Постанова

від 04.07.2023 по справі 420/22108/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/22108/21

Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання Тутової Л.С.

представників апелянта Коперсака Миколи Сергійовича, Ковальова Андрія Валерійовича

представника позивача адвоката Черкеса Віталія Олександровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТІС-Міндобрива до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та про зменшення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток приватних підприємств,

В С Т А Н О В И В:

15.11.2021 позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.04.2020. №0002434914 яким товариству з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «П» від 23.04.2020 №0002424914, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року в повному обсязі задоволений адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ТІС-Міндобрива.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року задоволена заява ТОВ ТІС-Міндобрива про стягнення судових витрат та стягнуто з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати витрати на проведення експертиз, в сумі 193400 грн.

Не погоджуючись із додатковим рішенням, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (відокремлений підрозділ ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення судових витрат.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що до 01.02.2023 року позивач мав в своєму розпорядженні докази на підтвердження понесених судових витрат, але не подав їх до суду до закінчення судових дебатів. Дані документи були подані лише 06.02.2023 року, тобто після прийняття судом рішення і позивач не повідомив про поважність неподання таких доказів, відповідно до ч. 3 ст. 143 КАС України.

За вказаних обставин, апелянт вважає, що в порушення ст. ст. 143, 139 КАС України суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги докази понесення позивачем судових витрат витрат на отримання професійної правничої допомоги та, як наслідок, з порушенням норм процесуального права ухвалив додаткове рішення.

Також, апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відшкодування позивачу витрат понесених у зв`язку із проведенням судової експертизи, оскільки ПП «Бюро Маркуса» не декларує суми нарахованого та виплаченого доходу на користь ОСОБА_1 , яка як експерт виконувала експертизу, але яка не є працівником ПП «Бюро Маркуса».

ТОВ «ТІС-Міндобрива», надало відзив на апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на доводи, що узгоджуються із висновками суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що відповідно до матеріалів справи, позивач, на виконання вимог положень ст.139 КАС України у позовній заяві вказав, що ТОВ «ТІС-Міндобрива» очікує понести судові витрати в тому числі на проведення судової експертизи та має намір подати до суду відповідну заяву про прийняття додаткового рішення по справі (т. 1 а.с. 1-40).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 по справі №420/22108/21 був задоволений адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» (т. 11 а.с. 22, 23-46).

06.02.2023 до суду першої інстанції від товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» надійшла заява від 06.02.2023 про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просив ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідачів за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати на проведення експертиз у розмірі 193400 грн. (т. 11 а.с. 57-58, 59-74).

28.02.2023 відповідач подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просив суд відмовити у задоволені заяви позивача про стягнення судових витрат на проведення експертиз в сумі 193400 грн (т. 11 а.с. 76-99).

Відповідно до матеріалів справи, позивач на підтвердження понесених судових витрат на проведення експертиз надав договір №03/01/2022 від 13 січня 2022 року, укладений між ПП «БЮРО МАРКУСА» та ТОВ «ТІС-Міндобрива», згідно з п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по підготовці висновку судової товарознавчої експертизи; рахунок-фактуру ПП «БЮРО МАРКУСА» №СФ-00000174 від 13.01.2022 у розмірі 30 000 грн та платіжне доручення №10117 від 17 січня 2022 року про сплату 30000 грн; рахунок-фактуру №01/1/1-04 від 18.04.2022 ТОВ «АФ «ІСЕА» про сплату 163440грн, платіжне доручення №10716 від 06 вересня 2022 року про сплату ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА» 163 440,00 грн.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції зазначає, що за змістом мотивувальної частини рішення від 01.02.2023 в цій справі, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 по справі №420/22108/21 було задоволене клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» про призначення судової економічної експертизи та призначена у справі №420/22108/21 судова економічна експертиза.

30.11.2022 до суду першої інстанції від товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Інститут судових експертиз та аудиту» надійшов висновок судово-економічної експертизи №01/1/1-004 від 29.11.2022 разом із матеріалами адміністративної справи №420/22108/21, який долучено до матеріалів справи та врахований судом першої інстанції під час ухвалення остаточного судового рішення.

Також, відповідно до матеріалів справи, під час ухвалення остаточного судового рішення в цій справі, суд першої інстанції врахував і висновки судового експерта ПП «Бюро Маркуса» №1/12/2022-В за результатами проведення товарознавчого дослідження по визначенню вартості (ставки) перевалки зернових вантажів в портах України та ТОВ «ТІС -Міндобрива», проведеного на замовлення позивача, що не суперечить приписам ст. 101 КАС України.

Апеляційний суд також враховує зауваження суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги, стосовно того, що податковий орган з висновками експертизи, рахунками та платіжними дорученнями був ознайомлений, але жодних клопотань про зменшення витрат на проведення зазначеної експертизи не заявив, доказів неспівмірності таких витрат не надав.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що понесені позивачем витрати на проведення експертиз підтверджені належними та допустимими доказами, а наведені податковим органом заперечення не надають можливості дійти висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

За приписами ст. 132 КАС України судові витрати також складаються з витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема пов`язаних із залученням експертів та проведенням експертиз.

У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 137 КАС України).

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 5 ст. 137 КАС України).

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг) (ч. 6 ст. 137 КАС України).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 137 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 8 ст. 137 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч. 7 ст. 139 АС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 9 статті 139 КАС України, встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 139, 143 КАС України, з посиланням на те, що позивач до 01.02.2023 мав у своєму розпорядженні документи на підтвердження понесених витрат на проведення експертиз але не подав їх до закінчення судових дебатів та такі документи були прийняті судом першої інстанції без з`ясування причин поважності їх неподання до закінчення судових дебатів, апеляційний суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено заявлення позивачем у позовній заяві, тобто до закінчення судових дебатів) та у судовому засіданні 01.02.2023, про подання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів на підтвердження понесених судових витрат.

При цьому приписи ч. 7 ст. 139 КАС України надають стороні можливість подати докази на підтвердження понесених судових витрат у два, не залежних один від одного способи, а саме:

- або до закінчення судових дебатів;

- або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, але лише за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Вказана норма не вимагає від сторони, яка заявила про відшкодування судових витрат, доводити поважність причин неможливості подання доказів до закінчення судових дебатів, так само як і не встановлює для суду обов`язку з`ясовувати наявність поважних причин за яких сторона не надала такі докази до закінчення судових дебатів у справі. Наведене логічно пов`язане з реченням третім ч. 7 ст. 139 КАС України, у якому наведені наслідки (залишення без розгляду заяви про розподіл судових витрат) як відсутності до закінчення судових дебатів заяви про надання доказів, так і не подання таких доказів протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення.

Також, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, відхиляє посилання податкового органу, як на підставу для відмови у відшкодуванні судових витрат витрат на проведення експертизи ПП «Бюро Маркуса» з посиланням на те, що відповідно до відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2022 рік ПП «Бюро Маркуса», не декларує суми нарахованого (виплаченого) доходу на користь експерта ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

При цьому, апеляційний суд зазначає, що доводами апеляційної скарги не доведений той факт, що неналежна, на думку апелянта, податкова дисципліна ПП «Бюро Маркуса» мала вплив на зміст висновку експерта або на його досвід, кваліфікацію, професійні навики.

Так само апеляційна скарга не містить доводів стосовно того, що наданий позивачем висновок експерта Бугрової Надії Костянтинівни, замовлений позивачем у ПП «Бюро Маркуса, не був необхідним в цій справі або його вартість не є пропорційною до предмета спору, значення справи для сторін.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним додатковим рішенням.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу у додатковому рішенні.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 139, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) залишити без задоволення.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року у справі №420/22108/21 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням судді доповідача у відрядженні, повний текст судового рішення складений 18.07.2023.

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький