ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2023м. ДніпроСправа № 904/81/23
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Фещенко Ю.В., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транскомгруп" (м. Київ)
про ухвалення додаткового рішення
у справі:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транскомгруп" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Сервіс-1" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за надані послуги перевезення за міжнародними транспортними накладними у загальному розмірі 136 549 грн. 00 коп.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транскомгруп" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Сервіс-1" (далі - відповідач) заборгованість за надані послуги перевезення за міжнародними транспортними накладними у загальному розмірі 136 549 грн. 00 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2023 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Сервіс-1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транскомгруп" 136 549 грн. 00 коп. - основного боргу та 2 481 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
На виконання вказаного рішення суду було видано наказ від 24.03.2023.
Від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 32627/23 від 03.07.2023), в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 10.07.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транскомгруп" про ухвалення додаткового рішення було прийнято до розгляду, вирішено здійснювати розгляд клопотання без виклику сторін за наявними матеріалами; роз`яснено учасникам судового процесу, що відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Крім того, вказаною ухвалою суду запропоновано відповідачу в строк до 17.07.2023 надати відзив на подану позивачем заяву про розподіл судових витрат.
Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 34705/23 від 13.07.2023), в якій він зазначає про те, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, які заявлені до стягнення позивачем, складає 19 200 грн. 00 коп., з яких: 14 200 грн. 00 коп. - сплачені позивачем на момент звернення з позовом до суду та 5 000 грн. 00 коп. - витрати, які поніс позивач на послуги адвоката, у випадку ухвалення рішення на його користь.
Позивач та відповідач повідомлені про прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Транскомгруп" про ухвалення додаткового рішення до розгляду шляхом направлення на їх електронні пошти ухвали суду від 10.07.2023, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено довідки про доставку електронного листа (а.с. 61-62), згідно з якими вказаний документ доставлено до електронних скриньок 11.07.2023.
Крім того, зважаючи на скорочені строки розгляду заяви, судом було повідомлено позивача та відповідача про розгляд заяви, шляхом передачі телефонограми, яку отримано представниками позивача та відповідача 13.07.2023 (а.с. 63).
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транскомгруп" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Сервіс-1" (далі - відповідач) заборгованість за надані послуги перевезення за міжнародними транспортними накладними у загальному розмірі 136 549 грн. 00 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2023 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Сервіс-1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транскомгруп" 136 549 грн. 00 коп. - основного боргу та 2 481 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У відповідності до вказаних положень, позивачем було подано заяву про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги, в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 19 200 грн. 00 коп.
З приводу заяви суд зазначає таке.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транскомгруп" (далі - довіритель) та адвокатом Лозою Віктором Миколаєвичем (далі - повірений) був укладений договір про правову допомогу (далі - договір, а.с. 23-24) за умовами пункту 1.1. якого повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі з ТОВ "Вега-Сервіс-1". З цією метою:
- здійснити огляд, дослідження, аналіз та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (5 годин);
- провести заходи досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,5 годин);
- здійснити аналіз судової практики (1 година);
- підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (12 годин);
- провести арифметичні розрахунки (1 година);
- вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи у суді та на стадії примусового виконання судового рішення (5 годин).
Відповідно до пункту 6.1. договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання.
У розділі 2 договору сторони визначили умови щодо винагороди та порядку розрахунків, а саме:
- за здійснення дій, що визначені у пункті 1.1. договору довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 14 200 грн. 00 коп. (пункт 2.1. договору);
- розрахунок здійснюється в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви (пункт 2.2. договору);
- при задоволенні позову довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) у сумі 5 000 грн. 00 коп.
У подальшому, 28.12.2023 сторонами був підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг (далі - акт наданих послуг, а.с. 27), за умовами пункту 1.1. якого повірений надав, а представник довірителя прийняв наступні послуги правової допомоги у спорі з ТОВ "Вега-Сервіс-1":
- огляд, аналіз та попередня правова оцінка документів та інших доказів за їх місцезнаходженням (5 годин 10 хвилин);
- проведення заходів досудового врегулювання спору, проведення переговорів на предмет повернення боргу, підготовка вимоги (20 хвилин);
- аналіз судової практики (50 хвилин);
- підготовка пакету документів, необхідний для звернення до суду, підготовка позовної заяви (12 годин 20 хвилин);
- проведення арифметичних розрахунків (45 хвилин);
- вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи у суді та на стадії примусового виконання судового рішення (5 годин).
Відповідно до пункту 1.2. акту наданих послуг загальна вартість послуг складає 14 200 грн. 00 коп.
У пункті 1.3. акту наданих послуг сторони визначили, що підписанням акту сторони підтверджують факт належного надання послуг повіреним, відповідно до положень договору та оплату послуг готівкою, згідно з прибутковим ордером (крім гонорару успіху).
Крім того, на підтвердження оплати наданих послуг професійної правничої допомоги позивачем додано до матеріалів позовної заяви квитанцію до прибуткового касового ордера № 08-12 від 28.12.2022 на суму 14 200 грн. 00 коп. (а.с. 26).
Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заяву про розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу) та документи, на підставі яких позивач просить стягнути вказані витрати, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 19 200 грн. 00 коп., в той час, як:
- предметом спору у даній справі була заборгованість за договором транспортного експедирування (перевезення за міжнародними транспортними накладними), правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;
- предметом спору була заборгованість, яка утворилась за двома міжнародними товарно-транспортними накладними, отже, обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним;
- ціна позову складалася з суми основного боргу, тому спір не передбачав проведення додаткових розрахунків;
- з аналізу акту наданих послуг також вбачається, що адвокатом була підготовлена позовна заява та пакет документів, іншу частину часу адвокатом було витрачено на огляд, аналіз та попередню правову оцінка документів та інших доказів за їх місцезнаходженням; проведення заходів досудового врегулювання спору, проведення переговорів на предмет повернення боргу, підготовка вимоги; аналіз судової практики; проведення арифметичних розрахунків; вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи у суді та на стадії примусового виконання судового рішення. Разом з тим, справа є малозначною та не є складною по своїй суті та за обсягом документів; справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, який призначений для розгляду справ незначної складності. До того ж, вказаний акт наданих послуг не містить конкретних сум у гривневому вираженні щодо того, яка конкретно сума підлягала оплаті за конкретно надану послугу, вказаний лише час та загальний розмір суми наданих послуг;
- справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами;
- серед заяв по суті справи позивачем подано лише позовну заяву.
Враховуючи все вище наведене та обставини справи в їх сукупності, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в акті наданих послуг від 28.12.2022, суд відзначає, що з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 7 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 200 грн. 00 коп. покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транскомгруп" про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Сервіс-1" (вулиця Панікахи, будинок 2, м. Дніпро, 49600; ідентифікаційний код 43652168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транскомгруп" (вулиця Кутузова, будинок 13, м.Київ, 01133; ідентифікаційний код 39702940) - 7 000 грн. 00 коп. частину витрат на правничу допомогу.
В іншій частині заяви про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) - відмовити.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст додаткового рішення підписаний - 20.07.2023.
Суддя Ю.В. Фещенко
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 20.07.2023 |
Оприлюднено | 21.07.2023 |
Номер документу | 112311191 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні