Рішення

від 20.07.2023 по справі 910/5050/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.07.2023Справа № 910/5050/23

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

вул. Гната Хоткевича 20, м. Київ, 02094

до Державного підприємства "Дослідне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України"

Харківське шосе,48, м. Київ, 02160

про стягнення 100 854,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Дослідне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України" (далі-відповідач) про стягнення 100 854,30 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.04.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/3186/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18.05.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому визнає наявність заборгованості перед позивачем та вказує на часткові оплати заборгованості.

29.06.2023 відповідачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

14.07.2023 позивачем подано пояснення, в котрих здійснено уточнення розміру заборгованості відповідача.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

01.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (надалі - Позивач) та Державним підприємством «ДОСЛІДНЕ ВИРОБНИЦТВО ІНСТИТУТУ ХІМІЇ ВИСОКОМОЛЕКУЛЯРНИХ СПОЛУК НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ» (надалі - Відповідач) укладено Договір №430119юр (особовий рахунок № 430119юр) про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до якого Позивач зобов`язався передавати Покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води, а Покупець зобов`язався своєчасно оплачувати копни за наданий Товар.

Загальна опалювальна площа нежитлового приміщення відповідача за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 48, складає 1 564, 2 м2, що підтверджується Додатком № 3 до Договору № 430119 від 01.10.2012.

Договір був укладений строком до 01.10.2013 року і щороку продовжується, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. На даний час Договір дійсний, оскільки не одна з сторін не заявила про його розірвання.

Підключення та відключення централізованого опалення здійснювалось на змовах визначених Договором з урахуванням строків календарного опалювального сезоне.

Претензій з приводу якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від Відповідача до Позивача не надходило.

Як вказує Позивач, гадання послуг з опалення, що надавалися безперервно Відповідачу з лютого 2022 року по квітень 2022 року (включно) в опалювальні періоди підтверджується актом постановки приладу на комерційний облік, показниками приладу обліку, нарядами на підключення та відключення централізованого опалення у будинку.

Облік теплової енергії на погреби централізованого опалення по вул. Харківське шосе. 48 в місті Києві здійснюється приладом комерційного обліку СВТУ-10М заводський номер - 13015.

За твердженням Позивача, розрахунок фактично поставленої теплової енергії, здійснено відповідно до умов договору , звітів з показниками лічильника теплової енергії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач вказує, що порушуючи умови Договору. Відповідач не здійснював сплату послуг в а поставлену теплову енергію, в результаті чого утворилась заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з січня 2022 року по квітень 2022 року (включно) в розмірі 75 000, 00 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги" у відповідній редакції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Порушуючи умови договору, Відповідач не здійснював оплату послуг з централізованого опалення, в результаті чого станом на березень 2023 утворилась заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з січня 2022 року по квітень 2022 року (включно) в розмірі 75 000, 00 грн.

Спору щодо обсягу та вартості послуг з централізованого опалення, поставлених позивачем відповідачу у спірний період сторони не мають.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов`язання з оплати вартості поставлених позивачем послуг з централізованого опалення виконані відповідачем неналежно.

За спірний період з січня 2022 року по квітень 2022 року (включно) за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість у розмірі 75 000, 00 грн., про що свідчить наявна у справі Довідка розрахунків за спожиті від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро -Реконструкція" послуги з централізованого опалення Державним підприємством "Дослідне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України".

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену товарну продукцію за Договором № 440155/1юр від 01.09.2014 за період з січня 2022 року по квітень 2022 року (включно) в розмірі 75 000, 00 грн. суду доведена належним чином та підтверджена матеріалами справи.

Водночас, матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідачем на користь позивача в рахунок погашення заборгованості сплачено суму у розмірі 50 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученнями долученим до матеріалів справи та банківською випискою позивача.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено на користь позивача частину суми основної заборгованості.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи, що предмет спору (стягнення в сумі 50 000,00 грн.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Водночас, на момент ухвалення рішення, доказів сплати відповідачем на користь позивача заборгованості у розмірі 25 000,00 грн. відповідачем не надано та матеріали справи не містять, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості у розмірі 25 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.

В той же час, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 22 792,35 грн. та 3% річних у розмірі 3 061,95 грн. за загальний період прострочення з 01.03.2022 по 31.03.2023.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, за висновками суду, оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленої позивачем на виконання умов договору товарної продукції, у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до приписів ст.625 Цивільного кодексу України.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі інфляційні втрати у розмірі 22 792,35 грн. та 3% річних у розмірі 3 061,95 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/5050/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро -Реконструкція" до Державного підприємства "Дослідне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України" про стягнення 100 854,30 грн. - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основної заборгованості у 50 000,00 грн.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України" (Харківське шосе,48, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 05417686) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро -Реконструкція" (02094, м. Київ, Гната Хоткевича, 20, код ЄДРПОУ 37739041) 25 000,00 грн. основного боргу, 22 792,35 грн. інфляційну складову,3 061,95 грн. 3 % річних та 1353,37 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов