Рішення

від 17.07.2023 по справі 921/353/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 липня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/353/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Гуменної І.В.

розглянув справу

за позовом Фермерського господарства "Долина", с. Новосілка, Тернопільський район, Тернопільська область, 48012, код ЄДРПОУ 21151996

до Підгаєцької міської ради Тернопільської області, м. Підгайці, вул. Шевченка, буд. 39, Підгаєцький район, Тернопільська область, 48000, код ЄДРПОУ 04058462

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

за участі представників від:

позивача: адвоката Кукурудзи А.Є., ордер серії ВО № 1053575 від 22.05.2023;

відповідача: не прибув.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Встановив:

Фермерське господарство "Долина" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до відповідача Підгаєцької міської ради Тернопільської області про визнання за ФГ "Долина" право постійного користування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 34.7302 га за кадастровим номером 6124885500:01:001:1551 для ведення фермерського господарства, що розташована на території Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на грубе порушення прав та законних інтересів Фермерського господарства, яке полягає у невизнанні державою його права постійного користування земельною ділянкою відмовивши позивачу у реєстрації права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6124885500:01:001:1551, яка відносяться до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням "01.02 Для ведення фермерського господарства" та є землею комунальної форми власності.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25 травня 2023 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у цій справі на 26 червня 2023 року о 10:30 год.

26 червня 2023 року від представника позивача Кукурудзи А.Є. на адресу суду надійшла заява б/н від 26.06.2023 (вх.№5424 від 26.06.2023) про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить призначити справу № 921/353/23 до розгляду по суті.

Ухвалою від 26 червня 2023 року відкладено підготовче засідання у справі № 921/353/23 на 17 липня 2023 року о 11:00 год.

В призначене на 17 липня 2023 року підготовче засідання прибув представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити.

У свою чергу, відповідач явку повноважного представника у судове засідання 17.07.2023 не забезпечив.

Разом з тим, 10 липня 2023 року на адресу суду надійшла заява Підгаєцької міської ради Тернопільської області № 584 від 26.06.2023 (вх. № 5805 від 10.07.2023) у якій Підгаєцька міська рада при вирішенні даної справи покладається на думку суду та просить про розгляд цієї справи протягом усього періоду без участі представника відповідача.

У підготовчому засіданні 17.07.2023, суд, у відповідності до ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, без постановлення окремого процесуального документу з зазначенням у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, враховуючи обізнаність відповідача про розгляд судом справи №921/353/23, суд, зважаючи на клопотання відповідача про розгляд цієї справи протягом усього періоду без участі його представника та достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 17.07.2023 справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Для створення та ведення фермерського господарства, відповідно до вимог Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" та на підставі рішення Новосілківської сільської ради народних депутатів від 29.12.1992 ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 20,0 га у постійне користування, що підтверджується державним актом серії Т № 00017 від 30.03.1993.

Рішенням Новосілківської сільської ради (двадцять другого скликання сьомої сесії) від 26.03.1996 № 6 ОСОБА_1 виділено із земель запасу Новосілківської сільської ради земельну ділянку площею 20, 0 га для розширення фермерського господарства.

Вказане рішення ніким у встановлено законом порядку не оскаржувалось та є чинним.

В подальшому, на виконання вказаних вище рішень розпорядженням Підгаєцької районної державної адміністрації №367 ОСОБА_1 взамін Державного акту на право постійного користування землею серії Т № 00017 від 30.03.1993 на було видано новий Державний акт серії III-ТР № 014058 від 13.09.2000 на право постійного користування землею загальною площею 40,0 га, яка складається із двох земельних ділянок, площею 20,0 га та площею 20,0га для ведення селянського (фермерського) господарства.

Як зазначає позивач, він з моменту отримання в користування вказаних земельних ділянок і по даний час використовує їх для ведення фермерського господарства та сплачує відповідні податки.

На даний час вказані земельні ділянки є сформованими та зареєстрованими в Державному земельному кадастрі як одна земельна ділянка площею 34.7302 га за кадастровим номером 6124885500:01:001:1551

Вказана ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення "01.02 Для ведення фермерського господарства" та є землями комунальної форми власності.

Позивач звернувся до державного реєстратора Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області із заявою про здійснення державної реєстрації за фермерським господарством "Долина" права постійного користування на земельну ділянку площею 34.7302 га за номером 6124885500:01:001:1551 для ведення фермерського господарства.

Однак, відповідно до листа державного реєстратора Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області від 01.03.2023 № 02/01-02, громадянину ОСОБА_1. було відмовлено у реєстрації права постійного користування земельними ділянками, оскільки правовстановлючі документи є неналежно оформлені, зокрема, поданий позивачем Державний акт серії III-ТР № 014058 від 13.09.2000 не був оформлений належним чином.

Враховуючи наведені вище обставини, позивач вважає, що в даному випадку має місце порушення його прав та законних інтересів, яке полягає у невизнанні державою його права постійного користування земельною ділянкою комунальної форми власності площею 34.7302 га за номером 6124885500:001:1551 для ведення фермерського господарства. У зв`язку з чим, звернувся із цим позовом до суду.

Дослідивши подані докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступних міркувань.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. "а" ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання прав.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону, від 18.12.1990 № 561-XII) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону, від 18.12.1990 № 561-XII) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону, від 18.12.1990 № 561-XII) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Судом встановлено, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення ФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Таким чином, законодавством, чинним на момент створення ФГ "Долина", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності ФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення ФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації ФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення ФГ, без створення такого ФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи.

З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2020 у справі № 922/989/18).

Разом з тим, право користування земельною ділянкою може бути припинено, однак лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, право постійного землекористування є безстроковим може бути припиненим лише з підстав, передбачених у ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону, чинній на момент ухвалення рішення) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Отже, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття фермерським господарством првосуб`єктності як юридичної особи. Тоді як, підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення фермерського господарства і подальшої державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2020 у справі № 922/989/18 зазначила, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерське господарство) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновниками.

Як уже зазначалось вище, на підставі рішення Новосілківської сільської ради народних депутатів від 29.12.1992 ОСОБА_1. було передано в постійне користування земельна ділянка 20,0 га для ведення фермерського господарства, що підтверджується Державним актом серії Т № 00017 від 30.03.1993 р. В подальшому 31.12.1996 року розпорядженням Підгаєцької районної державної адміністрації № 367 ОСОБА_1. додатково виділено за рахунок земель запасу Новосілківської сільської ради у постійне користування для ведення селянського господарства 20,0 га орних земель, на підставі чого взамін раніше виданого Державного акту на право постійного користування землею серії Т № 00017 від 30.03.1993 р. було оформлено новий Державний акт серії III-ТР № 014058 від 13.09.2000 року на право постійного користування землею.

Разом з тим, як вбачається із наявних в матеріалах справи копій Державного акту серії Т № 00017 від 30.03.1993 (архівний), книги реєстрації Державних актів на землю та Державного акту серії III-ТР № 014058 від 13.09.2000 (архівний), останній без підписів, без відтиску печатки органу, який його видав, без зазначення дати його видачі та даних щодо його реєстрації в книзі видачі актів, що вказує на те, що вказаний акт був належним чином виготовлений відповідним державним органом і підготовлений до його видачі Позивачу.

Однак, в результаті неналежного виконання посадовими особами Підгаєцької районної ради своїх повноважень, позивачу виданий Державний акт III-ТР №014058 від 13.09.2000 без належного його оформлення, що в подальшому стало підставою для відмови державного реєстратора Підгаєцької міської ради у здійсненні державної реєстрації права Позивача на постійне користування земельними ділянками комунальної форми власності за кадастровими номерами 6124885500:01:001:1551 з цільовим призначенням "Для ведення фермерського господарства".

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги те, що на даний час виправити неналежне оформлення вказаного Державного акту III-ТР №014058 від 13.09.2000 є неможливим, оскільки відповідно до діючого законодавства такі державні акти на право постійного користування землею не видаються, а тому вказане право позивача можливо захистити лише у судовому порядку шляхом визнання судом права позивача на постійне користування вказаними земельними ділянками, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання за ФГ "Долина" право постійного користування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 34.7302 га з кадастровим номером 6124885500:01:001:1551(вид цільового призначення: "Для ведення фермерського господарства") що розташована на території Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. 4, 12, 14, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 202, 232-233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати за Фермерським господарством "Долина" (с. Новосілка, Тернопільський район, Тернопільська область, 48012, код ЄДРПОУ 21151996) право постійного користування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 34.7302 га з кадастровим номером 61248855000:01:001:1551 (вид цільового призначення: " 01.02 Для ведення фермерського господарства"), що розташована на території Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області.

3. Стягнути із Підгаєцької міської ради Тернопільської області (48000, м. Підгайці, вул. Шевченка, буд. 39, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04058462) ) на користь Фермерського господарства "Долина" (с. Новосілка, Тернопільський район, Тернопільська область, 48012, код ЄДРПОУ 21151996) - 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення:

- Фермерському господарству "Долина", с. Новосілка, Тернопільський район, Тернопільська область, 48012

- Підгаєцькій міській раді Тернопільської області, м. Підгайці, вул. Шевченка, буд. 39, Тернопільський (Підгаєцький) район, Тернопільська область, 48000.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано 20.07.2023.

Суддя Н.В. Охотницька