Рішення

від 20.07.2023 по справі 921/396/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 липня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/396/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Гуменної І.В.

розглянув справу

за позовом Акціонерного товариства "Акцент-банк", вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехногруп", вул. Подільська, буд. 42, м. Тернопіль, 46000

про стягнення заборгованості в сумі 272 579,50 грн

Представники сторін в судове засідання не прибули.

Згідно ч.3 ст. 222 ГПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Суть справи:

Акціонерне товариство "Акцент-банк" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехногруп" про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 272 579,50 грн, з яких: 191 896,35 грн основна сума боргу (за тілом кредиту); 52 243,15 грн заборгованість за процентами; 28 440,00 грн заборгованість за винагородою.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Кредитного договору від 13.04.2021 № 20.84.0000000241 в частині повернення кредитних коштів.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області суду від 06.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/396/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 03 липня 2023 року о 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03 липня 2023 року відкладено судове засідання на 20 липня 2023 року о 10:00 год.

В призначене на 20 липня 2023 року судове засідання представники сторін не прибули.

Разом з тим, до позовної заяви позивачем долучено клопотання б/н від 25.03.2023 (вх.№4820 від 05.06.2023) про розгляд справи без участі представника позивача.

Також, як вбачається з матеріалів справи, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.06.2023 та ухвала суду від 03.07.2023 про відкладення розгляду справи направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу (місцезнаходження) відповідача, зазначену як в позовній заяві, так і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Подільська, буд. 42, м. Тернопіль, 46000, однак рекомендований лист за номером 4602510736901 (ухвала суду від 06.06.2023) 14.07.2023 повернувся на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання", а як вбачається із веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта лист від 03.07.2023 за номером 4602510833672 (ухвала суду від 03.07.2023) "не вручено під час доставки".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У цьому випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована /система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд відзначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №921/396/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленими належним чином.

Отже, оскільки відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні, а також відзиву на позов не скористався, враховуючи вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи №921/396/23 засобами поштового зв`язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази, а також інші документи наявні у справі № 921/396/23.

У судовому засіданні 20.07.2023 справу розглянуто по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

13.04.2021 року між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехногруп" укладено кредитний договір №20.84.00000000241, щодо надання останньому кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 200 000,00 грн строком на 36 місяців (тобто до 12.04.2024 ) зі сплатою процентів у розмірі 20.90% щорічно.

У відповідності до п. А2 та п. А3 Кредитного договору, ліміт цього договору: 200 000,00 грн на наступні цілі:

у розмірі 200 000,00 грн на фінансування поточної діяльності (для придбання сировини та матеріалів, оплати товарів та послуг, виплати заробітної плати);

у розмірі 0.00 грн на сплату комісії за видачу кредитних коштів та у розмірі 00,00 грн на сплату страхових платежів зі строком повернення до 12.04.2024, шляхом здійснення погашення Кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки з Графіком платежів (Додаток № 1 цього Договору).

Згідно до п. А6, п. А9, п. А10, п. А11 Кредитного договору, за користування кредитом клієнт сплачує фіксовані проценти у розмірі 20.90 % річних. Також клієнт сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0.790000 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансових інструментом у розмірі 0.000001 % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. У випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, банк збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання.

У відповідності до п. А7 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. АЗ цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно до п.п. 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору, Позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.

Відповідно до п. 5.8 Кредитного Договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

На виконання умов кредитного договору №20.84.0000000241 від 13.04.2021 позивачем перераховано на рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується відповідною випискою по рахунку.

Однак, в порушення умов кредитного договору відповідач у визначені строки у договорі вчасно не оплатив наданий кредит, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 272 579,50 грн, з яких:

- 191 896,35 грн основна сума боргу (за тілом кредиту);

- 52 243,15 грн заборгованість за процентами;

- 28 440,00 грн заборгованість за винагородою.

На підтвердження наявності кредитної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехногруп" позивачем до матеріалів справи надано розрахунок заборгованості.

Тоді як, контррозрахунку суду не подано.

Як вбачається з матеріалів справи на адресу відповідача направлялась вимога від 07.03.2023 за договором №20.84.0000000241 від 13.04.2021 про те, що останній має заборгованість перед банком в сумі 270 246,44 грн, яка складається з наступного: 191 896,35 грн основна сума боргу (за тілом кредиту); 868,00 грн заборгованість за процентами; 50 622, 09 грн заборгованість за процентами, які нараховано на залишок простроченої заборгованості за кредитом; 26 860,00 грн заборгованість за прострочену комісію.

Крім того, у вищевказаній вимозі попереджено боржника, що у разі не виконання зазначених зобов`язань у договорі банк буде вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості. В такому випадку понесені судові витрати будуть покладені на відповідача.

Проте відповіді на вимогу від відповідача банком не отримано.

Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 272 579,50 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Судом встановлено, що відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 200 000,00 грн, однак зобов`язання щодо погашення кредиту та сплати процентів у повному обсязі не виконано, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту в сумі 191 896,35 грн, заборгованість за процентами в сумі 52 243,15 грн та заборгованість за винагородою в сумі 28 440,00 грн.

Доказів погашення вказаних сум заборгованості по тілу кредиту, за процентами та винагородою відповідач суду не надав.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідачем не оспорено вказану заборгованість, відзиву на позовну заяву не надано.

За вищенаведених обставин справи та законодавчих положень, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 191 896,35 грн, за процентами в сумі 52 243,15 грн та за винагородою в сумі 28 440,00 грн заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехногруп" (46000, вул. Подільська, буд. 42, РНОКПП 40539582) на користь Акціонерного Товариства "А-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором № 20.84.0000000241 від 13.04.2021 у розмірі 272 579(двісті сімдесят дві тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять) грн 50 коп., з яких:

- 191 896(сто дев`яносто одна тисяча вісімсот дев`яносто шість) грн 35 коп. заборгованість за тілом кредиту;

- 52 243(п`ятдесят дві тисячі двісті сорок три) грн 15 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом;

- 28 440(двадцять вісім тисяч чотириста сорок) грн 00 коп. заборгованість за винагородою;

- 3 660 (три тисячі шістсот шістдесят) грн 52 коп. судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

- Акціонерному товариству "Акцент-банк", вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074;

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Укртехногруп", вул. Подільська, буд. 42, м. Тернопіль, 46000.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано 20.07.2023.

Суддя Н.В. Охотницька