Рішення

від 06.07.2023 по справі 497/423/2020

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 497/423/2020

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Стефанюк М.М. на підставі ордеру;

Від третьої особи: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Агрооптима, про стягнення 142 932,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Семера Вікторія Анатоліївна (далі по тексту ФОП Семера В.А.) звернулася до Болградського районного суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 70 148,38 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 55 000,00 грн., а також відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15 148,38 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки товару №07/02/18-25 від 07.02.2018р. в частині оплати вартості поставленого за накладною №28 від 07.02.2018р. товару.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 19.03.2021р. по справі №497/423/2020 у задоволенні заявлених ФОП Семерою В.А. позовних вимог до ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.12.2022р. апеляційну скаргу позивача було задоволено частково, рішення Болградського районного суду Одеської області від 19.03.2021р. по справі №497/423/2020 скасовано, провадження у справі закрито.

При цьому, в ухвалі від 15.12.2022р. Одеським апеляційним судом було роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.01.2023р. заява позивача про направлення справи за встановленою юрисдикцією була задоволена, справу №497/423/2020 передано до господарського суду Одеської області.

Після надходження справи №497/423/2020 до господарського суду Одеської області на підставі протоколу автоматизованого розподілу вказана справа була передана на розгляд судді Желєзній С.П.

Ухвалою суду від 27.02.2023р. позовна заява ФОП Семери В.А. була залишена без руху із наданням позивачу 10-денного строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 1 261,20 грн.

Ухвалою суду від 13.03.2023р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

19.04.2023р. до суду від ФОП Семери В.А. надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по оплаті товару у розмірі 73 868,60 грн., а також відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 69 063,45 грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду, оскільки приписами ст. 46 ГПК України позивачу надано право збільшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.

Біда А.М. повністю заперечував проти задоволення заявлених до нього позовних вимог, посилаючись на надання позивачем видаткової накладної, підписаної щодо договору, стягнення за яким не є предметом спору по даній справі. Крім того, відповідачем вказано, що згідно видаткової накладної товар отримав „ФОП Бида А.М., а, отже, надана позивачем накладна не має будь-якого відношення щодо відповідача. Крім того, відповідач заперечував підписання видаткової накладної №28 від 07.02.2018р. саме до договору поставки товару №07/02/18-25 від 07.02.2018р. При цьому, Біда А.М. стверджував, що оплатив товар за договором поставки №07/02/18-25 від 07.02.2018р. у повному обсязі шляхом передачі позивачу готівки, яка в подальшому мала бути зарахована на рахунок позивача. Бідою А.М. також заявлено клопотання про застосування інституту позовної давності до вимог позивача.

ТОВ „Агрооптима у поданих до районного суду письмових поясненнях було наголошено про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ФОП Семерою В.А. позовних вимог, оскільки, за твердженням третьої особи, позивач намагається двічі отримати грошові кошти за проданий товар. Посилаючись на існування орендних відносин між позивачем та третьою особою останнім було вказано про наявність у ТОВ „Агрооптима відомостей про намагання позивача оптимізувати свою діяльність шляхом отримання належних їй коштів з карти іншої фізичної особи. Так, третя особа стверджує, що відповідач передав кошти фізичній особі, з карти якої в подальшому грошові кошти були зараховані на рахунок позивача.

Під час розгляду даного спору господарським судом ТОВ „Агрооптима не скористалось правом на подання пояснень щодо позову. При цьому, третя особа була належним чином повідомлена про проведення судових засідань по даній справі, оскільки всі ухвали суду були надіслані ТОВ „Агрооптима в його електронний кабінет в підсистемі „Електронний суд.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

01.11.2016р. між ТОВ „Агрооптима (Орендар) та ФОП Семерою В.А. (Суборендар) було укладено договір №01/11/16 суборенди (піднайму) складських та офісних приміщень за адресою: Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області 8 км. +100 км. траси Одеса Київ С.Петербург; договір укладено на 24 місяці. Приміщення за вказаним договором було передано у користування позивача 01.11.2016р., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі складських та офісних приміщень в суборенду.

01.05.2017р. між ТОВ „Агрооптима (Орендар) та ФОП Семерою В.А. (Суборендар) було укладено договір №67 суборенди (піднайму) складських та офісних приміщень за адресою: Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області 8 км. +100 км. траси Одеса Київ С.Петербург; договір укладено на 24 місяці. Приміщення за вказаним договором було передано у користування позивача 01.05.2017р., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі складських та офісних приміщень в суборенду.

31.01.2017р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення підприємницької діяльності Біди А.М.

07.02.2018р. між ФОП Семерою В.А. (Постачальник) та Бідою А.М. (Покупець), який виступав в якості фізичної особи-підприємця, було укладено договір поставки товару №07/02/18-25, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується у строки, передбачені договором, поставити та передати у власність Покупця товар, визначений у п. 1.2 договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його вартість з урахуванням індексації та інших умов, передбачених договором. Товар, що постачається за цим договором є наступним: найменування товару - крапельна стрічка AquaPius 8-10-1000, одиниця виміру бухт, кількість 60, ціна за 1 одиницю виміру 916,67 грн., сума 55 000,00 грн. Грошовий еквівалент вартості товару в іноземній валюті складає 2 000,00 доларів США, узгоджений сторонами курс гривні до долара складає 27,5 грн. за 1 долар.

На договорі поставки товару №07/02/18-25 від 07.02.2018р., крім підпису сторін, наявний відбиток печатки відповідача.

Згідно з п. 2.1 договору поставки товару №07/02/18-25 від 07.02.2018р. найменування товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, строк поставки (передачі) товару, вартість товару (сума договору) в гривнях на дату підписання договору та грошовий еквівалент вартості товару в іноземній валюті, а також узгоджений сторонами курс співвідношення гривні до іноземної валюти на момент підписання договору, за яким грошовий еквівалент вартості товару в іноземній валюті визначено у гривні - зазначені у п. 1.2 договору. У випадках, передбачених п. 3.1 договору, пропорційно зміні курсу гривні по відношенню до іноземної валюти відбувається індексація (коригування) ціни та вартості товару.

Умовами п. 3.1 договору поставки товару №07/02/18-25 від 07.02.2018р. встановлено, що протягом строку дії договору, грошові зобов`язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Вказані у п. 1.2 договору ціна та вартість товару в гривнях погоджені на дату підписання договору і залишаються чинними до моменту їх індексації. Якщо в день, попередній дню платежу або дню розрахунку зобов`язання, вказаний нижче курс гривні А2 по відношенню до іноземної валюти, зазначеної у п. 1.2 договору, буде відрізнятися в бік здешевлення гривні більше ніж на 3 % від узгодженого курсу, зазначеного п. 1.2 договору, ціна/вартість цього товару підлягає індексації (коригуванню) пропорційно зміні цього курсу без додаткового узгодження. При такому коригуванні використовується наступна формула: Ц = Цс * (А2/А1), де Ц - ціна/вартість товару на дату оплати, грн.; Цс - ціна/вартість товару на дату підписання договору (вказані у п. 1.2 договору), грн.; А1 - зазначений у п. 1.2 договору узгоджений сторонами курс співвідношення гривні до іноземної валюти на момент підписання договору; А2 - значення курсу продажі іноземної валюти за гривню за даними міжбанківського сайту на день, попередній дню здійснення платежу або дню розрахунку зобов`язання.

Згідно з п. п. 3.3, 3.4 договору поставки товару №07/02/18-25 від 07.02.2018р. оплата вартості товару, проіндексованого у відповідних випадках згідно п. 3.1 договору здійснюється Покупцем на умовах кредиту (відстрочення платежу). Строк оплати не пізніше 30.09.2018р. У разі прострочення оплати вартості товару Покупець зобов`язаний за період прострочення сплатити проценти у розмірі, який визначається у відповідності з п. 6.1 договору.

Відповідно до п. 4.1 договору поставки товару №07/02/18-25 від 07.02.2018р. право власності на товар переходить до Покупця у момент одержання товару та підписання відповідної видаткової накладної на товар.

Умовами п. 6.1 договору поставки товару №07/02/18-25 від 07.02.2018р. передбачено, що у випадку порушення термінів оплати товару, обумовлених у п. 3.3 договору, Покупець сплачує Постачальнику проценти у розмірі 21,00% (з розрахунку 365 днів у році) або 0,0575 %в день від суми простроченої заборгованості, яка на момент розрахунку процентів визначається з урахуванням її індексації згідно з п. 3.1 договору за весь період прострочення оплати, включаючи день погашення заборгованості по оплаті товару.

На підтвердження факту поставки відповідачу товару за договором поставки №07/02/18-25 від 07.02.2018р. ФОП Семерою В.А. було надано суду видаткову накладну №28 від 07.02.2018р., складену російською мовою, згідно якої позивачем на виконання договору №0/02/18-25 від 07.02.2018р. було поставлено відповідачу крапельну стрічку, загальна вартість якої складає 55 000,00 грн. Слід зазначити, що Покупцем у накладній вказано „ФОП Бида А.М. (мовою оригіналу), а в графі отримав наявний підпис про отримання товару.

В матеріалах справи наявний оригінал договору поставки №07/02/18-25 від 07.02.2018р. та видаткової накладної №28 від 07.02.2018р.

23.10.2018р. ФОП Семера В.А. звернулась до ФОП Біди А.М. із листом, відповідно до якого повідомляла, що строк оплати товару за договором №07/02/18-25 від 07.02.2018р. сплинув 30.09.2018р. Проте, зобов`язання відповідача щодо оплати товару так і не було виконано.

30.10.2018р. ФОП Семера В.А. звернулась до ФОП Біди А.М. із листом, відповідно до якого повідомляла, що не має наміру співпрацювати з ТОВ „Агрооптима, ТОВ „Ірріленд. При цьому, позивач нагадувала про наявність у відповідача невиконаного зобов`язання за договором №07/02/18-25 від 07.02.2018р.

19.11.2018р. ФОП Семера В.А. звернулась до ФОП Біди А.М. із листом, відповідно до якого просила відповідача оплатити вартість поставленого за договором №07/02/18-25 від 07.02.2018р. товару, вартість якого з урахуванням індексації складала 53 161,17 грн. На підтвердження відправлення вказаної претензії відповідачу позивачем було надано суду квитанцію про прийняття плати за пересилання поштового відправлення.

На підтвердження відправлення вказаних вище претензій позивачем було надано суду списки згрупованих поштових відправлень, квитанції про прийняття плати за пересилання поштових відправлень, рекомендовані повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень.

31.03.2019р. Болградським районним судом Одеської області було видано судовий наказ по справі №497/442/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості по оплаті вартості товару за договором поставки №07/02/18-25 від 07.02.2018р. у розмірі 51675,50 грн.

У заяві про видачу судового наказу ФОП Семера В.А. стверджувала, що відповідачем було оплачено товар за договором №07/02/18-25 від 07.02.2018р. частково на суму 3324,50 грн., на підтвердження чого надала суду виписку по банківському рахунку з 01.01.2018р. по 31.03.2018р., з якої вбачається, що ПП Біда Андрій Йосипович перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 3324,50 грн. згідно рахунку №13 від 29.03.2018р. При цьому, у виписці відображається ідентифікаційний код ПП Біди Андрія Йосиповича, який відрізняється від ідентифікаційного коду ОСОБА_1

11.04.2019р. Болградським районним судом Одеської області за заявою Біди А.М. було скасовано судовий наказ від 31.03.2019р. по справі №497/442/19.

22.01.2020р. ФОП Семера В.А. звернулась до Біди А.М. із вимогою, відповідно до якої просила оплатити вартість поставленого за договором №07/02/18-25 від 07.02.2018р. товару у розмірі 55 000,00 грн., а також відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 15 148,38 грн. На підтвердження відправлення вказаної вимоги відповідачу позивачем було надано суду опис вкладення, накладну, квитанцію про прийняття плати за пересилання поштового відправлення, а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що зазначена вимога була вручена відповідачу у відділенні поштового зв`язку 29.01.2020р.

В матеріалах справи наявна виписка по банківському рахунку ФОП Семери В.А. з 21.02.2018р. по 31.05.2018р., яка була надана позивачем на виконання ухвали Болградського районного суду Одеської області від 26.05.2020р. по даній справі, а також виписка за період з 01.02.2018р. по 30.12.2018р., надана під час розгляду справи господарським судом.

06.01.2021р. судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на виконання ухвали Болградського районного суду Одеської області від 15.09.2020р. було складено висновок №20-6123, згідно якого підписи від імені ФОП Семера В.А. на договорі поставки №07/02/18-25 від 07.02.2018р. та видатковій накладній №28 від 07.02.2018р. виконані не Семерою В.А., а іншою особою.

15.03.2021р. ТОВ „Незалежний інститут судових експертиз на замовлення ФОП Семери В.А. було складено консультативний висновок з рецензування висновку експерта №20-6123 від 06.01.2021р., по тексту якого наведені зауваження щодо складеного експертом висновку, наприклад, у зв`язку з відсутністю вільних та експериментальних зразків підписів Семери В.А., що є порушенням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N 53/5.

Слід зазначити, що постановою Одеського апеляційного суду від 30.03.2021р. апеляційна скарга ФОП Семери В.А. була задоволена, ухвала Болградського районного суду Одеської області від 15.09.2020р. скасована.

