Ухвала

від 18.07.2023 по справі 300/4488/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"18" липня 2023 р. Справа № 300/4488/23

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап`юк С.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Приватного підприємства "ЛЕВ" до Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов від 02.05.2023 ВП № 71696522, -

В С Т А Н О В И В:

13.07.2023 Приватне підприємство "ЛЕВ" звернулося в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов від 02.05.2023 ВП № 71696522.

Пунктами 3, 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача (пункт 9).

Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогами статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив, що змістом позовних вимог є визнання протиправними та скасування постанов від 02.05.2023 ВП № 71696522. До позовної заяви позивач долучив постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.05.2023 ВП № 71696522 та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.05.2023 ВП № 71696522. Однак, заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тільки щодо постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.05.2023 ВП № 71696522. Обґрунтувань порушення його прав, свобод, інтересів або обов`язків постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.05.2023 ВП № 71696522 позивач в позовній заяві не наводить.

При цьому, суд зазначає, що на підставі виконавчого документа виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копія постави направляється сторонам виконавчого провадження із зазначенням права ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої систем виконавчого провадження, за адресою в мережі Інтернет та за допомогою ідентифікатора для доступу (спеціального коду). Ідентифікатор доступу зазначається лише в тих постановах, копія яких направляється виключно стягувачу та боржнику. Тому, позивач помилково вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження із зазначенням ідентифікатора доступу та без ідентифікатора доступу, різними постановами.

Як наслідок, позивач в позовній заяві не навів обґрунтувань порушення його прав, свобод, інтересів або обов`язків постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.05.2023 ВП № 71696522 та не зазначив змісту позовних вимог щодо кожного оскаржуваного рішення відповідача окремо.

Таким чином, позивачу на виконання вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України зазначити обґрунтування порушення постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.05.2023 ВП № 71696522 його прав, свобод, інтересів або обов`язків та зазначити зміст позовних вимог щодо кожного оскаржуваного рішення відповідача окремо.

Суд, з`ясовуючи чи подано позовну заяву у строк, установлений законом та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд зазначає наступне.

Строк звернення до адміністративного суду визначає статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів (пункт 1).

Позивач на виконання вимоги частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України додав до позову заяву про поновлення строку звернення до суду.

Поважність пропуску десятиденного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом керівник Приватного підприємства «ЛЕВ» обґрунтовує тим, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.05.2023 ВП № 71696522 отримано підприємством 05.05.2023, яку оскаржив до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 15.05.2023. Ухвалою суду від 22.05.2023 за № 300/2745/23 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. 07.07.2023 керівник Приватного підприємства «ЛЕВ» отримав ухвалу про повернення позовної заяви від 12.06.2023 за № 300/2745/23, а в період з 15.06.2023 до 06.07.2023 перебував у відпустці.

На підтвердження обставин про отримання керівником Приватного підприємства «ЛЕВ» ухвали про повернення позовної заяви від 12.06.2023 за № 300/2745/23 та перебування керівника підприємства у відпустці в період з 15.06.2023 до 06.07.2023, а також наявності чи відсутності у юридичної особи інших осіб, уповноважених діяти від імені юридичної особи чи її керівника відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), або через іншого представника, то таких відомостей суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам) (частина 3 статті 43 Кодексу).

Частиною 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Як наслідок, перебування керівника Приватного підприємства «ЛЕВ» у відпустці не може бути достатньою підставою для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки юридична особа бере участь у справі через свого керівника, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), або через іншого представника.

Крім того, згідно відомостей автоматизованої системи документообігу Івано-Франківського окружного адміністративного суду копію ухвали про повернення позовної заяви від 12.06.2023 за № 300/2745/23 отримано працівником Приватного підприємства «ЛЕВ» 16.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 7650102837266.

Таким чином, зазначені керівником Приватного підприємства «ЛЕВ» підстави пропущення строку на звернення до адміністративного суду не пояснюють поважність пропуску позивачем цього строку, а також не свідчать про існування будь-яких перешкод для позивача в реалізації свого права на звернення до адміністративного суду із заявленими вимогами через іншу особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи чи її керівника відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), або через іншого представника, протягом встановленого Законом строку.

Як наслідок, зазначені в позовній заяві підстави пропуску на звернення до адміністративного суду є неповажними та причин пропуску цього строку не пояснюють.

Таким чином, суд вважає необхідним запропонувати позивачу вказати інші підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, з долученням доказів поважності причин його пропуску.

Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогами частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України Про судовий збір.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про судовий збір платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", який вступив в дію з 01.01.2023, встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2023 року складає 2 684 гривні.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подання до адміністративного суду юридичною особою адміністративного позову немайнового характеру, судовий збір повинен становити 2 684 гривні.

При цьому, частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Суд встановив, що позивач на виконання вимог 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додав документ про сплату судового збору платіжну інструкцію за № 19001 від 02.06.2023 на суму 2 684 гривні.

Стаття 9 Закону України «Про судовий збір» визначає зарахування судового збору до Державного бюджету України, відповідно до якої судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України (частина 1). Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (частина 2).

Суд, перевіряючи на відповідність позовну заяву вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, на виконання вимоги статті 9 Закону України «Про судовий збір» та перевіряючи зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України встановив, що платіжна інструкцію за № 19001 від 02.06.2023 на суму 2 684 гривні вже була долучена позивачем при зверненні ним 15.05.2023 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, зареєстрованою за № 300/2745/23. Вказані обставини підтверджуються довідкою відділу документального забезпечення-канцелярія Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.07.2023.

Таким чином, платіжна інструкція за № 19001 від 02.06.2023 на суму 2 684 гривні не підтверджує сплату позивачем судового збору, при його зверненні з даним адміністративним позовом, тому позивачу необхідно додатково долучити окремий документ про сплату судового збору на суму 2 684 гривні.

Таким чином, для усунення недоліків позовної заяви, позивачу необхідно додати до позовної заяви документ про сплату судового збору в розмірі 2 684 гривні.

За наявності вказаних недоліків, позовна заява не відповідає вимогам статтей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного та керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Приватного підприємства "ЛЕВ" до Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов від 02.05.2023 ВП № 71696522 залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом: викладу змісту позовних вимог щодо кожного окремого оскаржуваного рішення; долучення документу про сплату судового збору в розмірі встановленому статтею 4 Закону України Про судовий збір в сумі 2 684 гривні; зазначення інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, з долученням доказів поважності причин його пропуску.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк позовна заява буде повернена.

Ухвала окремо оскарженню не підлягає, у відповідності до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Суддя Остап`юк С.В.