Рішення
від 19.06.2023 по справі 916/559/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/559/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11, код ЄДРПОУ 38728549)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТІС-Міндобрива (67543, Одеська обл., Лиманський р-н, с. Визирка, вул. Олексія Ставніцера, буд. 60, код ЄДРПОУ 36143538)

про стягнення 12559477,15 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Семака В.Ю., діє в порядку самопредставництва

від відповідача:Черкес В.О., адвокат, діє на підставі ордеру

Суть спору: Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Південний) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТІС-Міндобрива про стягнення 12559477,15 грн., з яких: 9257929,67 грн. основного боргу, 2259202,18 грн. пені, 106596,19 грн. штрафу, 145596,72 грн. 3% річних та 790152,39 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги ДП Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Південний) обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №23У-44 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ ТІС-Міндобрива - причалу №17, що знаходиться на балансі ДП АМПУ від 06.12.2005 в частині сплати виставлених позивачем рахунків за лютий-липень 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/559/23; визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.03.2023 об 11:00.

16.03.2023 за вх.№8337/23 та №8465/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне:

- відповідач зазначає, що 06.12.2005 між ТОВ Трансінвестсервіс та ДП МТП Южний був укладений договір №К-23У-44 Про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ Трансінвестсервіс - причалу №17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту Южний, до якого в подальшому були укладені додаткові угоди; 01.12.2008 між ТОВ Трансінвестсервіс, ТОВ ТІС-Міндобрива та ДП МТП Южний було укладено тристоронню додаткову угоду №3 до договору, в якій сторони дійшли згоди про те, що до ТОВ ТІС-Міндобрива перейшли усі права та обов`язки ТОВ Трансінвестсервіс за договором; у зв`язку із змінами у законодавстві щодо закріплення стратегічних об`єктів портової інфраструктури та передачі їх на баланс АМПУ, 13.06.2013 між АМПУ та ТОВ ТІС-Міндобрива було укладено додаткову угоду №9 до договору про порядок використання, на підставі якого АМПУ стала правонаступником прав та зобов`язань ДП МТП Южний за договором; в подальшому АМПУ та ТОВ ТІС-Міндобрива продовжили виконувати договір про порядок використання: відповідач використовував причал №17 для перевалювання вантажів, у свою чергу АМПУ, відповідно до додатку №1 до договору про порядок використання, щомісячно самостійно розраховувала суму компенсаційної плати за використання відповідачем причалу №17;

- відповідач зауважує, що договір про порядок використання неодноразово був предметом розгляду в межах судових спорів між відповідачем та позивачем, під час розгляду яких суди неодноразово встановлювали фактичні обставини, що є преюдиційними в розумінні ч.4 ст. 75 ГПК України; так, рішенням Господарського суду Одеської області від 02.06.2011 у справі №30/143-10-4013 відмовлено у задоволенні позову ДП МТП Южний (правопопередник АМПУ) до ТОВ ТІС-Міндобрива про стягнення заборгованості у сумі 887456,34 грн.; рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 у справі №916/1220/16 було відмовлено АМПУ у задоволенні позову до ТОВ ТІС-Міндобрива про розірвання договору про використання та зобов`язання відповідача укласти новий договір; рішенням Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 у справі №916/1602/18 було відмовлено АМПУ у задоволенні позову до ТОВ ТІС-Міндобрива про стягнення 54588984,49 грн.; рішенням Господарського суду Одеської області від 25.03.2020 у справі №916/1655/18 було відмовлено АМПУ у задоволенні позову до ТОВ ТІС-Міндобрива про розірвання договору. За усталеною практикою виконання договору по порядок використання після проведення розрахунку місячної плати за використання відповідачем причалу №17, АМПУ формувала відповідний рахунок та надсилала його ТОВ ТІС-Міндобрива, а відповідач, отримавши вказаний рахунок, в межах строків, встановлених у п.п. 3.1, 4 договору про порядок використання, сплачувало платежі за користування причалом №17 на користь АМПУ на підставі договору про порядок використання;

- відповідач вказує, що з моменту введення в Україні воєнного стану морські порти України перестали тимчасово функціонувати через загрози ворожого угрупування воєнного морського флоту російської федерації та мінної небезпеки, зокрема, за інформацією диспетчерської служби АМПУ, станом на 08:00 26.02.2022 вхід та вихід до порту Південний - закрито; розпорядженням КМУ від 25.02.2022 №183-р з 24.02.2022 у морських та річкових портах України встановлено 3-й (вищий) рівень охорони портових засобів та суден; інформація про встановлення 3-го (вищого) рівня охорони портів була відтворена на сторінках Мінтрансу та АМПУ в дописах 24 та 25.02.2022; вхід та вихід до українських портів було закрито ПРИПами 83-91/22, 96-97/22 ВМСУ у зв`язку з мінною небезпекою, 92/22 - Держгідрографія, 98-99/22 - загроза піратства з боку суден чорноморського флоту рф в Чорному та Азовському морях; у відповідності до навігаційних попереджень: ПРИП 97/22 від 27.02.2022 оголошено заборонений для плавання район на підході до порту Південний у зв`язку з мінною небезпекою, ПРИП 108/22 від 19.03.2022 оголошено про небезпеку плавання в північно-західній частині Чорного моря у зв`язку з воєнною загрозою, що підтверджується листом Командування військово-морських сил ЗСУ від 16.08.2023 №154/111/7981; відповідач наголошує, що довгий час порти України не приймали та не обслуговували морські судна, що є загальновідомим фактом та не оспорюється ніким зі сторін;

- відповідач звертає увагу, що лише 22.07.2022 з підписанням Ініціативи щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з портів Одеса, Південний, Чорноморськ між Республікою Туреччина, російською федерацією, ООН та Україною, створений та розпочав функціонування так званий Зерновий коридор; відповідно до ПРИП 147/22 від 07.08.2022 дозволено захід і вихід до порту Південний у зв`язку з початком роботи зернового коридору та створення безпечних навігаційних умов для заходу/виходу суден до/з портів;

- відповідач зауважує, що в період з 24.02.2022 по 07.08.2022 ТОВ ТІС-Міндобрива не користувалось причалом №17 - не приймало судна для здійснення перевалки вантажів, а відтак не здійснювало платежі за користування, разом з цим 06.05.2022 ТОВ ТІС-Міндобрива було сплачено плату за використання причалу №17 за лютий 2022 у розмірі 1401688,08 грн. з ПДВ, за період фактичного користування причалом №17 для виконання перевалки вантажів, з 01 по 24 лютого 2022 року; також, відповідач вказує, що 13.09.2022 ТОВ ТІС-Міндобрива було сплачено плату за використання причалу №17 за серпень 2022 року у розмірі 1899253,26 грн. та після відкриття порту Південний та відновлення торгівельного судноплавства, з 08.08.2022 ТОВ ТІС-Міндобрива здійснює плату за користування причалом №17, оскільки здійснює експлуатацію причалу в межах роботи Зернового коридору;

- на переконання відповідача відповідач звільняється від сплати за користування причалом №17 за весь час, протягом якого він не міг бути використаний через обставини, за які ТОВ ТІС-Міндобрива не відповідає; умовою п.2.4 договору про порядок користування передбачено, що оплата здійснюється за користування, тобто, ТОВ ТІС-Міндобрива здійснює оплату, тільки якщо користується причалом №17 та жодним пунктом договору про порядок користування не передбачено, що відповідач має вносити плату за користування у випадку, якщо використання причалу №17 неможливо з об`єктивних причин; у зв`язку з повномасштабним російським вторгненням на територію України, яке відбулось 24.02.2022 та закриттям морських портів України використання причалу №17 з 24.02.2022 було об`єктивно неможливим; відновлення використання причалу за цільовим призначення стало можливим лише з 08.08.2022 внаслідок відкриття порту Південний через початок дії Зернової угоди, тобто, на переконання відповідача в період з 24.02.2022 по 07.08.2022 включно ТОВ ТІС-Міндобрива об`єктивно не мало можливості використовувати причал за цільовим призначенням (перевалка навалочних вантажів), а відтак у відповідача не виник обов`язок з внесення плати за користування причалом №17 відповідно до умов договору про порядок користування;

- відповідач погоджується з твердженням АМПУ на арк. 3 позову, що відносини, які існують між сторонами на підставі договору від 06.12.2005 №К23У-44, не є відносинами з оренди державного майна у розумінні Закону України Про оренду державного та комунального майна, разом з цим, до відносин за договором про порядок користування підлягають застосуванню загальні положення щодо найму майна, закріплені у Главі 58 ЦК України; так, за договором про порядок користування було передано причал №17 в користування за плату, а відтак є цілком обґрунтованим застосування до правовідносин, що виникли між АМПУ та ТОВ ТІС-Міндобрива загальних принципів найму, які мають бути застосовані за аналогією до спірних правовідносин; відповідно до ч.6 ст. 762 ЦК України: наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає;

- відповідач вказує, що саме застосуванням принципів справедливості та розумності, що закріплені в ст. 3 ЦК України, можна пояснити той факт, що Уряд звільнив з початку війни від орендної платні орендарів державного майна - портових операторів за договорами оренди державного майна. Так, пунктом 4.1 постанови КМУ Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану від 27.05.2022 №634 (зі змінами) передбачено, що за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулись 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які є портовими операторами та використовують майно, розташоване в морських портах Одеса, Чорноморськ, Південний, Миколаїв, Ольвія, Білгород-Дністровський, починаючи з 24 лютого 2022 року і до моменту повного відновлення торговельного судноплавства; відповідач наголошує, що хоча норми п.4.1 постанови КМУ від 27.05.2022 №634 прямо не застосовуються до спірних правовідносин, проте норми вказаної постанови КМУ свідчать про те, що Держава вважає нерозумним і несправедливим здійснювати стягнення орендної платні з портових операторів, майно яких знаходиться в заблокованих морських портах і в порту Південний зокрема;

- відповідач зауважує, що посилання АМПУ у позові, як на підставу існування у відповідача обов`язку внесення оплат за договором про порядок користування незалежно від доходу є необґрунтованим; фраза незалежно від доходу очевидно стосується випадку використання відповідачем причалу №17, однак отримання від такого використання незначного рівня доходів чи не отримання доходів не є тотожним об`єктивній неможливості використання майна, яке генерує цей дохід; фраза незалежно від доходу застосовна до випадку, якщо б відповідач користувався причалом №17, але майже не отримував доходу/отримував недостатньо доходу для покриття витрат та це логічна умова про покладення на відповідача комерційних ризиків отримання незначних доходів від використання перевалочного комплексу та причалу №17, які перебувають в управлінні ТОВ ТІС-Міндобрива, проте на думку відповідача не справедливою та не розумною є вимога позивача про внесення оплати за користування причалом №17 навіть у випадку, коли таке користування було об`єктивно неможливим;

- підсумовуючи, відповідач вказує, що в даних спірних правовідносинах розумним та справедливим є те, що ТОВ ТІС-Міндобрива не здійснювало плату за користування причалом №17 з урахуванням наступних обставин: (1) факт відсутності можливості використання причалу №17 за цільовим призначенням; (2) причал №17 не використовувався для виконання вантажних операцій через закриття морського порту Південний; (3) умовами договору про порядок користування передбачено внесення оплати за користування причалом №17 і не передбачено оплату незалежно від факту користування; (4) з огляду на норму ч.6 ст. 762 ЦК України ТОВ ТІС-Міндобрива звільняється від плати за весь час, коли не мало можливості користуватись причалом №17;

- відповідач наголошує, що позивачем також були заявлені похідні вимоги про стягнення штрафних санкцій: пені - 2259202,18 грн., штрафу за прострочення платежу - 106596,19 грн., 3% річних - 145596,72 грн., інфляційного збільшення - 790152,39 грн.; відповідно до ч.1 ст. 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги), а тому відповідач вважає, що оскільки первісні позовні вимоги про стягнення заборгованості за користування причалом №17 є незаконними та необґрунтованими, то похідні вимоги про стягнення штрафних санкцій також не підлягають задоволенню.

Підготовче засідання 16.03.2023 об 11:00 не відбулось у зв`язку з нестабільною роботою підсистеми відеоконференцзв`язку (ВКЗ), що спричинена кібератакою російської федерації. Ухвалою суду від 22.03.2023 підготовче засідання призначено на 19.04.2023 о 10:30.

19.04.2023 за вх.№12719/23 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, а саме: копія титульного аркушу заяви ТОВ ТІС-Міндобрива від 27.03.2023 до Одеської регіональної Торгово-промислової палати з відміткою про реєстрацію 30.03.2023; копія Сертифікату №5100-23-1697 від 07.04.2023 (вих.№2003-14/133) про форс-мажорні обставини, що виданий Одеською регіональною Торгово-промисловою палатою; копії документів, що були надані ТОВ ТІС-Міндобрива до Одеської регіональної Торгово-промислової палати для розгляду заяви від 27.03.2023 про засвідчення форс-мажорних обставин, які залучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 19.04.2023 судом у протокольній формі продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 11.05.2023 о 12:50.

10.05.2023 за вх.№15487/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справ. У поданій відповіді на відзив. У поданій відповіді на відзив позивач вказує:

- позивач зазначає, що посилаючись на форс-мажорні обставини як на підставу невиконання зобов`язань за договором та звільнення від відповідальності, зацікавленій стороні обов`язково потрібно довести, як саме проявився форс-мажор у конкретному зобов`язанні; одного лише посилання на наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) недостатньо, отже, на думку позивача, доводи відповідача у цій частині не є підтвердженими усіма належними та допустимими доказами, адже відповідачем не надано доказів того, що загальновідомі форс-мажорні обставини вплинули саме на відповідача та його можливість виконати умови договору, укладеного з адміністрацією; сертифікат Одеської регіональної торгово-промислової палати від 07.04.2023 №2003-14/133 містить загальні положення сьогодення, зокрема військову агресію російської федерації та закриття морських портів України, однак торгово-промисловою палатою не здійснено аналіз умов договору, зокрема п.2.4 та останнього абзацу додатку №1 до договору, у відповідності до якого ТОВ ТІС-Міндобрива зобов`язано, незалежно від доходу, отриманого від використання об`єкта, щомісяця перераховувати за користування частиною комплексу - причалом №17, що знаходиться на балансі Адміністрації, грошову суму, визначену у відповідності до п.3.1 даного договору;

- позивач зауважує, що відповідно до п.3.1 договору підприємство щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати Адміністрації грошову суму за користування частиною майнового комплексу Підприємства, визначену за Методикою розрахунку, що є додатком до даного договору (додаток №1); згідно з останнім абзацом додатку №1 до договору за будь-яких обставин, сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена за Методикою КМ України сума орендної плати за аналогічний об`єкт; вищезазначені вимоги договору на переконання позивача вказують на страховий та граничний гарантований розмір плати за користування причалом №17, який погоджений сторонами, та застосовуються незалежно від оброблених через вказаний причал вантажів (навіть при відсутності оброблення вантажів плата повинна здійснюватись відповідачем), тобто, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між існуванням форс-мажорних обставин та невиконанням зі сторони постачальника свого зобов`язання за договором, оскільки обов`язок зі сплати за користування частиною майнового комплексу - причалу №17 у мінімальному розмірі передбачений умовами договору, та погоджений ТОВ ТІС-Міндобрива; окрім того, позивач наголошує, що вищевказані доводи приймались та доводились саме ТОВ ТІС-Міндобрива в інших судових справах, зокрема у справі №916/1813/17 та 916/3266/17;

- позивач наголошує, що враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку про порушення принципу добросовісності відповідачем у справі, та введення суду в оману шляхом підміни понять при розгляді даної справи, зокрема таких як звільнення від оплати у період зменшення або відсутності вантажів на причалі №17, а також зміна встановленої судовими рішеннями правової природи договору; з огляду на те, що відповідачем визнавалась необхідність сплачувати плату за користування частиною майнового комплексу у гарантованому або мінімальному розмірі, за будь-яких обставин (в т.ч. форс-мажорних), як того вимагає п.2.4, 3.1 договору та останній абзац додатку №1 до договору, на думку позивача правовірним буде стверджувати про недостатність сертифікату Одеської регіональної торгово-промислової палати від 07.04.2023 №2003-14/133 від звільнення від відповідальності та оплати за договором від 06.12.2005 №К23У-44, оскільки всі рахунки позивача виставлені як раз у мінімальному розмірі та у відповідності до вимог діючого договору.

11.05.2023 за вх.№15607/23 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, а саме: висновок експерта №10-03/23 від 08.05.2023 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, які залучено судом до матеріалів справи.

11.05.2023 за вх.№15635/23 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, а саме: висновок експерта №SE/02/2303-03 від 10.05.2023 за результатами проведення судової економічної експертизи, які залучено судом до матеріалів справи.

11.05.2023 за вх.№15640/23 до суду від відповідача надійшли заперечення проти приєднання до матеріалів справи відповіді на відзив і доданих до неї документів, у зв`язку з пропуском строку їх подання та не заявленням клопотання про поновлення такого строку, у задоволенні яких судом у підготовчому засіданні 11.05.2023 відмовлено, відповідь на відзив позивача прийнята до розгляду, а додані документи залучено до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 11.05.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.06.2023 о 12:45.

22.05.2023 за вх.№16750/23 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, а саме: оригінал висновку експерта №SE/02/2303-03 від 10.05.2023 за результатами проведення судової економічної експертизи з додатковими документами, які залучено судом до матеріалів справи.

22.05.2023 за вх.№16856/23 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, а саме: оригінал висновку експерта №10-03/23 від 08.05.2023 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи з додатковими документами, які залучено судом до матеріалів справи.

Судове засідання 01.06.2023 о 12:45 не відбулось у зв`язку з проведенням ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі суду та зміщенням графіку проведення судових засідань. Ухвалою суду від 07.06.2023 судове засідання призначено на 19.06.2023 о 10:00.

У судовому засіданні 19.06.2023 позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 19.06.2023 відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/559/23 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 19.06.2023 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 19.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

06.12.2005 між ТОВ Трансінвестсервіс (нині - ТОВ ТІС-Міндобрива) (підприємство, відповідач) та МТП Южний (нині - ДП АМПУ в особі Південної філії) (порт, позивач) був укладений договір №К23У-44 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ Трансінвестсервіс - причалу №17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту Южний.

Відповідно до п.1.1 договору предметом даного договору є угода сторін про порядок володіння й використання цілісного майнового комплексу підприємства, що знаходиться в спільній частковій власності підприємства і Держави в особі порта, який має частину комплексу - причал №17 - на своєму балансі.

Згідно з п.1.3 договору дана угода не змінює сформовані відносини між сторонами, при яких частина майнового комплексу підприємства - причал №17 - знаходиться на балансі порта.

За п.п. 2.1, 2.4 договору при визначенні порядку користування й володіння єдиним майновим комплексом підприємства сторони враховують, що комплекс призначений для здійснення перевантаження вантажів із залізничного транспорту на морський і назад за затвердженою технологічною схемою (вагон-склад-судно й судно-склад-вагон). Комплекс не може бути використаний у цивільному обороті роздільно, оскільки буде втрачене його цільове призначення. З огляду на названі обставини й сформовану історію взаємин, сторони погодилися, що управляти комплексом як єдиним об`єктом і використовувати його за цільовим призначенням має підприємство. Підприємство зобов`язано незалежно від доходу, отриманого від використання об`єкта, щомісяця перераховувати за користування частиною комплексу - причалом №17, що знаходиться на балансі порта, грошову суму, визначену у відповідності до п.3.1 договору.

У відповідності до п.3.1 договору підприємство щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати порту грошову суму за користування частиною майнового комплексу підприємства, визначену за Методикою розрахунку, що є додатком до даного договору (додаток №1).

Згідно з п.п. 4.1-4.3 договору сторони відповідають за дотримання вимог даного договору згідно із чинним законодавством. За прострочення платежу, який передбачається за користування частиною комплексу підприємства, підприємство сплачує порту, у випадку прострочення більше 30-ти банківських днів, пеню у розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Крім сплати пені, порт має право вимагати від підприємства сплати штрафу у розмірі 3% від суми заборгованості у випадку прострочення з боку підприємства, починаючи з 18 банківського дня після закінчення звітного місяця.

За п.7.1 договору даний договір набуває чинності після його підписання сторонами й діє до його припинення у порядку, встановленому законодавством України.

Додатком №1 до договору сторони погодили наступний порядок розрахунків за користування частиною цілісного майнового комплексу:

- плата за користування частиною комплексу встановлюється сторонами залежно від кількості оброблюваного вантажу на частині комплексу, що іменується причал №17, у наступних розмірах: оброблено вантажів, тисячі тон - розмір оплати, долари США за одну тону: до 100 - 0,50; до 120 - 0,45; до 140 - 0,40; до 160 - 0,35; до 180 - 0,30; до 200 - 0,25; понад 200 - 0,20;

- розміри плати за користування визначаються в доларах США та виплачуються в гривнях за курсом НБУ на момент оплати; податок на додану вартість у таблиці не враховується й оплачується підприємством понад плату у відповідності до вимог законодавства;

- за будь-яких обставин, сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена за Методикою КМ України сума орендної плати за аналогічний об`єкт.

17.03.2006 сторонами договору з метою створення умов для виконання господарських зобов`язань належним чином та погашення кредиторської заборгованості підприємства перед портом, керуючись постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 по справі №15/254-05-7274 (надалі - постанова суду), а також ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, укладено додаткову угоду №1 про наступне:

- сторони домовились встановити плату за користування частиною майнового комплексу - причалом №17, що знаходиться на балансі порту, за період до 06 грудня 2005 року (дня укладення договору згідно постанови суду) у розмірах, встановлених у постанові суду;

- зважаючи на те, що постановою суду не врегульовано питання сплати підприємством порту компенсації за користування причалом №17, сторони звернулись до Одеського апеляційного господарського суду для отримання відповідного роз`ясненню щодо застосування розмірів плати за користування причалом №17 за період заборгованості до 06 грудня 2005 року, у зв`язку з цим розмір компенсації за користування причалом №17 може бути переглянутий сторонами після отримання та на підставі роз`яснення Одеського апеляційного господарського суду, що оформлюється додатковою угодою до договору.

01.12.2008 між ТОВ Трансінвестсервіс, Морським торговим портом Южний та ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА, яке є законним правонаступником ТОВ Трансінвестсервіс, укладено додаткову угоду №3 до договору №К23У-44 (3003/12) від 06.12.2015 про наступне:

- сторони прийшли до згоди викласти частину першу преамбули договору №К23У-44 (3003/12) від 06.12.2005 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ Трансінвестсервіс - причалу №17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту Южний у наступній редакції: ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА в особі директора, який діє на підставі Статуту, що далі іменується підприємство, з однієї сторони та Морський торговий порт Южний в особі начальника порту, який дії на підставі Статуту, що далі іменується порт;

- до ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА переходять усі права та обов`язки за договором №К23У-44 (3003/12) від 06.12.2005 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ Трансінвестсервіс - причалу №17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту Южний та всіма додатками до цього договору;

- сторони домовились застосовувати наступну єдину назву договору: договір №К23У-44 (3003/12) від 06.12.2005 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА - причалу №17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту Южний.

13.06.2023 між Державним підприємством Адміністрація морських портів України (адміністрація) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТІС-МІНДОБРИВА (підприємство) укладено додаткову угоду №9 до договору №К23У-44 від 06.12.2005, за якою, у зв`язку з реорганізацією ДП МТП Южний шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них відповідно до розподільчого балансу від 13.06.2013 та акту приймання-передачі від 13/06/2013 та утворення внаслідок виділу Державного підприємства Адміністрація морських портів України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 №133-р, наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 №163, а також переходом зобов`язань за договором від 06.12.2005 №К23У-44 до правонаступника - Державного підприємства Адміністрація морських портів України, сторони домовились про наступне:

- викласти назву договору в наступній редакції: договір від 06.12.2005 №К23У-44 (3003/12) про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА - причалу №17, що знаходиться на балансі ДП АМПУ;

- також за умовами додаткової угоди №9 від 13.06.2013 було внесені відповідні зміни до преамбули договору та за текстом договору скорочення порт, порт Южний (в розумінні ДП МТП Южний) читати як адміністрація.

01.07.2013 сторонами договору №К23У-44 від 06.12.2005 укладено додаткову угоду №10, якою змінили додаток №1 до договору шляхом викладення його в наступній редакції:

- сторони погодили наступний порядок розрахунків за користування частиною цілісного майнового комплексу: плата за користування частиною комплексу встановлюється сторонами залежно від кількості оброблюваного вантажу на частині комплексу, що іменується причал №17, у наступних розмірах: оброблено вантажів, тисячі тон - розмір оплати, долари США за одну тону: до 100 - 4,0; до 120 - 3,6; до 140 - 3,2; до 160 - 2,8; до 180 - 2,4; до 200 - 2,0; понад 200 - 1,6;

- податок на додану вартість у таблиці не враховується й оплачується підприємством понад плату у відповідності до вимог чинного податкового законодавства України;

- за будь-яких обставин, сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена за Методикою КМ України сума орендної плати за аналогічний об`єкт.

18.07.2019 сторонами договору №К23У-44 від 06.12.2005 укладено додаткову угоду №13 про наступне: відповідно до пункту 6.2 договору, сторони досягли згоди назву Южненської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація морського порту Южний) по тексту договору в усіх відмінках замінити на назву - Південна філія Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація морського порту Південний) та, відповідно, назву ЮФ ДП АМПУ (адміністрація МП Южний) замінити на - ПФ ДП АМПУ (адміністрація МП Південний).

У листі від 28.04.2022 №729/27-04-04/Вих позивач повідомив відповідача, що станом на 28.04.2022 наявна заборгованість у розмірі 3344194,29 грн. за використання причалу №17; для здійснення оплати направлено рахунки від 28.02.2022 №А40223 на суму 1635302,83 грн. та від 31.03.2022 №А40224 на суму 1708891,46 грн. разом з актами наданих послуг. До вказаного листа додані позивачем та наявні в матеріалах справи: акт надання послуг за березень 2022 року за користування причалом №17 на суму 1708891,46 грн.; акт надання послуг за лютий 2022 року за користування причалом №17 на суму 1635302,83 грн.; рахунок №А40223 від 28.02.2022 на суму 1635302,83 грн.; рахунок №А40224 від 31.03.2022 на суму 1708891,46 грн.; докази направлення відповідачу вказаного листа.

У листі від 12.05.2022 №775/27-04-04/Вих позивач надав відповідачу рахунок разом з актом виконаних послуг №А40225 від 30.04.2022 на суму 1761867,10 грн. для взаєморозрахунків з ПФ ДП АМПУ; також у вказаному листі заявлено в найкоротший термін здійснити сплату заборгованості у сумі 1942506,21 грн., а саме: залишок у сумі 233614,75 грн. по рахунку №А40223 від 28.02.2022 на суму 1635302,83 грн. та рахунок №А40224 від 31.03.2022 на суму 1708891,46 грн. До вказаного листа додані позивачем та наявні в матеріалах справи: акт надання послуг за квітень 2022 року за користування причалом №17 на суму 1761867,10 грн. та рахунок №А40225 від 30.04.2022 на суму 1761867,10 грн.; докази направлення відповідачу вказаного листа.

У листі від 21.06.2022 №882/27-04-04/Вих позивач надав відповідачу рахунок разом з актом виконаних послуг №А40226 від 31.05.2022 на суму 1809437,51 грн. для взаєморозрахунків з ПФ ДП АМПУ; також у вказаному листі заявлено в найкоротший термін здійснити сплату заборгованості у сумі 3704373,31 грн., а саме: залишок у сумі 233614,75 грн. по рахунку №А40223 від 28.02.2022 на суму 1635302,83 грн.; рахунок №А40224 від 31.03.2022 на суму 1708891,46 грн.; рахунок №А40225 від 28.02.2022 на суму 1761867,10 грн. До вказаного листа додані позивачем та наявні в матеріалах справи: акт надання послуг за травень 2022 року за користування причалом №17 на суму 1809437,51 грн. та рахунок №А40226 від 31.05.2022 на суму 1809437,51 грн.; докази направлення відповідачу вказаного листа.

У претензії від 12.07.2022 №931/27-01-05/Вих позивач вимагав від відповідача перерахувати на вказані рахунки кошти у загальному розмірі 5513810,82 грн. згідно виставлених рахунків: від 28.02.2022 №А40223 у розмірі 223614,75 грн. (з урахуванням здійсненої часткової оплати); від 31.03.2022 №А40224 у розмірі 1708891,46 грн.; від 30.04.2022 №А40225 у розмірі 1761867,10 грн.; від 31.05.2022 №А40226 у розмірі 1809437,51 грн.; повідомив відповідача, що у разі невиконання заявлених у цій претензії вимог, адміністрація морського порту Південний для стягнення зазначеної суми буде вимушена звернутись до господарського суду з покладенням усіх передбачений законом витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, на відповідача.

У листі від 15.07.2022 №945/27-04-04/Вих позивач надав відповідачу рахунок разом з актом виконаних послуг №А40227 від 30.06.2022 на суму 1865530,07 грн. для взаєморозрахунків з ПФ ДП АМПУ; також у вказаному листі заявлено в найкоротший термін здійснити сплату заборгованості у сумі 5513810,82 грн., а саме: залишок у сумі 233614,75 грн. по рахунку №А40223 від 28.02.2022 на суму 1635302,83 грн.; рахунок №А40224 від 31.03.2022 на суму 1708891,46 грн.; рахунок №А40225 від 28.02.2022 на суму 1761867,10 грн.; рахунок №А40226 від 31.05.2022 на суму 1809437,51 грн. До вказаного листа додані позивачем та наявні в матеріалах справи: акт надання послуг за червень 2022 року за користування причалом №17 на суму 1865530,07 грн. та рахунок №А40227 від 30.06.2022 на суму 1865530,07 грн.; докази направлення відповідачу вказаного листа.

У листі від 08.08.2022 №0908/01 відповідач у відповідь на претензію позивача від 12.07.2022 №931/27-01-05/Вих повідомив, зокрема, що у зв`язку з російським військовим вторгненням на територію України, яке відбулось 24 лютого 2022 року та воєнними діями, які продовжуються і на теперішній час, використання причалу №17 з 24.02.2022 стало об`єктивно неможливим; здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт не могло відбуватись у зв`язку з повним закриттям морського експорту з портів України; за відсутності можливості використовувати причал №17, експлуатація морського терміналу за його основним призначенням є неможливою, тобто фактичне блокування об`єкту, причалу №17, зумовило зупинку роботи терміналу, а відтак і відсутність можливості здійснювати платежі за період, коли об`єкт не використовувався; як тільки на терміналі ТОВ ТІС-Міндобрива, який використовує причал №17, розпочнеться завантаження та вихід суден, то ТОВ ТІС-Міндобрива матиме і юридичну, і фактичну можливість використовувати об`єкт портової інфраструктури та, відповідно, здійснювати всі платежі, передбачені договором, за період фактичного використання причалу №17.

У листі від 12.08.2022 №1041/27-04-04/Вих позивач надав відповідачу рахунок разом з актом виконаних послуг №А40230 від 31.07.2022 на суму 1878588,78 грн. для взаєморозрахунків з ПФ ДП АМПУ; також у вказаному листі заявлено терміново здійснити сплату заборгованості у сумі 7379340,89 грн., а саме: залишок у сумі 233614,75 грн. по рахунку №А40223 від 28.02.2022 на суму 1635302,83 грн.; рахунок №А40224 від 31.03.2022 на суму 1708891,46 грн.; рахунок №А40225 від 28.02.2022 на суму 1761867,10 грн.; рахунок №А40226 від 31.05.2022 на суму 1809437,51 грн.; рахунок №А40227 від 30.06.2022 на суму 1865530,07 грн. До вказаного листа додані позивачем та наявні в матеріалах справи: акт надання послуг за липень 2022 року за користування причалом №17 на суму 1878588,78 грн. та рахунок №А40230 від 31.07.2022 на суму 1878588,78 грн.; докази направлення відповідачу вказаного листа.

У листі від 20.09.2022 №2009/1 відповідач додатково повідомив позивача, зокрема, що відповідно до п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану від 27 травня 2022 року №634 за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які є портовими операторами та використовують майно, розташоване в морських портах Одеса, Чорноморськ, Південний, Миколаїв, Ольвія, Білгород-Дністровський, починаючи з 24 лютого 2022 року і до моменту повного відновлення торговельного судноплавства або встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони у зазначених морських портах нижче, ніж рівень 3 у кожному із зазначених морських портів; на підставі вказаної постанови Кабінету Міністрів України, ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА повідомляє про відсутність обов`язку зі сплати коштів за договором за період з 24 лютого 2022 року по 08 серпня 2022 року; 06 травня 2022 року ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА було сплачено плату за використання причалу №17 за лютий 2022 року у розмірі 1401688,08 грн., у т.ч. ПДВ 20%, з урахуванням фактичного обсягу перевалки, здійсненої з 01 по 24 лютого 2022 року; 13 вересня 2022 року ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА було сплачено плату за використання причалу №17 за серпень 2022 року у розмірі 1899253,26 грн., у т.ч. ПДВ 20%; у зв`язку з відновленням торговельного судноплавства і відкриття морського шляху з порту Південний з 08 серпня 2022 року, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2022 року №1026, ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА надалі буде здійснювати необхідні платежі згідно з умовами договору. До вказано листа відповідачем було додано та які наявні в матеріалах справи: платіжне доручення №10610 від 06.05.2022 на суму 1401688,08 грн. (згідно рахунку №А40223 від 28.02.2022) та платіжне доручення №11129 від 13.09.2022 на суму 1899253,26 грн. (згідно рахунку №А40281 від 31.08.2022).

У листі від 07.10.2022 №1237/27-01-05/Вих позивач повідомив відповідача, зокрема, що в порушення умов договору підприємством не здійснено оплати рахунків, внаслідок чого за останнім обліковується заборгованість за червень та липень 2022 року у загальному розмірі 3744118,85 грн.

У листі від 11.11.2022 №1111/07 відповідач повідомив позивача, зокрема про відсутність обов`язку зі сплати коштів за договором за період з 24 лютого 2022 року по 08 серпня 2022 року.

У листі від 21.11.2022 №1495/27-01-05/Вих позивач повідомив відповідача, зокрема, про те, що відносини, які існують між сторонами на підставі договору від 06.12.2005 №К-23У-44 не є відносинами з оренди державного майна у розумінні Закону України Про оренду державного та комунального майна, про що ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА не одноразово наголошувало, а тому правові підстави застосовувати до зазначених правовідносин норми постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року №634 Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану відсутні.

В матеріалах справи наявна картка взаєморозрахунків з ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із визначенням сальдо на користь позивача - 9257929,67 грн.

Відповідачем на підтвердження власних доводів та на спростування позовних вимог надано наступні документи, які було долучено до матеріалів справи:

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.02.2022 №183-р, яким установлено з 25.02.2022 рівень охорони 3 у морських та річкових портах України на період введення воєнного стану;

- лист командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, в кому зазначено, що у відповідності до навігаційних попереджень: ПРИП 97/22 від 27.02.2022 оголошено заборонений для плавання район на підході до порту Південний у зв`язку з мінною небезпекою; ПРИП 108/22 від 19.03.2022 оголошено про небезпеку плавання в північно-західній частині Чорного моря у зв`язку з воєнною загрозою;

- лист Торгово-промислової палати України (ТПП) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні;

- сертифікат №5100-23-1697 від 07.04.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), відповідно до якого: Одеська регіональна торгово-промислова палата цим засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану в Україні та закриття морського порту Південний на вхід та вихід суден, встановлення рівня охорони 3 у морських та річкових портах, ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА за договором №К23У-44 від 06.12.2005, які унеможливлювали його виконання в зазначений термін; період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 24 лютого 2022 року, дата закінчення - 08.08.2022 року. У вказаному сертифікаті значиться перелік документів, відповідно до яких був наданий сертифікат: Закон України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII; Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (зі змінами та доповненнями); Закон України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні (зі змінами та доповненнями); Указ Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/22 від 14.03.2022; Закон України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 15 березня 2022 №2119-ІХ; Указ Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №259/22 від 18.04.2022; Закон України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 21 квітня 2022 року №2212-ІХ; Указ Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №341/2022 від 17.05.2022; Закон України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 22 травня 2022 року №2263-1Х; Указ Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №573/2022 від 12.08.2022 року; Закон України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 15.08.2022 року №2500-ІХ; Указ Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №757/2022 від 07.11.2022; Закон України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 16 листопада 2022 року №2738-ІХ; Указ Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 06 лютого 2023 року №58/2023; Закон Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 07.02.2023 року №2915-ІХ; Закон України Про морські порти України від 17.05.2012 №4709-VI (зі змінами та доповненнями); Розпорядження Кабінету міністрів України від 25.02.2022 №183-р Про встановлення рівня охорони у морських та річкових портах України, портових засобах, суднах, які мають право плавання під Державним прапором України; копія договору від 06.12.2005 №К23У-44 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА Причалу №17,що знаходиться на балансі ДП АМПУ з додатковими угодами; копія наказу ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА №70-к від 25.02.2022 Про тимчасове призупинення виробничої діяльності; копія робочої технологічної карти (РТК) перевалки вантажів ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА; копія схеми розташування причалу №17 в акваторії морського порту Південний; копія телефонограми АМП Південний №27-06-01-29/01 від 25.02.2022; копія телефонограми АМП Південний №27-06-01-29/02 від 26.02.2022; копія Бюлетень оперативної навігаційної інформації Держгідрографія, випуск №55 від 24.02.2022 про заборону плавання у зв`язку з воєнною загрозою; копія Бюлетень оперативної навігаційної інформації Держгідрографія, випуск №58 від 27.02.2022 про заборону плавання у зв`язку з міною небезпекою; копії службової записки заст.директора з охорони праці техногенної безпеки та охорони навколишнього середовища ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА про неможливість виконання вантажних операцій від 28.02.2022; копія телефонограми АМП Південний №27-06-01-29/05 від 07.03.2022; копія довідки ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА вих.2703/03 щодо відсутності суднозаходів та не здійснення вантажних операцій на причалі №17 від 27.03.2023; копія довідки вих.№789 TOB АТІС щодо відсутності суднозаходів та вантажних операцій на суднах біля причалу №17 в період з 24.02.2022 по 08.08.2022; копії службової записки заст. директора з охорони праці техногенної безпеки та охорони навколишнього середовища ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА про впровадження Зернової угоди та поновлення можливості виконання вантажних операції на причалі №17 від 08.08.2022; копія наказу TOB ТІС-МІНДОБРИВА №298-к від 08.08.2022 Про припинення простою; довідки ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА вих.№2703/02, щодо відсутності заборгованості з платежів за користування причалом №17 станом на 24.02.2022 від 27.03.2023;

- висновок експерта №10-03/23 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, складений 08.05.2023 судовим експертом Долгих Марією Євгенівною, який попереджений про кримінальну відповідальність, відповідно до якого на вирішення експерту були поставлені наступні питання: 1.Чи є комплекс будівель і споруд в районі причалу №17, що належить ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА, та гідротехнічна споруда причал №17, що знаходиться у господарському віданні ДП АМПУ, єдиним майновим комплексом? 2.Чи є ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА морським терміналом? 3.Чи розташований морський термінал ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА у межах морського порту Південний? 4.Які є можливі шляхи підходу суден до причалу №17 морського терміналу ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА? Чи можливий підхід судна та постановка його під вантажні операції до причалу №17 інакше, ніж захід судна до акваторії морського порту Південний? 5.Чи можливе використання причалу №17 за його цільовим функціональним призначенням без заходу морських суден до акваторії морського порту Південний? За результатами експертизи експерт дійшов наступних висновків:

1.по першому питанню: комплекс будівель і споруд в районі причалу №17, що належить ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА (код ЄДРПОУ 36143538) та гідротехнічна споруда причал №17 (інв.№1135), що знаходиться у господарському віданні ДП АМПУ, разом складають єдиний майновий комплекс, розташований за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, Визирська сільська рада, вулиця 1-й кілометр автодороги на морський торгівельний порт Південний, будинок 2А. Вказаний комплекс разом з причалом був запроектований та збудований як єдиний цілісний майновий комплекс - технологічний переробний (перевантажувальний) комплекс (ТПК) з перевантаження фосфатів. До складу цього єдиного майнового комплексу входять: складські корпуси, технологічні лінії з перевалки мінеральних добрив та зерна, залізнична станція Хімічна та причал №17;

2.по другому питанню: єдиний майновий комплекс ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА по перевантаженню мінеральних добрив та закритих вантажів на причалі №17 - являється морським терміналом, який розташований у межах території та акваторії морського порту Південний, що включає в себе технологічно пов`язані об`єкти портової інфраструктури (будівлі і споруди), у тому числі склади, станції навантаження то розвантаження вагонів, причальну та конвеєрну галереї, причал №17, підйомно-транспортне та інше устаткування, які забезпечують накопичення, зберігання та перевалку (навантаження-розвантаження) вантажів, безпечну стоянку та обслуговування суден - всі складові якого пов`язані єдиним технологічним виробничим циклом (прийняття, зберігання та перевалювання з/ на морське судно мінеральних добрив та зернових культур) та не можуть бути використані окремо один від одного без втрати цільового призначення єдиного майнового комплексу по перевантаженню мінеральних добрив та закритих вантажів на причалі №17;

3.по третьому питанню: морський термінал ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА розташований у межах акваторії та території морського порту Південний, що визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 №1073 Про межі акваторії морського порту Південний та Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 №169-р Про межі території морського порту Південний;

4.по четвертому питанню: існує єдиний шлях підходу суден від морської частини підхідного (судноплавного) каналу до причалу №17 морського терміналу ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА: підхідним каналом порту через вхід у внутрішню акваторію морського порту Південний (Аджалицький лиман), далі - внутрішнім каналом порту до розворотного кола та підводного котловану, що примикає до причалів №15-17, далі - постановка судна до причалу №17. Підхід судна та постановка його під вантажні операції до причалу №17, який використовується ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА для виконання вантажних операцій, неможливі інакше, ніж заходження судна до внутрішньої акваторії морського порту Південний (Аджалицький лиман) та прохід по внутрішньому каналу порту до причалу №17, оскільки існує єдиний вхід до внутрішньої акваторії морського порту Південний, і тільки цим єдиним шляхом морські судна можуть підійти до причалу №17;

5.по п`ятому питанню: використання причалу №17 за його цільовим функціональним призначенням без заходу морських суден до акваторії морського порту Південний неможливе, оскільки єдиний майновий комплекс, невід`ємною частиною якого є причал №17, призначений для здійснення перевантаження вантажів із залізничного транспорту на морський і назад за затвердженою технологічною схемою (вагон-склад-судно й судно-склад-вагон), а всі вантажні операції за вказаною затвердженою технологічною схемою виконуються з використанням причалу №17. Виключення із технологічної схеми підходу морського судна та постановки його під вантажні операції до причалу №17 призводить до неможливості використання та втрати цільового призначення єдиного майнового комплексу по перевантаженню мінеральних добрив та закритих вантажів на причалі №17 (морського терміналу ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА);

- висновок експерта №SE/02/2303- 03 за результатами проведення судової економічної експертизи, складений 10.05.2023 судовим експертом Ковбич Тетяною Миколаївною, який попереджений про кримінальну відповідальність, відповідно до якого на вирішення експерту були поставлені наступні питання: 1.Чи підтверджуються документально факт та обсяги надання послуг виконавцем Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України на користь замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю ТІС-МІНДОБРИВА за період з 24.02.2022 по 08.08.2022, що відображені: в акті надання послуг за лютий 2022 року від 28.02.2022, в акті надання послуг за березень 2022 року від 31.03.2022, в акті надання послуг за квітень 2022 року від 30.04.2022, в акті надання послуг за травень 2022 року від 31.05.2022, в акті надання послуг за червень 2022 року від 30.06.2022, в акті надання послуг за липень 2022 року від 31.07.2022? 2.Чи підтверджується документально розмір заборгованості замовника Товариства з обмеженою відповідальністю ТІС-МІНДОБРИВА перед виконавцем Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України в загальній сумі 9257929,67 грн. з урахуванням ПДВ, що визначена на підставі: акту надання послуг за лютий 2022 року від 28.02.2022, акту надання послуг за березень 2022 року від 31.03.2022, акту надання послуг за квітень 2022 року від 30.04.2022, акту надання послуг за травень 2022 року від 31.05.2022, акту надання послуг за червень 2022 року від 30.06.2022, акту надання послуг за липень 2022 року від 31.07.2022? За результатами експертизи експерт дійшов наступних висновків:

1.по першому питанню: факт та обсяги надання послуг виконавцем Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України на користь замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю ТІС-МІНДОБРИВА за період з 24.02.2022 по 08.08.2022, що відображені: в акті надання послуг за лютий 2022 року від 28.02.2022, в акті надання послуг за березень 2022 року від 31.03.2022, в акті надання послуг за квітень 2022 року від 30.04.2022, в акті надання послуг за травень 2022 року від 31.05.2022, в акті надання послуг за червень 2022 року від 30.06.2022, в акті надання послуг за липень 2022 року від 31.07.2022, документально не підтверджуються;

2.по другому питанню: заборгованості замовника Товариства з обмеженою відповідальністю ТІС-МІНДОБРИВА перед виконавцем Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України в загальній сумі 9257929,67 грн. з урахуванням ПДВ, що визначена на підставі: акту надання послуг за лютий 2022 року від 28.02.2022, акту надання послуг за березень 2022 року від 31.03.2022, акту надання послуг за квітень 2022 року від 30.04.2022, акту надання послуг за травень 2022 року від 31.05.2022, акту надання послуг за червень 2022 року від 30.06.2022, акту надання послуг за липень 2022 року від 31.07.2022, документально не підтверджується.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.09.2019 у справі №916/1602/18 за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" про стягнення 54588984,49 грн., у задоволенні позову відмовлено; позовні вимоги були обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №К-23У-44 від 06.12.2005. Вказане рішення апеляційною та касаційною інстанцією було залишено без змін. Так, у вказаному рішенні судом зазначено, що:

- суд дослідивши умови укладеного між сторонами договору, вказав, що правовідносини сторін за цим договором не є відносинами з оренди державного майна у розумінні вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а є відносинами із спільного користування частиною цілісного майнового комплексу причалу №17, які врегульовані вимогами ст. 358 ЦК України, згідно з якою право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю;

- суд зазначив, що плата за користування нерухомим майном (причал №17) за своєю правовою суттю не є орендною платою, розмір якої визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786. Про такі висновки суду свідчать також умови укладеного між сторонами договору, згідно з якими методика розрахунку розміру плати за користування нерухомим майном (причал №17) встановлена самими сторонами, виходячи із кількості обробленого вантажу. Тобто, плата за користування нерухомим майном за договором не є фіксованим платежем, який прив`язаний до методики встановлення орендної плати, а визначається виходячи з кількості обробленого вантажу. В той же час сторонами погоджено, що сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена за Методикою КМ України сума орендної плати за аналогічний об`єкт. Таким чином умова договору щодо застосування Методики Кабінету Міністрів України встановлена лише для визначення мінімального розміру плати за користування нерухомим майном за договором.

Також в матеріалах справи наявний розрахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Несплата відповідачем виставлених рахунків за договором №23У-44 від 06.12.2005 за період лютий-липень 2022 року з урахуванням часткової сплати рахунку за лютий 2022 року стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача основного боргу, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 5 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (висновок викладений у постанові КГС ВС від 21.09.2022 у справі №911/589/21).

При цьому, господарський суд враховує висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, а саме: Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні шляхом видачі сертифіката.

Окрім того, господарський суд враховує, що частиною 1 статті 98 ГПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Згідно зі статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України (правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 06.03.2019 у справі №910/16715/17).

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Господарський суд вказує, що предметом спору у даній справі є стягнення коштів (основного боргу) за період лютий-липень 2022 року, які були нараховані позивачем відповідачу за договором №23У-44 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ ТІС-Міндобрива - причалу №17, що знаходиться на балансі ДП АМПУ від 06.12.2005.

Вирішуючи спір між сторонами у даній справі, господарський суд вказує, що правову оцінку укладеного між сторонами договору було надано у інших судових справах між сторонами, які стосувались договору №23У-44 від 06.12.2005, зокрема, у справі №916/1602/18, де судом було зауважено, зокрема, що правовідносини сторін за цим договором не є відносинами з оренди державного майна у розумінні вимог Закону України Про оренду державного та комунального майна, а є відносинами із спільного користування частиною цілісного майнового комплексу причалу №17, які врегульовані вимогами ст. 358 ЦК України, згідно з якою право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; плата за користування нерухомим майном за договором не є фіксованим платежем, який прив`язаний до методики встановлення орендної плати, а визначається виходячи з кількості обробленого вантажу, в той же час сторонами погоджено, що сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена за Методикою КМ України сума орендної плати за аналогічний об`єкт.

Позивач в якості обґрунтувань заявлених позовних вимог посилається, зокрема, на п.2.4 договору та на останній абзац додатку №1 до договору, які визначають наступне:

- підприємство зобов`язано незалежно від доходу, отриманого від використання об`єкта, щомісяця перераховувати за користування частиною комплексу - причалом №17, що знаходиться на балансі порта, грошову суму, визначену у відповідності до п.3.1 договору (п.2.4 договору);

- за будь-яких обставин, сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена за Методикою КМ України сума орендної плати за аналогічний об`єкт (останній абзаці додатку №1 до договору).

Отже, аналізуючи умови укладеного договору, господарський суд дійшов висновку, що сторони при його укладанні передбачили сплату підприємством (відповідачем) грошових коштів саме за користування частиною комплексу - причалом №17, та передбачили мінімальний платіж за таке користування. Окрім того, господарський суд зауважує, що у даному випадку важливим є встановлення факту можливості користування вказаним об`єктом відповідачем, а якщо така можливість відсутня, то встановлення причин такої неможливості (об`єктивна чи суб`єктивна).

Відповідачем у заявах по суті спору вказано саме на об`єктивну неможливість, тобто виходячи з обставин, за які він не відповідає та був позбавлений можливості користування частиною комплексу - причалом №17.

Так, господарський суд враховує, що заявлений до стягнення період (лютий-липень 2022 року) співпадає з початком військової агресії російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану зі всіма негативними наслідками, закриттям морських портів та припиненням 24.02.2022 судноплавства. Також господарський суд враховує, що Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження від 25.02.2022 №183-р, яким установлено з 25.02.2022 рівень охорони 3 у морських та річкових портах України на період введення воєнного стану. Порядком організації охорони морських та річкових портів рівень охорони встановлено, що рівень охорони 3 - рівень, при якому в обмежений період часу застосовуються більш посилені заходи з охорони, якщо інцидент, пов`язаний з охороною, вірогідний або неминучий, при чому цілі, проти яких направлений цей інцидент, можуть бути не з`ясовані. Також вхід/вихід до українських портів закрито ПРИПами 83-91/22, 96-97/22 ВМСУ у зв`язку з мінною небезпекою, 92/22 - Держгідрографія, 98-99/22 загроза піратства з боку суден чф рф в Чорному та Азовському морях. Окрім того, листом Торгово-промислової палати України (ТПП) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні.

Господарський суд приймає до уваги наявний в матеріалах справи Сертифікат №5100-23-1697 від 07.04.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), відповідно до якого: Одеська регіональна торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану в Україні та закриття морського порту Південний на вхід та вихід суден, встановлення рівня охорони 3 у морських та річкових портах, ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА за договором №К23У-44 від 06.12.2005, які унеможливлювали його виконання в зазначений термін; період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 24 лютого 2022 року, дата закінчення - 08.08.2022 року. При цьому, господарський суд враховує, що у вказаному Сертифікаті №5100-23-1697 від 07.04.2023 міститься перелік документів, серед яких наявний спірний договір №23У-44 від 06.12.2005 та інші документи, які були проаналізовані Одеською регіональною ТПП під час надання висновку про неможливість виконання договору у зазначений в ньому період. Враховуючи викладене, господарський суд оцінює Сертифікат №5100-23-1697 від 07.04.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в даних правовідносинах як один з доказів наявності об`єктивної неможливості користування відповідачем частиною комплексу - причалом №17 у період з 24.02.2022 по 08.08.2022.

Також господарський суд зазначає, що в матеріалах справи наявні висновок експерта №10-03/23 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, складений 08.05.2023 судовим експертом Долгих Марією Євгенівною та висновок експерта №SE/02/2303-03 за результатами проведення судової економічної експертизи, складений 10.05.2023 судовим експертом Ковбич Тетяною Миколаївною. Так, у висновку №10-03/23 від 08.05.2023 експертом, зокрема, вказано, що використання причалу №17 за його цільовим функціональним призначенням без заходу морських суден до акваторії морського порту Південний неможливе; підхід судна та постановка його під вантажні операції до причалу №17, який використовується ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА для виконання вантажних операцій, неможливі інакше, ніж заходження судна до внутрішньої акваторії морського порту Південний (Аджалицький лиман) та прохід по внутрішньому каналу порту до причалу №17, оскільки існує єдиний вхід до внутрішньої акваторії морського порту Південний, і тільки цим єдиним шляхом морські судна можуть підійти до причалу №17. Господарський суд зауважує, що у висновку №10-03/23 від 08.05.2023 експерт Долгих Марія Євгенівна попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Враховуючи викладене, господарський суд, з урахуванням правової позиції у постанові КГС ВС від 06.03.2019 у справі №910/16715/17, дійшов висновку про прийняття висновку експерта №10-03/23 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, складеного 08.05.2023 судовим експертом Долгих Марією Євгенівною, як одного з доказів наявності об`єктивної неможливості користування відповідачем частиною комплексу - причалом №17 у період з 24.02.2022 по 08.08.2022.

Господарський суд приймає до уваги обставину того, що відповідачем частково було сплачено рахунок за лютий 2022 року, що також враховано позивачем у позовній заяві, а також обставину сплати відповідачем коштів за використання причалу №17 за серпень 2022 року, що підтверджується платіжним дорученням №11129 від 13.09.2022.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, умови укладеного договору, встановлені судом обставини, оцінюючи надані докази в їх сукупності, господарський суд приймаючи до уваги військову агресію російської федерації проти України, введення воєнного стану зі всіма негативними наслідками, закриття портів, зокрема, морського порту Південний на вхід та вихід суден, що в даному випадку вплинуло на можливість користування відповідачем частиною комплексу - причалом №17, встановлення чого є вирішальним для правильного вирішення даної справи, враховуючи надані відповідачем докази об`єктивної неможливості такого використання, зокрема, Сертифікат №5100-23-1697 від 07.04.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), висновок експерта №10-03/23 від 08.05.2023, господарський суд дійшов висновку, що в період з 24.02.2022 по 08.08.2022 відповідач з причин, які не залежали від нього, не мав об`єктивної можливості користуватись частиною комплексу - причалом №17, під час вказаного періоду діяли форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), у зв`язку з чим позивачем неправомірно нараховано відповідачу у вказаний період плату, що складає суму основного боргу у даній справі, а тому суд дійшов висновку, що докази надані відповідачем на спростування позовних вимог є більш вірогідними ніж докази надані позивачем на їх підтвердження. Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Південний) про стягнення з відповідача 9257929,67 грн. основного боргу.

Іншого позивачем не доведено.

Посилання позивача на те, що відповідачем визнавалась необхідність сплачувати плату за користування частиною майнового комплексу у гарантованому або мінімальному розмірі, за будь-яких обставин (в т.ч. форс-мажорних), як того вимагають п.п. 2.4, 3.1 договору та останній абзац додатку №1 до договору, та про недостатність сертифікату Одеської регіональної торгово-промислової палати від 07.04.2023 №2003-14/133 для звільнення від відповідальності та оплати за договором від 06.12.2005 №К23У-44, а також на те, що всі рахунки позивача виставлені якраз у мінімальному розмірі та у відповідності до вимог діючого договору, не приймаються судом до уваги, оскільки договором передбачено плату саме за користування причалом №17, проте, як було встановлено судом, таке користування було неможливим, оскільки у вказаний період діяли обставини, які не залежали від відповідача. Окрім того, господарський суд вказує на те, що укладений договір є договором спільного користування частиною цілісного майнового комплексу причалу №17, тобто у даному випадку сторони є рівними, а покладання виключно на одну сторону всіх ризиків в умовах обставин, які склалися не з її вини на думку суду не відповідає принципам справедливості та розумності, встановленим ст. 3 ЦК України та передбаченим сторонами у спірному договорі під час його укладання.

Щодо позовних вимог про стягнення 2259202,18 грн. пені, 106596,19 грн. штрафу, 145596,72 грн. 3% річних та 790152,39 грн. інфляційних втрат, господарський суд з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу, дійшов висновку про відмову у задоволенні похідних позовних вимог про стягнення вказаних сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

За таких обставин судом відмовляється у задоволенні позову повністю.

Іншого позивачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Південний) - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17 липня 2023 р.

Суддя Ю.С. Бездоля

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення19.06.2023
Оприлюднено21.07.2023
Номер документу112285893
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань інші договори

Судовий реєстр по справі —916/559/23

Постанова від 02.11.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Ухвала від 11.10.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Ухвала від 18.09.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Ухвала від 11.09.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Ухвала від 28.08.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Ухвала від 08.08.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Рішення від 19.06.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Бездоля Ю.С.

Ухвала від 07.06.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Бездоля Ю.С.

Ухвала від 22.03.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Бездоля Ю.С.

Ухвала від 10.03.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Бездоля Ю.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні