Рішення

від 19.07.2023 по справі 910/5057/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.07.2023Справа № 910/5057/23за позовом Українського державного науково-дослідного інституту "Ресурс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тянься"

про стягнення 133356,45 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Український державний науково-дослідний інститут "Ресурс" звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тянься" про стягнення 133468,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 01/2015 від 22.01.2015 та № 02/2014 від 03.02.2014.

Ухвалою суду від 10.04.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

28.04.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 10.04.2023.

28.04.2023 через канцелярію суду від позивача також надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить з урахуванням виправлення допущених у розрахунку помилок, стягнути з відповідача загальну суму боргу у розмірі 131498,98 грн за договором № 01/2015 від 22.01.2015 та основний борг у розмірі 1850,78 грн, 3% річних у розмірі 6,69 грн за договором № 02/2014 від 03.02.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву. Прийнято заяву позивача з поясненнями про допущену описку при здійсненні розрахунків, в зв`язку з чим ціна позову у даній справі становить 133356,45 грн.

10.05.2023 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про долучення документів.

24.05.2023 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Позивач вказує, що 16.05.2023 відповідачем було сплачено 1850,00 грн за послуги відповідального зберігання за листопад-грудень 2022 за договором № 02/2014 від 03.02.2014, тобто було виконано договірні зобов`язання.

Натомість заборгованість за договором № 01/2015 від 22.01.2015 зросла і складає 163955,84 грн. В резолютивній частині заяви про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 163955,84 грн за договором № 01/2015 від 22.01.2015 та зазначає, що ціна позову складає саме 163955,84 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд вбачає, що подана позивачем заява, в частині позовних вимог за договором № 02/2014 від 03.02.2014 є заявою про зменшення позовних вимог, оскільки, відповідачем сплачено суму основного боргу за договором і в резолютивній частині заяви вже відсутні вимоги за договором № 02/2014 від 03.02.2014, в тому числі щодо стягнення суми основного боргу та 3% річних. Натомість в частині вимог за договором № 01/2015 від 22.01.2015, подана позивачем заява є заявою про збільшення позовних вимог, оскільки, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 163955,84 грн за період з червня 2022 по квітень 2023.

Суд приймає заяву позивача, справа розглядається з урахуванням поданої позивачем заяви, предметом спору наразі є стягнення суми основного боргу у розмірі 163955,84 грн за договором № 01/2015 від 22.01.2015.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 94347705 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.05.2023 року, а саме: 03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, будинок 84.

Вищезазначена ухвала Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 повернута до суду у зв`язку з: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/5057/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тянься" на підставі договору оренди № 6790 від 31.03.2014, укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, користується державним нерухомим майном - частиною нежитлового приміщення на першому поверсі будівлі головного корпусу, загальною площею 518,00 кв м за адресою: м. Київ, вул. Боженка (перейменована у Малевича Казимира), 84, що перебуває на балансі Українського державного науково-дослідного інституту "Ресурс". Наразі доказів припинення даного договору суду надано не було.

22.01.2015 року між Українським державним науково-дослідним інститутом "Ресурс" (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тянься" (орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг наймачу № 01/2015, за умовами якого Український державний науково-дослідний інститут "Ресурс" забезпечує обслуговування та експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 84 (далі - Будівля) загальною площею 5939,20 кв. м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

За умовами пункту 1.2 Договору № 01/2015 орендар користується приміщеннями загальною площею 518,00 кв. м, що знаходиться на першому поверсі будівлі головного корпусу. Орендоване приміщення використовується для розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до пункту 2.1, 2.1.1 Договору № 01/2015, з урахуванням договору про внесення змін від 31.12.2015 року, сторони підписують акти приймання-передачі наданих послуг, що є невід`ємною частиною даного договору. Оплата послуг здійснюється замовником на підставі актів протягом 10 (десяти) днів з моменту їх отримання.

Згідно п. 2.2.2 договору в редакції додаткової угоди № 9/1 від 11.03.2022 вартість експлуатаційних послуг включає: утримання обслуговуючого персоналу, очищення дворової каналізації та хімічний аналіз стічних вод. Всього щомісячна вартість експлуатаційних послуг становить 10756,16 грн. Орендар відшкодовує балансоутримувачу: споживання теплоенергії відповідно до площі кімнат, які опалюються із загальної площі, яку займає орендар; водопостачання та водовідведення згідно показників лічильника та нормативних витрат води на обслуговування прилеглих територій.

Пунктом 2.2.3 Договору № 01/2015, з урахуванням договору про внесення змін від 31.12.2015, передбачено, що сума сплаченого податку на землю визначається відповідно до чинного законодавства пропорційно до займаної площі і перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Умовами пункту 3.2.5 Договору № 01/2015 на орендаря покладено обов`язок проводити оплату за надані балансоутримувачем послуги, пов`язані з утриманням та обслуговуванням приміщення.

Згідно п. 2 додаткової угоди до договору № 9/1 від 11.03.2022 сторони домовились про те, що дія додаткової угоди поширюється на взаємовідносини з 01.01.2022. Додаткова угода діє до 31.03.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним правочином, зокрема протягом червня 2022 - квітня 2023, зокрема свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення балансоутримувачем умов даної угоди.

Проте всупереч положенням вищенаведеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Тянься" взятий на себе обов`язок по участі у витратах балансоутримувача протягом червня 2022 - квітня 2023 виконувало неналежним чином, заборгувавши таким чином Українському державному науково-дослідному інституту "Ресурс" 163955,84 грн.

У матеріалах справи також наявна претензія позивача від 05.01.2023 року № 11/08 про здійснення відповідачем оплати заборгованості за договором № 01/2015 у загальному розмірі 195564,59 грн, яка була залишена останнім без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з червня 2022 - квітня 2023 позивачем було нараховано відповідачу суму відшкодування податку на землю на загальну суму 163955,84 грн.

Порядок і механізм обрахунку, а також обґрунтованість спірної суми заборгованості відповідачем у відзиві на позовну заяву не спростовано. Факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Тянься" відповідних послуг за вищенаведеним договором протягом спірного періоду відповідачем не заперечувався, у той час як строк виконання ним обов`язків з оплати наведених платежів за Договором № 01/2015 є таким, що настав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, у розмірі 163955,84 грн.

Згідно зі статтею 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27 жовтня 1993 року (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 року (пункт 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 08.05.2023.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тянься" (03680, місто Київ, вулиця Малевича Казимира, будинок 84; код ЄДРПОУ 38148255) на користь Українського державного науково-дослідного інституту "Ресурс" (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 84; код ЄДРПОУ 00276044) суму основного боргу у розмірі 163955 (сто шістдесят три тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 84 коп., судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко