Повістка

від 20.07.2023 по справі 908/1453/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/116/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2023 Справа № 908/1453/23

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянувши у письмову провадженні, без виклику сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/1453/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна», ідентифікаційний код юридичної особи 33296856 (бул. Незалежності, 53, м. Бровари, Київська область, 07400)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еспі-Форс», ідентифікаційний код юридичної особи 42597583 (вул. Робоча (Чечелівський район), буд. 168, прим. 79, м. Дніпро, 49047)

про стягнення 408 854 грн 40 коп.

СУТЬ СПОРУ:

10.07.2023 до Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/1453/23.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.07.2023 заяву визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалитидодаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги розгляд справи № 908/1453/23 в письмовому провадженні, без виклику учасників справи, суд дійшов до висновку про прийняття заяви до розгляду, без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява від 14.04.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еспі-Форс» 408 854 грн 40 коп., з яких: 253 743 грн 89 коп. сума основного боргу, 84 584 грн 34 коп. інфляційні втрати, 11 467 грн 13 коп. 3% річних, 59 059 грн 04 коп. курсова різниця за договором поставки № 42/20-2021 від 21.01.2021, укладеного між сторонами.

Рішенням Господарського суду запорізької області від 03.07.2023 у справі № 908/1453/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еспі-Форс», ідентифікаційний код юридичної особи 42597583 (вул. Покровська, буд. 23А, м. Запоріжжя, 69063) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна», ідентифікаційний код юридичної особи 33296856 (бул. Незалежності, 53, м. Бровари, Київська область, 07400) 253 743 (двісті пятдесят три тиясчі сімсот сорок три) грн 89 коп. основного боргу, 59 059 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятдесят дев`ять) грн 04 коп. курсової різниці, 11 467 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят сім) грн 13 коп. 3% річних та 4 864 (чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн 05 коп. судового збору.

10.07.2023 до Господарського суду Запорізької області від

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.01.2023 заяву визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги розгляд справи № 908/1453/22 в письмовому провадженні, без виклику учасників справи, суд дійшов до висновку про прийняття заяви до розгляду, без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.07.2023 у справі № 908/1453/22 суд ухвалив розглянути заяву протягом десяти днів з дня її надходження до суду. Запропонував відповідачеві у справі надати заперечення на заяву, які завчасно направити суду та заявникові електронною поштою. Ухвалу надіслати учасникам судового процесу електронною поштою. Відповідачеві ухвалу надіслано у т.ч. поштовим зв`язком.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд заяви позивача.

Відповідач заперечень на заяву позивача не надав, клопотань про зменшення відповідних витрат не заявляв. Про заявлення відповідних витрат до стягнення був обізнаний, у т.ч. шляхом отримання позову, заяви та ухвали суду у даній справі.

За наслідками розгляду заяви, 20.07.2023 судом прийнято додаткове рішення.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/1453/23 в сумі 10 000 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Так, згідно з позовом, на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позивач заявляв про витрати на правову (правничу) допомогу адвоката.

03.03.2023 між Адвокатським бюро «Володимира Луцюка» (АБ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЮПЛАСТ УКРАЇНА» (клієнтом, замовником, позивачем у справі) було укладено договір № 03/02-23 про надання правової допомоги, предметом якого є правова допомогу зі спору, який виник, у зв`язку з несплатою товару клієнта, на підставі Договору поставки № 42/20-2021 від 21.01.2021.

Згідно з п. 1.2 Договору, правова допомога клієнта за цим Договором включає: аналіз документів та підготовку проекту претензії до ТОВ «ЕСПІ-ФОРС» та підготовку і подання позовної заяви до Господарського суду Запорізької області та інших процесуальних документів.

Вартість послуги за Договором 10000 грн 00 коп. (п. 3.1 Договору).

06.07.2023 сторонами за Договором складений та підписаний акт приймання-передачі наданих послуг вартістю 10 000 грн 00 коп. Послуги прийняті в повному обсязі, претензії відсутні.

06.07.2023 АБ позивачеві виставлено рахунок на оплату вказаних послуг.

Згідно банківської виписки позивачем 07.07.2023 сплачено за правові послуги на підставі вказаного рахунку 10 000 грн 00 коп.

У поданій відповідно до вимог ГПК заяві представник позивача надав докази на підтвердження понесення адвокатських витрат, договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі, рахунок та платіжний документ.

Щодо розміру вимог заявника про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В даному випадку, при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує категорію справи, предмет спору, заявлену до стягнення суму, складність справи та здійсненні адвокатом дії, розрахунки та складені документи у даній справі.

Керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, суд вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, не є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Відповідачем заперечень на заяву не надано, клопотання щодо їх зменшення також не заявлялось.

При цьому, враховуючи часткове задоволення позову, суд задовольняє вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу частково, в сумі 7 931 грн 19 коп. В іншій частині заяви суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/1453/23 задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еспі-Форс», ідентифікаційний код юридичної особи 42597583 (вул. Робоча (Чечелівський район), буд. 168, прим. 79, м. Дніпро, 49047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна», ідентифікаційний код юридичної особи 33296856 (бул. Незалежності, 53, м. Бровари, Київська область, 07400) 7 931 (сім тисяч дев`ятсот тридцять одна) грн 19 коп. витрат на професійну (правову) допомогу. Видати наказ.

3.Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4.В іншій частині заяви відмовити.

Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення може бути оскаржено.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового судового рішення.

Повне додаткове рішення складено та підписано 20.07.2023.

Суддя А.О. Науменко