Рішення

від 17.07.2023 по справі 903/405/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 липня 2023 року справа № 903/405/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участю секретаря судового засідання Кошового В.А., розглянувши справу №903/405/23

за позовом: Керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області, м. Луцьк

до відповідача: Ратнівського виробничого управління житлово-комунального господарства, смт. Ратне

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Ратнівська селища рада, смт. Ратне

про стягнення 79 812,12 грн.

Представники сторін:

від прокуратури: Козачук Наталія Іванівна - прокурор (службове посвідчення №071826 від 01.03.2023)

від позивача: Греков О.В. завідувач сектору правового забезпечення Державної екологічної інспекції у Волинській області (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.11.2022, посвідчення від 15.08.2022р. АБ№032242)

від відповідача: не прибули;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: не прибули

Встановив: Керівник Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області звернувся з позовом до Ратнівського виробничого управління житлово-комунального господарства, в якому просить стягнути 79 812,12 грн. збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач в порушення вимог закону самовільно використовував водні ресурси без відповідного дозволу на спеціальне водокористування, у зв`язку з чим прокурор звернувся з позовом про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Ухвалою суду від 01.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.05.2023. Залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Ратнівську селищу раду.

Ухвалою суду від 15.05.2023 відкладено судове засідання на 12.06.2023.

Прокурор, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав:

- заяву про уточнення позовних вимог за вх.№ 01-75/2991/23 від 19.05.2023 у якій просить суд уточнити позовні вимоги в п. 2 прохальної частини позовної заяви та викласти в наступній редакції: "Стягнути з Ратнівського виробничого управління житлово-комунального господарства (код ЄДРПОУ 03339153 за адресою вул. Нова, 94, смт. Ратне, 45000) 79 812,12 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зарахувавши вказані кошти на р/р UA82899998033318933100000566, код ЄДРПО 38009371, ГУК у Волинській області/смт Ратне, код 24062100";

- письмові пояснення за вх.№01-75/3028/23 від 22.05.2023, у яких обґрунтовує правомірність залучення Ратнівської селищної ради третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою від 12.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.2023р.

Ухвалу суду від 12.06.2023 відповідач отримав 19.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301040648539, третя особа ухвалу суду від 12.06.2023 отримала 19.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301040648520.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному об`ємі та просять задоволити позов.

Представники відповідача та третьої особи не прибули у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомили.

Станом на 17.07.2023 ухвали суду від 01.05.2023, 15.05.2023 та 12.06.2023 залишені відповідачем без належного реагування.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

Згідно із вимогами ст. ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, серед іншого, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, 4) зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Крім іншого, стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природнього середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 47 цього Закону визначено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Крім того, п. 7 ч. З ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Крім того, згідно п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективними планом формування територій громад - 50%, обласних бюджетів та бюджету АРК - 20%.

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

Ненадходження цих коштів до державного та місцевого бюджетів перешкоджає державі у здійсненні нею зобов`язань щодо відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави.

Пунктом «а» ч. 1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, до якої належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Держава, як суб`єкт публічного права, в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України), у тому числі, відносин відшкодування шкоди.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійснені загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, Інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Згідно п. 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного Суду України прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Як вбачається з п. 2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статей 13, 16 Конституції України водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи держаної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією України, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами У країни віднесено здійснення зазначених функцій.

За Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст. 5) державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади».

Пунктом 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган державної влади чи місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах.

Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства відповідно до вимог ст. 18 Водного кодексу України.

Статтею 19 Водного кодексу України встановлено, що державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, іншими державними органами відповідно до законодавства України.

Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів відповідно до вимог ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно з статтею 1 цього Закону державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Верховний суд України у своїй ухвалі від 19.07.2018 (справа №822/1169/17), застосовуючи ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", визначив два виключних випадки, коли прокурор може представляти інтереси держави, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» здійснення такого захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (також правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 04.04.2019 № 914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18).

Відповідно до позиції Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 сам факт незвернення до суду органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту державних інтересів, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, невжиття органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, заходів щодо звернення до суду з належним способом захисту є обставиною, що виправдовує звернення прокурора з позовом до суду та дозволяє виконати субсидіарну роль з метою поновлення інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначає, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Отже, за наявності факту порушення інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Волинській області, до компетенції якої віднесено повноваження контролю за використанням та охороною природних ресурсів не здійснено достатніх заходів, що спрямовані на захист державних інтересів, зокрема, щодо стягнення з комунального підприємства Ратнівського ВУЖКГ у судовому порядку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, окрім скеруванням листа за №4-5/582 від 06.03.2023 до Ковельської окружної прокуратури.

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Волинській області, яке зареєстровано в прокуратурі за №2242-23 від 07.03.2023, з відповідним позовом про стягнення заподіяних державі збитків інспекція не зверталась через відсутність коштів на сплату судового збору.

Суд встановив, що Державна екологічна інспекція у Волинській області обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області.

Так, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор в даних правовідносинах із дотриманням належної процедури, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту.

У рішенні ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» суд наголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Подання позову прокурором за таких умов є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави. Отже, за наявності факту порушення інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Волинській області, до компетенції якої віднесено повноваження контролю за використанням та охороною природних ресурсів, не здійснено достатніх заходів, що спрямовані на захист державних інтересів, зокрема, щодо стягнення з комунального підприємства Ратнівське ВУЖКГ у судовому порядку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Ковельська окружна прокуратура листом від 17.03.2023 №52-1053вих 23 повідомила позивача щодо звернення до господарського суду в його інтересах із позовом.

Отже, суд вважає, що прокуратурою було дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" при поданні даного позову до суду.

Суд встановив, що Державною екологічною інспекцією у Волинській області в період з 22.02.2021 по 05.03.2021 на підставі ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтей 5, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну екологічну інспекцію у Волинській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 №47, на підставі наказу від 27.01.2021 №33 та направлення від 28.01.2021 №46 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Ратнівським виробничим управлінням житлово-комунального господарства.

Відповідно до наказу №33 від 27.01.2021 Державна екологічна інспекція у Волинській області провела плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання комунальним підприємством, що знаходиться за адресою: 44100 Волинська область, Ковельський район, смт. Ратне, вул. Нова, 94, вимог природоохоронного законодавства.

За результатами перевірки складено акт від 05.03.2021 №95/03.21, в якому зазначені порушення вимог водного законодавства.

Перевіркою встановлено, що за період 25.04.2019 по 21.01.2020 Ратнівське ВУЖКГ для власних потреб здійснювало спеціальне водокористування без дозволу, що є порушенням п. 9 ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України.

Державною екологічною інспекцією у Волинській області проведено розрахунок у відповідності до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 №389, зі змінами, внесеними наказом Міністерства екології та природних ресурсів №367 від 13.10.2015 після його офіційного опублікування 27.11.2015 (далі - Методика). В результаті самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування спричинені збитки державі в розмірі 79 812,12 грн.

Згідно п. 9.2. вказаної вище Методики фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинного обліку водокористування, звіту про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна), звітності за формою №7-гр (підземні води, річна), податкової декларації з рентної плати за спеціальне використання води, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Судом встановив, що відповідно до довідки від 05.03.2021 №6, наданої Ратнівським ВУЖКГ за період з 25.05.2019 по 21.01.2020, обсяг використання центрального водопостачання становить 55 402 м3 (а.с. 22).

Порядок визначення розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у тому числі у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) передбачено навколишнього природного середовища від 20.07.2009 №389 зі змінами, внесеними наказом Міністерства екології та природних ресурсів №367 від 13.10.2015 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів".

Ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб`єктами господарювання природоохоронного законодавства (п. 1.4), та встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами (п. 1.3).

Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за період відсутності дозвільних документів (дозволу на спецводокористування) Ратнівським ВУЖКГ, розраховано старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища ДЕІ у Волинській області відповідно до п. 9.1 Методики.

Згідно розрахунку внаслідок порушення законодавства про охорону раціонального використання водних ресурсів державі заподіяна шкода в розмірі 79 812,12 грн. відповідно до формули розрахунку: 3Сам= 5 х 55 402,0 м3 х 0,28812 грн/м3 = 79 812,12 грн, де 55 402,0 м3 - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування), 0,28812 - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої ст. 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Приписами частини 1 ст. ст. 149, 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Згідно ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водокористування - це використання води (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів).

Частина 1 ст. 49 Водного Кодексу України передбачає, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно зі ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов`язані: дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та лімітів скидання забруднюючих речовин та санітарних вимог; здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об`єктів стічними водами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (ч. 2 ст. 49 Водного Кодексу України).

У п. 4.5.2. роз`яснення Вищого господарського суду України від №02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами та доповненнями) вказано, використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним.

Згідно з вимогами ст. ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до положень ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частин 4,5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. 69 даного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно п. 1.6 Роз`яснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 "Про деякі питання вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища", вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Аналогічну правову позицію щодо презумпції вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу додержано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №925/119/18.

По вищезазначеному розрахунку збитків Державна екологічна інспекція у Волинській області звернулася на адресу відповідача з претензією №4-2/3431 від 24.11.2021 щодо відшкодування нанесених державі збитків внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування).

Суд встановив, до теперішнього часу збитки, заподіяні державі, внаслідок порушення Ратнівським ВУЖКГ законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у розмірі 79 812,12 грн. не сплачено та залишаються невідшкодованими, що також підтверджується листом Державної екологічної інспекції у Волинській області №4-5/582 від 06.03.2023.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №910/8682/16, факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування за законом є самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Відтак, суд встанови, що Ратнівське ВУЖКГ як суб`єкт господарювання, що здійснює господарську діяльність, у тому числі із водокористування, не забезпечило отримання спеціального дозволу на водокористування в період 25.05.2019 по 21.01.2020 та допустило самовільне водокористування/використання водних ресурсів за цей період при відсутності спеціального дозволу, чим заподіяно матеріальну шкоду державі.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою виступає об`єктивним наслідком протиправної поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства. Розмір спричиненої шкоди та вина відповідача підтверджуються:

- актом за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 05.03.2021 №95/03.21;

- довідкою про об`єм використаної води від 05.03.2021 №6;

- розрахунком розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) Ратнівським ВУЖКГ та претензією №4-2/3431 від 24.11.2021;

- дозволом на спеціальне використання УКР №561/ВОЛ від 25.04.2016;

-дозволом на спеціальне водокористування № 10/В Л/49 д-20 від 22.01.2020.

Таким чином, збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища Ратнівським ВУЖКГ в сумі 79 812,12 грн., підлягають стягненню.

Враховуючи вище викладені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному об`ємі.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, ст. ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Ратнівського виробничого управління житлово-комунального господарства (45000, смт. смт. Ратне, вул. Нова, 94, код ЄДРПОУ 03339153) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області 79 812,12 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, перерахувавши вказані кошти за наступними реквізитами: р/р UA82899998033318933100000566, код ЄДРПО 38009371, ГУК у Волинській області/смт Ратне, код 24062100.

3. Стягнути з Ратнівського виробничого управління житлово-комунального господарства (45000, смт. смт. Ратне, вул. Нова, 94, код ЄДРПОУ 03339153) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 2684 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення

складено 20.07.2023.

Суддя В. М. Дем`як