Рішення

від 17.07.2023 по справі 903/594/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 липня 2023 року cправа № 903/594/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участю секретаря судового засідання Кошового В.А, розглянувши справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Карпук Любов Петрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Старовижівське паливо-торф" (44400, Волинська область, Ковельський район, смт. Стара Вижівка, вулиця Незалежності, будинок 91, код ЄДРПОУ 25093304)

про стягнення 132 120 грн.

Представники сторін:

від позивача: Красун Володимир Володимирович - адвокат (ордер серія АС №1060326 від 05.06.2023)

від відповідача: не прибув;

встановив: Позивач - Фізична особа-підприємець Карпук Любов Петрівна звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старовижівське паливо-торф" та просить стягнути 132 120 грн. заборгованості згідно договору поставки №21/10/2022 від 21.10.2022, додаткової угоди №1 до договору від 06.01.2023 та 2684 грн. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №21/10/2022 від 21.10.2022 та додаткової угоди №1 до договору від 06.01.2023 в частині своєчасної оплати.

Ухвалою суду від 13.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 17.07.2023.

26.06.2023 представник позивача подав заяву про розподіл судових витрат, у якій просить стягнути з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №4301040648555.

Станом на 17.07.2023 ухвала суду від 13.06.2023 залишена відповідачем без належного реагування.

Відзив та заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження відсутні.

У визначений ухвалою від 13.06.2023р. день та час в засідання суду з`явився представник позивача, котрий, з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, та докази, долучені до матеріалів справи, пред`явлені до відповідача позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов та стягнути з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, суд, встановив:

21 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старовижівське паливо-торф" (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Карпук Любов`ю Петрівною (постачальник) було укладено договір поставки №21/10/2022.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві - лісопродукцію зазначену у п. 3.2. цього договору (надалі іменується "Продукція"), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити визначену продукцію.

Згідно п.п 1.2-1.3 договору визначено, найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура), визначаються за кожною окремою партією продукції в товарно-транспортних накладних або актах прийому-передачі продукції. Якість продукції, що поставляється за цим договором, має відповідати діючим стандартам.

Відповідно до п.п 3.1.-3.3 договору визначено, що покупець оплачує поставлену постачальником продукцію за ціною, передбаченою у товарно-транспортних накладних або актах прийому-передачі за кожну одиницю продукції.

Ціна продукції становить: - тирса - 2710 грн. за 1 м3, враховуючи вартість навантаження, доставки.

Оплата продукції покупцем здійснюється не пізніше п`яти робочих днів шляхом перерахування грошей на поточний рахунок продавця.

Згідно з пунктами 6.1.-6.2. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2025 року.

06.01.2023 між Фізичною особою-підприємцем Карпук Любов`ю Петрівною (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старовижівське паливо-торф" (покупець) було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №21/10/2022 від 21.10.2022 у якій сторони узгодили, що з 06.01.2023 року ціна товару складає: тирса 1835,00 грн. за 1 м. куб.

Даний договір та додаткова угода підписана уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсними, а отже є дійсними, укладеними належним чином та є обов`язковими для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між сторонами виникли цивільні права та обов`язки на підставі договору поставки №21/10/2022 від 21.10.2022. Договір предметом судового розгляду не був, недійсним в судовому порядку не визнавався.

Як слідує із матеріалів справи, на виконання умов договору та додаткової угоди позивачем у жовтні місяці 2022 року та січні місяці 2023 року було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Старовижівське паливо-торф", прийнято, товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 392 280 грн., в тому числі, згідно видаткових накладних №1 від 21.10.2022 на суму 65 040 грн., №2 від 26.10.2022 на суму 65 040 грн., №3 від 27.10.2022 на суму 65 040 грн., №4 від 28.10.2022 на суму 65 040 грн., №1 від 06.01.2023 на суму 40 040 грн., №1 від 10.01.2023 на суму 40 040 грн., №3 від 10.01.2023 на суму 40 040 грн. та товарно-транспортними накладними №1 від 21.10.2022, № 2 від 26.10.2022, №3 від 27.10.2022, №4 від 28.10.2022, №1 від 06.01.2023, №2 від 10.01.2023, № 3 від 10.01.2023 (а.с. 17-30).

Однак, відповідач отриманий товар згідно умов договору поставки оплатив частково на суму 260 160 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №550 від 21.10.2022 року на суму 65 040 грн., №555 від 26.10.2022 року на суму 65 040 грн., №563 від 27.10.2022 року на суму 65 040 грн., №570 від 28.10.2022 року на суму 65 040 грн. (а.с. 31-34).

Разом з тим, сторонами укладено акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2022 по 07.06.2023, який підписаний та завірений їх печатками з якого слідує, що заборгованість становить 132 120 грн. (а.с.37).

Отже, заборгованість відповідача у розмірі 132 120 грн., підтверджена матеріалами справи, відповідачем належними та допустимим доказами неспростована та підлягає до стягнення в силу ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн.

Частинами 2-6 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані заявником докази на підтвердження об`єму наданих послуг, встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме: договором про надання правової допомоги від 01.06.2023 №2/06/23, актом прийому передачі послуг з надання правової допомоги (детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 22.06.2023, рахунком від 01.06.2023 №2-01/06/2023, квитанцією до платіжної інструкції від 16.06.2023 на суму 9000 грн.

Суд встановив, що між Фізичною особою-підприємцем Карпук Любов`ю Петрівною (клієнт) та Красуном Володимиром Володимировичем (адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги згідно умов п.п. 1.1. котрого за цим договором адвокат надає клієнту правову допомогу по підготовці до розгляду та при розгляді Господарським судом Волинської області справи за позовом клієнта до ТОВ "Старовижівське паливо-торф" про стягнення заборгованості за договором поставки (далі справа), а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надання адвокатом правової допомоги і фактичні витрати адвоката, понесені ним у зв`язку з виконанням цього договору. Під правовою допомогою в цьому договорі розуміється професійна правнича допомога.

Відповідно до п. 1.4.-1.4.4. договору від 01.06.2022 №2/06/23, правова допомога надається в тому числі, але не виключно, шляхом: Надання усних консультацій та роз`яснень з приводу діючого законодавства та існуючої судової практики по справі. Збору інформації та доказів, необхідних для надання правової допомоги, в тому числі шляхом направлення адвокатських запитів та здійснення при цьому представництва інтересів клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед юридичними та фізичними особами, яким адресовані відповідні запити. підписанням цього договору клієнт надає свою згоду на обробку адвокатом персональних даних клієнта відповідно до Закону України "Про захист персональних даних". Складання процесуальних та інших документів правового характеру (в тому числі, але не виключно: заяв по суті справи, клопотань, заяв) та, при необхідності, підписання та подання їх від імені клієнта. Представництва клієнта в Господарському суді Волинської області з усіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України відповідно до процесуального статусу клієнта у відповідному провадженні без будь-яких обмежень.

Згідно п. 7.1. договору від 01.06.2022 №2/06/23, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату фіксований гонорар в розмірі 9000 грн. Термін оплати до 16.06.2023р. включно. Розподіл гонорару визначено за погодженням з клієнтом із врахуванням фінансового стану клієнта, ціни позову, складності справи, кваліфікації і досвіді адвоката та інших істотних істотних обставин.

Пунктом 9.1. договору від 01.06.2022 №2/06/23, сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

01 червня 2023 року адвокатом Красуном В.В. було виставлено ФОП Карпук Л.П. рахунок на оплату №2-01/06/2023 на суму 9000 грн.

Як вбачається з квитанції до платіжної інструкції від 16.06.2023 на суму 9000 грн. ФОП Карпук Л.П. здійснила оплату адвокату Красуну В.В. наданих останнім послуг на суму 9000 грн.

Суд бере до уваги висновок, зазначений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19. В абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).

Враховуючи наведене, та те, що відповідач не спростував обґрунтованість заявлених позивачем витрат на правову допомогу, суд вважає обґрунтованими та співмірними вимоги заяви позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн, пов`язаних із розглядом справи №903/594/23.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старовижівське паливо-торф" (44400, Ковельський район, смт. Стара Вижівка, вулиця Незалежності, будинок 91, код ЄДРПОУ 25093304) на користь Фізичної особи-підприємця Карпук Любові Петрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) основний борг у розмірі 132 120 грн., 2684 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору та 9000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення

складено 20.07.2023.

Суддя В. М. Дем`як