Ухвала

від 05.07.2023 по справі 757/27079/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27079/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.08.2014, у рамках кримінального провадження № 22014101110000119, -

В С Т А Н О В И В :

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження № 22014101110000119 від 22.07.2014 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.08.2014 у справі № 757/21607/14-к на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3222486200:03:007:5183, що розташована на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

В обґрунтування клопотання адвокат посилається на те, що арешт накладено необґрунтовано, з огляду на очевидну відсутність підстав вважати, що зазначена земельна ділянка є предметом кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_4 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 337730 є власником цієї земельної ділянки.

Також, як вказує адвокат, з дати внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення та накладення арешту, тобто з 22.07.2014 і до теперішнього часу ОСОБА_4 про підозру не повідомлено, а належна останній земельна ділянка вже більш як вісім років перебуває під арештом без належних правових підстав, а тому зазначає, що необхідність в подальшому арешті відпала.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 до початку судового засідання подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності. Вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, що у відповідності до ст. 174 КПК України не створює процесуальних перешкод у формі неможливості розгляду клопотання.

Вивчивши клопотання та дослідивши додані в його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції за процесуального керівництва прокурорів відділу Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013110000000029 від 11.01.2013, яке об`єднано з кримінальним провадженням № 22014101110000119 від 22.07.2014 за ч. 4 ст. 190 КК України.

У даному кримінальному провадженні досліджуються обставини за яких упродовж 2012-2013 років службовими особами ДП «НДВА «Пуща-Водиця» та Міністерства агропромислового розвитку України було прийнято рішення про відмову від права користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення загальною площею 580 га, що розташовані в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської обл. Надалі протягом вказаного періоду громадянин України ОСОБА_6 з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, а саме: заволодіння 11 земельними ділянками, що розташовані на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської обл., та призначені для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 20 га, звернувся від свого імені, а також від імені громадян України: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 до Головного управління Держземапгенства у Київській обл.. та Києво-Святошинської державної адміністрації у Київській обл. з відповідними заявами (клопотаннями) на виділення у власність даним громадянам зазначених земельних ділянок. При цьому ОСОБА_6 не поставив до відома вказаних громадян про набуття ними права власності на зазначені земельні ділянки, а відповідні органи державної влади та місцевого самоврядування - про свій намір заволодіти даними земельними ділянками за рахунок використання вказаного права на власність цих громадян. У подальшому після виділення згаданим громадянам відповідними розпорядженнями Києво-Святошинської державної адміністрації у Київській обл. та наказами Головного управління Держземапгенства у Київській обл. у власність відповідних вказаних земельних ділянок ОСОБА_6 шляхом обману та зловживанням довірою спромігся отримати нотаріально засвідчені довіреності на розпорядження згадуваними земельними ділянками на власний розсуд і почав їх продавати, таким чином ОСОБА_6 за вказаних вище обставин незаконно заволодів чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, а саме: земельними ділянками, виділеними на праві власності на вказаних громадян, що розташовані на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської обл., з наступними кадастровими номерами: 3222486200:02:001:5012; 3222486200:03:002:5104; 3222486200:03:002:5105; 3222486200:03:002:5106; 3222486200:03:002:5107; 3222486200:03:002:5108; 3222486200:03:008:5362; 3222486200:03:009:5031; 3222486200:03:009:5032; 3222486201:01:036:5008; 3222486201:01:036:5009.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.08.2014 у справі № 757/21607/14-к на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами: 3222486200:02:001:5012; 3222486200:03:002:5104; 3222486200:03:002:5105; 3222486200:03:002:5106; 3222486200:03:002:5107; 3222486200:03:002:5108; 3222486200:03:008:5362; 3222486200:03:009:5031; 3222486200:03:009:5032; 3222486201:01:036:5008; 3222486201:01:036:5009, 3222486200:03:007:5186, 3222486200:03:007:5188, 3222486200:03:007:5151, 3222486200:03:007:5181, 3222486200:03:007:5183, 3222486200:03:009:5149, 3222486200:03:009:5159, що розташовані на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Відповідно до листа прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_17 від 18.05.2023 за № 09/3/2-53852-20, кримінальне провадження № 22014101110000119 від 22.07.2014 об`єднано з кримінальним провадженням № 42013110000000029 від 11.01.2013, досудове розслідування у якому здійснюється Головним слідчим управлінням Національної поліції України.

Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 337730, ОСОБА_4 з 26.12.2012 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3222486200:03:007:5183, що розташована на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Натомість, ухвала слідчого судді про накладення арешту не містить мети у відповідності до положень ч. 2 ст. 170 КПК України.

Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У відповідності з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (справа «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Таким чином, враховуючи те, що досудове розслідування здійснюється вже тривалий час, більш як вісім років, відношення зазначеної земельної ділянки належної заявнику до фігурантів кримінального провадження не встановлено, про підозру жодній особі не повідомлено, необхідності в подальшому застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження не встановлено, а томуслідчий суддя вважає, що накладений арешт є надмірно обтяжливим та неспівмірним із завданнями кримінального провадження і порушує право заявника на мирне володіння своїм майном, встановлене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відтак підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 22, 26, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.08.2014, у рамках кримінального провадження № 22014101110000119 - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.08.2014 року у справі №757/21607/14-к, на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3222486200:03:007:5183, що розташована на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1