Рішення

від 20.07.2023 по справі 460/13996/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 липня 2023 року м. Рівне№460/13996/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат комунальних підприємств" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі по тексту позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат комунальних підприємств" (далі по тексту ТзОВ "Комбінат комунальних підприємств", відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 138830,18 грн та пені в сумі 6944,06 грн, а всього в розмірі 145774,24 грн

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, чим порушив вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". Так у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 19 осіб, тому норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році для відповідача повинен становити 1 особа. Проте, такий норматив не був виконаний, відповідач не забезпечив працевлаштування однієї особи, що згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" є підставою для сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 188830,18грн. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 13.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. В обґрунтування цієї позиції вказав, що при подачі звітності за 2022 рік, а саме: "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску" було допущено помилку, яка полягала в тому, що працівник ОСОБА_1 не був позначений у звіті як інвалід. Зазначена помилка була виправлена шляхом подання уточнюючих звітів за 2022 рік. Просив повністю відмовити у задоволенні позову.

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ), в порядку визначеному постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 №14-2 "Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за №457/39513, Пенсійний фонд України надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

-про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

-необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першої цієї статті.

Відповідно до Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 10.03.2023 №14-1 і наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 10.03.2023 №17, позивачем у формі електронного документу через електронний кабінет ТзОВ "Комбінат комунальних підприємств" на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України направлено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

За надісланим відповідачу розрахунком, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 19 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю повинна складати 1 особа.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом.

Таким чином, з розрахунку вбачається невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону №875-ХІІ за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2022 році відповідач до 15.04.2023 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII).

Відповідно до ч.1, 3 ст. 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виходячи з наведених норм, обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:

-у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

-у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

-у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

-у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

За приписами ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону № 875-XII).

За вимогами ч.1 ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про, зокрема, попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форм звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності та інструкцію щодо її заповнення, де передбачено звітування по вакансіям для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Вказані норми діяли у 2022 році.

Відповідно до п. 5 розділу І наказу №316, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

У 2018 році відповідачем самостійно було працевлаштовано 1 особу з інвалідністю до ТзОВ "Комбінат комунальних підприємств", а саме:

ОСОБА_1 , особу з інвалідністю 3 групи (копія довідки МСЕК серії 2-18 АВ №000577) на посаду електромонтером, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .

У Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого сплаченого на користь платників податків-фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2022 роки був відображений ОСОБА_1 без зазначення статусу особи з інвалідністю.

Відповідач виправив вказану помилку, подавши уточнюючий Податковий розрахунок сум доходу , нарахованого сплаченого на користь платників податків-фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2022 рік.

Прийняття уточнюючих Податкових розрахунків Головним управлінням ДПС у Рівненській області підтверджується квитанціями.

Позивачем факт виправлення помилки відповідачем не враховано.

За ч.3 ст.217 Господарського кодексу України до суб`єктів господарювання за порушення ними здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Як свідчать матеріали справи, відповідач вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону №875-ХІІ при здійсненні господарської діяльності, оскільки, створивши робочі місця для осіб з інвалідністю та відповідачем виправлено допущену помилку в уточнюючому податковому розрахунку, що фактично спростовує вину останнього у порушенні норм Закону №875-ХІІ.

До того ж, за помилку у Податковому розрахунку можуть бути застосовані фінансові, а не адміністративно-господарські санкції.

За вказаних обставин, відповідачем були виконані вимоги Закону №875-ХІІ щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому відсутні підстави для застосування до Товариства адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до частин 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністюдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат комунальних підприємств"про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Замкова, 10А/1,м. Рівне,Рівненська обл.,33000. ЄДРПОУ/РНОКПП 13979356)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат комунальних підприємств" (вулл. Б. Хмельницького, 32а,смт. Мізоч,Рівненський район, Рівненська область,35740. ЄДРПОУ/РНОКПП 40490301)

Повний текст рішення складений 20.07.2023.

Суддя Олег ГРЕСЬКО