Постанова

від 18.07.2023 по справі 752/16429/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/16429/22

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9332/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Білич І.М., Лапчевської О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Бодюка Віталія Адамовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року у складі судді Ольшевської І.О.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Техноизол Буд» про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноизол Буд» (надалі - ТОВ «Техноизол Буд») про поновлення на роботі.

В обґрунтування позовної заяви вказував, що на поштову адресу ОСОБА_1 надійшов конверт, у якому був наказ (розпорядження) ТОВ «Техноизол Буд» №2 від 27 вересня 2022 року про припинення трудового договору (контракту), яким звільнено ОСОБА_1 з посади технічного директора на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП (угода сторін). При цьому трудову книжку не отримував.

Однак, позивач за звільненням не звертався та жодних заяв з цього приводу не подавав, із наказом про звільнення в момент його складення не ознайомлювався, а про його існування дізнався, коли отримав його поштою. Крім того, в наказі № 2 від 27 вересня 2022 року про звільнення позивача на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП відсутній його підпис у графі «з наказом ознайомлений». Вказаний наказ, на думку позивача, є незаконним, а тому він звернувся до суду за захистом свого права, яке вважає порушеним.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі адвоката Бодюк В.А. в інтересах ОСОБА_1 посилаюсь на порушення норм процесуального права, недоведеність обставин на які суд послався та вважав встановленими, не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Суд не врахував, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто спільної згоди щодо звільнення, що є обов`язковим при звільненні з угодою сторін, тому наказ про звільнення позивача є незаконним що є підставою для поновлення незаконного звільнення працівника.

Зазначено, що жодної заяви про звільнення позивачем не подавалося, що свідчить про відсутність волевиявлення на його звільнення чи бажання припинити трудовий договір за взаємною угодою сторін. Звільнення позивача відбулося з порушенням норм трудового законодавства. Відповідач не вправі був звільняти позивача на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України та припиняти контракт на підставі підпункту б) пункту 24 (за згодою сторін).

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату розгляду справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку (а.с. 57), тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у його відсутність.

Колегія суддів вислухавши ОСОБА_1 та його представника адвоката Бодюка В.А., які просили апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з підстав його недоведеності.

З такими висновками районного суду колегія суддів погоджується з огляду на таке.

За положеннями ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Звертаючись у суд з позовом про поновлення на роботі, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ(розпорядження) ТОВ «Техноизол Буд» №2 від 27 вересня 2022 року про припинення трудового договору (контракту), відповідно до якого його звільнено з посади технічного директора на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України - угода сторін, мотивуючи тим, що жодних заяв про звільнення він не подавав, припинення трудових відносин не ініціював, із наказом про звільнення його не ознайомлювали (а.с. 11).

Між тим, до справи не долучено будь-яких доказів на підтвердження порушення трудових прав позивача.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII в редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції).

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до справи, під час судового розгляду ОСОБА_1 користувався послугами адвоката, проте у відсутність явки в судове засідання представника відповідача та надання відзиву на позовну заяву, на спростування законності оспорюваного наказу належними доказами, клопотань про витребування у відповідача матеріалів, не заявляв.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зроблено такі висновки: «із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками районного суду про відсутність правових підстав до задоволення позову за недоведеністю.

Одночасно колегія суддів враховує наступне.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було задоволено клопотання представника позивача про витребування у ТОВ «Техноизол Буд» матеріалів, що слугували підставою до розірвання з ОСОБА_1 трудового договору на підставі положень ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до матеріалів, на виконання ухвали суду від 20 червня 2023 року, відповідачем до суду було направлено заяву про надання інформації з додатками до неї (а.с.58).

Зокрема, долучено наказ № 2 від 27 вересня 2022 року про звільнення з посади, відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади технічного директора на підставі п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України - відсутності працівника на роботі та інформації про при чини такої відсутності понад чотири місяці поспіль (а.с. 59).

Також надано акт № 1 про відсутність працівника на робочому місці від 25 вересня 2022 року, підготовлений ОСОБА_2 та складений у присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у якому зазначено, що працівник ОСОБА_1 , технічний директор ТОВ «Техноизол Буд» був відсутній на робочому місці без поважних причин з 23 лютого 2022 року і по теперішній час. Працівник на зв`язок не виходить, пояснень не надав (а.с. 60).

Крім того, долучено наказ № 8 від 01 червня 2023року про догану ОСОБА_2 , виданий директором ТОВ «Техноизол Буд» Романом Артеменком наступного змісту: за підсумками проведеної перевірки виявлено, що відповідальна особа допустила помилки при звільненні ОСОБА_1 , а саме вказано іншу статтю і підставу звільнення, помилки виправлені, за порушення прямих обов`язків наказую: відповідальній особі головному бухгалтеру ОСОБА_2 оголосити догану (а.с. 61).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до справи, позивач оспорював законність припинення з ним трудових відносин на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України.

Між тим, з долучених до справи в суді апеляційної інстанції доказів убачається, що роботодавець з ОСОБА_1 розірвав трудовий договір не згідно вимог ч.1 ст.36 КЗпП України, а з інших правових підстав - за п.8.3 ч.1 ст.36 КЗпП України (відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль).

Положеннями ч. 1 ст. 367 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч.6 ст.367 ЦПК України).

Отже як свідчать матеріали справи, з ОСОБА_1 припинено трудові відносини з інших правових підстав, ніж заявлено у позові - не за ч.1 ст.36 КЗпП України - угодою сторін, а у відповідності до п.8.3 ч.1 ст.36 КЗпП України - відсутності працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль, які не були предметом розгляду в районному суді.

Зазначена обставина, з урахуванням повноважень, передбачених положеннями цивільного процесуального кодексу України, позбавляє суд апеляційної інстанції встановлювати нові обставини, досліджувати нові докази.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 12 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права й правові підстави до його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, подана по справі апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Бодюка Віталія Адамовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 липня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: