірі 19,01 грн. за кв. м орендованих приміщень і крім того ПДВ (20%), а також компенсацію податку на нерухоме майно (компенсацію податку на майно) у розмірі 7,50 грн. за кв. м для орендованих приміщень площею 9,1 кв, м (корпус № 1) та 5,00 грн. за кв. м для орендованих приміщень площею 152.2 кв, м (корпус № 3) і крім того ПДВ (20%). Розмір плати за користування земельною ділянкою та податку на нерухоме майно коригується відповідно до зміни нормативно-правових актів України, актів органів місцевого самоврядування з питань плати за землю та податку на нерухоме майно, про що зазначається у рахунках-фактурах, які виставляються Орендодавцем.". Дана Додаткова угода № 1 набуває чинності з 01.02.2021 на підставі ч. 3 ст, 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). В іншій частині Договір залишається без змін.

Частиною 3 Договору встановлено порядок розрахунків, а саме: у перший місяць оренди орендна плата складає 16 130,00 грн., помножені на індекс інфляції за попередній перед першим місяцем оренди з розрахунку 100,00 грн. за 1 кв. м. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць. Крім того, орендар сплачує ПДВ у розмірі, встановленому законодавством України (п. 3.1 Договору).

Платежі, обумовлені в п. 3.1 та 3.2 даного Договору, перераховуються орендарем орендодавцю щомісяця протягом 5 банківських днів з моменту виставлення орендодавцем рахунків.

Щомісяця не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем, за який проводиться розрахунок, сторони підписують акт здачі-приймання наданих послуг (п 3.6 Договору).

З метою прискорення обміну інформацією за договором, виставлені орендодавцем рахунки, акти здачі-приймання наданих послуг, а також інші документи направляються орендарю по факсу та/або електронній пошті. Документи, передані по факсу та/або електронній пошті, мають юридичну силу оригіналів до заміни їх оригіналами. Сторони зобов`язуються щоденно перевіряти електронну пошту.

Сторони погодили, що рахунок за попередній місяць вважається отриманим орендарем, якщо орендар 5-го числа поточного місяця не направив повідомлення орендодавцю про відсутність рахунку за попередній місяць ( п. 3.8 Договору).

Оригінали рахунків, актів здачі-приймання наданих послуг, а також інших документів, які мають відношення до договору, направляються поштою чи нарочним протягом 15 робочих днів з моменту направлення їх по факсу та/або електронній пошті.

У спірний період з липня 2021 року по липень 2022 року позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури, які також містили в собі суму пені, нараховану на суму попередньої заборгованості, а саме: рахунок-фактура № 149 від 03.08.2021 на суму 27 780,98 грн. (додатково пеня 4 041,50 грн.); рахунок-фактура № 169 від 02.09.2021 на суму 28 017,12 грн. (додатково пеня 4 623,84 грн.); рахунок-фактура № 188 від 05.10.2021 на суму 27 732,86 грн. (додатково пеня 5 548,38 грн.); рахунок-фактура № 207 від 02.11.2021 на суму 27 940,93 грн. (додатково пеня 4 919,94 грн.); рахунок-фактура № 225 від 03.12.2021 на суму 27 878,24 грн. (додатково пеня 5 574,68 грн.); рахунок-фактура № 242 від 05.01.2022 на суму 36 556,62 грн. (додатково пеня 6 639,40 грн.); рахунок-фактура № 24 від 03.02.2022 на суму 42 746,12 грн. (додатково пеня 2 911,80 грн.); рахунок-фактура № 48 від 24.03.2022 на суму 36 236,00 грн. (без пені); рахунок-фактура № 73 від 07.04.2022 на суму 2 284,98 грн. (без пені); рахунок-фактура № 98 від 16.05.2022 на суму 2 387,76 грн. (без пені); рахунок-фактура № 122 від 07.06.2022 на суму 7 305,78 грн. (без пені); рахунок-фактура № 144 від 06.07.2022 на суму 29 955,54 грн. (без пені).

Також позивачем надано підписані сторонами акти здачі-приймання послуг за Договором оренди №287/20 від 30.04.2020: від 31.07.2021 на суму 27 780,98 грн.; від 31.08.2021 на суму 28 017,12 грн.; від 30.09.2021 на суму 27 732,86 грн.; від 31.10.2021 на суму 27 940,93 грн., від 30.11.2021 на суму 27 878,24 грн.; від 12.2021 на суму 36 556,62 грн.

Щодо актів здачі-приймання послуг оренди за період з січня по травень 2022 року позивач зазначає, що акти за вказаний період були направлені відповідачу, але не повернуті з підписом сторони.

Листом №1307/01 від 13.07.2022 відповідач відмовився від підписання акту №06/22 здачі приймання послуг від 30.06.2022 та рахунку-фактури №144 від 06.07.2022.

Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача щодо підписання актів здачі-приймання послуг за інші періоди, а також здійснення оплати заборгованості за вказані попередні періоди.

Листом № 31.05.2022 №420/388 публічне акціонерне товариство "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" повідомило про відмову від договору оренди №287/20 від 30.04.2020, також в листі передбачено, що приміщення, наданні в користування за Договором, повинні бути повернуті не пізніше 06.06.2022.

В листі №0306/01 від 03.06.2022 відповідач повідомив про те, що 02.06.2022 ним було отримано лист позивача про відмову від договору, але наявні обставини щодо неможливості здійснити оплату заборгованості.

Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Груп Інтернешнл" складено акт результатів загального огляду приміщень, які перебувають в оренді, акт службового розслідування, акт приймання-передачі (повернення) приміщень за договором №287/20 від 30.04.2020, акт передачі майна та додаткову угоду №2 від 31.05.2022 до Договору оренди №287/20 від 30.04.2020.

23.06.2022 відповідачем виставлено вимогу позивачу про повернення підписаних, вказаних вище документів щодо передачі майна.

У відповідь на вимогу позивач повідомив, що вказані документи про передачу майна не підлягають підписанню, оскільки наявні обставини порушення зобов`язань щодо користування майном, в тому числі погіршення його стану та продовження користування майном після розірвання договору.

Повідомленням № 1208/01 від 12.08.2022 відповідач не погодився з висновками позивача та повторно просив повернути підписані документи про передачу майна.

Відповідно до п. 8.2 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з договору, сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України.

Приписами пп. в, п. 9.3 Договору встановлено, що договір може бути розірваний достроково у випадках накопичення боргу по орендній платі та іншим платежам, які обумовлені у даному договорі, більше, ніж за 3 календарні місяці.

У випадку накопичення боргу по орендній платі, компенсації плати за користування земельною ділянкою, комунальним платежам, пені, штрафу, розірвання договору здійснюється згідно п. 5.3 даного договору.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що орендодавець має право відмовитися від даного договору і вимагати повернення майна, якщо орендар не вносить орендної плати за користування майном протягом 3 календарних місяців підряд. Якщо орендодавець відмовиться від даного договору, він є розірваний з моменту одержання орендарем письмового повідомлення орендодавця про відмову від даного договору.

Статтею 782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Статтями 252-253 ЦК передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи надані докази, судом встановлено, що Договір оренди № 287/20 від 30.04.2020 вважається розірваним 02.06.2022, а тому з 03.06.2022 між позивачем та відповідачем припинилися договірні відносини.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі положенням ст. 526 ЦК України, відповідно до якого зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи наведене, наявність доказів, які підтверджують заборгованість відповідача щодо оплати послуг оренди та інших платежів, а також не спростування відповідачем вказаної обставини, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів підлягає частковому задоволенню, а саме: за період з липня 2021 року по початок червня 2022 року у розмірі 268 864,43 грн.

Згідно з ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до п. 6.14 Договору орендар зобов`язується по закінченню строку дії даного договору, або у випадку дострокового припинення договору, повернути орендодавцю майно у тому стані, в якому воно було передано в оренду, згідно з акту приймання-передачі майна, з урахуванням нормального зносу. Всі невід`ємні поліпшення майна залишаються у власності орендаря, вартість невід`ємних поліпшень не підлягає компенсації орендодавцем.

Суд, дослідивши документи пов`язані з передачею майна, зокрема акт приймання-передачі (повернення) приміщень, акт передачі майна та додаткову угоду №2, встановив, що матеріали справи не містять належних доказів, які підтверджують обставину передачі майна орендарем орендодавцю після розірвання договору.

Позивачем надано рахунки-фактури про оплату неустойки, виставлені відповідачу за продовження користування майном, а саме: №162 від 08.08.2022 на суму 43 441,32 грн.; №180 від 07.09.2022 на суму 43 744,56 грн.; №216 від 06.10.2022 на суму 44 225,23 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем неустойки у розмірі, визначеному рахункми-фактури.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивач отримав право на стягнення неустойки за період з моменту розірвання договору по момент припинення користування майном відповідачем, а тому заявлена вимога щодо стягнення неустойки підлягає задоволенню у розмірі, заявленому позивачем, а саме 131 441,11 грн.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, ураховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, зміст яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено, що нарахування орендних платежів повинно було здійснюватися до розірвання договору оренди (02.06.2022 включно), то розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснюється з урахуванням заборгованості за період дії договору.

Відповідно за червень 2022 року заборгованість становить 1 997,04 грн., а тому нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснюється на вказану суму (з урахуванням межі індексів інфляцій, вказаних позивачем - до лютого 2023 року), що становить: 188,78 грн. - інфляційні втрати, 42,84 грн. - 3 % річних.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% підлягає задоволенню у розмірі встановленому судом, а саме: 74 585,16 грн. - інфляційні втрати та 10 357,16 грн. - 3% річних.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені (штрафної санкції) у розмірі 34 959,54 грн. за несвоєчасну оплату орендної плати.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено нарахування пені за кожен місяць заборгованості окремо та включено нарахування пені до рахунків-фактур на момент виставлення рахунку починаючи з 03.08.2021 по 03.02.2022.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Згідно із п. 6.3 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасного чи не в повному обсязі перерахування платежів, вказаних в п. 3.1 та п. 3.2 договору, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день сплати пені, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочки (включаючи день сплати).

За змістом пункту 6.3 Договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов`язань встановленням відповідальності у вигляді пені, не узгодили іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховується пеня.

За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), то нарахування пені обмежується шестимісячним строком.

Для встановлення правомірності вимоги щодо стягнення пені у розмірі 34 959,54 грн., суд повинен здійснити перевірку правильності розрахунку.

Позивачем надано розрахунки пені, які були здійсненні по місяцям в період з серпня 2021 року по лютий 2022 року. Однак вказані розрахунки проводилися на певну суму боргу, яка не відповідає розміру боргу, що утворився у спірний період, а також в розрахунках розмір боргу змінюється з урахуванням певного погашення заборгованості боржником, хоча позивачем повідомлено та судом встановлено те, що боржник не здійснював погашення заборгованості за спірний період у цій справі. Загальна сума пені, встановлена у наданих позивачем розрахунках, становить 34 259,54 грн., однак позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 34 959,54 грн.

Також суд бере до уваги рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/12332/21, яким вирішено спір щодо заборгованості в правових відносинах, які є предметом розгляду у даній справі, але за інший період. Зокрема, стягнуто пеню у сумі 17 012,03 грн., яка нарахована на заборгованість за період з травня 2020 року по червень 2021 року. Тому розрахунок пені в даній справі повинен здійснюватися на заборгованість, яка виникла у спірний період починаючи з липня 2021, але нараховувати пеню не більше ніж за шість місяців.

Суд не позбавлений можливості здійснити правильний контррозрахунок штрафних санкцій, враховуючи інформацію щодо суми заборгованості та можливі межі нарахування штрафних санкцій.

Однак позивачем не надано належного розрахунку пені на заборгованість, яка утворилася у спірний період, а тому відсутня можливість встановити наміри позивача щодо вибору періоду по який здійснюється нарахування пені.

Отже, у даному випадку суд не може порушувати принцип диспозитивності та вийти за межі позовних вимог, здійснивши самостійно підбір потрібних даних та розрахунок на їх основі суми пені, яка підлягає стягненню.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення пені (штрафних санкцій) за несвоєчасну оплату орендної плати є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані для підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно зі ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулює таке нарахування.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Отже, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій, встановлене ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Однак, враховуючи обставини справи, суд не вбачає підстав для застосування приписів ч. 10 ст. 238 ГПК України, у зв`язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "М-Груп Інтернешнл" (01024, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 3-Б, 4 поверх; ідентифікаційний код 43462303) на користь публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" (04116, місто Київ, вилиця Богдана Гаврилишина, будинок 27/29; ідентифікаційний код 14312134) заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 268 864 (двісті шістдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 43 коп., неустойку у розмірі 131 441 (сто тридцять одна тисяча чотириста сорок один) грн. 11 коп., 3% річних у розмірі 10 357 (десять тисяч триста п`ятдесят сім) грн. 16 коп., інфляційне збільшення у розмірі 74 585 (сімдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 278 (сім тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 72 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий