Рішення

від 18.07.2023 по справі 915/691/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року Справа № 915/691/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "А.С.Г.-ГРУП" (03061, м.Київ, вул.Миколи Шепелєва, буд.5, офіс 14; пошт.адреса: 02160, м.Київ, вул.Регенераторна, буд.4, корп.1, офіс 67; ідент.код 39986689; адреса ел.пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1),

до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3; ідент.код 24584661; адреса ел.пошти: energoatom@atom.gov.ua),

в особі: Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ; ідент.код ВП 20915546; адреса ел.пошти: office@sunpp.atom.gov.ua),

про: стягнення 287816,73 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А.С.Г.-ГРУП" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на його користь грошові кошти в сумі 287816,73 грн, з яких: 220800,0 грн - основний борг за поставлений по договору №53-123-13-21-07314 від 25.11.2021 товар; 59031,63 грн - інфляційні втрати; 7985,10 грн - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не розрахувався за поставлений товар, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення суми основного боргу, а також нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 31.05.2023, не спростовує наявність заявленої до стягнення суми основного боргу за поставлений товар та вказує, що у зв`язку із зростанням простроченої заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед ДП "НАЕК "Енергоатом", а саме зменшенням обсягу відпуску електроенергії, зросла фінансова криза неплатежів, що, в свою чергу, i призвело до порушення строків виконання зобов`язань з оплати за договорами, у тому числі і за спірним договором, а тому вина як підстава для відповідальності відповідача відсутня.

Також відповідач вказує, що втрата ДП "НАЕК "Енергоатом" значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання ДП "НАЕК "Енергоатом" в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу, і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які перешкодили відповідачу своєчасно виконати свої зобов`язання.

Відповідач, стверджує, що не ухилявся від сплати основної суми заборгованості, а став заручником обставин викликаних кризою неплатежів.

Також, відповідач зазначає, що, враховуючи умови п.п.3.2, 5.1 спірного договору, позивачем невірно визначено дату закінчення строку на оплату поставленого по договору товару та, відповідно, перший день прострочення грошового зобов`язання відповідача, у зв`язку з чим останній не згоден з poзpаxyнкoм 3% річних зроблених позивачем, оскільки такий на його думку, не вiдповiдає умовам договору та обставинам справи. Відповідач стверджує, що нарахування 3% річних повинно здійснюватись з 05.03.2022, а не з 16.02.2022, як позивачем заявлено до стягнення у позові.

До того ж, 31.05.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому останній просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач у відповіді на відзив, яка надійшла до суду 14.06.2023, на спростування викладених у відзиві доводів відповідача, вказує, що на його думку початок відліку строку починається з дати поставки товару, а виконання умов пунктів 3.2, 6.1 договору є додатковою умовою для оплати, а не початком відліку строку.

Крім того, позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

25.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "А.С.Г.-ГРУП", як постачальником, та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", новим найменуванням якого є Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", як покупцем, було укладено договір №53-123-13-21-07314 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець зобов`язався прийняти і сплатити товар - код 42640000-4 Верстати для обробки твердих матеріалів, окрім металів (верстат форматно-розкрійний) (далі - Товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації №1 (Додаток до договору №1), що є невід`ємною частиною цього договору. Загальна вартість товару є твердою та складає 220800,0 грн з ПДВ (п.п.1.1, 2.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору, за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації №1 та виконання постачальником умов п.п.3.2, 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю, зокрема: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно; електронну податкову накладну, оформлену і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН); документ, який підтверджує якість товару.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Згідно п.6.1 Договору, приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС".

Того ж дня, між сторонами Договору складено та підписано Специфікацію №1 до такого договору.

13.12.2021 позивач відвантажив відповідачу визначений спірним договором товар (верстат форматно-розкрійний) на загальну суму 220800,0 грн, що підтверджується видатковою накладною №271.

За такого, враховуючи строки оплати вартості поставленого товару, встановлені п.2.2 Договору (45 робочих днів), а також, з урахуванням положень п.п.3.2, 6.1 Договору, дату вхідного контролю видаткової накладної (28.12.2021) та дату реєстрації податкової накладної за такою поставкою в ЄРПН (30.12.2021), відповідний обов`язок мав бути виконаний відповідачем до 04.03.2022 включно (45 робочих днів після 30.12.2021).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з 05.03.2022 у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов`язання по спірному Договору на суму основного боргу 220800,0 грн.

За такого, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем не вірно визначено кінцевий термін оплати поставленого по спірному договору товару - до 15.02.2022 включно та, відповідно, перший день прострочення грошового зобов`язання відповідача - з 16.02.2022.

Позивач вказує, що вартість поставленого за Договором товару в загальній сумі 220800,0 грн відповідачем не оплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки ст.712 Цивільного кодексу України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З доказів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що позивачем умови Договору щодо поставки товару виконані в повному обсязі, в той час як відповідач, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 220800,0 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 220800,0 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 59031,63 грн інфляційних втрат та 7985,10 грн - 3% річних, суд дійшов наступних висновків.

В силу приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що у даній справі, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7985,10 грн - 3% річних, які нараховані на суму основного боргу за період з 16.02.2022 по 01.05.2023 включно, та 59031,63 грн втрат від інфляції, які нараховані на суму основного боргу за період з березня 2022 року по березень 2023 року.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, та встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд повторно вказує, що позивачем не вірно визначено кінцевий термін оплати поставленого по спірному договору товару - до 15.02.2022 включно та, відповідно, перший день прострочення грошового зобов`язання відповідача - з 16.02.2022, тобто при нарахуванні 3% річних позивачем невірно визначено періоди здійснення таких нарахувань.

Суд вище дійшов висновку, що саме з 05.03.2022 у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов`язання по спірному Договору на суму основного боргу 220800,0 грн.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних за період з 05.03.2022 по 01.05.2023 включно на суму основного боргу 220800,0 грн, вказує, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7676,58 грн - 3% річних.

За такого, у задоволені вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь 308,52 грн - 3% річних, - слід відмовити.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд вказує, що таке клопотання відповідача не підлягає задоволенню, оскільки позивачем крім суми основного боргу, заявлено до стягнення лише збитки від інфляції та 3% річних, які не є штрафними санкціями, а є особливою мірою відповідальності боржника - спеціальний вид цивільно-правової відповідальності, та входять до складу грошових зобов`язань боржника, що виключає можливість їх зменшення у відповідності до поданого клопотання.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3; ідент.код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ; ідент.код ВП 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А.С.Г.-ГРУП" (03061, м.Київ, вул.Миколи Шепелєва, буд.5, офіс 14; ідент.код 39986689) 220800,0 грн основного боргу, 59031,63 грн інфляційних втрат, 7676,58 грн - 3% річних та 4312,62 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва