Рішення

від 20.07.2023 по справі 921/423/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 липня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/423/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

в порядку письмового провадження

розглянув справу

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельні матеріали Заруддя (47333, Тернопільська область, село Заруддя, вул. Грушевського, 28)

про стягнення 18035,32 грн.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельні матеріали Заруддя про стягнення 18035,32 грн, з яких: 14493,27 грн пені; 902,68 грн - 3% річних; 2639,37 грн інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві №119/4.1.3.-19271-2023 від 06.06.2023 (вх. №465 від 20.06.2023) зазначено про неcвоєчасне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №101/ПГ-2836-К від 29.10.2021.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений строк в ухвалі від 21.06.2023 (про відкриття провадження у справі) не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.

Процесуальні дії суду у справі.

Згідно витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 справу №921/423/23 передано на розгляд судді Шумському І.П.

Частиною 1 статті 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 3 статті 12 ГПК України також зазначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ГПК України умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З приводу цього, умовами ч. 5 ст. 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік", згідно зі ст. 7 якого становить 2684 грн.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просив здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 921/423/23 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи клопотання позивача, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову), суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою суду від 21.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/423/23 за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Разом з цим, судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення від 28.06.2023 із штрихкодовим ідентифікатором № 4602510792062, із відміткою про вручення 30.06.2023 відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Це вказує про обізнаність відповідача щодо розгляду судом даної справи.

Як вже зазначалось, Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельні матеріали Заруддя, станом на 20.07.2023, відзиву на позовну заяву не надано.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у частині 2 статті 178 ГПК України.

Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельні матеріали Заруддя (споживачем) 29.10.2021 укладено договір постачання природного газу №101/ПГ-2836-К, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ (закодом згідно УКТЗЕД 2711210000), власного видобудку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 договору за цим договором обсяг споживання газу споживачем в кожному окремому розрахунковому періоді за ціною відповідно до п. 4.4.6 не може перевищувати 10 тис. куб. м. Загальний замовлений обсяг постачання газу за цим договором становить 41100 тис. куб. м.

Обов`язковою умовою для постачання газу споживачу за цим договором, є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору на розподіл природного газу (для споживачів, об`єкти яких приєднані до газорозподільних мереж) або з оператором ГТС договору на транспортування природного газу (для споживачів, об`єкти яких приєднані до газотранспортної системи), на підставі яких споживач набуває право санкціоновано відбирати газ з газорозподільної або газотранспортної системи, та присвоєння споживачу (його об`єктам споживання) ЕІС-кодів.

У п. 1.9 договору наведенео перелік ЕІС кодів точок комерційного обліку споживача, а саме: назва точки виходу з газотранспортної системи - ПрАТ Тернопільгаз, Збаразьке Управління з експлуатації газового господарства; місцезнаходження точки комерційного обліку Тернопільська область, Тернопільський район, село Заруддя, вулиця Грушевського, 28; ЕІС код точки комерційного обліку (код типу Z) 56ХО00014СPІZ00V.

Згідно п. 2.6 договору приймання - передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду постачальник використовує дані з інформаційної платформи оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом (п. 2.7 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна за 1 тис. куб. м газу протягом дії цього договору, публікується/оприлюднюється постачальником на офіційному сайті постачальника відповідно до п. 4.4.6 цього договору.

У п. 3.3 договору зазначено, що ціна газу за цим договором може змінюватись шляхом опублікування/оприлюднення постачальником зміненої/оновленої ціни за 1 тис.куб.м газу на офіційному сайті постачальника без оформлення додаткової угоди до цього договору. У випадку недосягнення сторонами згоди щодо ціни газу, споживач має право змінити постачальника на відповідний період, а постачальник має право не здійснювати постачання газу споживачу у відповідному розрахунковому періоді. При цьому, призупинення постачання/споживання замовлених обсягів газу не є розірванням цього договору.

До ціни газу, визначеної у п. 3.1 цього договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013 - 136,576 грн за 1 тис. куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб. м. на добу (п. 3.4 договору).

Згідно п. 3.7 договору оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30-го числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).

У п. 3.9 договору обумовлено, що остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 4.2.1 договору споживач зобов`язався забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу та інших платежів згідно з умовами цього договору.

Постачальник зобов`язаний на вланосму офіційному сайті www.gas.ua в розділі «Для бізнесу» не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу споживачу піблікувати/оприлюднювати ціну за 1000 куб. м. газу, яка є обов`язковою для застосування сторонами при розрахунках вартості спожитого споживачем природного газу в місяці постачання за цим договором (п. 4.4.6 договору).

У п. 6.2 договору сторонами обумовлено, що в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2021, а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання. За взаємною згодою сторін договір може бути припинено достроково. При цьому, сторона, яка має намір розірвати договір письмово попереджає про це іншу сторону за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання (п. 10.1 договору).

Відповідно до п. 10.1.1 договору, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають внести зміни до договору щодо планових об`ємів постачання газу на продовжений строк.

На виконання умов договору позивач здійснив постачання природного газу відповідачу згідно підписаних у двосторонньому порядку актів приймання - передачі природного газу на суму 512070,68 грн, а саме:

№16866 від 30.11.2021 в об`ємі 8,11400 тис. м. куб. на суму 298594,32 грн з ПДВ;

№29735 від 31.12.2021 в об`ємі 0,01200 тис. м. куб. на суму 452,11 грн з ПДВ;

№13232 від 31.10.2022 в об`ємі 4,49500 тис. м. куб. на суму 209754,19 грн з ПДВ;

№14734 від 30.11.2022 в об`ємі 0,09300 тис. м. куб. на суму 3270,06 грн з ПДВ.

Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельні матеріали Заруддя повністю виконано умови договору щодо оплати за спожитий природний газ, однак, з порушенням строків здійснення таких оплат по окремих платежах.

В матеріалах справи містяться інформації про надходження коштів на рахунки ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за період з 01.01.2020 по 31.01.2023 та з 01.03.2023 по 16.07.2023, а саме: 09.12.2021 70000 грн; 15.12.2021- 100000 грн; 21.12.2021 50000 грн; 29.12.2021 78594,32 грн; 12.01.2022 452,11 грн; 14.11.2022 140000 грн; 10.03.2023 5000 грн; 05.04.2023 7000 грн; 18.04.2023 61024,25 грн.

За твердженням позивача, несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті за спожитий природний газ, стало підставою для звернення позивача до суду, з вимогою про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

В силу положень п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач має право, зокрема на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Згідно з п. 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827 "Про затвердження Правил постачання природного газу" (далі - Правила постачання природного газу) підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено факт виконання позивачем умов договору про постачання природного газу №101/ПГ-2836-К від 29.10.2021 та передачі природного газу відповідачу.

Отримання природного газу за договором №101/ПГ-2836-К від 29.10.2021 на суму 512070,68 грн, підтверджується вищезгаданими первинними документами копіями актів приймання - передачі природного газу, що містяться в матеріалах справи.

За п.2 ч.2 ст.13 Закону України Про ринок природного газу споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 статті 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вже зазначалось, у п. 3.7 договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30-го числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).

У п. 3.9 договору обумовлено, що остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.

З урахуванням наведеного, остаточний строк оплати спожитого відповідачем природного газу складає 20 число місяця, наступного за розрахунковим періодом.

В порушення умов договору №101/ПГ-2836-К від 29.10.2021, приписів перелічених норм, а також ст.ст. 11,14 ЦК України, ст. ст. 173, 174,193 ГК України, відповідачем оплата вартості отриманого природного газу здійснення з порушенням обумовленого п. 3.9 договору строку оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

У зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача передбачену п. 6.2 договору пеню в сумі 14493,27 грн, а також нараховані в порядку ст. 625 ЦК України 902,68 грн 3% річних, 2639,37 грн інфляційних нарахувань.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

В силу ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, згідно у п. 6.2 договору в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).

Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зважаючи на наведене, приписи згаданих норм закону, вказані в розрахунку позивача суми зобов`язання, періоди нарахувань, судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань, 3% річних та пені.

Згідно проведеного судом перерахунку встановлено, що правомірним є задоволення до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 2616,18 грн, 3% річних в сумі 902,68 грн, пені в сумі 14493,27 грн (проведені судом перерахунки містяться в матеріалах справи). А позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельні матеріали Заруддя 14493,27 грн пені, 902,68 грн 3% річних, 2616,18 грн інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги в частині стягнення 23,19 грн інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають, як необґрунтовано заявлені.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. ст. 123,129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 8, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123,129, 233, 236-240, 247-252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельні матеріали Заруддя (47333, Тернопільська область, с. Заруддя, вул. Грушевського, 28, ідентифікаційний код 40457683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) 14493 (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто три) грн 27 коп. пені, 902 (дев`ятсот дві) грн 68 коп. 3% річних, 2616 (дві тисячі шістсот шістнадцять) грн 18 коп. інфляційних, 2680 (дві тисячі шістсот вісімдесят) грн 55 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

2.В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

В порядку ч. 5 ст. 240 ГПК України повне рішення складено 20.07.2023.

Суддя І.П. Шумський