14.03.2023р. ФОП Семера В.А. звернулась до Біди А.М. із вимогою, відповідно до якої просила оплатити вартість поставленого за договором №07/02/18-25 від 07.02.2018р. товару у розмірі 73 868,60 грн. (з урахуванням курсової різниці), а також відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 69 063,45 грн. На підтвердження відправлення вказаної вимоги відповідачу позивачем було надано суду опис вкладення, накладну, квитанцію про прийняття плати за пересилання поштового відправлення.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 07.02.2018р. між ФОП Семерою В.А. та ФОП Бідою А.М. було укладено договір поставки товару №07/02/18-25, за умовами якого позивач зобов`язалася передати у власність відповідача крапельну стрічку, загальна вартість якої складає 55 000,00 грн.

Слід зазначити, що 31.01.2017р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення підприємницької діяльності Біди А.М.

Таким чином, незважаючи на припинення підприємницької діяльності Бідою А.М. договір був укладений в якості фізичної особи - підприємця, у зв`язку з чим, Одеський апеляційний суд в ухвалі від 15.12.2022р. дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські відносини, а, отже, спір має бути розглянутий за правилами господарського судочинства. З викладених обставин господарський суд доходить висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми права, які регулюють господарській відносини, зокрема, положення ЦК України, яким врегульовано поставку товару.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у договорі поставки товару №07/02/18-25 від 07.02.2018р., проти укладення якого відповідач не заперечував, сторонами було визначено найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціну за 1 одиницю виміру, сума, а також грошовий еквівалент вартості товару в іноземній валюті.

На підтвердження факту поставки товару за договором №07/02/18-25 від 07.02.2018р. позивачем було надано суду видаткову накладну №28 від 07.02.2018р., складену російською мовою, згідно якої позивачем на виконання договору №0/02/18-25 від 07.02.2018р. було поставлено відповідачу товару, найменування якого, одиниця виміру, кількість, ціна за 1 одиницю виміру, загальна сума повністю відповідають умовам договору №07/02/18-25 від 07.02.2018р. При цьому, Покупцем у накладній вказано „ФОП Бида А.М. (мовою оригіналу), а графі отримав наявний підпис про отримання товару.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні 16 липня 1999 року N 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями; в редакції чинній на дату підписання видаткової накладної №28 від 07.02.2018р.) господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Приписами ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарський суд зазначає, що надана позивачем видаткова накладна №28 від 07.02.2018р. містить всі реквізити, які у достатньому обсязі дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тобто відповідача, а також зміст та обсяг господарської операції. Відсутність печатки Біди А.М. на накладній, застосування якої є не обов`язковим, а також написання прізвища останнього російською мовою не спростовують факту отримання відповідачем товару. При цьому, судом враховано, що відповідач не заперечував проти отримання товару та підписання накладної, питання про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою спростування факту підписання накладної саме відповідачем, а не будь-якою іншою особою, на вирішення суду відповідачем поставлено не було.

Підсумовуючи вищенаведене господарський суд доходить висновку про доведеність позивачем факту поставки Біді А.М. товару, загальна вартість якого складає 55 000,00 грн. Висновок судового експерта судом до уваги не приймається, оскільки сумніви щодо підписання договору та накладної саме позивачем відповідачем не висловлювались та у суду відсутні. При цьому, судом враховано, що ухвала районного суду про призначення експертизи була скасована судом апеляційної інстанції.

При наданні оцінки доводам Біди А.М., який стверджував, що накладна №28 від 07.02.2018р. не підтверджує поставку товару саме за договором №07/02/18-25 від 07.02.2018р., господарський суд виходить з наступного.

У наданій позивачем накладній дійсно є посилання на поставку товару за договором №0/02/18-25 від 07.02.2018р., тобто номер укладеного договору та номер договору, на який є посилання у накладній відрізняються на одну цифру.

17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що Біда А.М. має надати суду докази, які можуть спростувати факт поставки товару за договором №07/02/18-25 від 07.02.2018р.

Проте, господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній договір №0/02/18-25 від 07.02.2018р., на який є посилання у накладній. При цьому, як зазначалось вище по тексту рішення, поставлений відповідачу товар за накладною повністю відповідає товару, який вказаний у договорі №07/02/18-25 від 07.02.2018р.

Наведене у своїй сукупності дозволяє суду дійти висновку, що обставина постачання позивачем відповідачу товару саме за договором №07/02/18-25 від 07.02.2018р. є доведеною, оскільки надані ФОП Семерою В.А. докази є більш вірогідними. При цьому, відповідачем будь-які докази на підтвердження власної правової позиції у названій частині суду надані не були.

Згідно з п. п. 3.3, 3.4 договору поставки товару №07/02/18-25 від 07.02.2018р. оплата вартості товару, проіндексованого у відповідних випадках згідно п. 3.1 договору здійснюється Покупцем на умовах кредиту (відстрочення платежу). Строк оплати не пізніше 30.09.2018р. У разі прострочення оплати вартості товару Покупець зобов`язаний за період прострочення сплатити проценти у розмірі, який визначається у відповідності з п. 6.1 договору.

Господарський суд зазначає про ненадання Бідою А.М. жодного доказу на підтвердження оплати товару за договором, зокрема, перерахування коштів на банківський рахунок або внесення коштів в касу, що свідчить про наявність у відповідача невиконаного грошового зобов`язання.

Господарським судом відхиляються доводи про часткову оплату товару з посиланням на заяву позивача про видачу судового наказу, оскільки, по-перше, ідентифікаційний код платника коштів відрізняється від коду відповідача, по-друге, у призначенні платежу вказано про оплату коштів згідно рахунку №13 від 29.03.2018р., який позивачем відповідачу не виставлявся. Таким чином, суд визначає доводи позивача про допущення помилки у заяві про видачу наказу обґрунтованими та зазначає, що вказана помилка не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи Біди А.М. про оплату товару за договором поставки №07/02/18-25 від 07.02.2018р. у повному обсязі шляхом передачі позивачу готівки судом відхиляються, оскільки жодними доказами підтверджені не були. Твердження відповідача про сплату ним грошових коштів через інших осіб судом до уваги не приймаються, оскільки суперечать принципу розумності.

Умовами п. 3.1 договору поставки товару №07/02/18-25 від 07.02.2018р. встановлено, що протягом строку дії договору, грошові зобов`язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Вказані у п. 1.2 договору ціна та вартість товару в гривнях погоджені на дату підписання договору і залишаються чинними до моменту їх індексації. Якщо в день, попередній дню платежу або дню розрахунку зобов`язання, вказаний нижче курс гривні А2 по відношенню до іноземної валюти, зазначеної у п. 1.2 договору, буде відрізнятися в бік здешевлення гривні більше ніж на 3 % від узгодженого курсу, зазначеного п. 1.2 договору, ціна/вартість цього товару підлягає індексації (коригуванню) пропорційно зміні цього курсу без додаткового узгодження. При такому коригуванні використовується наступна формула: Ц = Цс * (А2/А1), де Ц - ціна/вартість товару на дату оплати, грн.; Цс - ціна/вартість товару на дату підписання договору (вказані у п. 1.2 договору), грн.; А1 - зазначений у п. 1.2 договору узгоджений сторонами курс співвідношення гривні до іноземної валюти на момент підписання договору; А2 - значення курсу продажі іноземної валюти за гривню за даними міжбанківського сайту на день, попередній дню здійснення платежу або дню розрахунку зобов`язання.

Згідно уточненого розрахунку заборгованості станом на 14.03.2023р., доданого до заяви про збільшення розміру позовних вимог, вартість товару з урахуванням індексації, проведеної у зв`язку із здешевленням гривні до долара США, що відповідає положенням договору №07/02/18-25 від 07.02.2018р., складає 73 868,60 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок господарський суд, враховуючи, що курс гривні до долара США станом на 14.03.2023р. складав 36,5686 грн. за один долар, дійшов висновку, що вартість товару з урахуванням індексації становить 73 150,00 грн.

З викладених обставин позовні вимоги ФОП Семери В.А. до Біди А.М. у названій частині підлягають частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 73 150,00 грн.

Умовами п. 6.1 договору поставки товару №07/02/18-25 від 07.02.2018р. передбачено, що у випадку порушення термінів оплати товару, обумовлених у п. 3.3 договору, Покупець сплачує Постачальнику проценти у розмірі 21,00% (з розрахунку 365 днів у році) або 0,0575 % в день від суми простроченої заборгованості, яка на момент розрахунку процентів визначається з урахуванням її індексації згідно з п. 3.1 договору за весь період прострочення оплати, включаючи день погашення заборгованості по оплаті товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 5 ст. 694 ЦК України визначено, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

З посиланням на умовами договору поставки товару №07/02/18-25 від 07.02.2018р., а також приписи цивільного законодавства, позивачем було нараховано відповідачу 21% річних за період з 30.09.2018р. по 14.03.2022р. При цьому, відсотки були нараховані на суму боргу у розмірі 73 868,60 грн.

Суд зазначає, що умовами п. 6.1 договору поставки товару №07/02/18-25 від 07.02.2018р. встановлено, що розрахунок відсотків може здійснюватись з урахуванням проіндексованої суми боргу. Таким чином, ФОП Семера В.А. під час нарахування відсотків на проіндексовану суму боргу щоразу, наприклад, кожного місяця, мала визначати поточний розмір боргу. Так, відсотки були нараховані на суму боргу у розмірі 73 868,60 грн. Проте, курс гривні до долара постійно змінюється, а, отже, відсутні підстави вважати, що вартість товару у проміжок часу з 30.09.2018р. по 14.03.2022р. постійно була однаковою.

Наведене дозволяє суду дійти висновку про відсутність правових підстав для нарахування відсотків на суму боргу у розмірі 73 868,60 грн. Враховуючи ненадання позивачем розрахунку вартості товару, наприклад, кожного місяця у вказаному періоді, суд вважає за правомірне здійснити нарахування відсотків на суму боргу у розмірі 55 000,00 грн. з 30.09.2018р. по 14.03.2022р. Розмір відсотків за вказаний період складає 51 452,88 грн., що має наслідком часткове задоволення вимог позивача у названій частині.

При цьому, заява Біди А.М. про застосування інституту позовної давності до заявлених позивачем вимог господарським судом відхиляється з огляду на наступне.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Виходячи з положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.ст. 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. ч. 3, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Слід зазначити, що до вимог про стягнення основного боргу та річних застосовується позовна давність тривалістю три роки.

Постановою Кабінету Міністрів України „Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 №211 від 11.03.2020р. на усій території України з 12.03.2020р. було встановлено карантин.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

В подальшому дія карантину, згідно постанов Кабінету Міністрів України, була продовжена із запровадженням нових обмежень з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Слід зазначити, що запровадження на території України карантину є загальновідомою обставиною та не потребує доказування.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020р.) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, якими встановлено, що строки, визначені ст. 257 ЦК України продовжувалися на строк дії карантину, суд зазначає, що трирічний строк для звернення до суду із даним позовом сплинув у вересні 2021р., тобто в період дії карантину, а, отже, строки позовної давності позивачем пропущені не були. Крім того, суд додатково зазначає, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки позовної давності також продовжуються.

Таким чином, підстави для застосування інституту позовної давності до заявлених ФОП Семерою В.А. позовних вимог відсутні.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених ФОП Семерою В.А. позовних вимог шляхом присудження до стягнення з ОСОБА_1 суми основного боргу у розмірі 73 150,00 грн., відсотків у розмірі 51 452,88 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, в тому числі, доплаченого збору у зв`язку з передачею справи до господарського суду, судового збору за подачу заяви про збільшення позовних вимог, за подачу апеляційних скарг на ухвалу про призначення експертизи та рішення, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для розподілу заявлених позивачем до відшкодування витрат у зв`язку з рецензуванням висновку експерта у розмірі 6500,00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.02.2020 № 335/5, метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків. Метою рецензування проектів висновків є визначення рівня підготовки фахівців, які мають намір отримати кваліфікацію судового експерта.

Враховуючи вимоги Порядку проведення рецензування висновків судових експертів суд зазначає, що складений ТОВ „Незалежний інститут судових експертиз консультативний висновок з рецензування висновку експерта №20-6123 від 06.01.2021р. не може спростовувати чи підтверджувати висновок судового експерта.

Таким чином, витрати на складення консультативного висновку не є витратами, пов`язаними із залученням спеціалістів, експертів та проведенням експертизи, а, отже, не підлягають розподілу між сторонами. Таким чином, у задоволенні клопотання позивача про стягнення із відповідача витрат у зв`язку з рецензуванням висновку експерта у розмірі 6500,00 грн. необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240, ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 / на користь фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни / АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 / суму основного боргу у розмірі 73 150,00 грн. /сімдесят три тисячі сто п`ятдесят грн. 00 коп./, відсотки у розмірі 51 452,88 грн. /п`ятдесят одна тисяча чотириста п`ятдесят дві грн. 88 коп./, судовий збір у загальному розмірі 6372,00 грн. /шість тисяч триста сімдесят дві грн. 00 коп./.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 17 липня 2023 р.

Суддя С.П. Желєзна