Рішення

від 29.06.2023 по справі 908/241/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/9/23-4/50/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2023 Справа № 908/241/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ ПІ ДЖІ СЕРВІС», (08420, Київська область, Бориспільський район, с. Переяславське, вул. Шевченка, буд. 1-B, ел.пошта: progresslpg@gmail.com), представник позивача адвокат Вак Ольга Володимирівна (07700, Київська область, м. Яготин, вул. Незалежності, буд. 58)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬФОРС ГРУП», (69118, місто Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 1, ел.пошта: LIC_EG@UKR.NET )

про стягнення грошових коштів

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Вак О.В., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1333327 від 16.01.2023 (в режимі відеоконференції);

від відповідача - не з`явився;

В січні 2023 року до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛ ПІ ДЖІ СЕРВІС», с. Переяславське Бориспільського району Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬФОРС ГРУП», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості у розмірі 1 032 000,00 грн.

Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару (скрапленого газу) на суму 1 032 000,00 грн.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2023 справу № 905/241/23 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.01.2023 (суддя Федорова О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/241/23, присвоєно справі номер провадження 28/9/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 у зв`язку із відрахування головуючого судді Федорової О.В. зі складу господарського суду Запорізької області у зв`язку із виходом у відставку справу № 908/241/23 для вирішення питання щодо подальшого розгляду справи передано судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.03.2023 справу № 908/241/23 прийнято до провадження суддею Зінченко Н.Г., присвоєно справі номер провадження 28/9/23-4/50/23, ухвалено здійснювати розгляд справи № 908/241/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.04.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.03.2023 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ ПІ ДЖІ СЕРВІС» адвоката Вак О.В. про участь у підготовчому засіданні 18.04.2023 та всіх інших судових засіданнях по справі № 908/241/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.04.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/241/23 до 14.06.2023, підготовче засідання відкладалося на 18.05.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/241/23, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 29.06.2023.

Судове засідання 29.06. проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 29.06.2023 приєднався представник позивача, представник відповідача участі в судовому засіданні не приймав.

В судовому засіданні 22.03.2023 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 29.06.2023 не з`явився, про поважність причин неявки суд завчасно не попередив.

Про дату, час та місце розгляду справи № 908/241/23 відповідач повідомлявся належним чином ухвалами суду по справі від 27.01.2023, 16.03.2023, 18.04.2023 і 18.05.2023, які направлялися відповідачу на юридичну адресу та повернулися до суду без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до безкоштовного Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого судом з відкритих відомостей з сайту https://usr.minjust.gov.ua, зареєстрованим місцем знаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬФОРС ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи 43372964) як на момент порушення провадження у справі № 908/241/23 так і станом на час ухвалення судового рішення є: 69118, місто Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 1, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною третьою статті цієї ж статті ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/241/23 та подальший розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

29.06.2023 на електронну пошту господарського суду Запорізької області з підтвердженим КЕП від ТОВ «ЕЛЬФОРС ГРУП» за підписом адвоката Скрима В.А. надійшло клопотання про відкладення судового засідання з метою ознайомлення з матеріалами справи.

Вказане клопотання відповідача судом не розглядалося, оскільки отримане після проведення судового засідання.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 181, 193, 265 ГК України, ст., ст. 205, 525, 526, 530, 626, 628, 655, 693, 712 ЦК України. Позов пред`явлений позивачем з підстав невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару (газу скрапленого) на суму 1 032 000,00 грн. на підстав укладеного у спрощеній формі договору поставки. Так, на підставі усної домовленості та на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № 73 від 02.03.2023 позивач платіжним дорученням № 735 від 02.03.2022 перерахував ТОВ «ЕЛЬФОРС ГРУП» грошові кошти в сумі 1 032 000,00 грн. за скраплений газ. Таким чином, позивач вважає, що відповідно до ст. 181 ГК України та ст. 205 ЦК України між сторонами мають місце правовідносини, які виникли на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу (поставки) товару. Оскільки позивач не отримав від відповідача ані оплаченого товару, ані повернення коштів, 02.12.2022 ТОВ «ЕЛ ПІ ДЖІ СЕРВІС» звернулося до ТОВ «ЕЛЬФОРС ГРУП» з претензією у строк до 10.12.2022 повідомити про можливу дату поставки товару, або у строк до 15.12.2022 повернути сплачені позивачем кошти. Вказана претензія відповідачем не отримана та повернута оператором поштового зв`язку на адресу позивача без вручення адресату. Станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідачем обумовлений сторонами товар (газ склеплений) поставлений не був, так само і сума попередньої оплати за непоставлений товар повернута не була. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача 1 032 000,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 15 480,00 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 50 00,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку).

Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач суду не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями статей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи судом встановлено, що за попередньою домовленістю сторін на підставі виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬФОРС ГРУП» (відповідачем у справі) рахунку на оплату № 73 від 02.03.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛ ПІ ДЖІ СЕРВІС» (позивачем у справі) платіжним дорученням № 735 від 02.03.2022 здійснено перерахування відповідачу коштів у сумі 1 032 000,00 грн.

З наданого позивачем до матеріалів справи рахунку на оплату № 73 від 02.03.2022 вбачається, що його виставлено на оплату за газ скраплений в кількості 40 тон на загальну суму 1 042 000,00 грн. Також рахунок містить застереження, що оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Товар відпускається за фактом надходження коштів на поточний рахунок Постачальника самовивозом за наявності довіреності та паспорта.

В свою чергу, в платіжному дорученні № 735 від 02.03.2022 на суму 1 032 000,00 грн. в призначенні платежу зазначено: «За газ скраплений згідно рах. 73 від 02.03.2022 у т.ч. ПДВ 20 % - 17 200,00 грн.».

Оскільки позивач не отримав від відповідача ані оплаченого товару, ані повернення коштів, 02.12.2022 ТОВ «ЕЛ ПІ ДЖІ СЕРВІС» звернулося до ТОВ «ЕЛЬФОРС ГРУП» з Претензією б/н з вимогою у строк до 10.12.2022 повідомити про можливу дату поставки товару, або у строк до 15.12.2022 повернути сплачені позивачем кошти. До претензії б/н від 02.12.2022 позивачем додавалися копії рахунку-фактури № 73 від 02.03.2022 і платіжного доручення № 735 від 02.03.2022.

В матеріалах справи наявні докази направлення позивачем відповідачу Претензії б/н від 02.12.2022 на його юридичну адресу, а саме: опис вкладення до цінного листа, скріплений відбитком календарного штемпеля оператора поштового зв`язку за 02.12.2022, поштова накладна «Укрпошта Експрес» № 081610056470 від 02.12.2022 і фіскальний чек від 02.12.2022.

Вказана претензія відповідачем не отримана та повернута оператором поштового зв`язку на адресу позивача без вручення адресату, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в розділі «Трекінг поштових відправлень».

В подальшому відповідачем газ скраплений позивачу поставлений не був, так само і сума попередньої оплати за непоставлений товар повернута не була.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 1 032 000,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідач факт отримання від позивача грошових коштів згідно платіжного доручення № 735 від 02.03.2022 в сумі 1 032 000,00 грн. не заперечив, належними та попсутими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростував.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що між позивачем та відповідачем укладений договір поставки у спрощеній формі, відповідно до якого відповідач зобов`язувався поставити товар, а відповідач оплатити поставлений товар.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи доведено, що 02.03.2022 платіжним дорученням № 735 позивачем перераховано відповідачу 1 032 000,00 грн. грошових коштів як попередня оплата за товар (газ скраплений).

Відповідачем товар, що є предметом домовленості між сторонами, поставлений не був.

За приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України унормовано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідач належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, передання позивачу товару (газу скрапленого) суду не надав.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного із варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Позивач реалізував своє право, у порядку встановленому ч. 2 ст. 693 ЦК України шляхом пред`явлення відповідачу вимоги (Претензії б/н від 02.12.2022) щодо повернення суми попередньої оплати, сплаченої за товар, який поставлений не був.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 1 032 000,00 грн. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 ЦК України.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, оскільки обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬФОРС ГРУП» з повернення суми попередньої оплати у розмірі 1 032 000,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 1 032 000, грн. є такою, що ґрунтується на законі, заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Стосовно витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, про які зазначено у позовній заяві, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За таких обставин, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

До позовної заяві позивачем наданий лише попередній орієнтовний розрахунок , в якому зазначено, що попередньо (орієнтовно) сума судових витрат на правничу допомогу адвоката становить 50 000,00 грн.

Проте, у порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не надано суду розрахунку витрат на правничу допомогу із визначенням остаточної суми таких витрат, не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ ПІ ДЖІ СЕРВІС», с. Ппереяславське Бориспільського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬФОРС ГРУП», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості у розмірі 1 032 000,00 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬФОРС ГРУП», (69118, місто Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 1, ел.пошта: LIC_EG@UKR.NET, ідентифікаційний код юридичної особи 43372964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ ПІ ДЖІ СЕРВІС», (08420, Київська область, Бориспільський район, с. Переяславське, вул. Шевченка, буд. 1-B, ел. пошта: progresslpg@gmail.com, ідентифікаційний код юридичної особи 42958295) 1 032 000 (один мільйон тридцять дві тисячі) грн. 00 коп. попередньої оплати за непоставлений товар та 15 480 (п`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Учасники по справі можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 20» липня 2023 р.

Суддя Н.Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.