Постанова

від 20.06.2023 по справі 753/12923/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: №753/12923/22

номер провадження №22-ц/824/6823/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Лапчевської О.Ф., Слюсар Т.А.

секретаря Рагушіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року, постановлену під головуванням судді Дарницького районного суду міста Києва Маркєлової В.М.,

у цивільній справі №753/12923/22 за позовом ОСОБА_1 до Садового товариства «Лісова поляна» про надання інформації,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СТ «Лісова поляна» за результатами розгляду якого просив зобов`язати останнє надати інформацію (акт) щодо зміни лічильників згідно додатку 3 до «Правил користування електричною енергією для населення», затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 26 липня 1999 року №1357 та інформацію щодо проведення періодичних контрольних оглядів (акти згідно додатку 3 «Правил користування електричною енергією для населення»).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про надання інформації, закрито.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, просив ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції безпідставно посилався на укладення між сторонами договору про користування електричною енергією на території СТ «Лісова поляна», оскільки скаржнику про вказаний договір невідомо, а відповідачем його копія до матеріалів справі долучена не була. Висновки суду першої інстанції про те, що дана позовна заява має той самий предмет і ті самі підстави позову, що й позовна заява у справі № 753/11280/18 є помилковими. Так, позовні вимоги у справі № 753/11280/18 судом було відхилено, оскільки у позові позивач просив надати інформацію щодо обсягу спожитої електроенергії з посиланням на Правила, а у заяві до СТ «Лісова поляна», передуючій зверненню до суду, просив надати інформації щодо обсягу спожитої електроенергії без прямого посилання на ці Правила. Тобто, фактично судом не було розглянуто його позовні вимоги по суті, а відтак, підстави для закриття провадження виходячи з п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, були відсутні.

Відзив на апеляційну скаргу подано не було.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

До початку розгляду справи від скаржника надійшло клопотання про проведення судового засідання у його відсутність.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися в силу вимог передбачених положеннями ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі на підстав п. 3 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява з такими ж сторонами з тим самим предметом та з тими ж підставами була розглянута судом у справі № 753/11280/18, за результати якої, прийнято відповідне рішення, яке набрало законної сили.

Однак, погодитися з вказаними висновками суду не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 2 ст. 256 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 квітня 2019 року у справі № 753/11280/17, яке постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року залишено без змін, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до СТ «Лісова поляна» про зобов`язання надати інформацію щодо заміни електролічильників на земельній ділянці №124, щодо проведення періодичних контрольних оглядів електролічильників, видачі належним чином оформленого дублікату абонентської книжки на оплату електроенергії, було відмовлено.

Згідно вказаного рішення, як на підстави для задоволення позову, позивач посилався на те, що на його земельній ділянці встановлено інший лічильник обліку споживання електричної енергії. При цьому, позивачу не відомі показники першого лічильника при його знятті та другого лічильника при його встановленні, без яких неможливо визначити кількість кіловат/годин, які були спожиті на дачній дільниці №124 і встановити наявність боргу, а голова правління відмовляє у наданні такої інформації.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі № 753/11280/17, суд першої інстанції виходив із того, що в діях відповідача відсутні порушення прав позивача, оскільки останній до СТ «Лісова поляна» з заявами про надання інформації (акт) щодо зміни лічильників згідно додатку 3 до «Правил користування електричною енергією для населення», затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 26 липня 1999 року №1357, та інформації щодо проведення періодичних контрольних оглядів (акти згідно додатку 3 «Правил користування електричною енергією для населення») не звертався.

16 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до СТ «Лісова поляна» із заявою, у якій просив надати йому наступну інформацію:

- акт щодо зміни лічильника (акти, якщо лічильників було декілька) згідно додатку 3 до «Правил користування електричною енергією для населення», затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 26 липня 1999 року №1357;

- акти періодичних контрольних оглядів (згідно додатку 3 «Правил користування електричною енергією для населення»);

- на підставі вищевказаних актів, видати належним чином оформлений дублікат абонентської книжки на сплату електроенергії із зазначенням скоригованого обсягу чи переплати (а.с. 05).

У жовтні 2022 року позивач звертаючись до суду з позовом про надання необхідної інформації щодо кількості спожитої продукції виходив з того, що приїхавши 12 жовтня 2022 року на свою дачну ділянку для підготовки її до зими після вимушеної тривалої відсутності у зв`язку з перебуванням за кордоном зумовленим військовим станом він виявив, що дроти подачі електроенергії до його ділянки відрізані. Секретар правління товариства повідомила його, що відключення електроенергії відбулося у червні цього року, без його письмового попередження. А спосіб припинення електроенергії шляхом перерізання дротів, а не опломбуванням вхідного вимикача (автомата) та лічильнику був обраний безпосередньо електриком.

Тобто, підстави позову у даній справі та позову, який був розглянутий Дарницьким районним судом міста Києва від 16 квітня 2019 року у справі № 753/11280/17, яке постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року було залишено без змін є різними. Позов також містить посилання на звернення позивача із заявою про надання інформації до ТОВ «Лісова поляна».

Суд першої інстанції, належної уваги на зазначені обставини не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням вищевикладеного, ухвала суду першої інстанції як така що постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 368, 372, 374, 376, 379, 381-384,387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 12 липня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: