Рішення

від 13.07.2023 по справі 914/1396/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2023 Справа № 914/1396/23

За позовною заявою: Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівське торгово-виробниче підприємство Новосел, м.Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Новосел Майорівський, м.Львів

про: стягнення 554192,07 грн безпідставно збережених коштів

Суддя У.І. Ділай

Секретар О.Старостенко

За участі представників:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023, справу №914/1396/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 08.05.2023 позов залишено без руху.

12.05.2023 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 17.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.06.2023.

Ухвалами від 13.06.2023 та від 04.07.2023 підготовче засідання відкладено з підстав зазначених в ухвалах.

13.07.2023 від відповідача-1 та відповідача-2 до суд надійшла заява про визнання позову та прохання про відтермінування заборгованості на 6 місяців.

Представник позивача в судове засідання 13.07.2023 не з`явився, однак направив клопотання, відповідно до якого просить задоволити позовні вимоги з відтермінуванням на 6 місяців, відповідно до поданого відповідачами клопотання. Також представник позивача просив проводити розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання 13.07.2023 не з`явився, однак направив заяву, в якій просить задоволити позовні вимоги з відтермінуванням на 6 місяців.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Земельна ділянка на вул. Пасічна, 72а у м. Львові з кадастровим номером 4610137200:05:010:0025 належить Львівській міській територіальній громаді, є комунальною власністю та не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.02.2023, дата державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:05:010:0025 - 17.03.2017.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.12.2022, у власності відповідачів перебувають будівлі, що розміщені на спірній земельній ділянці. Відтак, за твердженням позивача, відповідачі є фактичними користувачами земельної ділянки за адресою вул. Пасічна, 72а.

14.12.2022 Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради було проведено обстеження земельних ділянок за адресою вул. Пасічна, 72а та суміжних з ними земельних ділянок та встановлено, що відповідачі-1,2 фактично використовують земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:010:0025 площею 0, 2902 га за адресою вул. Пасічна, 72а для обслуговування будівель торгівлі.

За результатами обстеження позивачем складено акт обстеження земельних ділянок від 14.12.2022 № 53.

20.12.2022 позивач направив фактичним користувачам лист №2412-вих-111763 від 15.12.2022.

Як зазначив позивача відповідачі-1,2 не є ані власниками, ані постійними землекористувачами земельної ділянки, а тому не є суб`єктами плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Згідно з інформації з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.11.2022 № НВ-4600888462022, виданого відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610137200:05:010:0025) становить 10 967 905,86 грн.

Позовні вимоги враховують період використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів з 27.03.2021 по 31.12.2022.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові», затверджено порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові. Пунктом 5 ухвали встановлено, що ця ухвала набирає чинності з 01.01.2018.

Пунктом 7.3 Розділу 7 вказаного Порядку визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється відповідно до їх цільового (функціонального) використання у розрізі економіко-планувальних зон м. Львова згідно з цим Порядком, за винятком випадку, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або результатами земельних торгів (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах).

Відповідно до п. 7.5 Розділу 7 Порядку, річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 - 7.16 цього Порядку.

Позивач зазначає, оскільки відповідач-1,2 не є власником спірної земельної ділянки та не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), тому при визначенні розміру безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за кожний із періодів розраховується як 3% від нормативної грошової оцінки землі. Разом з тим, відповідачі-1,2 не вносили плату за користування земельною ділянкою, що є порушенням прав позивача, як власника такої земельної ділянки. У зв`язку із чим, позивачем нараховано відповідачу суму безпідставно збережених коштів з орендної плати у розмірі 554192,07 грн за період з 27.03.2021 по 31.12.2022.

Відповідачі-1,2 визнали позов та просили про відтермінування заборгованості на шість місяців з таким графіком платежів: до 15.08.2023 54192,07грн, до 15.09.2023 100000,00грн, до 15.10.2023 100000,00грн, до 15.11.2023 100000,00грн, до 15.12.2023 100000,00грн, до 15.01.2024 100000,00грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України

Зазначені правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Львівська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, Господарський суд Львівської області доходить висновку про неможливість визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Разом з тим слід зазначити, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

Як встановлено судом та не заперечено сторонами відповідачі-1,2 фактично використовують земельну ділянку (кадастровий номер 4610137200:05:010:0025) без документів, які підтверджують право користування за адресою м. Львів, вул. Пасічна, 72а - без плати за землю.

Відповідачі-1,2 визнали позов та просили про відтермінування заборгованості на шість місяців з таким графіком платежів: до 15.08.2023 54192,07грн, до 15.09.2023 100000,00грн, до 15.10.2023 100000,00грн, до 15.11.2023 100000,00грн, до 15.12.2023 100000,00грн, до 15.01.2024 100000,00грн. Повноваження підписанта від відповідачів-1,2 судом перевірено.

Відповідно до положень ст.191 ГПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок в розмірі 554192,07 грн за період з 27.03.2021 по 31.12.2022, суд доходить висновку, що такий відповідає правовим приписам та позов підлягає задоволенню.

Стосовно клопотання відповідача про відтермінування заборгованості на шість місяців з графіком платежів господарський суд зазначає таке.

Згідно з ч.1. ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Господарський процесуальний кодекс України не містить можливості відтермінування заборгованості на певний строк із певним графіком. Натомість за змістом поданого клопотання відповідачі-1,2 фактично просять розстрочити виконання рішення.

Зважаючи на вищенаведене та враховуючи погодження позивача із клопотанням відповідачів-1,2, Господарський суд Львівської області доходить висновку задоволити подане клопотання та розстрочити виконання на шість місяців з таким графіком платежів: до 15.08.2023 54192,07грн, до 15.09.2023 100000,00грн, до 15.10.2023 100000,00грн, до 15.11.2023 100000,00грн, до 15.12.2023 100000,00грн, до 15.01.2024 100000,00грн.

Судовий збір слід покласти на відповідачів1,2, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 191, 233, 236, 238-240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське торгово-виробниче підприємство «Новосел» (79038, м. Львів, вул. Пасічна, буд. 72а, ідентифікаційний код 13831961) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Новосел Майорівський» (79038, м. Львів, вул. Пасічна, буд. 72а, ідентифікаційний код 43042064) на користь Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) 554192,07грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, розтрочивши виконання на шість місяців з таким графіком платежів: до 15.08.2023 54192,07грн, до 15.09.2023 100000,00грн, до 15.10.2023 100000,00грн, до 15.11.2023 100000,00грн, до 15.12.2023 100000,00грн, до 15.01.2024 100000,00грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське торгово-виробниче підприємство «Новосел» (79038, м. Львів, вул. Пасічна, буд. 72а, ідентифікаційний код 13831961) на користь Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) 4156,44грн судового збору.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новосел Майорівський» (79038, м. Львів, вул. Пасічна, буд. 72а, ідентифікаційний код 43042064) на користь Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) 4156,44грн судового збору.

5.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 20.07.2023.

Суддя Ділай У.І.