Рішення

від 10.07.2023 по справі 286/3218/22

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/3218/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2023 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

з участю представника

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення авансу , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду та просить стягнути з відповідача на її користь 40 000 грн. авансу в рахунок купівлі-продажу земельної ділянки, яка належить відповідачу на праві власності, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, яка належить йому на праві власності. Між ними було укладено домовленість про те, що він продає їй вказану земельну ділянку за 3500 доларів США. 13.01.2022 нею в якості авансу по договору купівлі-продажу належної йому земельної ділянки було передано грошові кошти в сумі 1000 доларів США, що підтверджується копією розписки. Однак, оформити на той час нотаріально договір купівлі-продажу земельної ділянки вони не могли, так як у відповідача був арешт на майно, в тому числі і на земельну ділянку. За їхньою домовленістю вона решту коштів в сумі 2500 доларів США повинна була сплатити після зняття арешту з майна. Кошти, які вона сплатила відповідачу в якості авансу, він мав витратити на погашення заборгованості. Однак, він тривалий час не проводив жодних дій по зняттю арешту з майна. Вона декілька разів просила його розпочинати оформляти документи, звернутись до Овруцького РВ ДВС, але він з незрозумілих причин, без пояснень нічого не робив. Потім вона просила його повернути кошти, так як знайшла іншу земельну ділянку, яку хотіла придбати, замість належної відповідачу. На початку осені відповідач повідомив їй, що вже можливо оформляти угоду, але на той момент вона вже придбала іншу земельну ділянку. Повернути кошти відповідач відмовився.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, в розмірі 30 000 грн., посилаючись на те, що на час отримання коштів в сумі 1000 доларів США по курсу сума складала саме 30000 грн..

Суд, вислухавши пояснення сторін, та перевіривши в судовому засіданні письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ст. 627 ЦК України законодавець закріпив, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 570 ЦК України передбачено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов`язання.

На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов`язання.

Правила ст. 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18.

Тобто, правила ст. 571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в таких випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін.

У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі, визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у випадку наявності зобов`язання, яке б мало випливати із договору купівлі-продажу.

Згідно із ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри, якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

В ст. 657 ЦК України законодавець закріпив, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець, в свою чергу, закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , тобто відповідачеві, на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0773 га, з кадастровим номером 1824210100:01:004:0355, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28.02.2023 (а.с. 31).

Між сторонами було досягнуто усну домовленість про те, що ОСОБА_2 має продати позивачеві вищевказану земельну ділянку за 3500 доларів США.

13.01.2022 відповідачем надано розписку позивачу, яка свідчить, що він - ОСОБА_2 одержав від ОСОБА_3 кошти в розмірі 1000 (одна тисяча) доларів США завдатку за переоформлення земельної ділянки, кінцева ціна якої 3500 доларів США (а. с. 5, 29).

Копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №308954178 від 05.09.2022 свідчить, що позивач набула у приватну власність на підставі договору купівлі продажу від 04.09.2022 іншу земельну ділянку площею 0,022 га з кадастровим номером 1824210100:01:008:0013 (а.с. 30).

Відповідно в судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що ні попереднього, ні основного договору купівлі-продажу вони не укладали. Причина не укладення договору, як пояснив відповідач, це не арешт його майна, а заборона відчуження, так як він рахувався в боржниках по банківському кредиту. Позивач же придбала іншу земельну ділянку.

Таким чином, враховуючи наявні в справі докази, є доведеним факт отримання відповідачем грошових кошів у розмірі 1 000 доларів США, як платежу за укладання у майбутньому договору купівлі-продажу земельної ділянки. Поряд з тим, сторони не надали доказів наявності їх волевиявлення, щодо надання розписці від 13.01.2022 сили попереднього договору, а тому остання і не може розцінюватись судом як попередній договір.

Відтак, оскільки письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання договору купівлі-продажу у вигляді завдатку, попереднього договору та самого договору купівлі-продажу земельної ділянки, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, а саме ст. 657 ЦК України - нотаріально посвідченого в письмовій формі між сторонами укладено не було, то сплачені позивачем кошти в сумі 1 000 доларів США є авансом і повинні бути повернуті в тому розмірі, в якому саме вони передавалися.

Вказане твердження відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду по цивільній справі № 509/4315/16-ц від 21 листопада 2018 року, яку відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховувати суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, зважаючи, що передані позивачем кошти відповідачу є авансом, договір купівлі-продажу земельної ділянки у майбутньому укладено не було, однак особа, що отримала грошову суму - відповідач, по даний час не повернула безпідставно отримане, а тому суд, з врахуванням вищевказаних правових позицій Верховного Суду, приходить до висновку, що такі кошти, незалежно від поведінки та вини будь-якої зі сторін, повинні бути повернуті власнику саме в тому розмірі, в якому вони надавались.

Таким чином, поверненню підлягає сума, яка була отримана відповідачем, тобто саме 1000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становила на день подачі позову 40000 грн. (а.с. 6), і будь-яких інших доказів суду не надано.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп. в дохід держави, який відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на її користь.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , аванс в рахунок купівлі-продажу земельної ділянки сумі 40 000 грн. та судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп..

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець Повне рішення виготовлено 19.07.2023.