Рішення

від 29.06.2023 по справі 705/2347/23

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/2347/23

2-о/705/83/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2023 року Уманський міськрайонним суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Піньковського Р.В.

при секретарі Романовій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дмитрушківська сільська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яку обґрунтовує наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 2,0984 га, розташовану на території Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7124384000:02:000:1440.

Заявник, як донька покійної, у відповідності до вимог чинного законодавства є спадкоємцем першої черги за законом. Усі можливі спадкоємці відмовилися від прийняття спадщини, про що подали відповідні заяви до Другої уманської державної нотаріальної контори.

У квітні 2023 року вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, але нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що нею пропущено строк для прийняття спадщини. При цьому усно їй було роз`яснено, що у спадковій справі, заведеній після смерті її матері містяться лише заяви про відмову від прийняття спадщини і жодної заяви про прийняття спадщини. Також нотаріус роз`яснив питання про фактичне прийняття спадщини.

На момент смерті її мати проживала разом з нею, оскільки ще за два роки до смерті вона часто хворіла та потребувала стороннього догляду, тому вона її забрала проживати до себе в будинок і до дня смерті вони проживали разом. Зазначає, що одразу після смерті матері до нотаріальної контори вона зверталася разом з іншими спадкоємцями, але нотаріус її запевнив, що оскільки вона проживала разом з матір`ю на день смерті останньої, то у неї фактичне прийняття спадщини і жодних заяв до нотаріальної контори подавати не потрібно, але враховуючи, що в подальшому нотаріус відмовив їй у належному оформленні спадкового майна, зрозуміло, що це була хибна порада.

Вважає, що у відповідності до вимог чинного законодавства, відсутність реєстрації місця проживання заявника не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Просить суд встановити факт, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, на адресу суду надійшла письмова заява, у якій просить суд справу слухати у її відсутність, вимоги заяви підтримує та просить суд її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Дмитрушківської сільської ради в судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшла заява, у якій просять суд розгляд справи проводити у відсутність їх представника, просять суд винести рішення у відповідності до правових вимог законодавства України.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи наведене, судом розгляд справи по суті здійснюється за відсутності учасників справи, на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію заявника та представника заінтересованої особи, викладені у заявах, вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною радою України 17.07.1997р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов`язків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачою свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про смерть №19.

Після смерті останньої була заведена спадкова справа за № 354/2015 Уманською районною державною нотаріальною конторою, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру виданої 21.06.2023 за № 72908855.

На запит суду завідувачем Другої уманської державної нотаріальної контори Дібровою Л.М. надано письмову відповідь за № 541/01-16 від 21.06.2023, про те, що в матеріалах спадкової справи № 354/2015, заведеної 01.07.2015 року Другою уманською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , містяться заяви спадкоємців: ОСОБА_3 - чоловіка спадкодавця, ОСОБА_4 - сина спадкодавця, ОСОБА_5 - сина спадкодавця, ОСОБА_6 - сина спадкодавця, ОСОБА_7 - сина спадкодавця. Інші спадкоємці, у тому числі такі, що прийняли спадщину шляхом фактичного прийняття, як спадкоємці, які були зареєстровані разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, відсутні.

Заявник ОСОБА_1 є рідною дочкою померлої ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження заявника ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , виданого повторно Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Згідно довідки Косенівського старостинського округу Уманського району Черкаської області № 14-05/76 від 01.05.2023, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 була зареєстрована до дня смерті в АДРЕСА_2 . Спадкодавець на день смерті була зареєстрована разом з чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , синами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , невісткою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , сином ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , онукою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , невісткою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , онукою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , онуком ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , онуком ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Заповіт від імені громадянки ОСОБА_2 не посвідчений виконкомом Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Згідно письмових пояснень співмешканців с. Косенівка Уманського району Черкаської області, зареєстрованих в реєстрі за № 7-4 та 7-5, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , останні підтверджують, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , на момент смерті проживала разом зі своєю донькою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Метою звернення заявника до суду є встановлення факту її постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку.

Згідно ч.1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно роз`яснень викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Положеннями ст. ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини проживання заявника разом із спадкодавцем підтверджуються вищенаведеними належними та допустимими доказами, що не викликають у суду будь-якого сумніву.

Встановлення факту проживання ОСОБА_1 з матір`ю ОСОБА_2 на моменту її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 має для заявника юридичне значення, оскільки дасть їй право вирішити правовідносини цивільно-правового характеру, зокрема, прийняття спадщини, при тому, що інші спадкоємці, які б мали намір прийняти спадщину відсутні.

За таких обставин, суд вважає, що заява є обґрунтованою, факт, який просить встановити заявник підтверджено належними та допустимими доказами, його визнання на порушує прав та законних інтересів інших осіб, а тому заява підлягає до задоволення.

За приписами ч.7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 1216-1218, 1221, 1223, 1268 ЦК України, ст. ст. 2, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315-319, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дмитрушківська сільська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Визнати встановленим факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_3 , зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. В. Піньковський