Рішення

від 20.07.2023 по справі 910/7188/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2023Справа № 910/7188/23за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Д.К.Буд»

про стягнення 24 000,00 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Д.К.Буд» про стягнення 24 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на закупівлю № 1101/21 від 05.11.2021, а саме порушенням строку поставки товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути 24 000,00 грн пені.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

01.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

01.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності.

05.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафних санкцій.

12.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на заяву про зменшення розміру штрафних санкцій.

Водночас, у встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 22 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві і запереченнях на заяви та відповідачем у заявах по справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Військовою частиною НОМЕР_1 (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «К.Д.К.Буд» (Постачальник) укладено Договір на закупівлю № 1101/21 від 05.11.2021 (Договір) відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити: ангар без каркасний (далі - Товар), а замовник зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором. Найменування предмета закупівлі відповідно до ДК 021:2015 код CPV 44210000-5 «Конструкції та їх частини».

Постачальник підтверджує, що він є власником товару, який поставляється за даним договором, що товар не знаходиться в заставі, в спорі, під арештом, необтяжений правами третіх осіб (п. 1.4. Договору).

Згідно п. 3.3. Договору сума договору складає 2 400 00,00 грн.

У п. 4.3. Договору визначено, що замовник здійснює оплату за договором шляхом перерахування коштів за відвантажений товар на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 30 банківських днів з моменту відвантаження і підписання сторонами видаткових накладних.

Постачання товару здійснюється до 20.12.2021 (п. 5.1. Договору).

Дослідивши зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору постачальник передав, а покупець отримав товар на суму 2 400 000,00 грн. що підтверджується видатковою накладною №РН-0004 від 22.12.2021.

Надалі, покупець звернувся до постачальника з претензією №513/210 від 23.02.2023 щодо сплати 24 000,00 грн пені за несвоєчасну поставку товару, яка залишена відповідачем без відповіді (докази направлення претензії містяться в матеріалах справи).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладено Договір на закупівлю № 1101/21 від 05.11.2021 відповідно до умов п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю товар у строк до 20.12.2021 (п. 5.1. Договору), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його вартість на умовах Договору.

Судом було встановлено, що постачальник передав, а покупець отримав товар загальною вартістю 2 400 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0004 від 22.12.2021.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, зважаючи на умови п. 5.1. Договору та наявну в матеріалах справи копію видаткової накладної № РН-0004 від 22.12.2021, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено строк виконання договірного зобов`язання на 1 (один) день. Зазначену обставину відповідач не заперечує та не спростовує.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 24 000,00 грн за порушення строку поставки на один день (21.12.2021) у розмірі 1% від 2 400 000,00 грн.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. Договору за порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 1% від ціни Договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної ціни Договору.

Відповідач у заяві про застосування строків позовної давності вказує, що кінцевим днем пред`явлення позовної заяви про стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення строків поставки товару за Договором на закупівлю №1101/21 від 05.11.2021 є 23.12.2022, а відтак просить суд застосувати до позовних вимог позовну давність, визначену п.1 ч.1 ст.258 ЦК України та відмовити в задоволенні зазначених вимог в повному обсязі.

Позивач заперечує проти застосування строків позовної давності, оскільки, на його думку, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій зупиненний у зв`язку з введенням військового стану, оскільки позивач є військовим формуванням.

Так, стосовно застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Поряд з цим, відповідно до п. 12 прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 258, 549, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом, позивачем не пропущено.

У заяві про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначає, що допущене відповідачем порушення строку поставки на 1 день не завдало значних збитків позивачу. Крім того, відповідач зазначає, що товариство перебуває у непростому фінансовому становищі, адже більшість коштів з господарської діяльності йде на сплату заробітної плати та безпосередню оперативну діяльність підприємства, з огляду на що просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 2 400,00 грн.

Позивач заперечує проти задоволення заяви, оскільки метою діяльності позивача є захист суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності України, а отримання прибутку чи досягнення інших економічних цілей не є завданням чи метою створення, функціонування військового формування, відтак, ототожнення відповідачем не встановлення розміру збитків і шкоди завданої діяльністю відповідача не є таким, що підлягає врахуванню під час прийняття рішення.

Також, позивач зауважує, що відповідач не надав докази, які б свідчили про те, що відповідач перебуває в непростому фінансовому становищу, а також про те, що більшість коштів з господарської діяльності відповідача йдуть на сплату заробітної плати та безпосередню оперативну діяльність підприємства.

Стосовно заяви про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення штрафних санкцій, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, що штрафні санкції підлягають стягненню за сам факт допущення порушень, незалежно від того, чи завдано у зв`язку з цим збитки. Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а тому заява відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Д.К.Буд» (02141, місто Київ, вул. Мишуги Олександра, будинок 12, квартира 251; ідентифікаційний код: 39295182) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. пені та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева