Рішення

від 12.07.2023 по справі 911/890/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2023 р. м. Київ

Справа № 911/890/23

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Сироти А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Прогрес Буд» про стягнення 744 141,61грн, за участю представників від:

позивача Поліковський Г.М. (ордер ВС №1174076 від 06.03.2023);

відповідача не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» (далі - ТОВ «Прогрес Д.Ф.») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Прогрес Буд» (далі - ТОВ «БК «Прогрес Буд») про стягнення 744 141,61грн, з яких: 227 146,22грн борг з орендної плати за період з 21.04.2022 по 21.03.2022; 469 995,81грн - в рахунок відшкодування вартості орендованого майна; 46999,58 грн неустойка.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором № 15/04/22 про оренду опалубки від 15.04.2022 в частині оплати за користування майном та повернення такого майна у встановлений договором строк (а.с.1-2).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2023 відкрито провадження у справі за поданою позовною заявою, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 26.04.2023 о 14:00 та встановлено відповідачу строк на подачу відзиву (а.с.23-24).

Ухвала доставлена до електронного кабінету представника позивача 02.04.2023 о 22:23, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 02.04.2023 (а.с.25); відповідачу копія відповідної ухвали направлена 03.04.2023 засобами поштового зв`язку (а.с.26) рекомендованим листом №0103283624548, який повернуто з довідкою відділення поштового зв`язку №3 м. Бориспіль від 13.05.2023, у якій причиною повернення зазначено: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.51-55).

26.04.2023 учасники справи в підготовче засідання не з`явилися.

При цьому, 26.04.2023 на електронну пошту суду від представника позивача - адвоката Поліковського Г.М. надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі позивача та його представника. Крім того, позивач просить забезпечити проведення наступних судових засідань у режимі відеоконференції за допомогою онлайн сервісу «Easycon»; відповідне клопотання підписано електронним цифровим підписом Поліковського Г.М. (а.с. 27-28).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2023 відкладено підготовче засідання на 16:10 15.05.2023, відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Прогрес Д.Ф.» про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та повідомлено учасників, що 15.05.2023 о 16:10 суд має технічну можливість провести підготовче засідання в режимі відеоконференції за умови подання учасником відповідної заяви у встановлений строк з доказами направлення її копії іншим учасникам як установлено ч.2 ст.197 ГПК України (а.с.30-31).

Ухвалу доставлено представнику позивача до електронного кабінету (а.с.33); відповідачем копія ухвали отримана 18.05.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103283696530 (а.с.55).

15.05.2023 ухвалою, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14:45 14.06.2023 (а.с.47-48).

Підготовче засідання відкладено судом на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України, враховуючи, що не всі питання, визначені ч.2 ст.182 ГПК України, могли бути вирішені у підготовчому засіданні, враховуючи, що на момент його проведення у позивача не закінчився строк для подання відзиву на позов, зважаючи на причини повернення поштового відправлення, у якому направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу.

Суд за власної ініціативи продовжив строк підготовчого провадження на підставі ч.3 ст.177 ГПК України, оскільки це необхідно для забезпечення учасникам справи реалізації їх процесуальних прав та вирішенні всіх питань, визначених ч.2 ст.182 ГПК України, які необхідні для повного та об`єктивного вирішення спору.

14.06.2023 ухвалами, які занесено до протоколу підготовчого засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.07.2023 о 14:00 (а.с.60).

Судом закрито підготовче провадження на підставі ч.3 ст.185 ГПК України, оскільки виконані завдання підготовчого провадження, визначені ч.1 ст.177 ГПК України.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у строк, встановлений судом; з клопотанням про продовження відповідного строку відповідач не звертався.

В силу ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судове засідання 12.07.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився; відповідач про причини неявки представника суд не повідомив. Відповідач про дату, час і місце засідання суду повідомлений шляхом направлення ухвали від 14.06.2023 засобам поштового зв`язку поштовим відправлення №0690006311195, яке повернуто відділенням поштового зв`язку №3 м. Бориспіль з довідкою від 23.06.2023, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.63-65). Адреса, за якою направлено відправлення, відповідає адресі відповідача, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вул. Запорізька, буд.14, Бориспіль, Київська область, 08300 (а.с.22).

В силу п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Отже, відповідна ухвала суду вважаються врученою відповідачу 23.06.2023.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

15.04.2022 між ТОВ «Прогрес Д.Ф.» (далі орендодавець) та ТОВ «БК «Прогрес Буд» (далі орендар) укладено договір №15/04/22 про оренду опалубки (а.с. 5-9, далі - договір).

За умовами вказаного договору орендодавець в порядку та на умовах відповідного договору зобов`язався передати орендареві у користування (без права суборенди) за плату опалубку, перелік якої визначений в акті приймання-передачі (додаток до договору), що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

Підписання належним представником орендаря акту приймання-передачі обладнання засвідчує: факт передачі орендодавцем технічно справного обладнання; факт ознайомлення орендаря із всіма особливими властивостями роботи обладнання; факт проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні (п. 1.3 договору).

Загальна вартість кожного комплекту опалубки вказується у відповідному акті приймання-передачі (п.1.2 договору).

До обов`язків орендаря відповідно до пп. д, ж п. 2.2 договору зокрема, віднесено: своєчасну сплату орендної плати за користування опалубкою у повному обсязі та у встановлений договором строк; повернення опалубки орендодавцеві не пізніше 15.06.2022 в справному стані та повній комплектації.

Згідно п. 3.1 договору за користування опалубкою орендар сплачує орендодавцеві орендну плату.

Орендна плата починає нараховуватись з дня підписання акту приймання-передачі та нараховується по день повернення орендарем комплекту опалубки та підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) включно (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору загальна сума орендної плати становить: вартість оренди за один календарний день помножену на фактичну кількість календарних днів оренди опалубки; вартість оренди опалубки вказана в актах приймання-передачі.

Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що: періодом розрахунків є календарний місяць, а у випадку оренди (довгострокової) більш як 30 календарних днів орендар зобов`язується здійснити попередню плату у розмірі 100% за фактичну кількість календарних днів оренди опалубки, що залишається до кінця місяця у першому місяці користування від дня підписання акту приймання-передачі; за другий та кожний наступний період розрахунків орендна плата вноситься попередньо (авансом) - вподовж 5 робочих днів до початку такого періоду розрахунків за поточний місяць чи ту кількість календарних днів (якщо оренда була меншою місячного терміну).

Розділом 4 відповідного договору передбачено відповідальність за порушення його умов.

Зокрема, у випадку втрати опалубки, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві повну вартість втраченої опалубки, передбачену в акті приймання-передачі даного договору та неустойку у розмірі 10% такої вартості (п.4.1.2 договору). Під втратою, як домовились сторони договору, розуміється неповернення орендарем комплекту опалубки протягом 10-ти та більше календарних днів з моменту закінчення терміну, передбаченого п.2.2 договору, або з моменту розірвання (припинення) договору, або пошкодження опалубки з вини орендаря, яке призвело до унеможливлення користування опалубкою в подальшому.

Згідно п. 5.1 договору, вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та повного фінансового розрахунку.

Крім того, п. 5.6 договору сторонами погоджено, що у випадку протермінування орендної плати більш ніж 10 календарних днів орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку за умови письмового повідомлення орендаря за п`ять календарних днів до дати такого припинення.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, 21.04.2022 позивачем передано, а відповідачем прийнято комплект опалубки, що підтверджується актом №1 приймання-передачі, згідно з яким вартість оренди опалубки за один день сторонами погоджена у розмірі 969,48грн, а загальна вартість комплекту опалубки становить 469 995,81 грн (а.с.10).

Доказів повернення опалубки, переданої відповідно до вказаного акту, під час розгляду справи сторонами не надано.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач у розрахунку орендної плати, нараховує з 21.04.2022 (день передачі майна) по 21.03.2023 (день подачі позову) орендну плату за користування об`єктом оренди за відповідним договором у загальному розмірі 324775,8 грн (а.с.12). При цьому, позивач вказує, що відповідач перерахував за весь період дії договору оренду плату у загальному розмірі 97 629,58 грн, однак, доказів у підтвердження відповідної обставини, на яку посилається, в порушення вимог ч.ч.1,3 ст.77 ГПК України, не надає, тому відповідна обставина не може вважатись встановленою судом.

Позивач вказує, що борг відповідача з орендної плати за відповідним договором за вказаний період становить 227 146,22грн (324 775,8 - 97 629,58), який просить стягнути з відповідача.

Окрім того, посилаючись на не повернення опалубки, відповідач просить стягнути з відповідача повну вартість втраченого комплекту опалубки у розмірі 469 995,81грн, який не повернутий у строк, та неустойку за порушення відповідного зобов`язання у розмірі 46999,58грн.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку сплатити оренду плату, відшкодувати вартість неповернутого об`єкта оренди та застосування до нього відповідальності, встановленої договором у вигляді неустойки за порушення зобов`язання з повернення орендованого майна.

Заявлені вимоги є обґрунтованими в частині з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як установлено ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди (майнового найму).

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу ч.2 такої статті за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди, як передбачено ч.6 ст.283 ГК України застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, як установлено ч.1 ст. 289 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Отже, у відповідача як орендаря за відповідним договором виник обов`язок сплачувати орендну плату у строк, узгоджений сторонами п.п.3.1-3.4 договору, однак, суд не може визнати обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 227 146,22 грн в рахунок орендної плати у період з 21.04.2022 по 21.03.2023, оскільки у відповідача був обов`язок сплачувати орендну плату лише протягом частини вказаного періоду з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.284 ГК України істотною умовою договору оренди є строк, на який укладається договір оренди.

Відповідно до ч.4 ст.284 ГК України: строк договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Оскільки сторони пп.ж п.2.2 договору визначили зобов`язання орендаря відповідача у справі повернути опалубку не пізніше 15.06.2022, та узгодили п.4.1.2 договору те, що у випадку не виконання такого обов`яжу протягом 10 календарних днів об`єкт оренди опалубка вважається втраченою і орендар зобов`язаний відшкодувати її вартість, а доказів зміни відповідних умов договору в установленому порядку простій письмовій формі не надано, відсутні підстави вважати, що сторони мали намір і не заперечували щодо продовження орендних відносин після 15.06.2022.

Так, ч.7 ст.179 ГК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.1 ст.654 ЦК України установлено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Посилання позивача на продовження орендних відносин на новий строк в силу ст.764 ЦК України, ч.4 ст.284 ГК України у даному випадку хибне, оскільки у самому договорі сторони, включивши до його тексту певні умови, фактично заперечили можливість продовження відповідних відносин на новий строк, що є вираженням їх волі врегулювати саме відповідним чином свої правовідносини, що виникли в силу факту укладення відповідного договору.

При цьому, загибель (знищення) об`єкта оренди в силу ч.2 ст.291 ГК України є підставою для припинення договору оренди.

Означений наслідок пов`язаний з тим, що втрата об`єкта оренди (загибель, знищення) виключає можливість ним володіти та користуватись, що позбавляє орендаря можливості отримувати те, на що він розраховував, укладаючи відповідний договір.

Таким чином, оскільки сторони погодили, що через 10 календарних днів після визначеної дати повернення 15.06.2022, об`єкт оренди у випадку його не повернення вважається втраченим, нарахування орендної плати після 27.06.2022 (25.06.2022, 26.06.2022 неробочі дні) є безпідставним в силу припинення договору оренди внаслідок втрати об`єкту оренди.

Поряд з цим, у позовній заяві позивач стверджує, що відповідач вже оплатив 97 629,58грн за весь час оренди, що враховуючи розмір орендної плати, встановлений додатком до договору актом №1, перевищує загальний розмір орендної плати, який міг би нарахувати позивач за період з дня передачі орендованого майна до 27.06.2022.

Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем вимоги в частині стягнення 227 146,22 грн заборгованості по орендній платі задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення вартості неповернутої (втраченої) опалубки та неустойки у розмірі 10% вартості втраченої опалубки, які є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, під час розгляду даної справи відповідач не надав докази виконання зобов`язання, яке взяв на себе в силу п.4.1.2 договору відшкодувати повну вартість втраченої опалубки, отже, не спростував тверджень позивача про порушення відповідного зобов`язання.

Між тим, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст.610 ЦК України.

Отже, вимоги щодо стягнення 469 995,81грн в рахунок відшкодування вартості неповернутої опалубки є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України: кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу: порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Так, в силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. В силу ч. 2 такої статті, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Оскільки відповідач не повернув опалубку в строк, узгоджений сторонами у договорі, чим допустив порушення зобов`язання, заявлені вимоги про стягнення неустойки у розмірі 10%, як установлено сторонами п.4.1.2 договору, що складає 46 999,58грн (469995,81/100*10) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на оплату позову судовим збором підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача - пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 7 754,93 грн /(469 995,81+46999,58):100*1,5/.

Також, у поданому позові позивач вказував, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, однак, заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у певному остаточному розмірі не подавав з відповідними доказами та до закінчення судових дебатів у справі не повідомив про намір подати такі докази після прийняття рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Прогрес Буд» (ідентифікаційний код 40527742; 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БК «Прогрес Д.Ф.» (ідентифікаційний код 39006413; 79028, м. Львів, вул. Навроцького,33) 469995,81грн - вартості втраченої опалубки, 46 999,58грн неустойки, а також 7 754,93грн в рахунок часткового відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

3.Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 227 146,22 грн основного боргу з орендної плати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст складено 20.07.2023.

Суддя А.Р. Ейвазова