Рішення

від 14.07.2023 по справі 580/3410/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2023 року справа № 580/3410/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2023 №1249/23-00-24-04-01.

Ухвалою від 15.05.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 01.10.2018 по 22.06.2021 придбав у постачальників будівельні матеріали на загальну суму податку на додану вартість 1 253 320 грн. та включив до податкового кредиту у відповідних звітних періодах суми податку на додану вартість в загальному розмірі 1 253 320 грн.

Позивач вважає безпідставними викладені в акті перевірки твердження щодо відсутності письмових та усних пояснень щодо використання придбаних будівельних матеріалів у господарській діяльності.

Позивач зауважив, що інспектор не вчинила жодних дій із перевірки інформації із фактичного використання будівельних матеріалів при проведені робіт, не провела зустрічних звірок між суб`єктами господарювання, де проводили (виконувались) роботи, укладені субпідрядні роботи. Не проведено жодного запиту до приватного акціонерного товариства Одеське підприємство «Промелектромонтаж» щодо оренди складського приміщення, наявних залишків матеріальних цінностей, існування чи припинення договірних орендних правовідносин.

За твердженням позивача, відповідач не врахував при прийнятті оскаржуваного рішення, що товарно-матеріальні цінності придбані за період, що перевірявся, є будівельними матеріалами, які є невід`ємною складовою будь-яких будівельних чи ремонтних робіт, в межах господарської діяльності позивача. Акти на списання товарно-матеріальних цінностей відхилені та не досліджені, з підстав, що в них не вказаний об`єкт виконання робіт, однак не зазначення об`єкту не свідчить про відсутність факту проведення таких будівельних робіт і не може слугувати підставою для нарахування грошових зобов`язань позивачу.

Позивач подав заперечення на акт перевірки та додаткові документи, однак йому не надсилалась інформація про місце, час розгляду заперечень та матеріалів перевірки, натомість прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.02.2023 за №1249/23-00-24-04-01, чим порушені права позивача.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідно до податкової інформації та наданих ОСОБА_1 на перевірку первинних документів, а саме: накладних, актів виконаних робіт, договорів поставки, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2019 по 22.06.2021 придбав у постачальників будівельні матеріали на загальну суму 7 519 920,00 грн.(в т.ч. ПДВ) та включив до податкового кредиту у відповідних звітних періодах суми податку на додану вартість в загальному розмірі 1 253 320,00 грн.

Перевіркою не встановлено подальшу реалізацію придбаних будівельних матеріалів, відсутні первинні документи, що підтверджують факт використання їх у господарській діяльності у періоді з 01.01.2019 по 22.06.2021.

Акти виконаних робіт надані для перевірки не в повному обсязі. Письмові та усні пояснення, щодо використання придбаних будівельних матеріалів у господарській діяльності у періоді з 01.01.2019 по 22.06.2021 ФОП ОСОБА_1 не надавались, про що свідчить відсутність зареєстрованих пояснень від ФОП ОСОБА_1 .

Під час перевірки не виникало питань до Підрядника, як зазначено в договорах субпідряду наданих на перевірку - ТОВ Алмі строй, тому відсутня необхідність проведення зустрічних звірок між позивачем та суб`єктами господарювання, а саме: ТОВ Алмі строй та ПАТ Одеське підприємство Промелектромонтаж. Крім того, в переліку контрагентів - платників податків, з якими платник податків - фізична особа ОСОБА_1 перебував у правових відносинах в періоді здійснення господарської діяльності, відповідно даних ІС Податковий блок відсутній контрагент ПАТ Одеське підприємство Промелектромонтаж.

Щодо оренди складського приміщення, наявних залишків матеріальних цінностей, існування чи припинення договірних орендних правовідносин, під час перевірки не виникало оскільки ФОП ОСОБА_1 не надав на перевірку документів, які підтверджували оренду приміщень за період здійснення ним господарської діяльності.

За твердженням представника відповідача, в порушення п. 184.7 ст.184 Податкового кодексу та, за результатами аналізу даних АІС «Податковий блок», платником протягом 2019-2021 років (до 22.06.2021) не відображено реалізації залишків раніше придбаних товарно- матеріальних цінностей на суму 6 266 600 грн. (без ПДВ) та не нараховано податкові зобов`язання всього на загальну суму 1 253 320,00 грн., в т.ч. за червень 2021 року 1 253 320,00 грн.

Головне управління ДПС у Черкаській області розглянуло заперечення позивача від 19.01.2023 до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 12.12.2022 №7561/23-00-24-04-01/ НОМЕР_1 , за результатами розгляду якого було встановлено, що у періоді, що перевірявся, згідно наданих на перевірку документів єдиним покупцем послуг ФОП ОСОБА_1 було ТОВ АЛМІ-СТРОЙ. В наданих ОСОБА_1 до заперечення копії окремих актів списання товарів, вказані товари, які не відповідають будівельним матеріалам для проведення робіт з улаштування покрівлі, а саме: шпалери, клей для шпалери, умивальники, шафи під умивальники, плитка тощо. В актах списання товарів не зазначений об`єкт виконання робіт на який списуються будівельні матеріали. В Договорах субпідряду (ТОВ АЛМІ-СТРОЙ (підрядник), ФОП ОСОБА_1 (субпідрядник)), наданих на перевірку, зазначено (п.1.2.) що роботи виконуються з обладнання і матеріалів підрядника тобто ТОВ АЛМІ- СТРОЙ в кількості та асортименті, що необхідні для виконання всього обсягу передбачених договором робіт. В кошторисах (додаток 1 до договору) не зазначені будматеріали придбані та вказані ОСОБА_1 в актах списання наданих до заперечення.

Про розгляд заперечення позивача повідомлено листом № 1071/6/23-00-24-04-10 від 25.01.2023, який отримано ним особисто 31.01.2023.

Висновки про результати розгляду заперечень від 07.02.2023 №31/23-00-24-04-01. Лист про результати розгляду заперечення зареєстровано 07.02.2023 за №1621/6/3-00-24-04-10, надіслано 07.02.2023 та був отриманий особисто ФОП ОСОБА_1 . 10.02.2023

Представник відповідача зазначив, що в порушення п. 184.7 ст.184 Податкового кодексу України та за результатами аналізу даних АІС «Податковий блок», платником протягом 2019-2021 років (до 22.06.2021) не відображено реалізації залишків раніше придбаних товарно- матеріальних цінностей на суму 6 266 600 грн. (без ПДВ) не визначено суми податкового зобов`язання з ПДВ, всього на загальну суму 1 253 320,00 грн., в т.ч. за червень 2021 року 1 253 320,00 грн.

На підставі наведеного відповідач вважає, що контролюючий орган під час проведення перевірки діяв в межах та у спосіб визначений законодавством України, факт порушення норм діючого законодавства є доведеним, а податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

У відповіді на відзив позивач не погодився з наведеними відповідачем запереченнями та вказав, що відповідач не доводить обґрунтованість своєї позиції, посилаючись на конкретні документи. Акт перевірки також не містить описової частини з посиланням на номер, дату конкретного документу, який підтверджує в чому полягає протиправність дій позивача при здійсненні ним господарської діяльності.

Позивач наголосив, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області за № 1249/23-00-24-04-01 від 14.02.2023 не дотримано процесуального порядку розгляду та встановлення всіх обставин встановленого підпунктом 86.7.4 ПК України, що повинні бути встановлені при розгляді заперечень. Відповідач обґрунтовує отримання інформації з бази даних ДПС щодо суми придбання будівельних матеріалів ФОП ОСОБА_1 , однак на думку позивача, цей факт свідчить про те, що інспектором не досліджувались надані на перевірку перелік господарських договорів та їх реєстр, та подана звітність.

З урахуванням наведеного, позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління ДПС України у Черкаській області від 25.11.2022 № 1926-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 » у період з 25.11.2022 по 01.12.2022 проведено перевірку господарської діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період діяльності з 01.10.2018 - 22.06.2021.

Строк проведення перевірки продовжено на 2 робочих дні на підставі наказу Головного управління ДПС України у Черкаській області №1951-п від 01.12.2022.

За результатами проведення позапланової перевірки, головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Черкаській області Березовською Людмилою Павлівною (надалі по тексту - Інспектор) складений акт №7561/23-00-24-01/2196010197 від 12.12.2022 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за період діяльності з 01.10.2018 по 22.06.2021, щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання, законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного, іншого законодавства та правильності обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно висновків акту перевірки №7561/23-00-24-01/ НОМЕР_1 від 12.12.2022, яким зафіксовано порушення, зокрема:

- п.184.7 ст. 184, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.01.2019 по 22.06.2021 встановлено заниження податкового зобов`язання з податку па додану вартість по сплаті до бюджету всього в сумі 1 268 422,00 грн., в тому числі: за лютий 2020 року в сумі 3 094,00 грн., за лютий 2021 року в сумі 12 008,00 грн., за червень 2021 року в сумі 1 253 320,00 грн.

Позивач подав заперечення на акт перевірки від 19.01.2022, до яких в якості додатків вказані акти на списання товарно-матеріальних цінностей за період 2019-2021 роки на 15 акушах.

Листом № 1071/6/23-00-24-04-10 від 25.01.2023, який отримано позивачем особисто 31.01.2023, останнього повідомлено, що розгляд заперечень призначено на 06.02.2023 об 11 год. у приміщенні ГУ ДПС у Черкаській області, яке знаходиться за адресою: 18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235.

Лист про результати розгляду заперечень зареєстровано від 07.02.2023 за №1621/6/3-00-24-04-10, надіслано 07.02.2023 та був отриманий особисто ФОП ОСОБА_1 10.02.2023.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2023 №1249/23-00-24-04-01 за платежем: податок на додану вартість, яким позивачу нараховано грошові зобов`язання в загальному розмірі 1 395 264 грн 20 коп, в тому числі: за податковими зобов`язаннями 1 268 422 грн та за штрафними санкціями 126 842 грн 20 коп.

За результатами процедури адміністративного оскарження рішенням ДПС України від 05.04.2023 №8339/6/99-00-06-01-04-06 наведене податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Вирішуючи питання про правомірність прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2019 по 22.06.2021 придбавав у постачальників будівельні матеріали на загальну суму 7 519 920,00 грн.(в т.ч. ПДВ) та включав до податкового кредиту у відповідних звітних періодах суми податку на додану вартість в загальному розмірі 1 253 320,00 грн.

Позивач стверджує, що використовував наведені матеріали у власній господарській діяльності, тому відповідачем безпідставно нараховано грошові зобов`язання з ПДВ.

Перевіряючи наведені твердження позивача, суд зазначає, що перевіркою встановлено порушення п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в частині не підтвердження податкового кредиту по ряд. 10.1 податкової декларації з податку на додану вартість, в перевіреному періоді, по придбаному товару у постачальників, в результаті встановлено завищення сум податкового кредиту на загальну суму ПДВ 15102,00 грн.:

- в лютому 2019 року неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 3094,00 грн.: відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року, Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) та деталізованої інформації по платнику ПДВ за лютий 2019р., податкове зобов`язання по ПДВ по контрагенту ТОВ «Епіцентр К», код ЄДРПОУ 32490244, складає 0,00 грн., тоді як ОСОБА_1 включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 3 093,77 грн.

- в лютому 2021 року неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 12008,00 грн.: відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021р., розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагента (додаток 5) та деталізованої інформації по платнику ПДВ за лютий 2021р., податкове зобов`язання по ПДВ по контрагенту: ПП «Італ кераміка», код ЄДРПОУ 35641104, складає 0,00 грн., тоді як ОСОБА_1 включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 7 287,25 грн. Завищення податкового кредиту за лютий 2021 року складає 7 287,00 грн.; по контрагенту ТОВ «Фірма» МВА» код ЄДРПОУ 22477398, складає 0,00 грн., тоді як ППФО ОСОБА_1 включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 4 720,72 грн. Завищення податкового кредиту за лютий 2021 року складає 4 721,00 грн.

Заперечень щодо вказаних порушень позивачем у позовній заяві не наведено.

Крім того, як встановлено судом між позивачем, як субпідрядником та ТОВ «Алмі-Строй», як підрядником, укладені договори субпідряду: №1-08/11/19 від 08.11.2019, №2-09/01/2020 від 09.01.2020, №1-09/01/2020 від 09.01.2020, №1-27/02/2020 від 27.02.2020, №2-27/02/2020 від 27.02.2020, №1-02/03/2020 від 02.03.2020, №1-30/03/2020 від 30.03.2020, №1-17/04/2020 від 17.04.2020, №1-18/06/20 від 18.06.2020, №1-02/09/2020 від 02.09.2020, №1-20/10/2020 від 20.10.2020, №1-24/12/2020 від 24.12.2020, №2-24/12/2020 від 24.12.2020, №3-24/12/2020 від 24.12.2020, №24/12/2020 від 24.12.2020, №5-24/12/2020 від 24.12.2020, №6-24/12/2020 від 24.12.2020, №7-24/12/2020 від 24.12.2020, №1-11/01/2021 від 11.01.2021, №1-17/02/2021 від 17.02.2021, №1-22/03/2021 від 22.03.2021, №1-08/04/2021 від 08.04.2021, №1-16/04/2021 від 16.04.2021, №23/04/2021 від 23.04.2021, №17/05/2021 від 17.05.2021, №09/06/2021-1 від 09.06.2021.

Наведені договори субпідряду передбачають виконання позивачем різних видів робіт, однак в договорах відсутні положення, які передбачають, що виконання робіт буде здійснювати позивач з власних матеріалів. Також відсутні додатки до договорів, які передбачають кількість, різновиди та якість матеріалів, які буде використовувати позивач під час виконання робіт. Натомість у кошторисах та актах здачі-приймання робіт, які є додатками до договорів, передбачено лише види, об`єми і вартість робіт, які будуть виконуватись за договором та відсутнє посилання на витратні матеріали, що будуть використовуватись під час виконання робіт.

З наведеного суд дійшов висновку про безпідставність посилань позивача на використання під час виконання наведених договорів власних витратних матеріалів.

Щодо посилань позивача на списання витратних матеріалів на підставі актів списання товарів, які є додатками до позовної заяви, суд звертає увагу, що обов`язкові реквізити первинних документів передбачені ст. 9 Закону України від 16.07.99 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-ХІ) і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 (далі Положення №88).

В розумінні положень ч. 1 ст. 1 Закону України №996-ХІ первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Зі змісту ч. 2 ст. 9 Закону України №996-ХІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) випливає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 1.2 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Згідно п. 1.3 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в регістрах бухгалтерського обліку провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом положень п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що декларування платником податку витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування та податкового кредиту з ПДВ, здійснюється на підставі первинних документів, що підтверджують понесені платником податку витрати, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому, витрати платника податків повинні бути пов`язані із здійсненням господарської діяльності.

Витрати на матеріали, використані безпосередньо у процесі виконання робіт, повинні бути безпосередньо віднесені на конкретний об`єкт витрат та належним чином оформлені первинними бухгалтерськими документами, які містять відомості про конкретну господарську операцію.

Всупереч наведених законодавчих приписів приєднані позивачем до позовної заяви акти списання товарів за період з 29.11.2019 по 18.06.2021 не містять посилань на мету їх списання господарську операцію в межах якої здійснюється списання товарів чи інші підстави для їх списання, що додатково підтверджує необґрунтованість викладених позивачем тверджень про використання вказаних товарів у власній господарській діяльності в межах виконання договірних зобов`язань з ТОВ «Алмі-Строй».

Суд відхиляє твердження позивача про необхідність проведення звірки з контрагентами позивача, з огляду на ту обставину, що саме платник податків зобов`язаний надати наявні в нього документи, які підтверджують показники податкової звітності.

У відповідності до п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Отже, у разі відмови посадових осіб контролюючого органу у прийнятті чи врахуванні документів, наданих платником податків, останній має право надіслати їх поштою чи надати протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки.

Натомість, як вбачається з наданих позивачем заперечень від 19.01.2023 на акт перевірки від 12.12.2022, позивач надав лише окремі копії актів на списання товарно-матеріальних цінностей на 15 аркушах. Вказані заперечення також не містять пояснень щодо яких саме договорів та на які роботи використані позивачем товари, що придбані у контрагентів, тому твердження позивача про відмову податковим інспектором у врахуванні наданих ним документів не відповідає дійсності.

Також не знайшли в ході судового розгляду спору твердження позивача щодо відсутності його запрошення на розгляд заперечень до акту перевірки, оскільки листом №1071/6/23-00-24-04-10 від 25.01.2023, який отримано позивачем особисто 31.01.2023, останнього повідомлено, що розгляд заперечень призначено на 06.02.2023 об 11 год. у приміщенні ГУ ДПС у Черкаській області, яке знаходиться за адресою: 18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235.

За наведених фактичних обставин та правового регулювання, позивач не надав під час проведення перевірки та під час судового розгляду спору належних та допустимих доказів використання у власній господарській діяльності товарів на суму ПДВ 1 253 320 грн., що вказує на необґрунтованість позовних вимог, тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Сплачену суму судових витрат залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яку може бути подано до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його підписання суддею.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО