Рішення

від 19.07.2023 по справі 440/5008/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 19 липня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/5008/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖЕР" до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 190956 від 08 лютого 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що був унеможливлений подати свої заперечення на акт рейдової перевірки з огляду на неповідомлення про час і місце розгляду справи про порушення під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням, як це передбачено діючим законодавством України. У зв`язку з цим, відповідач не мав права розглядати справу у разі поважної неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання без її участі. Визначення вагових параметрів транспортного засобу позивача здійснено з порушенням норм Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами та Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Так, на сьогодні відсутня офіційно затверджена методика зважування сипучого вантажу на осях. Крім того, взагалі неможливо було встановити будь-яких характеристик чи навіть назву зважувального обладнання, яке було використано при проведенні габаритно-вагового контролю. При цьому, Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. На підставі викладеного, товариство вважає, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснено посадовими особами Укртрансбезпеки без дотримання вимог чинного законодавства, зокрема, не дотримано правила зважування здвоєної осі, не враховано особливості вантажу, що перевозився. Також, не надано належних доказів того, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для цього місцях, та здійснено на обладнані, яке відповідає вимогам законодавства.

Ухвалою суду від 01 травня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

21 червня 2023 року до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, зазначивши, що в діях відповідача під час здійснення своїх владних управлінських функцій відсутні будь-які порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядку здійснення державного контролю та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність державного органу з питань контролю на автомобільному транспорті. Оскаржувану постанову винесено обґрунтовано, за порушення, яке мало місце, та з дотриманням процедури, визначеної законодавством про автомобільний транспорт.

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Зважаючи на те, що від сторін у встановлений ухвалою від 17 квітня 2023 року строк не надійшло заперечень проти розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження, останню розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статей 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Судом встановлено, що 12.12.2022 на а/д Н-16 39 км + 800 м Золотоноша - Черкаси - Сміла - Умань на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 08.12.2022 №012926 та Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області у період 12.12.2022 - 18.12.2022 на виконання окремого доручення №320/03/13-18 від 05.05.2018, затвердженого 08.12.2022, інспекторами ОСОБА_1 та Биченко Б.О. проведено рейдову перевірку транспортного засобу МАN, д.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричіпом Krone, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , під час якої встановлено перевезення вантажу з перевищенням встановлених пунктом 22.5 ПДР вагових норм на 23,30% (навантаження на одиночну вісь 14,18 т, при допустимій 11,5 т), що оформлено актом від 12.12.2022 №338685 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Вказаний акт надано на ознайомлення водію ОСОБА_2 , яким у графі "Пояснення водія про причини порушень" зазначено, що зі зважуванням останній не погоджується, сипучий вантаж відповідає вазі ТТН №54 від 11 грудня 2022 року.

За результатами перевірки інспекторами складені акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 12.12.2022 №0068588 та довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 12.12.2022 №0053026.

Відповідальність за виявлене контролюючим органом порушення передбачена абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу передбачено штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

08 лютого 2023 року спірною постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000,00 грн.

Не погоджуючись із обґрунтованістю застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).

Відповідно до пункту 1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 15 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, відповідно до пунктів 1- 4 якого цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе, зокрема, здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів.

Стаття 1 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" визначає, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР), визначено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:

а) зовнішніх габаритів: - ширина 2,6 м, а для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м; - висота від поверхні дороги - 4 м, а для транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою, Національною поліцією - 4,35 м; - довжина вантажного автомобіля - 12 м, автопоїзда - 22 м, автомобіля (тягача) з напівпричепом - 18,75 м, маршрутного транспортного засобу - 18,75 м;

б) фактичної маси: Вантажні автомобілі: двовісний автомобіль для доріг державного значення 18 т, для доріг місцевого значення 14 т, трьохвісний автомобіль 25 т (26 т)* / 21 т, чотирьохвісний автомобіль 32 т / 24 т, чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 т / 24 т, Комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 т / 24 т, двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т / 24 т, трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т / 24 т, двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т / 24 т, трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 т / 24 т, Автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 т / 24 т,

в) навантаження на вісь: На одинарну вісь для доріг державного значення 11,5 т, для доріг місцевого значення 7 т, На здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр 11,5 т / 7 т, від 1 до 1,3 метра 16 т / 10 т, від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18 т / 10,5 т, від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни 19 т / 11,5 т, від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни 23 т / 11,5 т, від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів 20 т / 11,5 т, На строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше 21 т / 13 т, понад 1,3 до 1,4 метра 24 т / 14 т.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

На ділянках автомобільних доріг загального користування місцевого значення, на яких створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більшими фактичною масою та навантаженням на вісь, за погодженим з уповноваженим підрозділом Національної поліції рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, можуть встановлюватися дорожні знаки 3.15 та 3.16 із параметрами, визначеними для автомобільних доріг загального користування державного значення.

Дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 р. про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері.

У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення.

Згідно з підпунктами 2, 6, 8, 9 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (в редакції, чинній на момент проведення рейдової перевірки, далі - Порядок №879), вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу.

Вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів.

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціалізований транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (пункт 16 Порядку №879).

Відповідно до пункту 18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Пункти 5, 6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422 (далі - Порядок №422), встановлюють, що у разі коли під час проведення перевірки виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, складається акт та/або протокол про адміністративне правопорушення.

У разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ Національної поліції про такі порушення.

Відповідно до змісту акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 12.12.2022 №0068588 та довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 12.12.2022 №0053026 встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, а саме: навантаження на одиничну вісь ТЗ 14,18 т при допустимих 11,5 т.

Отже, в даному випадку перевищення на одиничну вісь ТЗ становить 2,68 т, що більше нормативно допустимого на 23,30 %.

Суд зазначає, що форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207).

Відтак, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0053026 від 12.12.2022, підписана посадовою особою Уктрансбезпеки, видана уповноваженим суб`єктом та в межах наданих повноважень, а, відтак, є належним доказом порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Також за результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами Укртрансбезпеки був виданий талон про результати зважування, в якому зафіксовано перевищення встановлених нормативів допустимого навантаження на одиночну вісь автомобіля.

Копії довідки №0053026 від 12.12.2022 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акта №0068588 від 12.12.2022 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів були отримані особисто водієм транспортного засобу під час проведення рейдової перевірки, про що містяться відповідні відмітки, засвідчені особистим підписом водія.

Зазначені фактичні обставини повністю спростовують доводи позивача, викладені в позовній заяві, щодо порушення відповідачами порядку проведення габаритно-вагового контролю з огляду на ненадання копій зазначених документів позивачу та свідчать виключно про намагання останнього сформувати у суду викривлене уявлення про фактичні обставини справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що здійснення габаритно-вагового контролю у спірному випадку відбулося з використанням технічно справного зважувального обладнання (ваги №2130) щодо якого проведено періодичну повірку (метрологічну атестацію), що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 20.12.2022 №П/156/Ч.

Щодо твердження позивача, що загальна маса транспортного засобу відповідно до товарно-транспортної накладної №54 від 11.12.2022 не перевищувала встановлених нормативів та є меншою за вказану в акті №0068588 від 12.12.2022 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідці №0053026 від 12.12.2022 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, суд вважає за доцільне зауважити на тому, що відповідно до абзацу 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту.

Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в товарно-транспортних накладних, що впливає на загальну вагу транспортного засобу, а відтак не вважається судом як належний та допустимий доказ.

Водночас, позивач у позовній заяві в обґрунтування правомірності позовних вимог зазначає про здійснення 12.12.2022 вантажних перевезень з дотриманням вимог щодо максимальної повної маси транспортного засобу та порушення органом Укртрансбезпеки порядку визначення навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу.

Щодо вищевизначеного слід зазначити, що підставою для притягнення товариства до відповідальності та застосування адміністративно-господарського штрафу стало перевищення встановлених нормативів допустимого навантаження на одиночну, а не здвоєну, вісь автомобіля.

Зазначене свідчить про наявність суперечностей в позиції товариства та про неправильне розуміння останнім фактичних обставин справи та підстав притягнення до відповідальності.

Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідна методика, якою мають керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології не затверджена.

Разом з тим, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, суд відхиляє доводи про незаконність та необґрунтованість винесення спірної постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №012926 від 08.02.2023 з підстав відсутності затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики.

На переконання суду, відсутність методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, габаритні параметри яких перевищують нормативні та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або в зв`язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 21.09.2018 у справі №804/5296/17, від 03.07.2019 у справі №819/1381/16.

Водночас, твердження товариства про те, що вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального обладнання) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, які проводяться згідно з Методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в підпункті 2 пункту 2 Порядку №879 не відповідають дійсності, адже зміст підпункту 2 пункту 2 Порядку №879 (в редакції, чинній на момент проведення габаритно-вагового контролю та на час судового розгляду справи) не містить посилання на жодну методику.

Вказана норма передбачає наступне визначення поняття "вимірювання (зважування)": вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу.

Посилання позивача, що ним, як перевізником, здійснювалося перевезення сипучого вантажу, який є рухомим під час кожної зміни напрямків руху чи швидкості автомобіля, тому його маса не є сталою у різних точках під час руху, судом оцінюється критично, оскільки наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2014 №363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (надалі також - Правила перевезення) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Відповідно до підпунктів 8.14-8.15 Глави 8 Правил перевезення навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно із пунктом 12.1 Глави 12 Правил перевезення при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Згідно із пунктом 8.20 Глави 8 зазначених правил водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Крім того, згідно з чинним законодавством жодним національним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху (пункти 2.3а, 2.3б; 12.1) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Переміщення ватажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху. Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів.

У даному випадку різниця у вазі сипучого вантажу між сусідніми осями зафіксована у акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю, а також талоні зважування від 12.12.2022.

Щодо посилання позивача, що був унеможливлений подати свої заперечення на акт рейдової перевірки в зв`язку з неповідомленням про час і місце розгляду справи про порушення під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням, як це передбачено діючим законодавством України, у зв`язку з чим, відповідач не мав права розглядати справу у разі поважної неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання без її участі, то суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

За змістом положень пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Відповідно до пункту 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

Матеріалами справи встановлено, що Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті 27.01.2023 направлено рекомендованим листом з повідомленням №3602024124070 на адресу ТОВ "ВАНТАЖЕР" - 36020, Полтавська область, м. Полтава, вул. Котляревського, буд. 3 про призначення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 08.02.2023 та необхідність з`явитися до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області для участі у розгляді справи та надання пояснень.

Проте, поштове відправлення №3602024124070 повернуто оператором поштового зв`язку на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області з підстав невручення адресату через відсутність останнього за вказаною адресою, що підтверджується роздруківкою даних сервісу відстеження поштових відправлень офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта".

Суд зауважує, що Порядок №1567 покладає на органи Укртрансбезпеки обов`язок саме щодо направлення повідомлення суб`єкту господарювання, при цьому обов`язку щодо перевірки отримання вказаних повідомлень норми вказаного нормативного акту не передбачають. Так само нормами Порядку №1567 не передбачено й обов`язку контролюючого органу здійснювати перевірку правильності адреси, вказаної перевізником при реєстрації суб`єктом господарювання.

Обов`язок органу Укртрансбезпеки обмежується додержанням відповідного строку направлення повідомлення відповідно до нормативів пересилання поштових відправлень та виду послуг відправлення. Орган Укртрансбезпеки не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать.

В свою чергу, надсилання повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням позивача, вказаним у відкритих державних реєстрах, є належним виконанням обов`язків органом Укртрансбезпеки щодо інформування. При цьому відносини між оператором поштового зв`язку, який доставляє листи, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника (відповідача).

Відтак, у спірному випадку з незалежних від органу Укртрансбезпеки підстав на розгляд справи позивач у призначені дату та час не з`явився, жодних пояснень/заперечень щодо виявленого порушення та притягнення до відповідальності не надав.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні вимоги встановлені у частині 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух", які процитовані судом вище.

У цих положеннях законодавець не встановив жодних виключень щодо обов`язковості наявності дозволу на рух в залежності від виду вантажу, який перевозиться (подільний, неподільний вантаж, сипучий вантаж, рідини тощо), а відтак обов`язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі виникає у разі перевищення транспортним засобом вагових та габаритних параметрів над нормативними.

В постанові від 24.07.2019 у справі №803/1540/16 Верховний Суд зауважив, якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до уповноважених органів з метою отримання дозволу на рух з перевищенням вагових обмежень чи інформації про відмову від видачі вказаного дозволу уповноваженим органом зважаючи на специфіку вантажу.

Відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з вимогами статей 73, 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У даній справі, суд звертає увагу на те, що позивач фактично не спростував допущення ним порушень, документально встановлених інспекторами Укртрансбезпеки, а лише послався на відсутність перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу. Суд вважає таке посилання позивача безпідставним, оскільки матеріали проведеного габаритно-вагового контролю не дають підстав для сумнів, що транспортний засіб разом з напівпричіпом мали перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що підтверджується талоном зважування від 12.12.2022.

Отже, беручи до уваги, що позивач в спірному випадку виступає як перевізник, який здійснив 12.12.2022 перевезення вантажу автомобілем, та під час перевірки встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, а саме: навантаження на одиничну вісь ТЗ 14,18 т при допустимих 11,5 т, на переконання суду, у відповідача були правові підстави для застосування відповідного адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У дослідженому випадку відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість спірної постанови, а позивачем не надано доказів на спростування наявності підстав для її прийняття.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 243-245, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

. Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖЕР" (вул. Конституції, 13, м. Полтава, Полтавська область, 36020, ЄДРПОУ 44592090) до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Європейська, 155, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Головуючий суддя А.О. Чеснокова