Рішення

від 05.07.2023 по справі 914/1238/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2023 Справа № 914/1238/23

м.Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ФІД», с.Варяж Червоноградського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Групп», м.Львів

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 328779,51 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участі секретаря Сосницької А.А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ФІД» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Групп» про стягнення заборгованості у розмірі 328779,51 грн, з якої: 292692,35 грн. основного боргу, 36087,16 грн. пені.

Ухвалою суду від 01.05.2023 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 31.05.2023 року.

Ухвалою суду від 31.05.2023 суд повідомив відповідача про відкладення розгляду справи на 21.06.2023.

Ухвалою суду від 21.06.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 05.07.2023.

29.06.2023, за вх.№16201/23, від позивача поступило клопотання про долучення доказів понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу .

05.07.2023, за вх.№16807/23, від позивача поступило клопотання про проведення розгляду справи без участі представника позивача .

В судове засідання 05.07.2023 року представники сторін не з`явилися.

Суд зазначає, що поштова кореспонденція (ухвали суду від 01.05.2023, від 31.05.2023 від 21.06.2023 та від 01.05.2023), яка надсилалася за адресою місцезнаходження відповідача, ТзОВ «Агротрейд Групп»: 79020,Львівська область, пр.В.Чорновола, буд.63 офіс 309, повернулася на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Оскільки до суду не надходило жодних клопотань учасників справи або одного з них, по суті спору (відповідач відзив не подав, проти позову не заперечив), які не перешкоджають можливості вирішенню справи по суті, враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи, суд дійшов висновку розглянути спір по суті.

Частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиція позивача.

Позов обґрунтовано, тим, що на виконання умов договору Договору №П-04/10/2021-1 від 01.10.2021, позивачем сплачено попердню оплату у розмірі 706140,35 грн., що складало 87,72% від обумовленої в Специфікації суми поставки.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору відповідач здійснив поставку товару, а саме сої, що була оформлена видатковою накладною №22 від 01.10.2021 року вартістю 413448 грн. Решту партії на суму 391552,08 грн позивач не отримав.

За порушення строків поставки товару позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 36087,16 грн, у відповідності до п.7.3. договору, від суми непоставленого товару.

Позиція відповідача.

Відповідач у жодне судове засідання не з`явився. Відзиву на позов не подавав.

Обставини справи.

01.10.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ФІД» (Покупцем за Договором, далі по тексту - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Групп» - (Постачальником за Договором, далі по тексту - Відповідач) був укладений Договір № П-04/10/2021-1 (далі по тексту - Договір), згідно умов якого Відповідач зобов`язувався здійснити поставку товару - сільськогосподарської продукції , вказаної у Специфікації , що є невід`ємним додатком до цього договору, а Покупець зобов`язувався прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно із п.5.1. Договору ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару за кожну партію встановлюється Сторонами у Специфікації.

Згідно із умовами строку та порядку поставки Товару за Договором № П-04/10/2021-1 така здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість, яка визначена у специфікаціях (п.3.1 Договору).

Поставка партії Товару здійснюється в строки , обумовлені в специфікаціях.

Згідно із п.3.4 Договору перевезення Товару здійснюється автомобільним транспортом Продавця або згідно умов , зазначених у Специфікації.

Крім того, у п.10.1 Договору, сторони передбачили, що в видаткових накладних може не бути посилання як підставу на даний Договір, але якщо продаж Товару відбувається в період дії даного Договору, то він відбувається на умовах даного Договору.

01 жовтня 2021 року сторони за Договором склали специфікацію №1, якою Постачальник зобов`язався поставити партію сої , у кількості 50 т, за ціною 16100 грн за 1 т. Разом сума поставки мала скласти 805 000,00 грн.

Згідно із п.3 Специфікації Поставка Товару здійснюється на умовах доставки товару машинами Постачальника на адресу Покупця, а саме вул. Белзька, 20, с. Варяж, Сокальського району, Львівської області.

За п.5 Специфікації термін поставки встановлено до 07.10.2021 року.

Пунктом 6 Специфікації були встановлені умови розрахунку, зокрема, що оплата Товару здійснюється у розмірі 86% від вартості товару по факту отримання ваги завантаженої партії товару, яка відображається в накладній до кожної окремої партії, яка завантажена в авто Покупця, та 14 % одразу після отримання реєстру зареєстрованих податкових накладних на суму відвантаженого товару .

01 жовтня 2021 року відповідач повідомив позивача про завантаження товару в кількості загалом 50 т, направивши йому дві видаткові накладні - №22 від 01.10.2021 року на 25,68 т вартістю 413448 грн. та № 23 від 01.10.2021 року на 24,32 т вартістю 391552,08 грн., як підтвердження завантаження Товару на автомобільні транспортні засоби.

05 жовтня 2021 року Позивач оплатив попередню оплату в сумі 706140,35 грн , що складало 87,72% від обумовленої в Специфікації суми поставки. Тобто, вимога про оплату не менш 86% поставки Товару була виконана Покупцем повністю. Це підтверджується платіжним документом №67 від 05.10.2021 року.

Натомість, позивач отримав від відповідача лише партію товару в кількості 25,68 т, що була оформлена видатковою накладною №22 від 01.10.2021 року вартістю 413448 грн.

Решту партії в кількості 24,32 т на сумі 391552,08 грн позивач не отримав.

Граничний термін поставки товару у зазначеній вище кількості 24,32 т, згідно із п.5 Специфікації сплив 07.10.2021 року.

У зв`язку із втратою зацікавленості Позивачем в отримані товару, на його користь з Відповідача підлягає стягненню сума основного боргу 292692,35 грн (сума оплати 706140,35 грн - сума поставки 413448,00 грн).

Позивач надсилав відповідачу претензію №1/04 від 07.04.2023 про повернення у термін до 17.04.2023 суми заборгованості. Претензія залишена без відповіді і задоволення.

Також, умовами п.7.3 Договору № П-04/10/2021-1 встановлена відповідальність Постачальника за порушення строків поставки товару, а саме у випадку прострочення строків поставки за даним договором, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

За порушення строків виконання зобов`язання з поставки товару позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 36087,16 грн.

Оцінка суду.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір № 11-04/10/2021-1 (від 01.10.2021, згідно умов якого Відповідач зобов`язувався здійснити поставку товару - сільськогосподарської продукції , вказаної у Специфікації , що є невід`ємним додатком до цього договору, а Покупець зобов`язувався прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату.

На виконання умов договору Позивачем здійснено передоплату за товар у розмірі 87,72% на суму 706140,35 грн, натомість, позивач отримав від відповідача лише партію товару в кількості 25,68 т, що була оформлена видатковою накладною №22 від 01.10.2021 року та вартістю 413448 грн. Решту партії, в кількості 24,32 т на сумі 391552,08 грн позивач не отримав. Зворотнього матеріали справи не містять.

Граничний термін поставки товару у зазначеній вище кількості 24,32 т, згідно із п.5 Специфікації сплив 07.10.2021 року.

Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Положеннями ч. 1-2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (ч. 1). Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2).

Із суті правовідносин, що виникли між сторонами та виходячи з обставин справи, зокрема, здійснення позивачем оплати товару у повному розмірі (який зазначений у Специфікації до Договору), суд зазначає, що фактично позивачем придбано товар на умовах переоплати, а тому до правовідносин застосовуються положення ст. 693 ЦК України.

У зв`язку із втратою зацікавленості Позивачем в отримані товару, на його користь з Відповідача підлягає стягненню сума основного боргу 292692,35 грн (сума оплати 706140,35 грн - сума поставки 413448,00 грн).

Положеннями ч. 1 ст. 670 ЦК України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язань за договором не подав, а також повернення позивачу коштів не здійснив.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені взяті на себе зобов`язання, а тому позивач вправі вимагати у відповідача повернення грошових коштів за оплачений, але непоставлений товар, загальною вартістю 292692,35 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 36087,16 грн. суд зазначає наступне.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п.7.3 Договору № П-04/10/2021-1 встановлена відповідальність Постачальника за порушення строків поставки товару, а саме у випадку прострочення строків поставки за даним договором, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, за період з 08.10.2021 по 07.04.2022 від суми заборгованості 391552,08 грн. (вартості непоставленого товару) судом з`ясовано, що сума пені становить 36119,34 грн.

Оскільки, позивач в порядку ст.46 ГПК України не звертався до суду із заявою в частині збільшення розміру пені, суд приходить до висновку, що позовна вимоги про стягнення пені у розмірі 36087,16 грн. підлягає до задоволення у заявленій позивачем сумі.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.ст.76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю і до стягнення з відповідача на користь позивача належать 292692,35 грн заборгованості, 36087,16 грн пені.

Судові витрати.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14700,00 грн суд зазначає таке.

В позовній заяві позивачем було заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14700,00 грн.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.3 с.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.ч. 1 та 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Як вбачається із поданих матеріалів, 30.03.2023 між ТзОВ «Еко-Фід» та адвокатом Мілою-Поляковим Д.П. укладено договір про надання правової допомоги №А20-23 відповідно до пунктів 1.1. Адвокат зобов`язується здійснити представництво і захист інтересів Клієнта в усіх справах, що випливають з правовідносин Клієнта з Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД ГРУПП» щодо виконання договірних зобов`язань по Договору поставки № П-04/10/2021-1 від 01.10.2021 р., а Клієнта зобов`язується оплатити послуги Адвоката на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.5.1.. договору, про факт надання послуг за цим Договором сторони складають акт виконаних робіт з визначенням остаточної вартості послуг Адвоката. Якщо Клієнт відмовився підписати наданий йому Адвокатом акт виконаних робіт і протягом десяти днів від моменту отримання не надасть мотивованого заперечення, вважається що факт надання послуг за цим Договором є підтвердженим.

Згідно п.6.1. договору розмір винагороди Адвоката за надані послуги оплачується на підставі погодинного тарифу, який сторони погодили у сумі 1400 (одна тисяча чотириста грн. 00 коп.) гривень, без ПДВ. Сплата винагороди Адвоката здійснюється Клієнтом протягом 10 днів з дня укладання акту здачі приймання виконаних робіт, якщо сторони не погодили інший порядок такої сплати, зокрема авансової сплати на підставі розрахунку орієнтовних витрат на послуги адвокату у судовому процесі.

27.06.2023 між адвокатом та клієнтом підписано Акт здачі-приймання послуг до поговору А20-23 від 30.03.2023 про надання правової допомоги на суму 14700,00 грн..

Також сторонами складено детальний опис робіт (наданих послуг) №1 виконаних адвокатом , необхідних для надання правничої допомоги на стадії провадження у справі №914/1238/23.від 27.06.2023 на суму 14700,00 грн..

В матеріалах справи також міститься ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1195776 від 30.03.2023 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на адвокатаа Міла-Полякова Дениса Педровича.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частини 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

При визначенні суми відшкодування суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

Згідно з ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано до суду заяв, клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R (81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 14700,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 126, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Групп» (79020, м.Львів, пр.Чорновола, буд.63, офіс 309, код ЄДРПОУ 39919654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ФІД» (80014, Львівська область, Червоноградський район, с.Варяж, вул.Белзька, буд.20, код ЄДРПОУ 44167270) 292692,35 грн заборгованості, 36087,16 грн пені, 4931,69 грн судового збору та 14700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 17.07.2023.

Суддя Кітаєва С.Б.