Постанова

від 05.07.2023 по справі 727/5738/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 727/5738/21

провадження № 61-11447св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.

(суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, Державна архітектурно-будівельна інспекції України, Державна інспекції архітектури та містобудування України, ОСОБА_4 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації, Відділ культурної спадщини Чернівецької міської ради, Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , від імені якої діє адвокат Рендюк Наталія Василівна, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 квітня 2022 року у складі судді Чебан В. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Височанської Н. К., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області (далі - Управління ДАБІ), Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради (далі - Інспекція ДАБК), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі- ДАБІ України), Державної інспекції архітектури та містобудування України, ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації, Відділ культурної спадщини Чернівецької міської ради, Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

На обґрунтування позову позивачі посилалися на таке.

Вони є співвласниками будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 4531790 співвласником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , якій належить 35/300 частини зазначеного будинку.

ОСОБА_4 здійснила самочинне будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом із порушенням вимог Державних будівельних норм 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» щодо дотримання мінімально допустимої відстані до існуючих об`єктів, інсоляції, на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, у межах буферної зони об`єкта культурної спадщини, занесеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області при реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт на АДРЕСА_1 , поданої ОСОБА_4 , не враховано, що вихідні дані площі будівництва, поверховості та візуального вигляду будівлі згідно з робочим проєктом не відповідають тим першочерговим даним, які замовник погодила з Міністерством культури України відповідно до історико-містобудівного обґрунтування і на підставі яких розроблено робочий проєкт будівництва.

Проєктна документація, розроблена на замовлення ОСОБА_4 , не відповідає вимогам Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки замовник не отримала погодження Міністерства культури України про затвердження робочого проєкту на будівництво на АДРЕСА_1 , а тому зазначена невідповідність вказаним вимогам закону є підставою для скасування декларації про початок будівельних робіт.

Здійснення ОСОБА_4 будівництва порушує право ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , на належне користування будинком АДРЕСА_1 .

Уточнивши позовні вимоги, позивачі просили скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287, яка прийнята від забудовника ОСОБА_4 , на будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом, що розташований на земельній ділянці розміром 0,0182 га на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 квітня 2022 рокупозов задоволено. Скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року за № ЧВ 082143210287, яка була прийнята від забудовника ОСОБА_4 , на будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом, що розташований на земельній ділянці розміром 0,0182 га на АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерством культури України проєктна документація на будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом на АДРЕСА_1 не погоджена, ОСОБА_4 дозвіл на земельні роботи не отримала, матеріали щодо інформування Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО стосовно будівництва не направлялися.

Проте Міністерством культури України погоджено проєктну документацію на будівництво іншого розробника - Приватного підприємства «Баухаус» (далі - ПП «Баухаус») та видано ОСОБА_4 дозвіл № 22-009/17 на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць з метою виконання будівельних робіт на об`єкті «Будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом» на території АДРЕСА_1 , історичний ареал міста після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287.

Водночас встановлено порушення ОСОБА_4 цільового використання земельної ділянки, оскільки відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії 1-ЧВ № 000571, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 лютого 2015 року, витягу з Державного земельного кадастру від 08 лютого 2015 року цільове використання вказаної земельної ділянки визначено для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Отже, ОСОБА_4 порушила права ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскільки здійснює будівництво на суміжній земельній ділянці з порушенням нормативних протипожежних відстаней, встановлених додатком 3.1 Державних будівельних норм 360-92**, без дотримання суворого режиму (обмеження) земель історико-культурного призначення.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 квітня 2022 року змінено в мотивувальній частині, викладено його у редакції зазначеної постанови апеляційного суду.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 квітня 2022 року в частині позовних вимог до ДАБІ України, Управління ДАБІ скасовано, провадження у справі закрито.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність цільового призначення земельної ділянки, на якій ОСОБА_4 здійснює будівництво, фактичним намірам забудови, оскільки будівництво здійснюється на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ДАБІ України, Управління ДАБІ, то воно підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині - закриттю, оскільки відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань діяльність ДАБІ України, Управління ДАБІ припинено.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У листопаді 2022 року ОСОБА_4 , від імені якої діє адвокат Рендюк Н. В.,звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 квітня 2022 рокута постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року в частині зміни рішення суду першої інстанціїскасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ДАБІ України, Управління ДАБІ залишити без змін.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на таке.

Право на виконання будівельних робіт, яке виникло у неї ( ОСОБА_4 ) після реєстрації декларації, не є свідченням порушень прав та законних інтересів позивачів. Це відбувається тільки у тому випадку, якщо виконання таких будівельних робіт порушує право чи законний інтерес інших осіб.

Розглядаючи спір, суди попередніх інстанцій не вдавалися до аналізу підстав звернення позивачів до суду з точки зору їх спрямованості на захист їхніх цивільних прав, у тому числі з точки зору ефективності обраного способу захисту, а обмежилися загальними фразами про наявність порушень прав позивачів фактом набуття замовником права на виконання будівельних робіт.

Предметом спору є скасування реєстрації декларації на початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої Управлінням ДАБІ 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287, проте корегування ПП «Баухаус» проєктної документації відбулось у 2016 році.

Таким чином, враховуючи предмет спору, суд повинен встановити факт внесення замовником до декларації недостовірних даних саме на момент її реєстрації. Водночас такі недостовірні дані повинні стосуватись прав позивачів, а задоволення їх вимог - мати наслідком ефективний захист їх прав та інтересів, що мінімізує можливість виникнення спорів у подальшому та забезпечує поновлення прав позивачів.

Підстави, на які посилаються позивачі у позові про скасування реєстрації декларації, вже були предметом судового розгляду, за результатами якого позивачам роз`яснено право на звернення до суду з позовом про приведення відповідачкою ОСОБА_4 об`єкта незавершеного будівництва відповідно до норм ДБН, що відповідатиме інтересам сторін спору.

Такий спосіб захисту є ефективним, оскільки спрямований на захист майнових прав позивачів, на відміну від скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, яку після усунення всіх недоліків забудовник має право зареєструвати повторно.

Таким чином, висновки судів про те, що реєстрація декларації впливає на права позивачів, оскільки спрямована на виникнення у замовника права виконувати будівельні роботи, є помилковими.

Суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норми права про преюдиціальність обставин, встановлених у судовому рішенні, що набрало законної сили.

Так, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові погодився з висновками суду першої інстанції про невідповідність цільового призначення земельної ділянки, на якій ОСОБА_4 здійснює будівництво, фактичним намірам забудови, здійснення нею будівництва на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети. Суд апеляційної інстанції вважав помилковими доводи представника відповідача про належність земельної ділянки за кодом 02.01 Класифікації видів цільового призначення земель до земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Проте Верховний Суд, за результатами перегляду за касаційною скаргою ОСОБА_2 постанови Чернівецького апеляційного суду від 07 травня 2021 року, у постанові від 02 червня 2022 року вважав встановленими такі обставини: земельна ділянка, на якій ведеться будівництво, передана ОСОБА_4 рішенням Чернівецького міськвиконкому від 20 жовтня 1998 року № 481/14 у постійне користування з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та господарських споруд; право користування земельною ділянкою зареєстроване у встановленому законом порядку Управлінням Держземагентства у м. Чернівцях Чернівецької області, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7310136300:05:002:0069, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру та з якого випливає, що земельна ділянка, яка перебуває у користуванні ОСОБА_4 , відноситься до земель житлової та громадської забудови та згідно з класифікацією видів цільового призначення земель, затверджених наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, віднесена до підрозділу 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Отже, Верховний Суд не спростував висновку суду апеляційної інстанції у зазначеній частині, у зв`язку з чим за результатами розгляду касаційної скарги вважав за можливе будівництво на вказаній земельній ділянці об`єкта нерухомості.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 233/3516/18-ц, від 14 лютого 2019 року у справі № 911/792/18, від 04 березня 2021 року у справі № 824/2290/15-а, від 26 листопада 2019 року у справі № 922/643/19, від 10 грудня 2019 року у справі № 910/6353/19, від 15 жовтня 2019 року у справі № 813/8801/14, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 19 грудня 2019 року у справі № 916/1041/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 15 жовтня 2019 року у справі № 908/1090/18.

У січні 2023 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції правильно зазначив, що станом на дату реєстрації декларації, 17 листопада 2014 року, спірна земельна ділянка згідно з державним актом на право постійного користування землею серії І-ЧВ № 000571 надана для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 зареєструвала декларацію та розпочала будівництво без належно розробленого та затвердженого проєкту, вказаного в цій же декларації, на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, а також з порушенням протипожежних вимог, встановлених у чинному на час реєстрації декларації додатку 3.1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», а тому об`єкт будівництва є самочинним у розумінні статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що є підставою для скасування реєстрації декларації відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 , від імені якої діє адвокат Рендюк Н. В., на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням 7 сесії 22 скликання Чернівецької міської ради народних депутатів від 18 травня 1995 року № 94 центральну частину м. Чернівців оголошено історико-культурною заповідною зоною.

Відповідно до Коригування історико-архітектурного опорного плану і проєкту зон охорони пам`яток та визначення меж і режимів використання історичних ареалів м. Чернівців, затвердженого рішенням 14 сесії 5 скликання Чернівецької міської ради від 28 лютого 2007 року № 252 та наказом Міністерства культури і туризму України від 16 червня 2007 року

№ 661/0/16-07, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в межах комплексної охоронної зони центрального історичного ареалу м. Чернівців, а також в межах буферної зони культурної спадщини, занесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Згідно з листом Відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради від 04 травня 2018 року житловий будинок АДРЕСА_1 , що перебуває у спільній частковій власності позивачів та відповідачки ОСОБА_4 , має статус цінної історичної забудови.

Відповідно до договору дарування від 20 серпня 2004 року серії ВВК № 738329 ОСОБА_3 прийняла в дар 35/300 частини будинку з відповідною частиною належних до нього надвірних будівель та споруд, що знаходяться на АДРЕСА_1 . Також у договорі зазначено, що на земельній ділянці розташовано: житловий будинок літ. «А», цегляний, загальною площею 291,80 кв. м, в тому числі житловою 144,20 кв. м, огорожа 1- 3.

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 26 жовтня 1984 року за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності на 35/300 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться на АДРЕСА_1 .

На підставі договору дарування від 19 листопада 1966 року, свідоцтва про право на спадщину від 26 липня 1967 року та свідоцтва про право на спадщину від 26 жовтня 1984 року за ОСОБА_5 зареєстровано право спільної часткової власності на 140/300 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 набула право власності на 35/300 частини житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори Підгорною С. П. 24 жовтня 1984 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 1-1056.

Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів від 20 жовтня 1998 року № 481/14 ОСОБА_4 надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,0182 га на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 отримала державний акт на право постійного користування землею на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,0182, виданий головою Чернівецької міської ради народних депутатів 29 грудня 1998 року № 1002.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24 лютого 2015 року № 34050572 здійснено реєстрацію права користування ОСОБА_4 земельною ділянкою площею 0,0182 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136300:05:002:0069, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08 лютого 2015 року № НВ-73000925032015 здійснено реєстрацію права постійного користування ОСОБА_4 земельною ділянкою площею 0,0182 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136300:05:002:0069, з цільовим призначенням 02.01 - землі житлової та громадської забудови для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 22 липня 2014 року № 736/14, замовник - ОСОБА_4 .

До матеріалів справи приєднано робочий проєкт будівництва житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом на АДРЕСА_1 , виконаний Приватним підприємством «Археотектос» (далі - ПП «Археотектос»).

Державним підприємством «Спеціалізована державна експерта організація - Центральна служба української державної будівельної експертизи» ДП «Укрдержбудекспертиза» у Чернівецькій області надано експертний звіт щодо робочого проєкту на будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом на АДРЕСА_1 від 29 жовтня 2014 року № 26-1350-14.

Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради 17 листопада 2014 року здійснено реєстрацію декларації ОСОБА_4 про початок виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом на АДРЕСА_1 .

Відділ охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради надав висновок від 05 грудня 2014 року № 12-15-1327/697 щодо розгляду проєктної документації (стадія робочий проєкт) будівництва житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом на АДРЕСА_1 , розробленої ПП «Археотектос», яким погоджено будівництво.

Науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України розглянуто питання щодо коригування історико-містобудівного обґрунтування будівництва житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом на АДРЕСА_1 на замовлення ОСОБА_4 за проєктом, розробленим ПП «Археотектос», результати якого оформлені протоколом засідання від 16 листопада 2016 року № 106.

До матеріалів справи приєднано робочий проєкт будівництва житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом на АДРЕСА_1 , розроблений ПП «Баухаус» під керівництвом головного архітектору проєкту ОСОБА_6 .

Повідомлення Міністерством культури України від 17 січня 2017 року № 7/10/61-17 про погодження матеріалів (робочого проєкту, паспорта опорядження фасадів) на будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом на АДРЕСА_1 стосується погодження робочого проєкту будівництва житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом на АДРЕСА_1 , розробленого ПП «Баухаус» під керівництвом головного архітектору проєкту ОСОБА_6 .

Актом Інспекції ДАБК позапланової перевірки будівництва житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом на АДРЕСА_1 , від 13 листопада 2017 року № 33 виявлено відхилення від проєктних рішень, збільшено габаритні розміри об`єкта будівництва, в результаті чого площа забудови земельної ділянки складає 99,7 кв. м, а за проєктом - 89,0 кв. м, що перевищує максимальний відсоток забудови земельної ділянки (54,8 % при максимально допустимому 50 %).

Між осями А-В по осі 3 в рівні першого поверху влаштовано два віконних прорізи (за проєктом - чотири) та в доступному для огляді місці не встановлено стенд з інформацією про об`єкт будівництва.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), від 30 січня 2019 року у справі

№ 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Предметом позову ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останні просили ухвалити судове рішення, є скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287, яка прийнята від забудовника ОСОБА_4 , на будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом, розташованого на земельній ділянці розміром 0,0182 га на АДРЕСА_1 .

Підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовували свої вимоги, ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зазначали здійснення ОСОБА_4 самочинного будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, у межах буферної зони об`єкта культурної спадщини, занесеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, без погодження проєктної документації Державною службою з питань національної культурної спадщини в складі Міністерства культури і туризму України, без дотримання площі будівництва містобудівним умовам та обмеженням, із порушенням вимог Державних будівельних норм 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» щодо дотримання мінімально допустимої відстані до існуючих об`єктів, інсоляції, порушення права ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 правонаступником якої є ОСОБА_1 , на належне користування будинком АДРЕСА_1 .

На підставі частин першої-четвертої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на час видачі декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287) у разі якщо замовник самостійно виявив технічну помилку у надісланому повідомленні про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт, зареєстрованій декларації про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт або про готовність об`єкта до експлуатації, а також у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які не є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до закону, до такого повідомлення або декларації вносяться зміни у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Замовник зобов`язаний протягом трьох робочих днів надати достовірні дані щодо інформації, яка потребує змін, для внесення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відповідних відомостей до реєстру, а також до повідомлення або декларації.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 17 січня 2017 року № 1817-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» (далі - Закон № 1817-VІІІ) визначено, що зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт є чинними до завершення будівництва об`єктів, крім випадків їх скасування відповідно до пункту 3 цього розділу.

За змістом пункту 3 цього розділу Закону № 1817-VІІІ зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/ або будівельних робіт можуть бути скасовані відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі: 1) подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт; 2) наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою; 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства, невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю; 4) скасування містобудівних умов та обмежень; 5) виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта; 6) виконання будівельних робіт, не передбачених згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до пункту 14 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, (далі - Порядок) (у редакції, чинній на час видачі декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287) у разі виявлення Інспекцією недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проєкта або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню Інспекцією. Інспекція скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного наказу та виключає запис про її реєстрацію з єдиного реєстру протягом п`яти робочих днів з дня виявлення факту подання недостовірних даних, наведених у декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом. Інспекція скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили. Про скасування реєстрації декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня її скасування. Після скасування реєстрації декларації замовник має право повторно подати її згідно з вимогами, встановленими законодавством.

Згідно з абзацом десятим пункту 5 Порядку (у редакції, чинній на час видачі декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287) у разі виявлення Інспекцією недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації повідомлення інформація, яка зазначалася в ньому, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у повідомленні), наведених у повідомленні, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення підлягає скасуванню Інспекцією.

Отже, скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт можливо лише, якщо буде встановлено наявність у декларації недостовірних даних або розбіжностей, які дають підставу вважати об`єкт самочинним будівництвом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що об`єкт необхідно вважати самочинним будівництвом, зокрема, за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) об`єкт будується без належно затвердженого проекту з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Під виявленням недостовірних даних у зареєстрованій декларації розуміється встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 695/3442/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 826/16382/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 826/6988/16, від 15 липня 2020 року у справі № 826/1419/18.

Встановлено, що Управління ДАБІ зареєструвало декларацію про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287, яка подана забудовником ОСОБА_4 , на будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом, розташованого на земельній ділянці на АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною першою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на час видачі декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287) замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.

Наведеним приписам кореспондує частина перша статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою встановлено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Частиною третьою статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на час видачі декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287) визначено, що форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, перелік документів, що додаються до заяви, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт (466-2011-п) визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на час видачі декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287) забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Статтею 4 Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, яка ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 04 жовтня 1988 року № 6673, визначено, що кожна держава, сторона цієї Конвенції, визнає, що зобов`язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культури і природної спадщини, що визначена у статтях 1 та 2, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї.

Україна як держава, яка внесла пам`ятку до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, згідно з пунктом 172 Настанов, що регулюють виконання Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини ЮНЕСКО, добровільно взяла на себе зобов`язання з інформування Комітету всесвітньої спадщини через Секретаріат ЮНЕСКО про наміри розпочати або дозволити в зоні, що охороняється Конвенцією, значні роботи з відновлення чи нового будівництва, які могли б вплинути на цінність об`єкта всесвітньої спадщини.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 08 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III).

Відповідно до статті 1 Закону № 1805-III (у редакції, чинній на час видачі декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287) зони охорони пам`ятки - це встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Згідно з пунктом 14 частини другої статті 5 Закону № 1805-III (у редакції, чинній на час видачі декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287) погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначатися на об`єктах культурної спадщини, належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 17 частини другої статті 5 Закону № 1805-III (у редакції, чинній на час видачі декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287) надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Частиною третьою статті 32 Закону № 1805-III (у редакції, чинній на час видачі декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287) визначено, що на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 14 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318 (у редакції, чинній на час видачі декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287), в охоронних зонах здійснюється реставрація та реабілітація пам`яток, забезпечується охорона традиційного характеру середовища, усунення споруд і насаджень, які порушують традиційний характер середовища, відтворення втрачених цінних об`єктів. Нове будівництво можливе тільки у виняткових випадках за проектами, погодженими в порядку, визначеному законодавством. Зони охоронюваного ландшафту можуть використовуватися для рекреації з мінімальним упорядженням і для традиційної діяльності, що не порушує ландшафт.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність цільового призначення земельної ділянки, на якій ОСОБА_4 здійснює будівництво, фактичним намірам забудови, здійснення будівництва на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, тому підлягають застосуванню наслідки у вигляді скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Встановивши, що Міністерством культури України проєктна документація на будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом на АДРЕСА_1 не погоджена, ОСОБА_4 дозвіл на земельні роботи не отримала, матеріали щодо інформування Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО стосовно будівництва не направлялися, суди дійшли правильного висновку про невідповідність цільового призначення земельної ділянки, на якій ОСОБА_4 здійснюється будівництво, фактичним намірам забудови, здійснення будівництва на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети.

Таким чином, з урахуванням положень статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (як у редакції, чинній на час видачі декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287, так і в редакції на час вирішення спору)підлягають застосуванню наслідки у вигляді скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується й Верховний Суд, у зв`язку з чим відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 922/643/19, від 10 грудня 2019 року у справі № 910/6353/19, від 15 жовтня 2019 року у справі № 813/8801/14, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 19 грудня 2019 року у справі № 916/1041/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 15 жовтня 2019 року у справі № 908/1090/18, Верховний Суд відхиляє.

Ці висновки стосуються необхідності врахування під час розгляду справи преюдиційних фактів, які були встановлені судовими рішеннями в інших справах.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову.

Заявниця посилається на неврахування преюдиційних обставин, встановлених постановою Чернівецького апеляційного суду від 07 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02 червня 2022 року, у справі № 727/7282/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської радипро усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва.

Зокрема, зазначає, що указаним судовим рішенням встановлено, що земельна ділянка, на якій ведеться спірне будівництво, була передана ОСОБА_4 рішенням Чернівецького міськвиконкому від 20 жовтня 1998 року № 481/14 у постійне користування з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Проте постанова Чернівецького апеляційного суду від 07 травня 2021 року у справі № 727/7282/15-ц, якою було відмовлено у позові про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва, не має преюдиційного значення для цієї справи, оскільки стосується оцінки судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотивів судового рішення та правової кваліфікації спірних відносин, предметом спору у якій були вимоги про знесення самочинного будівництва.

У цій справі предмет спору є відмінним і правове значення для його вирішення має не лише статус земельної ділянки.

Аргументи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 233/3516/18-ц, від 14 лютого 2019 року у справі № 911/792/18, від 04 березня 2021 року у справі № 824/2290/15-а, в аспекті наслідків обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права, Верховний Суд відхиляє.

У постанові Верховного Суду в адміністративній справі № 824/2290/15-а за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації, відділ культурної спадщини Чернівецької міської ради, департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Чернівецька міська рада, про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт зазначено, що «спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок реєстрації третьої особою ОСОБА_4 декларації про початок будівельних робіт та здійснення нею відповідних робіт, які, на думку позивачів, спричиняють шкоду їх майну, а тому у позивачів виникла необхідність захисту їх цивільних (майнових) прав, у зв`язку із чим вони звернулися до органів архітектурно-будівельного контролю, а в подальшому до суду. Вимоги щодо неправомірності реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою ОСОБА_4 будівельних робіт».

Водночас зазначений висновок Верховного Суду стосувався не вирішення спору по суті, а відповідно, не ефективності обраного позивачами способу захисту порушеного права, а визначення юрисдикції спору.

Наслідком вирішення справи є скасування рішень судів попередніх інстанції та закриття провадження у справі.

Про наслідки обрання позивачами неефективного способу захисту порушеного права йдеться у висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 24 лютого 2021 року у справі № 233/3516/18-ц, від 14 лютого 2019 року у справі № 911/792/18, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

Проте за змістом зазначених вище норм матеріального права скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт можливе, якщо буде встановлено наявність у декларації про початок виконання будівельних робіт недостовірних даних або розбіжностей, які дають підставу вважати об`єкт самочинним будівництвом.

Подібний висновок висловив Верховний Суду у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 826/1419/18.

Отже, зазначене спростовує доводи касаційної скарги ОСОБА_4 , від імені якої діє адвокат Рендюк Н. В., про обрання позивачами неефективного способу захисту порушеного права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 , від імені якої діє адвокат Рендюк Наталія Василівна, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 квітня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко