Постанова

від 18.07.2023 по справі 130/90/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/90/22

Провадження № 22-ц/801/1199/2023

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 рокуСправа № 130/90/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.

суддів: Войтка Ю.Б., Сопруна В.В.

за участю секретаря судового засідання: Ковальчук О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №130/90/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля Агропродукт, третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю Агротал та третя особа Державний реєстратор Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюк Сергій Анатолійович про витребування земельної ділянки з чужого незаконного користування та скасування державної реєстрації,

за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля Агропродукт- адвоката Барішевського Олексія Валерійовича на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 березня 2023 року, ухвалене у складі судді Грушковської Л.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив витребувати у ТОВ «Поділля Агроподукт» з чужого незаконного користування земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №739004, з кадастровим номером 0521084500:06:003:0098 площею 4,2399 га, яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області; скасувати рішення державного реєстратора Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюка С.А. за індексним номером 36433485 від 02.08.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №739004 належить земельна ділянка з кадастровим номером 0521084500:06:003:0098, площею 4,2399 га., яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області. В 2015 році позивачем було укладено договір оренди землі з ТОВ «Аротал» терміном на 7 років. Позивач ОСОБА_1 дізнався, що обробіток його земельної ділянки здійснює ТОВ «Поділля Агропродукт». При цьому жодних договорів з відповідачем щодо передачі йому в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 не підписував, згоду на обробіток не надавав. Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521084500:06:003:0098, площею 4,2399 га зареєстроване за ТОВ «Поділля Агропродукт» на підставі додаткової угоди (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) оренди землі б/н від 03.04.2018 року. Договору оренди 01.01.2017 року з ПП «Агротал» позивач ОСОБА_1 також не підписував. та не укладав. Право оренди за договором, а також за додатковою угодою були зареєстровані державним реєстратором Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюком С.А. Позивач ОСОБА_1 стверджує, що договору оренди з ПП «Агротал», а також додаткових угод з ТОВ «Поділля Агропродукт» не підписував. На її думку підписи з боку ОСОБА_1 є підробленими з метою незаконного використання належної позивачу земельної ділянки.

Рішенням Жмеринського міськрайонногосуду Вінницькоїобласті від16березня 2023року позовзадоволено повністю:

- витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» з чужого незаконного користування земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №739004, з кадастровим номером 0521084500:06:003:0098 площею 4,2399 га, яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

-скасовано рішення державного реєстратора Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюка Сергія Анатолійовича за індексним номером 36433485 від 02.08.2017 року.

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Агропродукт" (смт. Браїлів Жмеринського району Вінницької області, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 41104967) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, с. Потоки, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 суму судового збору 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривень 80 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди землі позивач ОСОБА_1 не підписував. Відповідно умов не узгоджував, що свідчить про відсутнє волевиявлення на укладеного договору, тобто договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Поділля Агропродукт» є таким, що не укладений, тому підлягає витребуванню, а рішення державного реєстратора скасуванню.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ТОВ «Поділля Агропродукт» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.

Основним доводом апеляційної скарги, є те, що відповідач з обґрунтованих причин не міг надати оригінал договору укладеного між позивачем та відповідачем, для проведення почеркознавчої експертизи, оскільки оригінал договору не вдається віднайти.

Суд першої інстанції в порушення процесуальних норм, не надав оцінку об`єктивним обставинам та аргументам відповідача, які свідчать про неможливість останнім надати оригінали документів на почеркознавчу експертизу і взагалі відсутність в матеріалах справи єдиного допустимого доказу на підтвердження не підписання позивачем договору оренди землі висновку почеркознавчої експертизи, припустився до винесення необґрунтованого рішення.

Відзиви від інших учасників справи на апеляційну скаргу впродовж встановленого судом строку не надходили, проте їх відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України.

17 липня 2023 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Якименка К. В. надійшло клопотання з проханням провести розгляд справи у його відсутність, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та обставини щодо вимог про витребування (повернення) земельної ділянки

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна сформованої 15 грудня 2021 року земельна ділянка кадастровий номер 0521084500:06:003:0098 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , право оренди (речове право) на яку зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт», номер запису: 21686590 від 31 липня 2017 року на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н від 01 січня 2017 року із змінами внесеними додатковою угодою від 03 квітня 2018 року. Рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень індексний номер: 36433485 від 02 серпня 2017 року (а.с. 13-14).

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилався на те, що він не укладав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» договір оренди землі серія та номер: б/н від 01 січня 2017 року та додаткову угоду від 03 квітня 2018 року та не підписував їх. Спірну земельну ділянку відповідачу не передавав.

Разом із позовом позивач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про витребування доказів та про призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с. 7-8; 9).

Ухвалою Жмеринськогоміськрайонного судуВінницької областівід 15лютого 2022року клопотанняпро витребуваннядоказів упідготовчому засіданнізадоволено.Витребувано уЖмеринської районноїдержавної адміністраціїВінницької області копіїреєстраційної справив паперовійта електроннійформі наземельну ділянкуз кадастровимномером 0521084500:06:003:0098 та копію договору оренди землі від 01 січня 2017 року і додаткової угоди від 03 квітня 2018 року.

Витребувано у ТОВ «Поділля Агропродукт» оригінал додаткової угоди (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) б/н від 03 квітня 2018 року, укладену між ОСОБА_1 , ПП «Агротал» та ТОВ «Поділля Агропродукт».

Витребувано у ПП «Агротал» оригінал договору оренди землі б/н від 01 січня 2017 року, а також оригінал додаткової угоди (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) б/н від 03 квітня 2018 року, укладену між ОСОБА_1 , ПП «Агротал» та ТОВ «Поділля Агропродукт».

Витребувано уЦНАП виконавчогокомітету Жмеринської міськоїради копії матеріалівреєстраційної справив паперовійта електроннійформі наземельну ділянкуз кадастровимномером 0521084500:06:003:0098 та копію договору оренди землі від 01 січня 2017 року і додаткової угоди (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) від 03 квітня 2018 року (а.с. 28).

18 липня 2022 року відповідач ТОВ «Поділля Агропродукт» через свого представника адвоката Петрика Віталія Віталійовича повідомило суд про неможливість надання витребуваних судом доказів за відсутності у Товариства оригіналу договору оренди землі б/н від 01 січня 2017 року та оригіналу додаткової угоди (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) б/н від 03 квітня 2018 року (а.с. 76-79).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 липня 2022 року клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у підготовчому засіданні задоволено. На вирішення експерта поставлено питання чи виконаний підпис у договорі оренди землі б/н від 01 січня 2017 року та у додатковій угоді (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) б/н від 03 квітня 2018 року, ОСОБА_1 чи іншою особою (а.с.90).

09 вересня 2022 року на адресу суду надійшов запит від Вінницького відділення КНДІСЕ про надання оригіналів документів які підлягають дослідженню (а.с. 94).

24 січня 2023 року ухвала Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 липня 2022 року про призначення судової почеркознавчої експертизи залишена Вінницьким відділенням КНДІСЕ без виконання у зв`язку з ненаданням відповідачем оригіналів спірних договорів(а.с. 142).

Згідно із статтею 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав факт не підписання позивачем ОСОБА_1 договору оренди землі б/н від 01 січня 2017 року та додаткової угоди (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) б/н від 03 квітня 2018 року для з`ясування якого експертиза була призначена та не проведена внаслідок ухилення відповідача ТОВ «Поділля Агропродукт» від подання для експертизи необхідних оригіналів спірних документів.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 цієї ж статті).

У ст.203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із ч.2 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.4 ст.263 Цивільного процесуального кодексу при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.

У постанові колегії суддів другої судової палати КЦС від 22.01.2020 у справі №674/461/16-ц зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.14 закону «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Встановивши, що позивач ОСОБА_1 договору оренди землі та додаткову угоду не підписував, відповідно, істотних умов цього договору не погоджував, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що у позивача було відсутнє волевиявлення на укладення спірних як то договору оренди землі так і додаткової угоди.

У постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц Велика палата ВС зазначила: «Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини».

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказував, що оскільки він не підписував договір оренди землі та додаткову угоду, тому вони є неукладеними, отже, така земельна ділянка безпідставно перебуває у фактичному користуванні відповідача, тому має бути повернута її власнику, незважаючи на те, що у прохальній частині позову позивач просив витребувати земельну ділянку.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване у належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

Зазначений правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).

Отже, встановивши, що позивач ОСОБА_1 не підписував спірні як то договір оренди землі так і додаткову угоду, тобто не виявляв свою волю до вчинення даного договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що така угода є неукладеною.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала: "Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок." (пункт пункті 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Проте, суд першої інстанції неправильно визнав ефективним обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у порядку, передбаченому статтею 387 ЦК України.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) наголошено на тому, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus ). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки: "При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець посилається саме на норму права, що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах. Тому, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини".

У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосовувати для вирішення спору.

Задовольняючи позов на підставі обраного позивачем неефективного способу захисту, суд першої інстанції не врахував, що звертаючись до суду, позивач свої вимоги обґрунтовував фактичною відсутністю договірних відносин між ним та відповідачем, при цьому просив усунути перешкоди у користуванні його власністю, хоча і посилався на положення статті 387 ЦК України.

Однак саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з тих фактів, що установлені під час розгляду справи, та визначити, яке саме імперативне правило підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому обґрунтування позову не перешкоджало суду першої інстанції застосувати відповідні норми права.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права ОСОБА_1 як власника земельної ділянки, колегія суддів вважає усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом повернення такої земельної ділянки.

Щодо вимог про скасування запису про інше речове право

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 , крім іншого, просив суд скасувати рішення державного реєстратора Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюка Сергія Анатолійовича за індексним номером 36433485 від 02 серпня 2017 року.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам про що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс19) (пункт 55) та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункт 6.31)).

Стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регламентує внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Реєстрація права, яке закріплене у неукладеному договорі оренди землі від 01 січня 2017 року та неукладеній додатковій угоді від 03 квітня 2018 року , порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою, кадастровий номер 0521084500:06:003:0098, яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Однак, у даній справі відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора від 02 серпня 2017 року, оскільки судове рішення про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення вже є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації договору оренди землі.

Подібні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 16 листопада 2022 року у справі № 144/1346/21 (провадження № 61-7155св22), від 05 квітня 2023 року у справі № 125/788/21 (провадження № 61-4248св22).

Суд першої інстанції на ці вимоги закону уваги не звернув та помилково задовільнив зазначену вимогу яка є похідною від вимоги про витребування земельної ділянки.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно допункту 4частини 1та частини2статті 376ЦПК Українипорушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального праває підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Рішення суду першої інстанції, підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції, задовольняючи позов, невірно вирішив спір в частині позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, та допустив неправильне застосування норм матеріального права в частині вирішення позовної вимоги про витребування земельної ділянки.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Звертаючись до суду першої інстанції, ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1984,80 грн, тобто за одну вимогу майнового характеру та одну вимогу немайнового характеру (992,40 + 992,40).

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та частково задовольнив позовні вимоги (вимогу майнового характеру).

Отже, перерозподілу підлягає судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за подачу позовної заяви.

Таким чином, із Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Агропродукт" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн за розгляд справи у суді першої інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 367;376;381;382;384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля Агропродукт- адвоката Барішевського Олексія Валерійовича задовольнити частково.

Рішення Жмеринського міськрайонногосуду Вінницькоїобласті від16березня 2023рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 4,2399 га, кадастровий номер 0521084500:06:003:0098, яка розташована на території на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, шляхом повернення вказаної земельної ділянки від Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт», право оренди з яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування державної реєстраціївідмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Агропродукт" (смт. Браїлів Жмеринського району Вінницької області, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 41104967) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, с. Потоки, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 суму судового збору 992 гривень 40коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

В.В. Сопрун