Рішення

від 18.07.2023 по справі 918/511/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/511/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Рівненської міської ради

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Рівне-Центр"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління ДПС у Рівненській області

про стягнення заборгованості в сумі 105 311 грн 22 коп.

Сторони не забезпечили явку уповноважених представників

Описова частина:

В березні 2023 року Рівненська міська рада звернулася у Господарський суд Рівненської області Рівненська міська рада звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Закритого акціонерного товариства "Рівне-Центр" про стягнення заборгованості 105 311 грн 22 коп.

Ухвалою суду від 29 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 918/511/23 визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20 червня 2023 року.

19 червня 2023 року на адресу суду від Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Рівненській області надійшли пояснення третьої сторони, в яких остання зазначає, що станом на 19 червня 2023 року за Закритим акціонерним товариством "Рівне-Центр" обліковується заборгованість по орендній платі в загальній сумі 105 651 грн. 22 коп.

Ухвалою суду від 20 червня 2023 року відкладено підготовче засідання на 04 липня 2023 року, з урахуванням ухвали від 03 липня 2023 року про виправлення описки, з зазначенням вірної дати судового засідання.

Ухвалою суду від 04 липня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 липня 2023 року.

У судове засідання 18 липня 2023 року позивач відповідач та третя особа не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про дату, місце та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 29 травня 2023 року, яка направлялась на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та позовній заяві, а саме: 33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 14.

Із адреси Закритого акціонерного товариства "Рівне-Центр" повернулися конверти із ухвалами із зазначенням причин повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 120 ГПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).

Зважаючи на викладене, оскільки судом встановлено, що причиною невручення конверту з ухвалами суду від 29 травня 2023 року, 20 червня 2023 року та 04 липня 2023 року для відповідача є відсутність вказаної особи за адресою місця знаходження, відтак суд дійшов висновку, що в розумінні вимог ГПК України вказана ухвала вважається врученою відповідачу належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Мотивувальна частина:

Між Рівненською міською радою (надалі - Орендодавець, позивач) та Закритим акціонерним товариством "Рівне -Центр" (надалі - Орендар, відповідач) укладено Договір оренди земельної ділянки від 28 липня 2008 року (надалі - Договір), предметом якого у відповідності до ст.ст. 124 Земельного кодексу України Орендодавець - Рівненська міська рада, згідно витягу з рішення Рівненської міської ради сімнадцятої сесії п`ятого скликання № 1303 від 26 грудня 2007 року, передає, а Орендар - Закрите акціонерне товариство "Рівне-Центр" приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м.Рівне, С. Петлюри, 14 (а.с. 6-7).

Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 800 кв.м. Договір укладений на 49 років (пункт 8 Договору).

На земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, а саме: адміністративне приміщення, що належить орендарю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 02 січня 2004 року на підставі розпорядження міського голови від 29 грудня 2003 року № 3912-р, та зареєстрованого Комунальним підприємством Рівненським міським бюро технічної інвентаризації в книзі 2, номер запиту 131-210 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2487738, виданий Комунальним підприємством Рівненським міським бюро технічної інвентаризації 02 січня 2004 року, реєстраційний номер 4257625).

За умовою п. 5 нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно із витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 03-20/56, виданого Управлінням земельних ресурсів у місті Рівному Рівненської області 10 липня 2008 року, становить 885 446 грн. 93 коп., середня вартість 1 кв.м. земельної ділянки складає 124 грн. 29 коп.

Орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів своєї діяльності та у відповідності до розрахунку № 03-20/56-1 розміру орендної плати за земельну ділянку, виданого Управлінням земельних ресурсів у місті Рівному Рівненської області, станом на 01 січня 2008 року становить 26 563 грн. 41 коп. (пункт 9 Договору).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих в межах населених пунктів проводиться незалежно від їх цільового призначення - не раніше ніж один раз на 5-7 років.

Рішенням Рівненської міської ради від 04.07.2013 року №3122 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Рівного" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Рівного та введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста Рівного з 1 січня 2014 року.

Нормативна грошова оцінка земель міста Рівного підлягає щорічній індексації відповідно до вимог діючого законодавства.

Платники орендної плати за земельні ділянки при поданні податкових декларацій до органів державної податкової служби м. Рівного застосовували починаючи з 01 січня 2014 року, нормативну грошову оцінку земель міста Рівного, яка затверджена цим рішенням, без внесення змін до договорів оренди землі (п.6 рішення Рівненської міської ради від 04.07.2013 року №3122).

Рішенням Рівненської міської ради від 02 липня 2020 року №7565 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Рівного та введено її в дію з 01 січня 2021 року.

Зокрема пунктом 6 та 7 даного рішення зазначено, що платникам земельного податку за земельні ділянки під час подання податкових декларацій до контролюючого органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику в м. Рівному, застосувати, починаючи з 1 січня 2021 року, нормативну грошову оцінку земель міста Рівного, яка затверджена цим рішенням.

Платників орендної плати за земельні ділянки під час подання податкових декларацій до контролюючого органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику в м. Рівному, зобов`язано застосувати, починаючи з 1 січня 2021 року, нормативну грошову оцінку земель міста Рівного, яка затверджена цим рішенням, без внесення змін до договорів оренди землі.

Пунктом 8 рішення доручено Управлінню у м. Рівному Головного управління ДПС у Рівненській області (М. Калитюк) забезпечити з 1 січня 2021 року справляння плати за землю в місті Рівному з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земель, затвердженої цим рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Листом Головного управління ДПС у Рівненській області від 23 березня № 2949/5/17-00-13-02-08 повідомлено Позивача про наявність податкового боргу по орендній платі за землю.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" передбачений порядок передачі земельних ділянок в оренду фізичним та юридичним особам.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст.93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

Підпункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає виключну компетенцію міських рад у вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Дана норма закону є одним із засобів забезпечення провідної ролі міських рад як органів міського самоврядування, які покликані представляти відповідні територіальні громади та здійснювати від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Виключна компетенція місцевих рад означає, що ніякі інші органи чи посадові особи не мають права приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції рад.

Відповідно до приписів статті 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання), розгляд якої і надання земельної ділянки в оренду проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, при цьому, сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Згідно з статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що міські ради правомочні розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законам до їх відання.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до Земельного кодексу України і Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань щодо передачі земель комунальної власності у власність чи користування, оренду громадянам та юридичним особам є виключним правом міської ради, як суб`єкта права власності па землю.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначає повноваження міських рад у галузі земельних відносин на території міст, і пункт "а" передбачає розпорядження землями територіальних громад.

Статтею 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Норми Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України передбачають обов`язок для особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду здійснити певні дії з метою юридичного оформлення права користування земельною ділянкою.

Станом на 23 березня 2023 року згідно даних інформаційно-телекомунікаційної системи ГУ ДПС у Рівненській області за відповідачем по коду класифікації доходів бюджету 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) рахується податковий борг в розмірі 105 311 грн. 22 коп.

Статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

У відповідності до приписів статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язанні своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відомості про підтвердження щодо зміни чи розірвання Договору оренди землі відсутні.

За змістом статті 13 Закону України Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування па певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 21 Закону України Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, суб`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому згідно з положеннями 288.4 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Неналежне внесення орендної плати орендарями за землю може спричинити завдання певних збитків у сфері фінансування суспільних верств населення.

Як встановлено судом розмір орендної плати позивачем визначений на підставі затвердженої нормативної грошової оцінки земельної ділянки та не перевищує розміру, передбаченого п. 288.5. ст.288 Податкового кодексу України.

Відтак, позовна вимога Рівненської міської ради до Закритого акціонерного товариства "Рівне - Центр" про стягнення в сумі 105 311 грн 22 коп. за оренду земельної ділянки судом визнається обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Рівненської міської ради про стягнення з Закритого акціонерного товариства "РІВНЕ-ЦЕНТР" про стягнення в сумі 105 311 грн 22 коп. боргу за оренду земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 2 684 грн 00 коп. Також викладено прохання судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Тому, судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у сумі 2 684 грн 00 коп.

Керуючись статтями 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Рівне-Центр" (33028, м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 14, код ЄДРПОУ 32544142) на користь Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12 А, код ЄДРПОУ 34847334) 105 311 грн. 22 коп. (сто п`ять тисяч триста одинадцять грн 22 копійок) боргу за оренду земельної ділянки (на рахунок UА298999980334179812000017527, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код ЄДРПО 38012494, отримувач ГУК у Рівн.обл/Рівнен.міс.тг/18010600) та 2 684, 00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 20 липня 2023 року.

Суддя Вадим Торчинюк