Рішення

від 20.07.2023 по справі 927/379/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2023 року справа № 927/379/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНА ІМПУЛЬС", вул. Набережна Перемоги, 36а, м. Дніпро, 49094

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІГІВПРОМПАЛИВО", вул. Лугова, 2Г, с. Козероги, Чернігівський район, Чернігівська обл., 15556

про стягнення 45 638,76 грн.

без виклику сторін

встановив:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОНА ІМПУЛЬС", звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІГІВПРОМПАЛИВО" про стягнення 45638,76 грн. (34825,00 грн. основного боргу, 1196,46 грн. 3% річних, 9 617,30 грн. інфляційних втрат).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що платіжними інструкціями № 3891 від 06.01.2022 та №3890 від 06.01.2022 ним сплачено за надані послуги 58000 грн., тоді як відповідно до актів виконаних робіт № ОУ-0000073, № ОУ-0000072 від 10.12.2021 вартість послуг відповідача становить 23200 грн. Позивач просить стягнути з відповідача надлишково сплачені грошові кошти.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2023 (суддя Ноувен М.П.) відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі; учасникам справи надано строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

Ухвала суду від 17.03.2023 отримана позивачем 27.03.2023.

Ухвала суду від 17.03.2023, направлена відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві: вул. Лугова, 2Г, с. Козероги, Чернігівський район, Чернігівська обл., 15556 , повернута до суду 29.03.2023 відділенням поштового зв?язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/26/23 від 10.05.2023 у зв`язку з терміновою відпусткою судді Ноувен М.П., призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/379/23. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено суддю Демидову М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2023 (суддя Демидова М.О.) справу №927/379/23 прийнято до розгляду та відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення сторін у справі; учасникам справи надано строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

Ухвала суду від 15.05.2023 отримана позивачем 25.05.2023, відповідачем - 23.05.2023.

06.06.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач визнає необхідність повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 34825,00 грн., що підтверджується сплатою 29.05.2023 (квитанція додається). Відповідач просить врахувати, що порушення зобов`язань сталось внаслідок настання форс-мажорних обставин. Вимоги про стягнення 1196,46 грн. 3% річних та 9617,30 грн. інфляційних втрат відповідач не визнає, посилаючись на те, що прострочка в поверненні грошових зайво перерахованих коштів сталася через обставини, що не залежали від його волі, а саме через військову агресію російської федерації, яка визнана форс-мажорною обставиною листом Торгово-промислової палати України №20224/02.0-7.1 від 28.02.2022. З початку повномасштабного вторгнення та часткової окупації Чернігівської області з 24.02.2022 діяльність підприємства повністю припинилась, оскільки це було небезпечно для життя і здоров`я працівників. Крім того, в ході

мобілізації майже всі працівники підприємства мобілізовані та наразі перебувають в лавах Збройних Сил України, що не надає можливості відновити виробництво після звільнення території. Зазначене призвело до неспроможності виконати платіжні зобов`язання перед іншими контрагентами та перед державою в частині сплати податків та обов`язкових платежів. Повернути суму надмірно сплачених грошових коштів позивачу стало можливо завдяки поворотній фінансовій допомозі власника підприємству. Претензії, на які посилається позивач у позові, не були отримані підприємством через відсутність його представників за адресою безпосередньої діяльності, яка на теперішній час не ведеться. Відповідач просить відмовити у позові в частині стягнення 3% річних та інфляційних, в іншій частині - закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідь на відзив від позивача не надходила.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між сторонами договір як єдиний письмовий документ не укладався.

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОНА ІМПУЛЬС" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІГІВПРОМПАЛИВО" вступили в господарсько-правові відносини, згідно яких відповідач зобов`язався надати послуги з вантажних автомобільних перевезень.

06.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОНА ІМПУЛЬС" здійснило оплату Товариству з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІГІВПРОМПАЛИВО" в загальній сумі 58000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 3891 від 06.01.2022 на суму 28125,00 грн. з призначенням платежу: за вантажні автомобільні перевезення згідно рахунку №СФ-0000092 від 10.12.2021 та платіжною інструкцією №3890 від 06.01.2022 на суму 29875,00 грн. з призначенням платежу: за вантажні автомобільні перевезення згідно рахунку №СФ-0000093 від 10.12.2021.

ТОВ "ЧЕРНІГІВПРОМПАЛИВО" були надані послуги з автомобільного перевезення на загальну суму 23200,00 грн. згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000073, № ОУ-0000072 від 10.12.2021 на суму 11950,00 грн. та 11250,00 грн. відповідно. Вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані сторонами та скріплені печатками.

Переплата позивачем за надані відповідачем послуги склала 34800,00 грн.

Позивачем до матеріалів справи додано податкові накладні №11 від 10.12.2021 на суму 11250,00грн, №12 від 10.12.2021 на суму 11950,00грн та товарно-транспортні накладні №68618 від 09.12.2021, №68617 від 09.12.2021.

06.01.2022 позивач звернувся до відповідача листом з вимогою №0601/1 про повернення надлишково сплачених коштів, яка залишилась без відповіді.

09.01.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою №0901/2023 про повернення надмірно сплачених коштів. Зазначена вимога направлялась позивачем відповідачу рекомендованим листом № 4909401581726 від 10.01.2023 на адресу реєстрації відповідача.

Відповідач відповіді на вимогу не надав.

За прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 1196,46 грн 3% річних за період з 07.01.2011 по 28.02.2023 та 9617,30 грн інфляційних за період з січня 2022 року по січень 2023 року.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав у зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо повернення переплати.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу вимог статті 205 цього Кодексу, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. За частиною 2 цієї статті, правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина 1 статті 206 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У силу частини 1 статті 639 Кодексу, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов?язаною у разі її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору перевезення вантажу, а саме відповідач шляхом виставлення рахунків №СФ-00000923 від 10.12.2021, №СФ-0000093 від 10.12.2021 зробив пропозицію позивачу щодо перевезення вантажу.

Позивач прийняв зазначену пропозицію шляхом здійснення оплати за послугу платіжною інструкцією № 3891 від 06.01.2022 на суму 28125,00 грн. та платіжною інструкцією №3890 від 06.01.2022 на суму 29875,00 грн. (призначення платежу «Вантажні автомобільні перевезення зг.рах № СФ-00000923 від 10.12.2021», «Вантажні автомобільні перевезення зг. рах. № СФ-00000923 від 10.12.2021» відповідно).

Сторонами підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000073, № ОУ-0000072 від 10.12.2021 на суму 11950,00 грн. та 11250,00 грн. відповідно.

Акти підписані без зауважень та застережень.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Позивачем надано до матеріалів справи товарно-транспортні накладні №68618 від 09.12.2021, №68617 від 09.12.2021.

Листом від 06.01.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення надлишково сплачених коштів.

09.01.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення надлишково сплачених коштів в сумі 34800,00 грн., 1196,46 грн. 3% річних, 9617,30 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Судом встановлено, що правові підстави для перерахування коштів у розмірі 34800,00 грн. на рахунок відповідача фактично відсутні, ці кошти отримано ТОВ "ЧЕРНІГІВПРОМПАЛИВО" безпідставно.

Відповідач у відзиві на позов визнає необхідність повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 34825,00 грн. і підтверджує факт часткової сплати боргу 29.05.2023 (квитанція додається). Копія квитанції, додана до відзиву, на яку посилається відповідач як на доказ повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 34825,00 грн., неналежної якості та погано читається. З її тексту вбачається обставина сплати 30.05.2023 суми 2684,00 грн., призначення платежу: сплата судового збору у справі №927/174/23 від 03.04.2023.

Зазначене свідчить про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження перерахування позивачу грошових коштів у сумі 34800,00 грн.

При цьому, як вбачається із поданого позивачем розрахунку, останній просить стягнути 34825 грн. переплати, тоді як матеріалами справи підтверджена переплата в сумі 34800 грн.

Відтак, вимоги позивача про стягнення 25,00 грн. є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 610 та ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку 3% річних та інфляційних суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, сума переплати становить 34800 грн.

Тоді як позивачем здійснювалось нарахування інфляційних та річних на суму 34825 грн.

Отже, за перерахунком суду 3% річних становлять 1195,59 грн. за період з 07.01.2022 по 28.02.2023, інфляційні становлять 9610,39 грн. за період з січня 2022 року по січень 2023 року.

У відзиві на позов відповідач вимоги про стягнення 1196,46 грн. 3% річних та 9617,30 грн. інфляційних втрат не визнає посилаючись на те, що прострочка в поверненні грошових зайво перерахованих коштів сталася через обставини, що не залежали від його волі, а саме через військову агресію російської федерації, яка визнана форс-мажорною обставиною. За доводами відповідача, з початку повномасштабного вторгнення та часткової окупації Чернігівської області з 24.02.2022, діяльність підприємства повністю припинилась, оскільки це було небезпечно для життя і здоров`я працівників; майже всі працівники підприємства мобілізовані та наразі перебувають в лавах Збройних Сил України, що не дає можливості відновити виробництво після звільнення території. Зазначене призвело до неспроможності виконати платіжні зобов`язання перед іншими контрагентами та перед державою в частині сплати податків та обов`язкових платежів, у зв?язку з чим відповідач просить відмовити у позові в частині стягнення 3% річних та інфляційних.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Всупереч приписів ст. 74, 76, 77, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження обставин неможливості своєчасного повернення позивачу надмірно сплачених коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 дійшов висновку про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Суд зауважує, що спірні правовідносини, а саме переплата за отримані послуги перевезення вантажу, виникли 06.01.2022, і відповідач зобов?язаний був повернути надлишково сплачені кошти як тільки дізнався про їх надмірне перерахування, тобто до початку військової агресії російської федерації та часткової окупації Чернігівської області.

Жодних доказів на підтвердження того, що діяльність підприємства повністю припинилась і майже всі працівники підприємства мобілізовані до Збройних Сил України, що не дає можливості відновити виробництво після звільнення території та призвело до неспроможності виконати платіжні зобов`язання, відповідачем не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді матеріалів справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню безпідставно набуті кошти в сумі 34800,00 грн., 1195,59 грн. 3% річних та 9610,39 грн. інфляційних.

У решті вимог в частині стягнення 25,00 грн. боргу, 0,87 грн. 3% річних та 6,91 грн. інфляційних позов задоволенню не підлягає.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, становить 2682,07 грн.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІГІВПРОМПАЛИВО" (вул. Лугова, 2Г, с. Козероги, Чернігівський район, Чернігівська обл., 15556, код 37022344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНА ІМПУЛЬС" (вул. Набережна Перемоги, 36а, м. Дніпро, 49094, код 40068059) безпідставно набуті кошти в сумі 34800,00 грн., 1195,59 грн. 3% річних, 9610,39 грн. інфляційних та 2682,07 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення підписано 20.07.2023.

Суддя М.О.Демидова