Рішення

від 19.07.2023 по справі 274/1203/21

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №274/1203/21 Провадження №2/0274/175/23

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.23р.м.Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області КорбутВ.В. (далі Суд), за участю секретаря судового засідання ЖмуркоВ.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Андріяшівка Агро", представником якого є ГуменюкО.В.,до1) ОСОБА_1 , 2)державного реєстратора Сектору державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області Польової Лариси Дмитрівни 3)фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , представником якого є ОСОБА_3 ,провизнання недійсними угод про припинення договорів оренди земельних ділянок, скасування рішень державного реєстратора про припинення права оренди земельних ділянок, визнання недійсними договорів оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Андріяшівка Агро" (далі Товариство) звернулось з позовом, у якому, з урахуванням заяви від 09.09.2021р. (а.с.85 90), яка ухвалою від 09.09.2021р. була прийнята до розгляду (а.с.116), просить:

визнати недійсною угоду про припинення договору оренди, укладену 23.01.2020р. між ним та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0142;

скасувати рішення державного реєстратора Сектору державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації ПольовоїЛ.Д. (далі Реєстратор ОСОБА_4 ), про реєстрацію угоди про припинення договору оренди, укладену 23.01.2020р. між ним та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0142;

визнати за ним право оренди земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0142, відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного 03.07.2014р. між ним та ОСОБА_1 ;

визнати недійсним договір оренди землі, укладений 12.10.2020р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (далі Підприємець ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0142, та припинити право оренди цієї ділянки Підприємця ОСОБА_2 ;

визнати недійсною угоду про припинення договору оренди, укладену 23.01.2020р. між ним та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0143;

скасувати рішення Реєстратора ОСОБА_4 про реєстрацію угоди про припинення договору оренди, укладену 23.01.2020р. між ним та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0143,

визнати за ним право оренди земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0143, відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного 18.11.2014р. між ним та ОСОБА_1 ;

визнати недійсним договір оренди землі, укладений 12.10.2020р. між Підприємцем ОСОБА_2 га ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0143, та припинити право оренди цієї ділянки Підприємця ОСОБА_2 ;

стягнути на його користь з Підприємця ОСОБА_2 у якості відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти у загальному розмірі 75080,00грн.

Позов обґрунтований тим, що між Товариством та ОСОБА_1 03.07.2014р. укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0142, між Товариством та ОСОБА_1 18.11.2014р. укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0143, ці договори укладено на строк десять років. У січні 2021р. Товариство дізналось, що Сектором державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області 12.10..2020р. дію цих договорів припинено, а право оренди земельних ділянок 12.12.2020р. зареєстровано за новим орендарем Підприємцем ОСОБА_2 . Однак рішень загальних зборів Товариства, як передбачено пунктом 3.2 Положення про директора Товариства, затвердженого протоколом загальних зборів №1/19 від 20.07.2019р., на припинення договорів земельних ділянок не приймалось. Оспорювані угоди про припинення договорів оренди земельних ділянок укладені Товариством в особі директора ЛопохиВ.Є 23.01.2020р., натомість ОСОБА_5 звільнений з посади директора Товариства наказом №3-к від 24.01.2020р. з 27.01.2020р. Проте оспорювані угоди про припинення договорів оренди зареєстровані лише 12.10.2020р., тобто він не мав повноважень на реєстрацію цих угод. За цими угодами їх укладено на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку із закінченням строку, на який було укладено договори оренди земельних ділянок, однак останні укладались строком на десть років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 та 18.11.2024р. ОСОБА_1 , укладаючи з Товариством договори оренди землі, який нею не оскаржувалися та які не визнавалися недійсними, достовірно знаючи про строк їх дії до 03.07.2024р. та 18.11.2024р., свідомо підписала угоди про їх припинення за закінченням строку дії, на який їх було укладено, усвідомлюючи факт, що їх дія ще не закінчилася. У свою чергу ОСОБА_5 , будучи директором Товариства, діючи від імені останнього, усвідомлюючи вчинення таких дій, уклав угоди про розірвання договорів оренди землі всупереч інтересам довірителя та на шкоду Товариству, яке він представляв. У вересні 2020р. Товариством було проведено роботи з обробки орендованих земельних ділянок та засіяно їх зерновими культурами. Товариство у листі-вимозі від 03.03.2021р., яка була отримана Підприємцем ОСОБА_2 , повідомило останнього, що має право на обробіток спірних земель та про утримання ним від обробітку цих ділянок для уникнення заподіяння шкоди, проте 12.04.2021р. Підприємець ОСОБА_2 достовірно знаючи про законне засіяння Товариством спірних земельних ділянок, провів польові роботи, чим знищив посіви Товариства, завдавши шкоди.

ОСОБА_1 та Реєстратор ОСОБА_4 своєї позиції щодо позову у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України, не повідомили.

Підприємець ОСОБА_2 щодо позовних вимог про стягнення з нього грошових коштів у якості відшкодування матеріальної шкоди та визнання недійсними укладених з ним договорів оренди заперечив. Заперечення обґрунтовані тим, що є акти від 23.01.2020р. прийому-передачі земель, підписані між Товариством та ОСОБА_1 . Земельні ділянки були передані в тому стані, в якому вони передавались в оренду. В послідуючому договори оренди між Підприємцем ОСОБА_2 і ОСОБА_1 були укладені лише 12.10.2020р. Ніяких дій по зорюванню чи розорюванню земельних ділянок, які стосуються предмета спору, з боку Підприємця ОСОБА_2 не було. Товариство не надало доказів, що земельні ділянки, які стосуютьсь предмета спору, були засіяні саме ним. Підприємець ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, Як відбувались угоди між Товариством та орендодавцем ОСОБА_1 . Підприємець ОСОБА_2 не вникав, його це не стосувалося. Положення про директора Товариства, затверджене загальними зборами учасників Товариства 20.07.2019р. та протокол №1/19 є недопустимими доказами, оскільки ні ОСОБА_6 , ні Шалабай 18.07.2019р. на території України не перебували, тобто до протоколу загальних зборів учасників Товариства включено осіб, які не моли голосувати, приймати рішення.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,1459га (для ведення особистого селянського господарства), кадастровий номер 1820880200:04:000:0142, розташованої на території Андріяшівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, що підтверджується державним актом від 27.09.2022р. на право приватної власності на землю, інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, надану на запит від 15.01.2021р. та інформацією від 18.02.2021р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.12, 14, 29).

Між ОСОБА_1 та Товариством укладено договір оренди землі від 03.07.2014р., об`єктом якого є зазначена у попередньому абзаці земельна ділянка, договір укладено на 10 років (а.с.10), відповідне право оренди зареєстровано за Товариством в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.10.2014р., земельна ділянка ІНФОРМАЦІЯ_2 передана ОСОБА_1 . Товариству, що підтверджується витягом від 30.10.2014р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого права та актами від 03.07.2014р. приймання-передачі земельної ділянки та визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.13, 11).

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,1459га (для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби), кадастровий номер 1820880200:04:000:0143, розташованої на території Андріяшівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, що підтверджується свідоцтвом від 31.10.2014р. про право на спадщину та інформацією від 18.02.2021р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.17, 30).

Між ОСОБА_1 та Товариством укладено договір оренди землі від 18.11.2014р., об`єктом якого є зазначена у попередньому абзаці земельна ділянка, договір укладено на 10 років (а.с.15), відповідне право оренди зареєстровано за Товариством в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.12.2014р., земельна ділянка ІНФОРМАЦІЯ_3 передана ОСОБА_1 . Товариству, що підтверджується витягом від 10.07.2014р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого права та актами від 18.11.2014р. приймання-передачі земельної ділянки та визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.18, 16).

Між ОСОБА_1 та Товариством в особі директора ОСОБА_5 укладено угоду від 23.01.2020р. про припинення договору оренди земельної, за умовами якої вони прийшли до згоди припинити договір оренди земельної ділянки від 01.07.2014р. (що є очевидною опискою, правильною є дата 03.07.2014р.) площею 1,1459 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0142, на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено (а.с.20).

Між ОСОБА_1 та Товариством в особі директора ОСОБА_5 укладено угоду від 23.01.2020р. про припинення договору оренди земельної, за умовами якої вони прийшли до згоди припинити договір оренди земельної ділянки від 18.11.20214р. площею 1,1459 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0143, на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено (а.с.21).

Згідно з частиною першою, пунктами 2 та 4 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Частинами першою та третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно дочастин першої третьоїстатті 13Цивільного кодексуУкраїни цивільніправа особаздійснює умежах,наданих їйдоговором абоактами цивільногозаконодавства. Приздійсненні своїхправ особазобов`язанаутримуватися віддій,які моглиб порушитиправа іншихосіб,завдати шкодидовкіллю абокультурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно зчастиною першоюта абзацомпершим частинитретьої статті92Цивільного кодексуУкраїни юридичнаособа набуваєцивільних правта обов`язківі здійснюєїх черезсвої органи,які діютьвідповідно доустановчих документівта закону. Порядокстворення органівюридичної особивстановлюється установчимидокументами тазаконом.Орган абоособа,яка відповіднодо установчихдокументів юридичноїособи чизакону виступаєвід їїімені,зобов`язанадіяти вінтересах юридичноїособи,добросовісно ірозумно тане перевищуватисвоїх повноважень.

Зі змісту статут Товариства, затвердженого загальними зборами учасників Товариства 29.04.2019р. (протокол №29052019) та Положення про директора Товариства, затвердженого загальними зборами учасників Товариства 20.07.2019р. (протоколом №1/19) вбачаться, що органами управління Товариства є загальні збори учасників та виконавчий орган, зокрема, одноособовий, директор, останній обирається загальними зборами учасників Товариства, та має право без довіреності представляти Товариство у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами, укладати цивільно-правові угоди з правом одноособового їх підпису відповідно до його компетенції та обмежень, встановлених законодавством України, цим Статутом та Положенням (а.с.25 26, 34, 27 28).

З наказу №8-к від 15.04.2019р. випливає, що загальними зборами учасників Товариства 15.04.2019р. було прийнято рішення (протокол №15042019) про обрання директором Товариства ОСОБА_5 , цим же наказом ОСОБА_7 призначено на посаду директора Товариства з 15.04.2019р. (а.с.27).

У пункті 3.2 Положення про директора Товариства, затвердженого загальними зборами учасників Товариства 20.07.2019р. (протоколом №1/19) зазначено, що, зокрема, укладення, розірвання, припинення договорів оренди земельних ділянок з фізичними та юридичними особами здійснюється директором Товариства виключно на підставі попередньої письмової згоди загальних зборів учасників Товариства (зворотній бік а.с.27 (початок положення а.с.34).

Суд не приймає до уваги заперечення ОСОБА_8 , що Положення про директора Товариства, затверджене загальними зборами учасників Товариства 20.07.2019р. протоколом №1/19, разом з цим протоколом є недопустимими доказами, оскільки ні ОСОБА_6 , ні Шалабай 18.07.2019р. (на думку Суду, представник Підприємця ОСОБА_9 мав на увазі 20.07.2019р.) на території України не перебували, що підтверджується листом від 20.07.2022р. Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (а.с.180), тобто до протоколу загальних зборів учасників Товариства включено осіб, які не моли голосувати, приймати рішення, оскільки у зазначеному протоколі прізвища ОСОБА_6 та ОСОБА_10 відсутні (а.с.24), при цьому у матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких можна з`ясувати, що ОСОБА_6 та/або ОСОБА_10 є учасниками Товариства та який розмір їхніх часток у статутному капіталі Товариства.

Крім того, у вказаному протоколі зазначено, що на загальних зборах учасників Товариства присутні учасники та їх представники, що володіють у сукупності 100% голосів, тобто навіть якщо брати до уваги, що ОСОБА_6 та/або Шалабай є учасниками Товариства і що їх не було на цих зборах, то на них були присутні їхні представники, а відтак збори були правомочними.

Абзацом другим частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Товариством не подано доказів, які б вказували, що ОСОБА_1 , укладаючи з Товариством в особі директора ОСОБА_5 угоди від 23.01.2020р. про припинення договорів оренди земельних ділянок, знала чи за всіма обставинами не могла не знати, що директор Товариства ОСОБА_5 мав повноваження на припинення цих договорів оренди виключно у разі попередньої письмової згоди загальних зборів учасників Товариства.

Враховуючи викладене, Суд вважає, що недотримання директором Товариства ОСОБА_7 пункту 3.2 Положення про директора Товариства, затвердженого загальними зборами учасників Товариства 20.07.2019р. (протоколом №1/19), не є підставою для визнання недійсними угод від 23.01.2020р. про припинення договорів оренди земельних ділянок, укладених між ОСОБА_1 та Товариством.

Разом з тим, Товариство займається сільськогосподарською діяльністю з виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції на орендованих у власників паїв землях на території с.Андріяшівка Бердичівського району Житомирської області, на підставі договорів оренди, укладених у 2014р. строком на 10 років, Товариством орендувалось більше двадцяти відповідних земельних ділянок, у тому числі ті, які стосуються предмета спору, у вересні 2020р. Товариством було проведено польові роботи по обробітку цих ділянок та засіяно їх зерновими культурами, що підтверджується заявою-вимогою Товариства від 03.03.2021р., довідкою від 16.02.2021р. №17 Товариства, довідкою від 16.02.2021р. №39 старости Андріяшівського старостинського округу №1 Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області, заявою про кримінальне правопорушення від 12.04.2021р. Товариства, актом від 11.05.2021р. обстеження стану та використання земельних ділянок, актом від 17.05.2021р. огляду посівів та врегулювання збитків на посівах озимих зернових сільськогосподарських культур (а.с.93 94, 44, 45, 96 97, 111 112, 113 114).

Будучи директором Товариства, ОСОБА_7 не міг не знати, що Товариство займається сільськогосподарською діяльністю з виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції на орендованих у власників паїв землях на території с.Андріяшівка Бердичівського району Житомирської області, на підставі договорів оренди, укладених у 2014р. строком на 10 років, Товариством орендувалось більше двадцяти відповідних земельних ділянок, у тому числі ті, які стосуються предмета спору.

Тобто ОСОБА_7 як директору Товариства було достовірно відомо, що Товариство зацікавлено у тому, що б у нього в оренді перебували земельні ділянки, у тому числі ті, які стосуються предмета спор, протягом усього строку відповідних договорів оренди.

Не зважаючи на це, директор Товариства ОСОБА_11 , знаючи, що десятирічний строк дії договорів, укладених між ОСОБА_1 і Товариством, які стосуються предмету спору, станом на 23.01.2020р. не закінчився, уклав від імені Товариства з вказаною фізичною особою дві угоди від 23.01.2020р. про припинення відповідних договорів оренди земельних ділянок на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з закінченням строку, на яких їх було укладено.

Таким чином директор Товариства ОСОБА_7 діяв всупереч інтересів Товариства та не добросовісно, чим порушив абзац перший частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України, зміст якого наводився вище.

Крім того, такими діями директор Товариства ОСОБА_7 порушив права Товариства, зокрема, всупереч волі останнього припинив право оренди земельних ділянок, та зловжив правом представляти Товариство у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами, укладати цивільно-правові угоди з правом одноособового їх підпису, чим порушив частини другу та третю статті 13 Цивільного кодексу України, зміст яких наводився вище.

ОСОБА_1 , укладаючи з Товариством в особі директора ОСОБА_5 угоди від 23.01.2020р. про припинення договорів оренди земельних ділянок, які стосуються предмету спору, на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з закінченням строку, на який їх було укладено, достовірно знаючи, що ці договори оренди земельних ділянок укладені на строк десять років, також порушила права Товариства, зокрема, припинила право оренди земельних ділянок, чим порушила частину другу статті 13 Цивільного кодексу України, зміст якої наводився вище.

Наведене свідчить про те, що укладені між ОСОБА_1 та Товариством в особі директора ЛопохиВ.Є. дві угоди від 23.01.2020р. про припинення договору оренди земельної, за умовами яких вони прийшли до згоди припинити договір оренди земельної ділянки від 01.07.2014р. (що є очевидною опискою, правильною є дата 03.07.2014р.) площею 1,1459 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0142, та припинити договір оренди від 18.11.20214р. площею 1,1459 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0143, на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з закінченням строку, на який ці договори було укладено, суперечать частинам другій та третій статті 13, абзацу першому частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України, а тому вони підлягають визнанню недійсними на підставі частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України, зміст яких наводився вище.

Приймаючи до уваги зазначене, Суд вважає, що позов Товариства в частині вимог про визнання недійсними вказаних угод підлягає задоволенню.

Суд відмовляє у задоволенні позову Товариства в частині вимог про скасування рішень Реєстратора ОСОБА_4 про реєстрацію угоди про припинення договору оренди, укладеної 23.01.2020р. між Товариством та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0142, про реєстрацію угоди про припинення договору оренди, укладеної 23.01.2020р. між Товариством та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0143, оскільки Товариство не довело, що Реєстратором ОСОБА_4 такі рішення приймались.

При цьому з реєстраційної справи про припинення договору оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1820880200:04:000:0143 вбачається, що на підставі угоди від 23.01.2022р. Реєстратором ОСОБА_4 приймалось рішення про припинення права оренди Товариства вказаної земельної ділянки, а не про реєстрацію цієї угоди (а.с.120 124).

Інша реєстраційна справа про припинення договору оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1820880200:04:000:0142 на виконання ухвал Суду про її витребовування надана не була через її відсутність на зберігання у Бердичівської районної військової адміністрації Житомирської області (а.с.187).

Також Судвідмовляє узадоволенні позовуТовариства вчастині вимогпро визнанняза нимправа орендиземельної ділянкиплощею 1,1459га,кадастровий номер1820880200:04:000:0142,відповідно додоговору орендиземельної ділянки,укладеного 03.07.2014р.між нимта ОСОБА_1 ,та праваоренди земельноїділянки площею1,1459га,кадастровий номер1820880200:04:000:0143,відповідно додоговору орендиземельної ділянки,укладеного 18.11.2014р.між нимта ОСОБА_1 ,оскільки такеправо підлягаєпоновленню всилу абзацутретього частинитретьої статті26Закону України"Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень"(у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разівизнання напідставі судовогорішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що малонаслідком державнуреєстрацію зміни,припинення речовихправ,обтяжень речовихправ,відповідні правачи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними) державним реєстратором на підставі цього рішення Суду в частині задоволення вимог про визнання недійсними угоди про припинення договору оренди, укладеної 23.01.2020р. між Товариством та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0142, про припинення договору оренди, та угоди про припинення договору оренди, укладеної 23.01.2020р. між Товариством та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки, площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0143, шляхом державної реєстрації набуття такого речового права, тобто в ухваленні окремого рішення суду про визнання за Товариством такого права немає потреби.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладено договір оренди землі від 12.10.2020р. щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0142, строком на 10 років, відповідне право оренди зареєстровано за Підприємцем ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.10.2020р, що вбачаться з інформації від 18.02.2021р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.29).

Між ОСОБА_1 та Підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди землі від 12.10.2020р. щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0143, строком на 10 років, відповідне право оренди зареєстровано за Підприємцем ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.10.2020р, що вбачаться з інформації від 18.02.2021р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.30).

Частинами першою третьоюстатті 216Цивільного кодексуУкраїни встановлено,що недійснийправочин нестворює юридичнихнаслідків,крім тих,що пов`язаніз йогонедійсністю. Уразі недійсностіправочину кожнаіз сторінзобов`язанаповернути другійстороні унатурі все,що вонаодержала навиконання цьогоправочину,а вразі неможливостітакого повернення,зокрема тоді,коли одержанеполягає укористуванні майном,виконаній роботі,наданій послузі,-відшкодувати вартістьтого,що одержано,за цінами,які існуютьна моментвідшкодування. Якщоу зв`язкуіз вчиненнямнедійсного правочинудругій стороніабо третійособі завданозбитків таморальної шкоди,вони підлягаютьвідшкодуванню винноюстороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Таким чином, у зв`язку з задоволенням позовних вимог Товариства про визнання недійсними угоди про припинення договору оренди, укладеної 23.01.2020р. між Товариством та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0142, та угоди про припинення договору оренди, укладеної 23.01.2020р. між Товариством та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0143, ці угоди не створювали юридичних наслідків, тобто не припиняли відповідних договорів оренди.

З наведеного випливає, що укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 договору оренди землі від 12.10.2020р. щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0142, та договору оренди землі від 12.10.2020р. щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0143, відбулось під час перебування цих земельних ділянок в оренді у Товариства та призвело до порушення відповідного права Товариства.

Тобто ці договори суперечать частини другій статті 13 Цивільного кодексу України, зміст якої наводився вище, а тому вони підлягають визнанню недійсними на підставі частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України, зміст яких також наводився вище.

Крім того, як вказувалось раніше, у зв`язку з задоволенням позову товариства в частин вимог про визнання недійсними угоди про припинення договору оренди, укладеної 23.01.2020р. між Товариством та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0142, та угоди про припинення договору оренди, укладеної 23.01.2020р. між Товариством та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0143, Товариству відновлюється право оренди відповідних ділянок на підставі абзацу третього частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За такої обставини залишення дійсними укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 договору оренди землі від 12.10.2020р. щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0142, та договору оренди землі від 12.10.2020р. щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0143, створюватиме юридичну невизначеність щодо орендаря земельних ділянок, а тому ці договори мають бути визнані недійсними і з метою усунення такої юридичної невизначеності та остаточного закріплення поновленого права Товариства оренди цих земельних ділянок.

Беручи до уваги зазначене, позов Товариства в частині вимог про визнання недійсними вказаних договорів підлягає задоволенню.

Однак Суд відмовляє у задоволенні позову Товариства в частин вимог про припинення права оренди земельних ділянок площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0142 та кадастровий номер 1820880200:04:000:0143, ОСОБА_8 , зважаючи на абзац перший частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень": у разі скасуваннярішення державногореєстратора продержавну реєстраціюправ напідставі судовогорішення чиу випадку,передбаченому пунктом1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разівизнання напідставі судовогорішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів,на підставіяких проведенодержавну реєстраціюправ, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що малонаслідком державнуреєстрацію набуттяречових прав,обтяжень речовихправ,відповідні правачи обтяженняприпиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Тобто таке право припиняється на підставі цього рішення Суду в частині задоволення позовних вимог Товариства про визнання недійсними укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 договору оренди землі від 12.10.2020р. щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0142, та договору оренди землі від 12.10.2020р. щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0143, а тому тобто в ухваленні окремого рішення суду про припинення такого права ОСОБА_8 немає потреби.

Як вже було встановлено Судом вище, у вересні 2020р. Товариством було проведено польові роботи по обробітку земельних ділянок, які стосуються предмета спору, та засіяно їх зерновими культурами, що підтверджується заявою-вимогою Товариства від 03.03.2021р., довідкою від 16.02.2021р. №17 Товариства, довідкою від 16.02.2021р. №39 старости Андріяшівського старостинського округу №1 Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області, заявою про кримінальне правопорушення від 12.04.2021р. Товариства, актом від 11.05.2021р. обстеження стану та використання земельних ділянок, актом від 17.05.2021р. огляду посівів та врегулювання збитків на посівах озимих зернових сільськогосподарських культур (а.с.93 94, 44, 45, 96 97, 111 112, 113 114).

Дізнавшись про те, що у 2020р. його право оренди земельних ділянок, які стосуються предмета спору, було припинено та переоформлено на Підприємця ОСОБА_2 , Товариство звернулось до останнього з заявою-вимогою від 03.03.2021р., у якій повідомило про незаконність дій колишнього директора ОСОБА_5 щодо припинення зазначеного права оренди, про проведення ним, Товариством, у вересні 2020р. польових робіт по обробітку вказаних земельних ділянок та засіяння їх зерновими культурами, про звернення до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовами про визнання недійсними додаткових угод при припинення договорів оренди цих земельних ділянок, скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію даних угод та визнання недійними договорів оренди цих ділянок, укладених між орендодавцями та Підприємцем ОСОБА_2 , та вимагало від останнього для уникнення наслідків по знищенню посівів не вчиняти будь-яких дій на земельних ділянках, попередивши, що в іншому ж випадку воно вимагатиме від нього компенсації заподіяної шкоди (а.с.93 94).

Заява-вимога від 03.03.2021р. Товариства була отримана Підприємцем ОСОБА_2 , що підтверджується його відповіддю на неї від 15.03.2021р. (а.с.95).

Таким чином Підприємцю ОСОБА_2 з 15.03.2021р. або раніше було відомо, що на земельних ділянках, які стосуються предмета спору, знаходяться посіви зернових культур, належні Товариству.

У квітні 2021р. Підприємець ОСОБА_2 провів на земельних ділянках, які стосуються предмету спору, польові роботи по дискуванню ріллі на них, чим знищів посіви озимої пшениці, здійснені Товариством, що підтверджується актом від 11.05.2021р. обстеження стану та використання земельних ділянок, складеного комісією у присутності Підприємця ОСОБА_2 та директора Товариства ОСОБА_12 , у якому зазначено, що цю інформацію повідомив сам Підприємець ОСОБА_2 (а.с.111 112).

Ці обставини також підтверджуються:

показаннями свідка ОСОБА_13 , яка була у складі комісії, якою складено акт від 11.05.2021р. обстеження стану та використання земельних ділянок, про те, що, зокрема, Підприємець ОСОБА_2 не заперечував, що переорав земельні ділянки, у тому числі ті, які стосуються предмета спору (з метою економії часу та за згодою представників Товариства та Підприємця ОСОБА_2 ОСОБА_13 під час допиту як свідка підтвердила свої показання, надані як свідком під час розгляду Судом справи №274/1200/21) (а.с.195 197).

показаннями свідка ОСОБА_14 , який був у складі комісії, якою складено акт від 11.05.2021р. обстеження стану та використання земельних ділянок, про те, що, зокрема, Підприємець ОСОБА_2 сам говорив, що переорав землі, у тому числі ті, які стосуються предмета спору (з метою економії часу та за згодою представників Товариства та Підприємця ОСОБА_2 ОСОБА_14 під час допиту як свідка підтвердив свої показання, надані як свідком під час розгляду Судом справи №274/1200/21) (а.с.195 197).

Таким чином доводи ОСОБА_8 про те, що ніяких дій по зорюванню чи розорюванню земельних ділянок, які стосуються предмета спору, з його боку не було, спростовуються матеріалами справи.

Суд критично оцінює два акти від 23.01.2020р. прийому-передачі земель, підписані між Товариством в особі директора ЛопохиВ.Є. та ОСОБА_1 , у яких зазначено, що земельні ділянки повертаються у стані, у якому вони були до надання в оренду, оскільки, як встановлено вище, ОСОБА_5 діяв недобросовісно та порушував права Товариства, а ОСОБА_1 порушувала права Товариства (а.с.143, 144).

Абзацом першої частини першої статті 181 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно достатті 189 Цивільногокодексу Українипродукцією,плодами тадоходами євсе те,що виробляється,добувається,одержується зречі абоприноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 321 право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Умовами договорів оренди, які стосуються предмету спору, укладеними між ОСОБА_1 та Товариством, встановлювалось, що орендар (Товариство) має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договорів, отримувати доходи (пункт 30 договорів).

Таким чином Товариство мало право проводити на земельних ділянках, які стосуються предмета спору, польові роботи по їх обробітку, та засіяти їх зерновими культурами, зібрати відповідний врожай, який є його власністю, та отримати від цього доходи, які також є його власністю.

Між тим, через дії Підприємця ОСОБА_2 , які полягали у проведенні на земельних ділянках, які стосуються предмету спору, польових робіт по дискуванню ріллі на них, що призвело до знищення посівів озимої пшениці, здійснених Товариством, останнє втратило можливість зібрати відповідний врожай та отримати від цього доходи.

При цьому у Підприємця ОСОБА_2 були відсутні правові підстави знищувати посіві озимої пшениці, належні Товариству (про що йому було достовірно відомо), навіть якщо він вважав себе добросовісним набувачем права користування земельними ділянками, які стосуються предмета спору, а здійснення ним таких дій призвело до порушення права власності Товариства на ці посіви відповідний врожай, тобто ці його дії були неправомірними.

Пунктами 1 та 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З висновку експертів від 22.07.2021 р. № 366/07-2021 за результатами проведення комісійної судової оціночно-земельної експертизи (а.с.100 110) вбачається, що розмір завданої матеріальної шкоди Товариств від проведеного Підприємцем ОСОБА_2 12.04.2021р. дискування ріллі, внаслідок чого було знищено здійснені Товариством посіви озимої пшениці, в тому числі у формі неодержаного доходу (упущеної вигоди) на наступних земельних ділянках, становить:

кадастровий номер 1820880200:04:000:0142, площа 1,1459 га 37540,00 грн.;

кадастровий номер 1820880200:04:000:0143, площа 1,1459 га 37540,00 грн.;

Тобто загальний розмір матеріальної шкоди становить 75080,00грн.

Враховуючи викладене, Суд вважає, що позов Товариства в частині вимоги про його стягнення на його користь з Підприємця ОСОБА_2 у якості відшкодування матеріальної шкоди грошових коштів у загальному розмірі 75080,00грн. підлягає задоволенню.

На підставі статті 141 Цивільного процесуального кодексу України на користь Товариства у якості відшкодування судових витрат підлягають стягненню грошові кошти з ОСОБА_1 розмірі 7566,67грн., з Підприємця ОСОБА_2 у розмірі 9836,62грн.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263 265 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріяшівка Агро" (Житомирська область, Бердичівський район, с.Андріяшівка, вул.Садова, 6, код ЄДРПОУ 36533031) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП (за даними позовної заяви) 1553702307), державного реєстратора Сектору державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області Польової Лариси Дмитрівни (Житомирська область, Бердичівський район, смт.Ружин, вул.Бірюкова, 2), фізичної особи підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП (за даними позовної заяви) НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

2.Визнати недійсною угоду про припинення договору оренди, укладену 23.01.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Андріяшівка Агро" та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0142.

3.Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 12.10.2020р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0142.

4.Визнати недійсною угоду про припинення договору оренди, укладену 23.01.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Андріяшівка Агро" та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0143;

5.Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 12.10.2020р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,1459га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0143.

7.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріяшівка Агро" у якості відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти у розмірі 75080,00грн.

8.У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

9.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріяшівка Агро" у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 7566,67грн.

10.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріяшівка Агро" у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 9836,62грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В.Корбут