Рішення

від 19.07.2023 по справі 922/1763/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2023м. ХарківСправа № 922/1763/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н. А.

за участю секретаря судового засідання Желтухіна А. М.

розглянувши матеріали справи № 922/1763/23 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АГРОПРОМИСЛОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ» (62364, Україна, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Пересічне, вул. Нова, 16, код ЄДРПОУ 40272954, e-mail: averedan@gmail.com, тел. НОМЕР_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АГРОМАШ» (308023, Росія, м. Бєлгород, вул. Студентська, б. 28, оф. 511, ИПН 3123468122, КПП 312301001, ОГРН 1203100005426, e-mail: zavagromash@gmail.com)

про стягнення 1.617.933,09 грн.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Чернюка В. В.,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АГРОПРОМИСЛОВИХ ТЕХНОЛОГИЙ» (позивач по справі) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АГРОМАШ» (відповідач по справі) про стягнення 1.617.933,09 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем не виконані взяті на себе зобов`язання за укладеними договорами з позивачем, а саме: № 2 від 02.03.2021, № 4 від 28.05.2021, № 5 від 07.07.2021, № 6 від 03.08.2021, зокрема, не здійснено оплату поставленого позивачем відповідачу товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1763/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, почато у справі підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 07.06.2023; вирішено здійснювати повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, у зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов; позивачу згідно статті 166 ГПК України встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання, відповідачу згідно статті 167 ГПК України встановлено строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь на відзив з дня його отримання; повідомлено учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/; роз`яснено учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-165 ГПК України та мають бути подані у строк, визначений ГПК України та ухвалі суду, письмові докази подаються до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (ст. 91 ГПК України), звернуто увагу сторін на те, що усі заяви, клопотання, пояснення, докази тощо, які подаються до суду, мають бути одночасно направлені іншим учасникам справи; повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою або дистанційними засобами зв`язку; суд звернув також увагу учасників справи на те, що документи, отримані судом електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних. Враховуючи зазначене, такі документи є неналежно оформленими, відтак не належить до офіційних і судом залишаються без розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 07.06.2023 було відкладено підготовче засідання на 21.06.2023 з метою надання можливості відповідачу надати суду правову позицію з приводу заявленого позову, повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи здійснювалось шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення, а також шляхом направлення ухвали та оголошення суду на електронну адресу відповідача, яка вказана в укладених з позивачем договорах.

13.06.2023 (вх. № 15059) на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АГРОПРОМИСЛОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ» адвоката Чернюка В. В. про долучення до матеріалів справи доказів направлення позивачем на адресу відповідача електронною поштою позовної заяви разом з доданими до неї документами, а також ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 21.06.2023 з огляду на здійснення судом всіх можливих заходів щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи та відсутність жодних пояснень (відзиву, заперечень тощо) відповідача по справі, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 05.07.2023 року.

05.07.2023 судове засідання не відбулось в зв`язку з відпусткою судді, ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.07.2023 призначено судове засідання по справі на 19.07.2023.

19.07.2023 присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов з підстав та мотивів, наведених у ньому, та просив суд позов задовольнити повністю. Відповідач своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав, будь-яких заяв або пояснень по суті спору на адресу суду від відповідача не надходило, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі здійснювалось шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України, шляхом направлення ухвали та оголошення суду на електронну адресу відповідача, яка вказана в укладених з позивачем договорах, оскільки у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України дипломатичні відносини України з Російською Федерацією розірвано, що унеможливлює надсилання процесуальних документів на адресу відповідача.

За наведених обставин суд дійшов до висновку про те, що справа підлягає розгляду та вирішенню за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Між ТОВ «ЗАВОД АГРОПРОМИСЛОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ» (позивач. постачальник) та ТОВ «ЗАВОД АГРОМАШ» (відповідач, замовник) протягом березня - серпня 2021 р. було укладено низку договорів поставки, а саме: № 2 від 02.03.2021, № 4 від 28.05.2021, № 5 від 07.07.2021, № 6 від 03.08.2021, в частині прав і обов`язків сторін вказані договори є ідентичними, оскільки різняться лише номенклатурою та ціною обладнання, що поставляється, і є предметом кожного із вказаних договорів.

Так, згідно з п. 1.1. вказаних договорів постачальник зобов`язується виготовити та поставити обладнання відповідно до доповнення № 1 до договору, а замовник прийняти та сплатити обладнання відповідно до доповнення № 1 до договору.

Постачання продукції здійснюється автотранспортом за рахунок постачальника, термін постачання продукції згідно з доповненням № 1, доставка продукції здійснюється на умовах DAP (Інкотермс 2010) Курська обл., Конишівський р-н, с. Шустово (п. 3.1, п. 3.2 договорів).

За умовами пункту 7.4 укладених сторонами договорів у випадку неможливості врегулювання спорів шляхом переговорів, сторони передають спір на розгляд в Господарський суд Харківської області.

Позивач (постачальник) на виконання своїх зобов`язань за договорами поставив замовнику (відповідачу) обладнання на загальну суму 3549500,00 рос. руб., а саме; Договір № 2 від 02.03.2021 на суму 1 800 000 рос. руб; Договір № 4 від 28.05.2021 на суму 700 000,00 рос. руб; Договір № 5 від 07.07.2021 на суму 890 000,00 рос. руб; Договір № 6 від 03.08.2021 на суму 159 500,00 рос. руб.

Експортні митні декларації, що підтверджують факт здійснення відвантаження, були оформлені такими датами: за Договором № 2 від 02.03.2021 - 11.05.2021 р.; за Договором № 4 від 28.05.2021 - 02.06.2021 р.; за Договором № 5 від 07.07.2021 - 14.07.2021 р.; за Договором № 6 від 03.08.2021 - 12.08.2021 р.

Відповідно до п.2.2. договорів, з врахуванням додаткових угод, порядок розрахунків здійснюється таким чином: замовник здійснює оплату вартості обладнання протягом 360 днів після моменту оформлення експортної митної декларації. Таким чином, оплата отриманого відповідачем обладнання повинна була здійснена до наступних граничних дат: за Договором №2 від 02.03.2021 до 06.05.2022 р.; за Договором №4 від 28.05.2021 до 28.05.2022 р.; за Договором №5 від 07.07.2021 до 09.07.2022 р.; за Договором №6 від 03.08.2021 до 07.08.2022 р. При цьому під час отримання обладнання до позивача з боку відповідача зауважень щодо кількості (комплектності) та якості обладнання не надходило.

Таким чином, строк оплати відповідачем отриманого від позивача товару (обладнання) сплив, проте відповідач отриманий за договором товар (обладнання) не оплатив, в зв`язку із чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 3 549 500,00 рос. руб., що за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання позову до господарського суду, складає 1.617.933,09 грн.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про те, що за своє правовою природою на правовідносини, що виникли на підставі вказаного договору, розповсюджуються норми щодо договору поставки.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки товару (обладнання) позивачем відповідачу підтверджується експортні митними деклараціями № UA 807170/2021/028152 на суму 1.800.000,00 руб., № UA 807170/2021/034694 на суму 700.000,00 руб., № UA 807170/2021/045542 на суму 890.000,00 руб., № UA 807170/2021/052658 на суму 159.500,00 руб.

Приймаючи до уваги, що матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором чи повернення товару позивачу, суд дійшов висновку, що сума основного боргу у розмірі 1.617.933,09 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги наведені положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи документальними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову повністю, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 24.269,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АГРОМАШ» (308023, Росія, м. Бєлгород, вул. Студентська, б. 28, оф.511, ИПН 3123468122, КПП 312301001, ОГРН 1203100005426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АГРОПРОМИСЛОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ» (62364, Україна, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Пересічне, вул. Нова, 16, код ЄДРПОУ 40272954) заборгованість в сумі 1 617 933,09 грн. та 24 269,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 20.07.2023.

Суддя Н.А. Новікова