Постанова

від 20.07.2023 по справі 440/2039/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Л.М. Петрова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 р. Справа № 440/2039/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2022, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 12.09.22 по справі № 440/2039/22

за позовом Фермерського господарства "ДЕРІЄНКО В.І."

до Головного управління ДПС у Полтавській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2022 у справі № 440/2039/22 позов Фермерського господарства "ДЕРІЄНКО В.І." (далі ФГ «ДЕРІЄНКО В. І., позивач) до Головного управління ДПС у Полтавській області ( далі ГУ ДПС в Полтавській обл. відповідач), Державної податкової служби України задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.12.2021 за №3554932/33803469; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних складену ФГ "ДЕРІЄНКО В.І." податкову накладну №6 від 11.12.2021, датою її подання; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ФГ " ОСОБА_1 " судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн.

Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 заяву ФГ "ДЕРІЄНКО В.І." про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, у справі №440/2039/22, задоволено частково.

Стягнуто з ГУ ДПС у Полтавській області на користь ФГ "ДЕРІЄНКО В.І." судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.

В іншій частині заяву залишено без задоволення.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні ФГ "ДЕРІЄНКО В.І." про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Полтавській області зазначає, що доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, звіту про надані послуги не надано. Вважає, що за таких умов заявлена сума судових витрат на професійну правничу допомогу розподілу не підлягає.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що додаткове рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України доскладу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, частиною сьомою статті 139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі №814/698/16, від 18.10.18 у справі №813/4989/17.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат адвокатом Колісник Б. О. надані копії:

- договору про надання правової допомоги від 31.01.2022;

- додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги від 31.01.2022 №31/01;

- акта приймання-передачі наданих послуг від 19.08.2021;

- опису наданих послуг у справі №440/2039/22;

- ордер на надання правової допомоги №1038273 серія СЕ;

- свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності.

Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

Так, відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 19.08.2021 адвокатом надані клієнту такі послуги:

- ознайомлення з наявними документами; попередня консультація клієнта з приводу правомірності дій податкового органу та можливості судового захисту прав «Фермерського господарства "ДЕРІЄНКО В.І."; підписання додаткової угоди до договору про надання правової допомоги 750 грн;

- підготовка первинних документів; складання (написання) позовної заяви з додатками; формування позовної заяви з додатками та направлення (подання) її до суду 4500,00 грн;

- ознайомлення з відзивом ГУ ДПС у Полтавській області; підготовка відповіді на відзив з додатковими проясненнями, направлення іншим учасникам справи; підготовка зави щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі 1500,00 грн;

- направлення заяви іншим учасникам справи та до суду 1500,00 грн.

Оцінюючи надані представником позивача документи у взаємозв`язку з фактичними обставинами цієї справи, колегія суддів, як і суд першої інстанції, враховує, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.

Матеріали справи не містять відомостей про збирання представником позивача доказів задля звернення до суду, обсяг наданих письмових доказів у кількісному виразі є незначним.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з`ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи, не подавав клопотань та інших процесуальних документів.

Зазначена справа належить до справ незначної складності, а тому написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про задоволення заяви позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн, колегія суддів зазначає, що витрати на правничу допомогу у сумі 3500,00 грн є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, значенням справи для сторони, та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.04.2018 у справі №814/1258/16, у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц.

Доводи апеляційної скарги, щодо недоведеності позивачем понесених витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає необґрунтованими з урахуванням вище зазначеного.

Посилання апелянта на відсутність фактично понесених витрат на правову допомогу, оскільки умовами договору передбачено оплата за отриману правничу допомогу лише після набрання рішення законної сили, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відсутність на дату розгляду справи судом доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу. Даний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Керуючись положеннями частини першої статті 308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване додаткове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року по справі № 440/2039/22 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк