Постанова

від 20.07.2023 по справі 300/2099/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року

м. Київ

справа № 300/2099/20

касаційне провадження № К/9901/31763/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Улицький В.З.; судді: Запотічний І.І., Шавель Р.М.)

у справі № 300/2099/20

за позовом Комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської районної ради

до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Коломийська районна рада, Коломийська районна державна адміністрація,

про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року Комунальне некомерційне підприємство «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської районної ради (далі - КНП «Коломийська центральна районна лікарня», позивач, платник, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області, відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 21 грудня 2019 року № 0079275233.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до даних картки особового рахунку платника єдиного внеску за 2018-2019 роки позивачем несвоєчасно сплачувався єдиний внесок в період з вересня 2018 року по грудень 2019 року.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що несвоєчасна сплата єдиного внеску відбулася за відсутності у цьому вини позивача, у зв`язку з чим застосування до платника штрафних санкцій є безпідставним.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС в Івано-Франківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 06 травня 2020 року у справі № 804/1290/16, а саме те, що чинним законодавством не передбачено жодних обставин, які можуть слугувати підставами для відстрочення сплати єдиного внеску або звільнення платника від нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Верховний Суд ухвалою від 11 жовтня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Івано-Франківській області.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

08 лютого 2023 року від податкового органу надійшло клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, як відокремленим підрозділом (філією) ДПС України (код ЄДРПОУ ВП НОМЕР_1), у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що КНП «Коломийська центральна районна лікарня» відповідно до статуту є закладом охорони здоров`я, комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги населенню Коломийського району та міста Коломиї, а також громадянам інших населених пунктів, згідно з укладеними юридичними чи особистими договорами на медичне обслуговування. Засновником, власником позивача є Коломийська районна рада.

21 грудня 2019 року контролюючим органом прийнято рішення № 0079275233 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 вересня 2018 року по 16 грудня 2019 року в сумі 2 699 328,27 грн, з яких штраф у розмірі 2 542 827,21 грн та пеня - 156 501,06 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частини сьома статті 9 Закону № 2464-VI).

За правилами частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до пункту 1 частини десятої статті 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464-VI).

Згідно із частиною десятою статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

В той же час наведені положення узгоджуються із приписами Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція), де в розділі VII «Фінансові санкції» серед іншого передбачено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, фіскальні органи застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року та надалі, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди. Для платників, зазначених у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, - календарний рік, для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, - календарний квартал відповідно.

Аналіз наведених положень Закону №2464-VI та Інструкції дає підстави для висновку, що порушення встановлених законом строків сплати єдиного внеску є підставою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені. Роботодавці зобов`язані сплачувати нарахований єдиний внесок у встановлений законодавством строк незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на які нараховується єдиний внесок.

При цьому законодавство не ставить у залежність виконання обов`язку щодо своєчасної сплати нарахованого єдиного внеску від наявності певних умов, у тому числі від фінансового стану платника. Несвоєчасна виплата заробітної плати і несвоєчасне перерахування єдиного внеску є порушенням чинного законодавства, за яке передбачена відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06 травня 2020 року у справі № 804/1290/16.

Посилання суду апеляційної інстанції на неможливість позивача своєчасно сплачувати єдиний внесок, оскільки кошти на виплату заробітної плати працівникам підприємства на вересень-грудень 2018 року та січень-грудень 2019 року знаходилися на розподільчих рахунках Коломийської районної державної адміністрації, що повинен був врахувати відповідач під час прийняття оспорюваного рішення, є необґрунтованими, оскільки в силу положень частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Жодних обставин, які можуть слугувати підставами для відстрочення сплати єдиного внеску або звільнення платника від нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, чинним законодавством не передбачено.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції про неправомірність застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до оскаржуваного у даній справі рішення не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням вищевикладеного, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, як відокремленим підрозділом (філією) ДПС України (код ЄДРПОУ ВП НОМЕР_1).

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, як відокремленого підрозділу (філії) ДПС України задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року скасувати, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова