Рішення

від 20.07.2023 по справі 911/577/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2023 р.

м. Київ

Справа № 911/577/23

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна контора Баришівської селищної ради» (07500, Київська обл., Баришівський р-н, селище міського типу Баришівка, пров. Банний, будинок 3, код ЄДРПОУ 23570929)

до Фізичної особи-підприємця Черненка Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення надмірно сплачених коштів через завищену вартість наданих послуг,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна контора Баришівської селищної ради» до Фізичної особи-підприємця Черненка Олександра Вікторовича про стягнення надмірно сплачених коштів через завищену вартість наданих послуг.

Ухвалою суду від 10.03.2023 суд відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, встановив строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву датований 05.04.2023, який прийнятий судом та долучений до справи.

Суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

Передумови звернення до суду та зміст позовних вимог

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Звертаючись до суду позивач вказав, що між ним, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, було укладено договір про надання робіт (послуг) з технічного нагляду № 29 від 24.06.2021 за будівництвом об`єкту.

Підрядні роботи, за якими відповідач здійснював нагляд виконувались ТОВ "Трубіжводексплуатація" на підставі укладеного договору № 22/06/2021 на виконання робіт по об`єкту: «Реконструкція комплексу гідротехнічних споруд осушувально-зволожувальної системи р. Трубіж з метою захисту від підтоплення та затоплення територій і сільськогосподарських угідь Баришівського району» за результатами проведеної закупівлі ID: UA-2021-05-19-011396-b. Позивач звертав увагу, що пунктом 2.1 вказаного договору підряду ціна будівельних робіт є твердою та склада 2 518 884, 95 грн., в тому числі ПДВ.

Копії договору технічного нагляду № 29 від 24.06.2021 (за яким заявлені позовні вимоги) та договору підряду № 22/06/2021 від 22.06.2021 надані позивачем до суду.

Позивач вказав, що актом № 1 від 19.08.2021 підтверджується надання відповідачем послуг за договором на суму 25000,00 грн, а актом № 2 від 16.09.2021 - на суму 24000,00 грн. Також позивач відмітив, що послуги відповідно до умов договору були оплачені позивачем у повному обсязі на загальну суму 49000,00 гривень, що підтверджується копіями платіжних доручень № 2 від 19.08.2021 на суму 25000,00 грн та № 5 від 17.09.2021 р на суму 24000,00 грн. Наведені акти та платіжні доручення долучені до позову.

Обгрунтовуючи підстави для звернення до суду, позивач вказав, що Державною аудиторською службою України проведено перевірку закупівлі за номером ID: UA-2021-05-19-011396-b. За результатами такої перевірки складено акт перевірки № 09-30/250 від 30.09.2022, копія якого долучена до позовної заяви.

Позивач звертав увагу на висновок Державної аудиторської служби України, що визначений в акті, де зокрема вказано, що внаслідок допущених порушень КП "Житлово-експлуатаційна контора Баришівської селищної ради" завдано збитків на загальну суму 51 327,12 грн.

У акті зосереджено увагу на пункті 3.2 договору технічного нагляду, де зазначено, що оплата вартості робіт виконується згідно пункту 5.8.13 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 2013 «Правила визначення вартості будівництва» зміна № 2, здійснення технічного нагляду за підсумком глав 1-9 зведеного кошторису, після підписання підряднику актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3 та з дати підписання акту здачі приймання наданих послуг за відповідний період на протязі 5 банківських днів.

В акті Державної аудиторської служби України щодо договору технічного нагляду № 29 від 24.06.2021 зазначено наступне:

"Згідно пункту 5.8.13 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 2013 «Правила визначення вартості будівництва» зміна № 2, прийнято та надано чинності наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 16 квітня 2018 року № 102 а наданням чинності з 01 червня 2018 року, - кошти на здійснення технічного нагляду становлять в розмірі до 1,5%.

За підсумком глав 1-9 акту № 1 виконаних робіт за формою КБ-2в за серпень 2021 року (1 239629,18 грн) та глав 1-9 акту № 2 виконаних робіт за формою КБ-2в за вересень 2021 року (859441,61 грн) загальна сума становить 2 099 070,79 гривень. Враховуючи викладене 1,5% від 2099070,79 грн становить 31 486,06 грн, з яких зайво перераховано коштів за послуги із здійснення технічного нагляду в сумі 17 513,94 грн з ПДВ.

За результатами проведених контрольних обмірів та актів розрахунку зняття з виконання з актів виконаних будівельних робіт зайво перераховано коштів за послуги із здійснення технічного нагляду в сумі 16 263,18 грн з ПДВ. а саме відповідно до акту розрахунку зняття з виконання з акту № 1 виконаних робіт за формою КБ-2в за серпень 2021 року сума глав 1-9 акту становить 510 837,62 грн та відповідно до акту розрахунку зняття з виконання з акту № 2 виконаних робіт за формою КБ-2в за вересень 2021 року сума глав 1-9 акту становить 392 672,33 грн. Загальна сума згідно 2 актів становить 903509,95 гривень. Враховуючи викладене 1,5% від 903509,95 грн становить 13 552,64 грн без ПДВ, 16 263,18 грн з ПДВ".

Державна аудиторська служба в згаданому акті також зазначила: в порушення умов договору від 24.06.2021 № 29, частин 1, 2 статті 193 ГК України та частини 1 статті 526 та пункту 1 статті 629 ЦК України, п. 5.8.13 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 2013 «Правила визначення вартості будівництва» , зайво перерахованих коштів за послуги здійснення технічного нагляду, що призвело до матеріальної шкоди (збитків підприємству) на загальну суму 33777,12 грн.

В ході перевірки директору підприємства [КП "Житлово-експлуатаційна контора Баришівської селищної ради"] Цимбалу В.М. надано питания щодо причин допущеного порушення. Станом на момент завершення перевірки пояснень не отримано. Питання директору Цимбалу В.М. додається у Додатку № 5 до акта.

Суд костататує, що позивачем до позову не долучено копії додатку № 5 до акту.

Відтак, позивач просив суд стягнути з відповідача 33777,12 грн надмірно сплачених коштів через завищену вартість наданих послуг.

Заперечення відповідача

Відповідач у відзиві на позов вказав, що не погоджується з доводами та вимогами позивача, вважає позов безпідставним та необгрунтованим.

Відповідач наголосив на тому, що сторони договору технічного нагляду погодили, що ціна договору є твердою (п. 3.1), а підписання позивачем акту виконаних робіт підтверджує повне виконання відповідачем своїх робіт. Жодних претензій до якості чи обсягу робіт на адресу відповідача також не надходило.

Відповідач не погодився ані з доводами позивача, ані з висновками, що викладені у акті перевірки, посилаючись здебільшого на положення статтей 628-629, 632, 837, 843, 844 ЦК України.

Окремо відповідач зосередив увагу суду на тому, що статтею 853 ЦК України унормовано якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В межах виконання договору, укладеного з позивачем, відповідачем проведено ряд робіт, у підтвердження виконання яких сторонами підписано відповідні акти приймання виконаних робіт. Роботи позивачем прийняті та оплачені.

Факт прийняття та оплати робіт за договором відповідачем не оспорюється та визнається, - зауважив відповідач.

Позивач прийняв виконані роботи, не заявивши при цьому про допущення виконавцем робіт будь-яких відступів від умов договору чи наявність інших недоліків. Дана обставина сторонами не заперечується, що за словами відповідача, свідчить про те, що позивач підтвердив належне виконання робіт.

Відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідач вважає, що посилання позивача на результати перевірки та висновки у Акті перевірки, як на підставу для задоволення позовних вимог є необгрунтованим, оскільки виявлені порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину та не можуть ніяким чином їх змінювати, а є лише підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому законом порядку.

Водночас, чинне законодавство України не покладає на виконавця робіт обов`язку після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт, обов`язку повернути відповідну суму завищення.

Позивач не надав допустимих доказів того, що вартість об`єкту будівництва не відповідала договірній ціні по Договору підряду №22/06/2021 від 22.06.2021, укладеного з підрядником ТОВ "Трубіжводексплуатація".

Отже, доводи позивача стосовно того, що саме відповідачем було завищено вартість виконаних робіт є помилковими, вважає відповідач, оскільки відповідач виконував роботи у відповідності до умов договору, позивач, в свою чергу, прийняв дані роботи без зауважень.

За переконанням відповідача Акт перевірки Північного офісу Держаудитслужби не є тією беззаперечною підставою для стягнення збитків, оскільки вказаний документ перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб.

Наведений документ є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась та є документами, на підставі яких приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Акт перевірки (ревізії) контролюючого органу не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором, оскільки, в силу статті 19 ГК України, забороняється втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

На думку відповідача Акт перевірки Північного офісу Держаудитслужби не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами Договору і не можуть його змінювати.

Також, оскільки позивач вважає, що акт перевірки є доказом нанесення відповідачем збитків, відповідач відмітив, що у контексті спірних правовідносин, які склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну "збитки" заявлена до стягнення з відповідача сума за договором не може бути кваліфікована збитками у розумінні статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем. Однак, жодних розрахунків або ж інших документів, що підтверджують розмір збитків позивачем не надано.

Відповідач вважає, що позивачем не наведено факту порушення, не обгрунтовано розмір збитків та не доведено складу правопорушення. Тож відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Висновки господарського суду

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. При цьому обов`язком позивача є доведення і підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення його прав та інтересів.

Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 ЦК щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Суд дослідив наявний у справі договір технічного нагляду № 29 від 24.06.2021 та встановив, що розділом 3 цього договору визначена вартість послуг та порядок розрахунків:

пункт 3.1 - сторони погодили, що ціна договору є твердою, загальна вартість послуг складає 49000,00 грн.

пункт 3.2 - договору оплата робіт виконується згідно пункту 5.8.13 ДСТУ БД. 1.1-1:2013 2013, Правила визначення вартості будівництва, зміна № 2, здійснення технічного нагляду за підсумком глав 1-9 зведеного кошторису, після підписання підряднику актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3 та з дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг за відповідний період на протязі 5 банківських днів.

Тож суд зазначає, що пунктом 3.1 окремо визначено ціну договору (вартість робіт), а пунктом 3.2 - порядок оплати. Тобто цими пунктами розмежовано ціну договору і порядок оплати.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач не посилався на факт порушення при укладенні договору відповідачем вимог розумності, добросовісності та справедливості. За наданих до справи доказів, суд самостійно не може прийти до висновку про наявність у діях відповідача при укладання договору ознак недобросовісності.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд констатує, що наведені умови договору технічного нагляду № 29 узгоджені між сторонами, що підтверджується наявністю підписів та печаток, як замовника, від імені якого виступав директор В.М. Цимбал, так і виконавця. Жодних відомостей про зміну умов договору або наявність пропозицій змінити умови договору чи додаткових угод до суду не надано.

При цьому позивач не зазначає про жодні обставини, щоб надавали суду змогу розцінити наведені умови договору, як такі, що укладені з порушенням. Всі позовні вимоги зводяться до висновків аудиторської служби.

Незважаючи на відсутність у позовній заяві переконливих доводів щодо правильності висновків, що були сформовані за наслідком проведення перевірки закупівлі ID: UA-2021-05-19-011396-b, а лише їх цитування та погодження з ними позивачем, суд вважає за необхідне все ж дослідити самостійно наявність підстав вважати про порушення положень чинного законодавства при укладанні договору технічного нагляду, на яких акцентовано увагу у акті перевірки № 09-30/250 від 30.09.2022.

У акті перевірки вказано, що згідно пунктом 5.8.13 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 2013 «Правила визначення вартості будівництва» зміна № 2 - кошти на здійснення технічного нагляду становлять в розмірі до 1,5%.

Судом досліджено зміну № 2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" та встановлено, що пункт 5.8.13 викладено у такій редакції:

"До глави 10 «Утримання служби замовника» (графи 6 та 7) включаються кошти на утримання служби замовника (включаючи кошти на здійснення технічного нагляду) в розмірі, який, як правило, складає до 2,5 % від підсумку глав 1 - 9, графа 7. Якщо замовник будівництва залучає спеціалістів технічного нагляду з покладанням на них окремих функцій замовника будівництва, що обумовлюється договором, до глави 10 «Утримання служби замовника» (графи 6 та 7) окремими рядками включаються кошти на утримання служби замовника (як правило, в розмірі до 1,0%) та на здійснення технічного нагляду (як правило, в розмірі до 1,5%). Додатково можуть включатися кошти на надання послуг інженераконсультанта (як правило, в розмірі до 3%) у разі його залучення.

Розмір вищезазначених коштів приймається за відповідними розрахунками. По об`єктах будівництва, спорудження яких здійснюється із залученням іноземних кредитів, наданих під державні гарантії, на стадії складання інвесторської кошторисної документації кошти на покриття витрат з надання послуг інженером-консультантом визначаються за обґрунтовуючими розрахунками в межах ліміту коштів, обчислених з використанням указаного показника, якщо інше не передбачено міжнародними договорами. Витрачання коштів здійснюється на підставі обґрунтовуючих розрахунків виходячи з трудовитрат спеціалістів на виконання ними своїх функцій та вартості одного людино-дня, погодженого із замовником."

Передусім суд враховує, що вказані положення правил відповідно до пункту 3.2 договору підлягають для врахування щодо порядку оплати робіт. В той же час, оскільки ним врегульовується питання вартості робіт, суд бере до уваги зазначений пункт, як такий, що потребує узгодження при визначенні вартості робіт.

Суд акцентує увагу сторін на тому, що вартість технічного нагляду відповідно до пункту 5.8.13 Правил як правило має.бути до 1,5 % від вартості підрядних робіт. З формулювання "як правило" вбачається, що застосування такого положення має відбуватися у переважній більшості випадків, проте, така рекомендація не є всеохоплюючою. Тобто в цьому відношенні зазначений пункт має диспозитивний характер.

Також суд відмічає, що витрачання коштів відповідно до цього абзацу пункту 5.8.13 Правил здійснюється на підставі обґрунтованих розрахунків виходячи з трудовитрат спеціалістів на виконання ними своїх функцій та вартості одного людино-дня, погодженого із замовником.

Суд констатує, що вартість технічного нагляду щодо кожного акту прийому передачі робіт погоджена з замовником, тож без наявності обгрунтованих пояснень позивача у суду відсутні підстави стверджувати про завищеність вартості прийнятих робіт. Суд також погоджується з позицією відповідача щодо того, що на підставі статті 853 ЦК України позивач втратив право посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконанні робіт, оскільки замовником не зроблено заяви щодо невідповідності виконаної роботи чи інших недоліків під час прийняття робіт.

Статтею 11 ЦК України закріплено - цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд констатує належне виконання сторонами своїх обов`язків щодо договору - позивачем щодо оплати, а відповідачем щодо надання послуг з нагляду. Разом з тим, договір не визнано недійсними в частині, що стосується його ціни та порядку розрахунку вартості.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Укладення договору є певним процесом, який може бути охарактеризований його початком, перебігом, завершенням, власною динамікою та певними етапами. Поведінка кожної зі сторін договору впливає на визначення його змісту та умов, відповідно, вона може бути оцінена судом у разі, якщо відносини сторін будуть розвиватися з будь-якими пороками, що призведе до виникнення між ними юридичного спору.

Відтак, суд зазначає, що суд не вправі здійснити зміну ціни договору, яка визначена сторонами як тверда (тобто, незмінювана), констатувати недійсність правочину в частині щодо вартості послуг, а також вказує про відсутність доведених перед судом обставин порушення відповідачем прав чи інтересів позивача в процесі укладання чи виконання договору.

Суд вважає, що висновки акту перевірки № 09-30/250 від 30.09.2022 стосуються позивача так само, як і відповідача, оскільки договір укладався між сторонами, умови узгоджувалися спільними рішеннями, а відтак, відсутні підстави стверджувати, що саме відповідач має нести відповідальність за проведення оплати вартості робіт, що відбувалася з коштів спеціального фонду місцевого бюджету, за цінами, які на погляд позивача є завищеними.

Отож, позивачем кваліфіковано позов, як стягнення надмірно сплачених коштів через завищену вартість наданих послуг, в яких він посилається на висновки акту перевірки Північного офісу Держаудитслужби, де зазначено розмір збитків 33777,12 грн (відповідає ціні позову). Суд вказує, що такий позов містить ознаки позову про стягнення збитків (матеріальної шкоди).

Відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового, додаткового. Для застосування заходів цивільно-правової відповідальності необхідний склад цивільного правопорушення.

Збитками відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)(неодержані доходи).

В силу частини 3 статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Нормою частини 2 статті 224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (аналогічну правову позицію викладену у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №904/3189/19, від 10.12.2018 у справі №902/320/17).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється поза межами конкретного випадку, і, відповідно, поза межами юридично значимого зв`язку. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків та їх розмір. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення зобов`язань.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отож, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та наведені судом висновки на позивача покладається обов`язок довести суду згідно зі статтею 74 ГПК України наступне:

по-перше - факт заподіяння йому збитків;

по-друге - наявність протиправної поведінки (діяльності або бездіяльності) особи, яка завдала збитки;

по-третє - вину заподіювача збитків;

по-четверте - причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками;

по-п`яте - розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань;

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Вбачається, що намір звернутися з позовом у позивача виник лише після проведення перевірки закупівлі. До суду також не надано додатків до акту № 09-30/200 перевірки закупівлі, зокрема додатку № 5 який містить перелік питань Державної аудиторської служби до директора позивача, незважаючи на те, що в акті вказано, що директором не надано пояснень щодо цього договору.

Суд не знаходить достатніх підстав для покладення на відповідача обов`язку відшкодування збитків, оскільки не вбачає у діях ФОП Черненка Олександра Вікторовича жодних правопорушень, які б можна було покласти в основу рішення про стягнення реально понесених збитків позивача. Матеріали справи зовсім не свідчать про те, що саме відповідачем було визначено таку ціну договору технічного нагляду. Суд не отримав достатньо пояснень від підписанта позовної заяви В.М. Цимбала , як директора позивача, щодо обставин укладання договору та таких доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що ціна, яка була узгоджена сторонами, як тверда, розраховувалась у порядку, що суперечить будь-яким імперативним нормам закону, що сталося з вини відповідача, що стало причиною виникнення у позивача збитків.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд на підставі наведених вище висновків та обставин констатує, що позивачем не доведено перед судом наявності протиправної поведінки відповідача, вини відповідача у наявності збитків, і, відповідно, жодного причинно наслідкового зв`язку щодо отриманих підприємством збитків у розмірі, що визначений у позові. Зважаючи на це, суд повністю відмовляє у задоволенні позову.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі - витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз