Рішення

від 20.07.2023 по справі 701/659/23

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/659/23

Номер провадження2/701/261/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2023 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого судді - В.Л. Маренюка

за участю секретаря - Н.В. Філіпчак

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній власності та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про поділ майна, що перебуває у спільній власності та визнання права власності.

На підставу своїх вимог спирається на те, що з 4 жовтня 1986 року сторони перебувають в шлюбі, який зареєстровано міським відділом ЗАГС м.Умань Черкаської області, про що в Книзі реєстрації актів про одруження 04.10.1986 року зроблено відповідний актовий запис за № 612.

Позивач має у приватній власності земельну ділянку площею 0,1749га під кадастровим номером 7123155100:01:002:1182, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1 .

Дана земельна ділянка є особистою приватною власністю позивача, право власності на яку підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно за № НОМЕР_1 від 06.02.2014 року, виданим Реєстраційною службою Маньківського районного управління юстиції Черкаської області. Право власності з визначеними правовими підставами зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.02.2014 року №17399909, виданим Реєстраційною службою Маньківського районного управління юстиції Черкаської області. Право приватної власності зареєстровано 03.02.2014 року згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 10597264 від 03.02.2014.

Земельна ділянка є особистою приватною власністю, набутою в порядку приватизації.

Так, рішенням Маньківської селищної ради від 11.07.2012 року №21-18/VІ «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1749га розташовану по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », вирішено надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1749га розташовану по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 .

Рішенням Маньківської селищної ради від 19.11.2013 року №38-13/УІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1749га розташовану по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства», відповідно до ст.ст.12, 91, 116, 118, 121 Земельного кодексу України, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1749га розташовану по АДРЕСА_1 кадастровий номер 7123155100:01:002:1182 для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 (п.1 рішення). Також вирішено рекомендувати Реєстраційній службі Маньківського районного управління юстиції Черкаської області виготовити та видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку площею 0,1749га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ) гр. ОСОБА_1 (п.2 рішення).

Тобто, позивач є особистою власницею вказаної земельної ділянки, майно хоча і набуто у власність в період шлюбу, проте є особистою приватною власністю. Право власності на земельну ділянку набуто в порядку приватизації, що є правовим обґрунтуванням особистої приватної власності одного з членів подружжя. Як роз`яснено в абз. 1 п. 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", зі змінами та доповненнями, відповідно до положень статей 81,116 ЗК України, окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

На території вказаної земельної ділянки розташована будівля складу (колишня будівля ДКУ), яка була попередньо придбана на підставі договору купівлі-продажу № 8 від 08 лютого 2005 року у продавця ТОВ «Мир» в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Шишкіна О.С., що діє на підставі постанови Господарського суду Черкаської області від 09.12.2002 року №10/3802 про визнання ТОВ «Мир» банкрутом. При цьому, покупцем вказаного майна вказаний ОСОБА_2 (відповідач по справі). Тобто, дане майно набуто в період шлюбу з відповідачем та оформлено одноосібно на ім`я позивача. Разом з тим, за вказаних обставин дане майно придбано за особисті кошти позивача, які вона давала відповідачу на купівлю вказаного майна з умовою оформлення на ім`я позивача, він позивача запевняв, що так і зроблено, проте документів не надавав, та надав їх лише нещодавно. Позивач вірила чоловікові та вважала, що майно оформлено на ім`я позивача, тим більше, воно розташоване на її власній земельній ділянці, проте виявилось, що відповідач оформив документи на своє ім`я.

На даний час, між сторонами не досягнуто домовленостей щодо поділу даного майна, у зв`язку з чим позивачка вимушена звертатись до суду за захистом з даним позовом. При цьому, ТОВ «Мир» (продавець за договором купівлі-продажу № 8 від 08 лютого 2005 року, ідентифікаційний код юридичної особи 00857002) - припинило свою діяльність і ліквідовано у зв`язку з банкрутством, що підтверджується інформацією, отриманою з ЄДР Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», запис про припинення ТОВ «Мир» вчинено в реєстрі 18.04.2007 року за № 10111170002000349.

У відповідності до ч.1 ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, земельна ділянка, на якій розташована придбана будівля, перебуває у приватній власності позивача, тому за сукупності викладеного, відсутні інші можливі особи, які могли б бути учасниками даної справи з підстав відсутності можливості впливу рішення у справі на права та обов`язки, що і змусило позивачку звернутись з відповідним позовом до суду.

Позивачка до суду не з`явилась, але в своїй позовній заяві просить справу слухати в її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився, але згідно письмової заяви позовні вимоги позивача визнає та просить справу слухати у її відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із того, що як дійсно встановлено в судовому засіданні, що 04.10.1986 р. сторони перебувають в шлюбі зареєстрованому міським відділом ЗАГС м. Умань, Черкаської області, актовий запис за № 612.

Позивач має у приватній власності земельну ділянку площею 0,1749га під кадастровим номером 7123155100:01:002:1182, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1 .

Дана земельна ділянка є особистою приватною власністю позивача, право власності на яку підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно за № НОМЕР_1 від 06.02.2014 року, виданим Реєстраційною службою Маньківського районного управління юстиції Черкаської області. Право власності з визначеними правовими підставами зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.02.2014 року №17399909, виданим Реєстраційною службою Маньківського районного управління юстиції Черкаської області. Право приватної власності зареєстровано 03.02.2014 року згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 10597264 від 03.02.2014.

Земельна ділянка є особистою приватною власністю, набутою в порядку приватизації, що підтверджується рішенням Маньківської селищної ради від 11.07.2012 року №21-18/VІ «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1749га розташовану по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », яким вирішено надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1749га розташовану по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 .

Рішенням Маньківської селищної ради від 19.11.2013 року №38-13/УІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1749га розташовану по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства», відповідно до ст.ст.12, 91, 116, 118, 121 Земельного кодексу України, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1749га розташовану по АДРЕСА_1 кадастровий номер 7123155100:01:002:1182 для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 (п.1 рішення). Також вирішено рекомендувати Реєстраційній службі Маньківського районного управління юстиції Черкаської області виготовити та видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку площею 0,1749га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ) гр. ОСОБА_1 (п.2 рішення).

Позивач є власником вказаної земельної ділянки, майно хоча і набутого у власність в період шлюбу, проте є особистою приватною власністю. Право власності на земельну ділянку набуто в порядку приватизації, що є правовим обґрунтуванням особистої приватної власності одного з членів подружжя. Як роз`яснено в абз. 1 п. 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", зі змінами та доповненнями, відповідно до положень статей 81,116 ЗК України, окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

На території вказаної земельної ділянки розташована будівля складу (колишня будівля ДКУ), яка була попередньо придбана на підставі договору купівлі-продажу №8 від 08 лютого 2005 року у продавця ТОВ «Мир» в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Шишкіна О.С., що діє на підставі постанови Господарського суду Черкаської області від 09.12.2002 року №10/3802 про визнання ТОВ «Мир» банкрутом. При цьому, покупцем вказаного майна вказаний ОСОБА_2 (відповідач по справі). Тобто, дане майно набуто в період шлюбу з відповідачем та оформлено одноосібно на ім`я позивача. Разом з тим, за вказаних обставин дане майно придбано за особисті кошти позивача, які вона давала відповідачу на купівлю вказаного майна з умовою оформлення на ім`я позивача, він позивача запевняв, що так і зроблено, проте документів не надавав, та надав їх лише нещодавно. Відповідач оформив документи на своє ім`я.

Рішенням виконавчого комітету Маньківської селищної ради від 05.10.2015 року №107-15 присвоєно господарський номер 20А вищевказаній будівлі ДКУ по вул. Довженка.

На даний час на замовлення позивача ПП «Уманський центр технічної інвентаризації» проведено технічну інвентаризацію з виготовленням технічного паспорта на будівлю, яка за результатами технічної інвентаризації визначена як виробничий будинок склад, з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами 1979 року побудови, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Здачі в експлуатацію дана будівля не підлягає відповідно до приписів абз.3 п.78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127, за яким документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

Технічна інвентаризація будівлі зареєстрована у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, що підтверджується листом про наявність технічної інвентаризації від 04.04.2023 року, реєстраційний номер в ЄДЕССБ: ТІ01:1209-6443-1249-5618.

Функціональне призначення (найменування) будівлі «приміщення ДКУ», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 змінено на «Склад» за бажанням власниці ОСОБА_1 згідно його практичного використання. Також зазначено, що зміна призначення будівлі не належить до самочинного будівництва, так як не пов`язане з проведенням реконструкції, які б потребували отримання дозволів, погоджень на введення в експлуатацію.

На даний час, між сторонами не досягнуто домовленостей щодо поділу даного майна, у зв`язку з чим вимушена звертатись до суду за захистом з даним позовом. При цьому, ТОВ «Мир» (продавець за договором купівлі-продажу № 8 від 08 лютого 2005 року, ідентифікаційний код юридичної особи 00857002) - припинило свою діяльність і ліквідовано у зв`язку з банкрутством, що підтверджується інформацією, отриманою з ЄДР Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», запис про припинення ТОВ «Мир» вчинено в реєстрі 18.04.2007 року за № 10111170002000349.

У відповідності до ч.1 ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Земельна ділянка, на якій розташована придбана будівля, перебуває у приватній власності позивача, тому за сукупності викладеного, відсутні інші можливі особи, які могли б бути учасниками даної справи з підстав відсутності можливості впливу рішення у справі на права та обов`язки. Майно нажито та набуто в період шлюбу з відповідачем, проте майно розташоване на власній земельній ділянці позивача, яка є її особистою приватною власністю, при цьому майно придбане за особисті кошти позивача. Проте, в будь-якому випадку майно підлягає поділу з визнанням права власності виходячи із загальних засад цивільного права та з підстав набуття права на майно в період шлюбу.

П.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. N 11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя визначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК.

Верховний Суд розглядаючи справу за подібних відносин у своїй Постанові від 21 березня 2018 року (справа №686/9580/16-ц, провадження №61-3478 св 18) вказав, що відповідно до роз`яснень, наданих у постанові ПленумуВерховного СудуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами земельногозаконодавства прирозгляді цивільнихсправ» від16квітня 2004року №7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997р. відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року (справа №6-253цс16) Суд вказав, що ст. 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень ст.120ЗК України у поєднанні з нормою ст.125ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, зазначені висновки Верховного Суду та Верховного Суду України дають підстави вважати про цілісність об`єктів нерухомості розміщених на земельній ділянці із такою земельною ділянко що кореспондується із положеннями ст. 183 ЦК України за приписами якої неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. І хоча будівля та земельна ділянка в загальному розумінні ст. 179 ЦК України є окремими об`єктами (речами) однак в частині повноцінної реалізації суб`єктами своїх прав власності на будівлю слід розглядати у нерозривному взаємозв`язку із земельною ділянкою на якій така будівля розташована.

Згідно до ст. 316 ч. 1 ЦК України, - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України, - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Згідно із ст. 60, ч. 1 ст. 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно ст .68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

За ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідно до ст. 61 Сімейного кодексу України, може бути будь-яке майно.

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України ящо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникамзабезпечуються рівніумови здійсненнясвоїх прав. Власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За ст.386ЦК України Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Згідно ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, відповідно до законодавчих норм, позивач має право на захист права власності шляхом поділу спільно набутого майна з визнанням права власності на майно.

П.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. N 11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя визначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно п.1.3 Договору купівлі-продажу № 8 від 08.02.2005 року підтверджується, що продаж даного майна вчинено за ціною, яка складає 25000 гривень. Разом з тим, загальна вартість будівлі згідно даних витягу зі звіту про незалежну оцінку, виконаного суб`єктом оціночної діяльності, складає 100000 грн., що становить ціну позову.

Статтею 16 ЦК України надано право кожній особі звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав може бути визнання права.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина 4ст.319ЦК України визначає,що власність зобов`язує. Згідно ст.322ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. У даному випадку, як спадкоємець я є власником майна (спадкових майнових прав), має місце відсутність правовстановлюючого документа та оспорювання (невизнання) права власності, що підтверджено постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. За таких обставин вимушена звертатись до суду з даним позовом з визначених правових підстав, тому суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають до повного задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 141, 200, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 18, 57, 59, 60, 61, 69, 71, 72 СК України, ст.ст. 317, 319, 321 ,322, 328, 368, 369, 370, 372, 392 ЦК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Поділити майно, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_2 , право власності на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (склад) по АДРЕСА_1 згідно даних технічного паспорта.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя В.Л. Маренюк